Рішення

від 13.06.2016 по справі 903/361/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 червня 2016 р. Справа № 903/361/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ», м.Луцьк

до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Україна», с.Прохід, Ратнівський район, Волинська обл.

про стягнення 124 911, 60 грн.

Суддя: Пахолюк В.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, дов. від 31.12.2015 р.,

від відповідача: не прибув.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ», звернувшись з позовом до суду, просив стягнути з відповідача - Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Україна» 134 911, 60 грн. заборгованості за поставлений товар.

13.06.2016 р. позивач на підставі ст.22 ГПК України звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог (вх..№ 01-65/125/16 від 13.06.2016 р.) відповідно до якої просить стягнути з СВК «Україна» 124 911, 60 грн. заборгованості, посилаючись на часткову оплату відповідачем боргу в сумі 10 000, 00 грн., що підтверджує копіями виписок з банківського рахунку за 18.01.2016 р. та 19.04.2016 р.

Зменшення розміру позовних вимог є процесуальним правом позивача, передбаченим ч. 4 ст. 22 ГПК України.

Вищий господарський суд України у п. 3.10 постанови пленуму від 26.12.2011р. №18 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» вказав, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Оскільки зменшення розміру позовних вимог не суперечить вимогам законодавства, судом приймається заява представника позивача, спір вирішується виходячи з нової ціни позову - 124 911, 60 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на укладений між сторонами Генеральний договір поставки нафтопродуктів № ДГК-84 від 02.04.2015 р., додатки до Генерального договору № ДГК-84 від 15.04.2015 р., від 25.05.2015 р., видаткові накладні № 60734 від 15.04.2015 р., № 83972 від 25.05.2015 р., товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів № ВРТ0060734, № ВРТ0083972 згідно яких, як зазначає позивач, ним було передано відповідачу товар (дві партії нафтопродуктів) на загальну суму 134 911, 60 грн.

Відповідно до п.4.2. договору розрахунки за товар здійснюються Покупцем протягом 142 банківських днів з моменту поставки товару, якщо інший строк (термін) оплати не визначено у Додатках, що є невід'ємними частинами даного Договору.

Відповідачем оплата товару здійснена частково на суму 10 000, 00 грн., що підтверджує виписками з банківського рахунку за 18.01.2016 р. та 19.04.2016 р.

Неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань спричинило звернення позивача з позовом до суду.

На підставі ухвали суду від 30.05.2016 р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Позивача зобов'язано: подати додаткові письмові пояснення - обгрунтування розбіжностей факту здійснення господарської операції на підставі Генерального договору поставки нафтопродуктів № ДГК-84 від 2 квітня 2015 р., додаткової № - 2 угоди від 25.05.2015 р. до генерального договору № 01-дгк/84 від 14.04.2015 р.; довіреність відповідача на отриманні ТМЦ № 27 від 14.04.2015 р., № 19 від 19.05.2015 р. Відповідачу: письмові обгрунтовані доводи та заперечення по суті та предмету спору, довідку з ЄДРПОУ.

Представник позивача в судовому засіданні зменшені позовні вимоги підтримав. На виконання вимог ухвали суду до матеріалів справи долучив копії довіреностей відповідача № 19 від 19.05.2015 р., № 27 від 14.04.2015 р. на отримання ТМЦ.

У додаткових поясненнях № 01-54/5296/16 від 13.06.2016 р., поданих на адресу суду, позивач повідомляє, що інших договорів між сторонами не укладалось, розбіжність в даті пов'язується з технічною помилкою. Факт схвалення угоди відповідачем підтверджується частковою оплатою товару. У зв'язку з зменшенням позовних вимог просить повернути судовий збір.

Відповідач письмових пояснень-заперечень на адресу суду не подав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції (ухвали суду).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Враховуючи викладене, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутності відповідача за наявними в матеріалах справи документами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

02.04.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ» (Продавець) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Україна» (СВК «Україна») (Покупець) укладено генеральний договір поставки нафтопродуктів № ДГК-84 відповідно до умов якого Продавець зобов'язався поставити та передати у власність Покупця нафтопродукти в кількості та асортименті, що передбачені в Додатках до даного договору, в подальшому товар, а Покупець - приймати товар від Продавця та оплатити його загальну вартість на умовах даного договору.

