Постанова

від 26.05.2016 по справі 810/1262/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2016 року (10:56) м. Київ 810/1262/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участю секретаря судового засідання Касьянової О.В., представника позивача ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області про визнання протиправними та скасування постанов.

Суть спору: ОСОБА_2 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області, у якому просить суд:

- скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області ОСОБА_3 від 02.03.2016 про відкриття виконавчого провадження № 50366273 про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 25 743, 10 грн.;

- скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області ОСОБА_3 від 02.03.2016 ВП № 50366273 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про те, що 02.03.2016 відповідачем в межах виконавчого провадження № 50366273 були прийняті постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови Відділу державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області № 294/12 від 25.11.2015 та постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно позивача та заборонено здійснювати його відчуження.

Позивач вважає, що вказані постанови були прийняті безпідставно та необґрунтовано, оскільки постанова про виведення в окреме виконавче провадження виконавчого збору від 25.11.2015, на підставі якої відповідачем було відкрито виконавче провадження, не відповідає вимогам виконавчого документа, які встановлені Законом України «Про виконавче провадження».

Так, зокрема, позивач зауважив, що постанова про виведення в окреме виконавче провадження виконавчого збору від 25.11.2015 не містить дати набрання законної сили та строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, та взагалі не є виконавчим документом у розумінні п.7 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач зауважив про те, що виконавчим документом, на підставі якого мало бути відкрито виконавче провадження № 50366273, є постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 02.10.2014. Проте, на думку позивача, строк пред'явлення до виконання вказаного документу вже сплинув. У зв'язку з цим, позивач вважає, що стягнення з нього виконавчого збору та накладення арешту на його майно та встановлення заборони щодо його відчуження суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Присутній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить рекомендоване повідомлення з відміткою про вручення, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність поважних причин неявки представника відповідача та можливість розгляду справи за даної явки осіб, що беруть участь у справі. Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

25.09.2014 державним виконавцем державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області ОСОБА_4 на підставі виконавчого листа № 2-4997 від 22.03.2010 про стягнення боргу у розмірі 257 431, 01 грн., виданого Голосіївським районним судом м. Києва, було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 44859692.

Відповідно до вказаної постанови боржником є ОСОБА_2, а стягувачем - Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк».

Зі змісту зазначеної постанови вбачається, що позивачу було визначено строк на самостійне виконання вказаного виконавчого листа суду до 02.10.2014.

02.10.2014 державним виконавцем державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області ОСОБА_4 було прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, відповідно до якого постановлено стягнути з ОСОБА_2 виконавчий збір у розмірі 25 743, 10 грн.

Надалі державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області ОСОБА_3 було прийнято постанову від 25.11.2015 про закінчення виконавчого провадження, якою постановлено закінчити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-4997 від 22.03.2010, виданого Голосіївським районним судом м. Києва, у зв`язку з виконанням боржником рішення у повному обсязі.

Також 25.11.2015 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області ОСОБА_3 було прийнято постанову «Про виведення в окреме провадження виконавчий збір», якою було постановлено стягнути з позивача виконавчий збір у розмірі 25 743, 10 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі вказаної постанови 02.03.2016 старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області ОСОБА_3 були прийняті постанова про відкриття викриття виконавчого провадження № 50366273 та постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2, та встановлено заборонену щодо здійснення відчуження майна, яке належить позивачу.

Позивач, не погоджуючись з прийняттям вищевказаних постанов, звернувся з позовом до суду щодо визнання їх протиправними та скасування, з приводу чого суд зазначає наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (надалі - Закон № 606).

Частиною 2 ст. 11 Закону № 606 встановлено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону № 606 підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону № 606 державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках.

Частинами 1-2 ст. 25 Закону № 606 передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону № 606 у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону № 606 постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред'явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Постанова про стягнення виконавчого збору надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена до суду в десятиденний строк (ч. 8 ст. 28 Закону № 606).

Отже, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що у випадку, якщо боржник самостійно не вчиняє дії щодо виконання рішення, на підставі якого було відкрито виконавче провадження, державним виконавцем приймається постанова про стягнення з боржника виконавчого збору. При цьому, стягнення виконавчого збору не залежить від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, обґрунтовуючи протиправність прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 50366273 від 02.03.2016 та постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 02.03.2016, зазначив про те, що оспорювані постанови були прийняті відповідачем всупереч вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Так, зокрема, мотивуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідачем було безпідставно відкрито виконавче провадження про стягнення виконавчого збору на підставі постанови про виведення в окреме провадження виконавчий збір від 25.11.2015, оскільки вказана постанова не є виконавчим документом, з приводу чого суд зазначає наступне.

Вичерпний перелік виконавчих документів, на підставі яких здійснюється примусове виконання рішення державною виконавчою службою, встановлений статтею 17 Закону № 606.

Так, згідно із п. 7 ч. 2 ст. 17 Закону № 606 відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.

Частино 6 ст. 28 Закону № 606 встановлено, що у разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Відповідно до п.8 ч. 1 ст. 49 Закону № 606 виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню визначені Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 (далі - Інструкція № 512/5).

Відповідно до п. 3.7 Інструкції № 512/5 стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 28 Закону.

Згідно з пп. 3.7.4 п. 3.7 Інструкції № 512/5 у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 5, 8, 9, 11 - 13 частини першої статті 49 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець у постанові про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа) зазначає про виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження та не пізніше наступного робочого дня після завершення такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору, про що виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Строк для самостійного виконання боржнику в такому випадку не надається. До виконання постанови про стягнення виконавчого збору не застосовуються положення статті 21 Закону.

