Рішення

від 16.06.2016 по справі 903/289/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 червня 2016 р. Справа № 903/289/16

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна ОСОБА_1", м. Київ

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "АРЗУ", м. Луцьк

про стягнення 5 948,84грн .

Суддя: С.В. Бондарєв

За участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

В судовому засіданні 15.06.2016 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Позивач- Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна ОСОБА_1" - звернувся до господарського суду з позовом до відповідача- Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЗУ"- про стягнення 5 948,84грн .-суми страхового відшкодування в порядку регресу.

В обгрунтування позовних вимог зазначив наступне.

14.08.2013р. між ТзОВ "АРЗУ" та ПрАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна ОСОБА_1" було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений полісом №АЕ-1621435. Забезпечений транспортний засіб ЗИЛ 131 д.н. НОМЕР_1. Строк дії полісу 14.08.2013р.-13.08.2014р.

25.09.2013р. у м. Маневичі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу ЗИЛ 131 д.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ТзОВ "АРЗУ" ОСОБА_3 та автомобіля НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4.

Зіткнення відбулося в результаті порушення водієм ОСОБА_5 Правил дорожнього руху України. Зазначена обставина підтверджується постановою Маневицького районного суду від 21.10.2013 р.

Власник пошкодженого автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_6 звернулась до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до Калькуляції Аудатекс № А-332 від 22.11.2013 р. матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля НОМЕР_2, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (0,57) та за мінусом франшизи 1 000 грн., складає 5 948,84грн.

На виконання умов полісу страхування та згідно ст.ст. 12, 29, 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 5 948,84грн., що підтверджується платіжним дорученням № ЗР004198 від 30.01.2014 р.

Оскільки відповідач не повідомив страховика у строки і за умов, визначених Законом про настання дорожньо-транспортної пригоди, до позивача перейшло право вимоги коштів в сумі 5 948,84грн.

10.02.2014р. відповідачу було направлено Регресну вимогу щодо добровільної сплати коштів в порядку регресу, яка отримана ним 14.02.2014p.

01.09.2015р. відповідачу було направлено повторну Регресну вимогу, однак станом на момент подачі позову до суду кошти на рахунок позивача не надходили.

Як на правову підставу позовних вимог позивач посилався на ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ЗУ "Про страхування", ст.ст. 989, 1172, 1187, 1188, 1191 ЦК України.

Ухвалою суду від 28.04.2016р. порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 24.05.2016р. на 10:00год.

10.05.2016р. через відділ документального забезпечення та контролю суду від позивача надійшло до суду клопотання вих.№268 від 05.05.2016р. (вх.№01-54/4148/16 від 10.05.2016р.), в якому він просив розгляд справи провести без участі представника позивача та задоволити позовні вимоги у повному обсязі.

Крім того, долучив до матеріалів справи копії довіреності №215-2015 від 23.12.2015р. та Статуту Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна ОСОБА_1" (нова редакція), затвердженого Загальними зборами акціонерів Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна ОСОБА_1" Протоколом №3-2015 від 26.10.2015р., зареєстрованого 02.11.2015р. за №10741050126008516.

Позивач в судове засідання 24.05.2016р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду спору, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301033967998 від 10.05.2016р.

Відповідач в судове засідання 24.05.2016р. не з'явився, вимог суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча ухвала суду від 28.04.2016р., направлена на юридичну адресу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "АРЗУ", зазначену у Витязі з ЄДР, а саме: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Шопена, 22-А, офіс 63, повернулась до суду органами поштового зв'язку з відміткою "організація відсутня".

Ухвалою суду від 25.05.2016р. розгляд справи відкладався згідно ст. 77 ГПК України з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на неявку сторін в судове засідання, неподання відповідачем витребуваних судом доказів та необхідність витребування додаткових доказів по справі.

Крім того, було зобов'язано сторін представити суду: позивача- додаткові письмові пояснення та докази щодо юридичної адреси та місцезнаходження відповідача по справі; відповідача -письмові пояснення (обгрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог, статут, докази перебування ОСОБА_3 в трудових відносинах з товариством.

31.05.2016р. через відділ документального забезпечення та контролю суду від позивача надійшла до суду заява вих.№268 від 30.05.2016р. (вх.№01-54/4884/16 від 31.05.2016р.), в якій він просив розгляд справи провести без участі представника позивача та задоволити позовні вимоги у повному обсязі.

Повідомив, що згідно зібраних матеріалів справи, що є в ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна ОСОБА_1", дійсною адресою відповідача є: м. Луцьк, вул. Шопена, 22-А, оф. 63, що підтверджується: надісланою Регресною вимогою позивача від 10.02.2014р. з повідомленням про вручення (що долучалася до позовної заяви); повторною Регресною вимогою від 01.09.2015 р. з квитанцією про відправлення, що долучалася до позовної заяви, та листом-відповіддю ТзОВ "АРЗУ" на повторну Регресну вимогу позивача від 07.09.2015 р.№ 48 (з адресою та банківськими реквізитами відповідача).