Згідно п.1.2. договору одиниця виміру кількості товару та кількість поставки кожної партії товару визначається сторонами в додатках, що є невід'ємними частинами даного договору.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Як встановлено, між сторонами виникли цивільні права та обов'язки на підставі генеральний договір поставки нафтопродуктів № ДГК-84 від 02.04.2015 р., що за правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що товар постачається Покупцю по-частково (товарними партіями) автомобільним транспортом на умовах FCA (Інкотермс-2010) - завантажено в автомобільний транспорт Покупця з резервуарів нафтобаз. Адреси резервуарів нафтобаз вказуються сторонами в Додатках до даного договору. Датою поставки вважається дата видаткової накладної на товар.

На виконання умов вищезазначеного договору позивачем згідно видаткових накладних № 60734 від 15.04.2015 р. та № 83972 від 25.05.2015 р. на підставі довіреностей ТМЦ № 27 від 14.04.2015 р. та № 19 від 19.05.2015 р. було передано відповідачу товар на загальну суму 134 911, 60 грн. Зауважень щодо неналежного виконання Продавцем зобов'язань з боку Покупця не пред'являлось.

Розбіжності у даті укладення генерального договору поставки нафтопродуктів № ДГК-84 від 02.04.2015 р. та посилань на договір від 14.04.2015 р. у видаткових накладних і Додатку до генерального договору не спростовує факту здійснення господарської операції саме на підставі спірного договору, оскільки, як встановлено в судовому засіданні, на момент поставки інших договорів між сторонами не існувало; асортимент товару, відпущеного відповідачу, співпадає з зазначеним у Генеральному договорі і товар відпускався під час його дії.

Згідно п.3.1. договору ціна за одиницю виміру кількості товару погоджується сторонами в Додатках до даного договору. Ціна товару включає податки та обов'язкові платежі, передбачені чинним законодавством України.

Пунктом 4.2. договору визначено порядок розрахунків: оплата за товар здійснюється протягом 142 банківських днів з моменту поставки товару, якщо інший строк (термін) оплати не визначено у Додатках.

Між тим, відповідач в порушення умов договорів та чинного законодавства оплату за отриманий товар провів частково в сумі 10 000, 00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку за 18.01.2016 р. та 19.04.2016 р.

Станом на час розгляду справи заборгованість складає 124 911, 60 грн., що підтверджується наявними матеріалами справи та не спростовано відповідачем. Крім того, факт часткової оплати відповідачем заборгованості свідчить про схвалення ним умов генерального договору поставки нафтопродуктів № ДГК-84 від 02.04.2015 р.; факт підписання Акту звірки взаєморозрахунків за січень 2015 р. - листопад 2015 р. свідчить про визнання ним вказаної заборгованості.

Відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ» та Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Україна» носять договірний характер, укладений між ними договір предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був. Згідно п.9.15 термін дії договору - до повного виконання зобов'язань за договором.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Відповідно до ст.ст. 34, 43 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За змістом статті 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, передачу позивачем та отримання відповідачем визначеного угодою товару, а також не проведення боржником при цьому всіх належних розрахунків, господарський суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого до відповідача позову щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 124 911, 60 грн., яка підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачем.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, судовий збір в сумі 1 873, 67 грн. відповідно до ст.49 ГПК України слід покласти на нього.

Разом з тим, у зв'язку з зменшенням розміру позовних вимог, враховуючи клопотання позивача від 13.06.2016 р., у відповідності до положень п.1 ч.1 ст.7 Закону України В«Про судовий збірВ» підлягає поверненню з Державного бюджету 150, 01 грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 7437 від 26.05.2016 р.

Господарський суд, керуючись ст.ст.11, 509, 526, 527, 530, 599, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.22, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, п.1 ч.1 ст.7 Закону України В«Про судовий збірВ» , -

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Україна» (44108, Волинська обл., Ратнівський район, с.Прохід, код ЄДРПОУ 03735860) на користь

Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ» (43010, м.Луцьк, вул. Кременецька, 38, код ЄДРПОУ 37821544) 124 911, 60 грн. заборгованості та 1 873, 67 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. Управлінню державної казначейської служби України у місті Луцьку повернути з Державного бюджету Товариству з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ» (43010, м.Луцьк, вул. Кременецька, 38, код ЄДРПОУ 37821544) 150, 01 грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 7437 від 26.05.2016 р. (оригінал платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи).

Повне рішення складено 16.06.2016 р.

Суддя Пахолюк В.А.