Постанова

від 14.06.2016 по справі 905/2574/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 року Справа № 905/2574/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Куровського С.В. - головуючого (доповідач),

Катеринчук Л.Й.,

Ткаченко Н.Г.,

за участю представників:

ТОВ "Таурус-2015" - Владимирова Г.А. (дов. від 10.11.2015),

ТОВ "Фадж" - Шульженка Д.Ю. (дов. від 01.06.2016),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус-2015"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.04.2016

та рішення господарського суду Донецької області від 23.02.2016

у справі №905/2574/15 господарського суду Донецької області

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фадж",

до відповідачів: 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус-2015",

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудфонд",

треті особи: 1.Товариство з обмеженою відповідальністю "Восход",

2.Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіс Фінанс",

3.Публічне акціонерне товариство "Акціонерний

комерційний промислово - інвестиційний банк",

про визнання договору недійсним,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Фадж" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Таурус-2015" та Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Спецбудфонд" про визнання недійсним договору суборенди, укладеного між відповідачами 08.04.2015.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.12.2015 залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача третіх осіб - Товариство з обмеженою відповідальністю "Восход", Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіс Фінанс" та Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово - інвестиціний банк".

Рішенням господарського суду Донецької області від 23.02.2016 (суддя Тоцький С.В.) позовні вимоги задоволені повністю.

Договір оренди від 04.01.2013, укладений між ТОВ "Восход" та ТОВ "Спецбудфонд" - визнано недійсним повністю.

Договір суборенди від 08.04.2015, укладений між ТОВ "Спецбудфонд" та ТОВ "Таурус-2015" - визнано недійсним повністю.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.04.2016 (колегія суддів у складі: Татенко Т.М., Ломовцева Н.В., Скакун О.А.) рішення господарського суду Донецької області від 23.02.2016 залишено без змін.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Таурус-2015" просить скасувати вказані вище рішення господарського суду першої інстанції від 23.02.2016 та постанову суду апеляційної інстанції від 13.04.2016, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст.ст. 43, 83 ГПК України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою господарського суду Донецької області від 26.12.2013 у справі № 905/5359/13 Товариство з обмеженою відповідальністю "Восход" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Жмайла Олексія Івановича.

10.04.2015 Товарною біржею "Євросоюз" було проведено аукціон з реалізації майна банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю "Восход", переможцем якого щодо лотів № 9, 10, 12 було оголошено Товариство з обмеженою відповідальністю "Фадж".

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер 40946100 від 21.07.2015 року, право власності ТОВ "Фадж" на зазначене нерухоме майно - нежитлову будівлю, що розташована за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Будівельників, буд. 125, загальною площею 10586,6 кв.м., зареєстровано у названому реєстрі з 24.04.2015 року на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 24.04.2015 року.

Таким чином, за результатами аукціону Позивач став власником будівлі за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Будівельників, 125.,

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду Донецької області по справі №905/443/15 від 26.08.2015 позов ТОВ "Фадж" до ТОВ "Таурус-2015" задоволений в повному обсязі та зобов'язано ТОВ "Таурус-2015" звільнити приміщення, яке знаходиться за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, пр. Будівельників,125.

При розгляді даної справи ТОВ "Таурус-2015" посилався на договір суборенди від 08.04.2015, укладений між ТОВ "Таурус-2015" та ТОВ "Спецбудфонд".

У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів - ТОВ "Таурус-2015" та ТОВ "Спецбудфонд" про визнання недійсним вказаного договору суборенди від 08.04.2015.

До початку судового засідання позивачем, відповідно до вимог передбачених ст. 22 ГПК України, в порядку ст. 83 ГПК України, подано заяву про визнання недійсним пов'язаного з предметом спору договору оренди від 04.01.2013, укладеним між ТОВ "Восход" та ТОВ "Спецбудфонд".

Враховуючи ці обставини, в судовому засіданні відбувся розгляд справи по суті щодо визнання недійсним Договору суборенди від 08.04.2015, укладеного між ТОВ "Спецбудфонд" та ТОВ "Таурус-2015", та визнання недійсним пов'язаного з предметом спору договору оренди від 04.01.2013, укладеного між ТОВ "Восход" та ТОВ "Спецбудфонд".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що об'єктом по спірним договорам є будівля, яка знаходиться за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, пр.Будівельників, 125.