Отже, враховуючи вищевказані положення законодавства, суд дійшов висновку про те, що у випадку закінчення виконавчого провадження, у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі виконавчого документа, якщо виконавчий збір не був стягнутий з боржника, державний виконавець має зазначити у постанові про закінчення виконавчого провадження про виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження та не пізніше наступного робочого дня після завершення відповідного виконавчого провадження прийняти постанову про відкриття провадження про стягнення з боржника відповідної суми виконавчого збору.При цьому, підставою для відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з боржника виконавчого збору є саме постанова про стягнення виконавчого збору, а не постанова про виділення в окреме провадження постанови про стягнення виконавчого збору.

Таким чином, виконавчим документом, на підставі якого державним виконавцем здійснюється відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору є виключно постанова про стягнення виконавчого збору.

Як зазначено вище, 25.11.2015 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області ОСОБА_3 було прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 44859692.

При цьому у вказаній постанові відповідачем не зазначено про виділення в окреме провадження постанови про стягнення виконавчого збору, оскільки з цього питання державним виконавцем був прийнятий окремий документ - постанова від 25.11.2015 про виведення в окреме провадження, що, на думку суду, не є грубим порушенням вимог Закону № 606 та Інструкції № 512/5, оскільки не порушує права учасників виконавчого провадження.

Однак, саме постанова державного виконавця від 25.11.2015 «Про виведення в окреме провадження виконавчий збір» була зазначена відповідачем в якості виконавчого документа, на підставі якого було відкрито виконавче провадження постановою від 02.03.2016.

Проте, враховуючи вищенаведені положення законодавства, суд дійшов висновку про те, що постанова про виведення в окреме провадження викового збору не є в розумінні Закону України «Про виконавче провадження» виконавчим документом, на підставі якого здійснюється відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору, оскільки не входить до вичерпного переліку виконавчих документів, встановленого статтею 17 Закону № 606.

Крім того, суд звертає увагу на те, що постанова від 25.11.2015 «Про виведення в окреме провадження виконавчий збір» не відповідає вимогам до виконавчих документів, встановленим статтею 18 Закону № 606, зокрема, відсутня інформація щодо дати набрання рішенням законної сили та строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до пунктів 2 та 6 частини 1 статті 26 Закону № 606 державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону.

Таким чином, виконавче провадження не підлягало відкриттю на підставі вищевказаної постанови від 25.11.2015 «Про виведення в окреме провадження виконавчий збір».

Так, зокрема, суд звертає увагу відповідача на те, що єдиним документом, на підставі якого мала бути прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження від 02.03.2016, є постанова державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області ОСОБА_4 від 02.10.2014 про стягнення виконавчого збору.

Однак, суд зазначає, що вказана постанова про стягнення виконавчого збору не підлягає примусовому виконанню у зв'язку з закінченням строку пред'явлення її до виконання.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно з ч.1 ст. 22 Закону № 606 виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 2 ст. 22 Закону № 606 встановлено, що строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.

Постанова про стягнення виконавчого збору була прийнята відповідачем 02.10.2014. Вказана постанова набрала законної сили в день її винесення (02.10.2014) та підлягала пред'явленню до виконання протягом одного року, про що безпосередньо зазначено у цій постанові.

Таким чином, на момент прийняття відповідачем спірної постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.03.2016 строк пред'явлення до виконання постанови від 02.10.2014 про стягнення виконавчого збору вже сплинув, що, в свою чергу, є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 606.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем було порушено порядок відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору через відсутність належно оформленого виконавчого документа, що в свою чергу, свідчить про протиправність спірної постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.03.2016, та наявність правових підстав для її скасування.

Щодо висновків позивача про неправомірність прийняття постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 02.03.2016, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 25 Закону № 606 обумовлено, що за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно з частинами 1,2 статті 27 Закону № 606 у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом.

Відповідно до частини 1 статті 52 Закону № 606 звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону № 606 арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно із ч. 2 ст. 57 Закону № 606 арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

Отже, накладення арешту на майно боржника здійснюється з метою забезпечення виконання боржником рішення, на підставі якого було відкрито виконавче провадження, що свідчить про те, що передумовою прийняття постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження є наявність відповідного рішення (виконавчого документа), який підлягає виконанню, та наявність відкритого виконавчого провадження щодо виконання такого виконавчого документа.

За таких обставин, враховуючи те, що судом встановлено протиправне прийняття відповідачем постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.03.2016, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для прийняття постанови про накладення на майно позивача арешту та оголошення заборони його відчуження.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності прийняття постанов від 02.03.2016 про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, у зв'язку з чим спірні постанови підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, сплачений позивачем судовий збір у сумі 1 102 грн. 42 коп. підлягає стягненню на його користь з Відділу Державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області.

У судовому засіданні 26.05.2016 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Повний текст постанови складений та підписаний 30.05.2016.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2.Визнати протиправними та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області ОСОБА_3 від 02.03.2016 про відкриття виконавчого провадження № 50366273 та постанову старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області ОСОБА_3 від 02.03.2016 у виконавчому провадженні № 50366273 про арешт майна боржника та оголошення заборон на його відчуження.

3.Стягнути на користь ОСОБА_2 (03037, місто Київ, вулиця Олексіївська, будинок 20, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у сумі 1 102 (одна тисяча сто дві) грн. 42 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Відділу державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області (08600, Київська область, Васильківський район, місто Васильків, вулиця Грушевського, будинок 1, ідентифікаційний код 33077028).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.