Крім того, згідно Витягу з ЄДР офіційним місцезнаходженням відповідача та реєстрації його як юридичної особи є адреса: м. Луцьк, вул. Шопена, 22-А, оф. 63.

Крім того, долучив до матеріалів справи копії довіреності №215-2015 від 23.12.2015р. та листа №48 від 07.09.2015р.

Позивач в судове засідання 15.06.2016р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду спору, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301034026313 від 02.06.2016р.

Відповідач в судове засідання 15.06.2016р. не з'явився вдруге, вимог суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча ухвала суду від 25.05.2016р., направлена на юридичну адресу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "АРЗУ", зазначену у Витязі з ЄДР, а саме: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Шопена, 22-А, офіс 63, повернулась до суду органами поштового зв'язку з відміткою "організація закрита".

У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно із ч. 3 ст. 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальним правами у господарському судочинстві").

Неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органами зв'язку з позначкою "організація закрита" з урахуванням конкретних обставин даної справи є належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, а тому, беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, явку відповідача не було визнано обов'язковою, визнавши зібрані по справі матеріали достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами згідно зі ст.75 ГПК України, господарський суд, -

встановив:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 14 серпня 2013р. між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "АРЗУ" та Приватним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна ОСОБА_1" було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений полісом №АЕ-1621435, за умовами якого забезпечений транспортний засіб - ЗИЛ 131 д.н. НОМЕР_3. Строк дії полісу 14.08.2013р.-13.08.2014р. (а.с. 9).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з постанови Маневицького районного суду Волинської області від 21.10.2013р. у справі №164/1563/13-ц (а.с. 14) 25 вересня 2013 року, приблизно о 11-й год. 20 хвилин, на 80 км+300м автодороги Луцьк- Маневичі-Любешів-КПП Дольськ (Р-14), поблизу с. Прилісне Маневицького району Волинської області, ОСОБА_3, керуючи автомобілем "ЗІЛ 131", реєстраційний знак НОМЕР_3, з причепом, реєстраційний номерний знак НОМЕР_4, не перевірив кріплення обрешіток борта та під час руху допустив падіння обрешітки, що призвело до пошкодження автомобіля "Опель Комбо", реєстраційний номерний знак НОМЕР_5, під керуванням ОСОБА_4, який рухався в попутному напрямку та виконував маневр обгону автомобіля під керуванням ОСОБА_3, чим порушив п.22.2 ПДР України. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб під керуванням ОСОБА_4 отримав механічні пошкодення.

Відповідно до постанови Маневицького районного суду Волинської області від 21.10.2013р. у справі №164/1563/13-ц ОСОБА_3 визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124КУпАП.

Як вбачається зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником транспортного засобу "Опель Комбо", реєстраційний номер НОМЕР_5 є ОСОБА_6 (а.с. 11), яка звернулась до Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна ОСОБА_1" (позивача у даній справі) з заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 12).

Відповідно до Калькуляції Аудатекс №А-332 від 22.11.2013р. матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля НОМЕР_6, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (0,57) та за мінусом франшизи 1 000,00грн. складає 5 948,84грн.

Крім того, в матеріалах справи наявні і акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 03.10.2013р., складений спеціалістом відділу врегулювання Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна ОСОБА_1", в якому наявний опис пошкоджень автомобіля НОМЕР_6, що перебуває у власності ОСОБА_6 (а.с. 15).

Згідно страхового акту №130000002612 від 23.01.2014р., затвердженого заступником директора департаменту врегулювання страхових випадків ПАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна ОСОБА_1" ОСОБА_7, сума страхового відшкодування в даному страховому випадку становить 5 948,84грн. (а.с. 23).

На виконання умов полісу страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів позивач- ПАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна ОСОБА_1" здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 5 948,84грн., що стверджується платіжним дорученням №ЗР004198 від 30.01.2014р. та відомістю №r14F97_20140130, №3Р004198 за 30.01.2014р. (а.с. 24-25).

Таким чином, фактичні витрати страхової компанії, пов'язані з цим страховим випадком складають 5 948,84грн.

Як встановлено судом та вбачається з постанови Маневицького районного суду Волинської області від 21.10.2013р. у справі №164/1563/13-ц ОСОБА_3, під час вчинення ДТП знаходився в трудових відносинах з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "АРЗУ".

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про підставність позовних вимог та їх задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України "Про страхування" встановлено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди наземного транспортного засобу Opel COMBO д.н. НОМЕР_5,- ОСОБА_6, звернувся до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до платіжного доручення ЗР004198 від 30.01.2014р. позивач- ПАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна ОСОБА_1" -виплатив - ОСОБА_6 -страхове відшкодування в розмірі 5 948,84грн.