Спірна будівля знаходилась в іпотеці згідно Договору іпотеки № 20-1337/3-1 від 22.12.2009 року, укладеному між ТОВ "Акціонерний комерційний промислово-інвестицій банк" та ТОВ "Восход", в забезпечення вимог, що випливають з кредитного договору № 20-1327/2-1 від 22.12.2009.

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 3 ст.9 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя, в тому числі, передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно умов п.4.1.2. Договору іпотеки №20-1337/3-1 від 22.12.2009 іпотекодавець зобов'язаний не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов'язаннями з боку третіх осіб (зокрема, не передавати його в оренду, в іпотеку) без письмової згоди іпотекодержателя, крім випадків, встановлених законом.

Як зазначено судами попередніх інстанцій, з наявних матеріалів справи та доказів, наданих сторонами по справі, не вбачається, що предмет оренди, а саме будівля за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Будівельників, 125, перебуваючи в обтяженні, переданий за договором оренди від 04.01.2013 за погодженням ПАТ "Промінвестбанк" або ТОВ "Авіс Фінанс", як це передбачено приписами Закону України "Про іпотеку".

В матеріалах справи відсутні докази, які вимагались судом у сторін, дозволу на укладення договору оренди від 04.01.2013.

Відповідно до ст. 33 та ст. 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Не звертаючи уваги на вищезазначені обставини, 08.04.2015 між відповідачами по справі ТОВ "Спецбудфонд" та ТОВ "Таурус-2015"-. укладено спірний договір суборенди.

Згідно з положеннями ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

Відповідно до приписів ст.774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму. Тобто відповідно до приписів вищезазначеної норми наймач отримує відносно піднаймача всі права та обов'язки наймодавця, в свою чергу піднаймач має права та обов'язки наймача.

Таким чином, договір піднайму є похідним від договору найму.

Відповідно до приписів п. 2.6 Розділу 2 "Укладення договорів оренди (найму) та визнання їх дійсними або недійсними" постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" № 12 від 29.05.2013, за змістом ст.ст.759- 762 ЦК України слід дійти висновку, що істотними для даного виду договорів є умови про предмет договору, плату за користування майном та строк такого користування.

Як вбачається с матеріалів справи, спір між сторонами саме і виник відносно предмету договору оренди та суборенди, будівля за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, пр. Будівельників, 125

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що згідно з п. 11.1 договору оренди від 04.01.2013 строк дії договору оренди триває до 31.12.2015. А відповідно до п. 7.1 договору суборенди від 08.04.2015 строк дії договору - до 31.12.2017.

Тобто, при укладенні договору суборенди між ТОВ "Спецбудфонд" та ТОВ "Таурус-2015" від 08.04.2015, в момент вчинення було грубо порушено вимоги ст.ст. 761, 774 ЦК України, а саме - строк суборенди перевищував строк основної оренди.

Відповідно до вимог передбачених ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1 та 2 ст. 207 ГК України визначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб.

За таких обставин, оскільки не зважаючи на витребування судом, доказів згоди іпотекодержателя на передачу в оренду спірного приміщення не надано, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшли обґрунтованого висновку, що під час укладання Договору оренди від 04.01.2013 орендодавець - Третя особа-1 (у контексті приписів ст. 203 та 215 ЦК України) не мала необхідного обсягу повноважень щодо розпорядження будівлею, яка знаходиться за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Будівельників, 125; та правомірно визнали зазначений договір оренди недійсним.

За таких обставин, та враховуючи порушення вимоги ст.ст. 761, 774 ЦК України, судами попередніх інстанцій обґрунтовано визнано недійсним і договір суборенди від 08.04.2015, як похідний від недійсного договору оренди.

У відповідності до ст. 111-7 ГПК України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених актичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, колегія суддів прийшла до висновку, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 та ухвала господарського суду Херсонської області від 01.02.2016 прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства та фактичних обставин справи і підстав для їх скасування немає.

Доводи касаційної скарги не спростовують наведених висновків судів першої та апеляційної інстанцій, які викладені в оскаржуваних судових рішеннях.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус-2015" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.04.2016 та рішення господарського суду Донецької області від 23.02.2016 у справі №905/2574/15 залишити без змін.

Головуючий Куровський С.В.

Судді Катеринчук Л.Й.

Ткаченко Н.Г.