Згідно підпункту 38.1.1. пункту 38.1. статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, в т.ч. і якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Згідно підпункту 33.1.4. пункту 33.1. статті 33 у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Згідно ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Оскільки, ОСОБА_3, під час вчинення ДТП знаходився в трудових відносинах з ТзОВ "АРЗУ" та виконував свої трудові, службові обов'язки, то в даному випадку, необхідно застосувати вимоги ст. 1172 ЦК України, згідно якої юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» встановлено, що відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Право ПАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна ОСОБА_1" вимагати відшкодування шкоди, що виникла в результаті виплати ним сум для виконання обов'язку або з вини боржника (регресата), походить зі змісту статті 993 Цивільного кодексу України, відповідно до якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналогічна норма міститься і в частині 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, згідно з якою особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до фактів встановлених постановою Маневицького районного суду Волинської області від 21.10.2013р. у справі №164/1563/13-ц, 02.12.2013р. 25 вересня 2013 року, приблизно о 11-й год. 20 хвилин, на 80 км+300м автодороги Луцьк- Маневичі-Любешів-КПП Дольськ (Р-14), поблизу с. Прилісне Маневицького району Волинської області відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої ОСОБА_3 було завдано матеріальну шкоду автомобілю НОМЕР_6 під час виконання ним своїх трудових обов'язків на ТзОВ "АРЗУ", доказів в спростування цього відповідачем суду не надано.

Згідно із ч. 4 ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

У відповідності до вимог ст.ст. 1187, 1188 Цивільного кодексу України наземні транспортні засоби є джерелом підвищеної небезпеки. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.

Згідно із ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим в т.ч.і у разі необхідності визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Відповідно до Калькуляції Аудатекс №А-332 від 22.11.2013р. матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля НОМЕР_6, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (0,57) та за мінусом франшизи 1 000,00грн. складає 5 948,84грн.

Згідно страхового акту №130000002612 від 23.01.2014р., затвердженого заступником директора департаменту врегулювання страхових випадків ПАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна ОСОБА_1" ОСОБА_7, сума страхового відшкодування в даному страховому випадку становить 5 948,84грн. (а.с. 23).

Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Отже, виходячи з системного аналізу змісту ст. 993, ч.1 ст.1172, ч.1 ст.1191, ст.1194 ЦК України, та п.33.1.4 ст.33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідальною за завдані збитки особою в регресних правовідносинах може бути страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхувальник за цим договором, роботодавець винної у скоєнні ДТП особи або ж безпосередньо вказана винна фізична особа (за умови, що вона поєднує статуси страхувальника та власника (володільця) забезпеченого транспортного засобу). При цьому, субсидіарна відповідальність страхувальника (відповідача) у розмірі відшкодування, що перевищує ліміт відповідальності страховика, виникає лише в разі виконання страхувальником обов'язку щодо надання своєму страховику письмового повідомлення про ДТП встановленого МТСБУ зразка.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Відтак, з врахуванням змісту ст. 993, ч.1 ст.1172, ч.1 ст.1191 ЦК України, ст.27 Закону України "Про страхування" та п.33.1.4 ст.33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", суд дійшов висновку про те, що до позивача у межах фактичних витрат перейшло право зворотної вимоги саме до відповідача - роботодавця, як особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки безпосередньо винна у скоєнні ДТП особа водій ОСОБА_3 на момент ДТП перебувала у трудових відносинах з відповідачем.

На цьому зауважено і у постанові Вищого господарського суду у справі №910/23146/13 від 29.04.2014р.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача щодо відшкодування в порядку регресу виплаченого страхового відшкодування в сумі 5 948,84 грн. з відповідача підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем на адресу відповідача було надіслано регресну вимогу вих.№130000002612 від 10.02.2014р. з вимогою відшкодувати в порядку регресу суму в розмірі 5 948,84грн., яка була отримана представником відповідача, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4300503169930 від 14.02.2014р. (а.с. 26). Проте, дана вимога залишена без задоволення.

01.09.2015р. позивачем на адресу відповідача було надіслано повторно регресну вимогу вих.№130000002612 від 01.09.2015р. з вимогою відшкодувати в порядку регресу суму в розмірі 5 948,84грн. (а.с. 27). Проте, дана вимога залишена без задоволення.

Згідно ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про підставність позову та необхідність його задоволення.

При цьому суд виходив з обставин повної підтвердженості пред'явлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 378,00грн., слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Беручи до уваги викладене, керуючись ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ЗУ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», ЗУ "Про страхування", ст.ст. 14, 22, 988, 993, 1172, 1187, 1188, 1191, 1194 ст.ст. 33, 34, 35, 41, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "АРЗУ", м. Луцьк, вул. Шопена, 22-А, офіс 63, код 33845273

на користь Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна ОСОБА_1", м. Київ, вул. Глибочицька, 44, код 24175269

5 948,84грн. затрат по виплаті страхового відшкодування та 1 378,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.

Повний текст рішення складено

16.06.2016

Суддя С. В. Бондарєв