Рішення

від 14.06.2016 по справі 904/4152/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.06.16р. Справа № 904/4152/16

За позовом казенного підприємства "Шосткинський казенний завод "ІМПУЛЬС", місто Шостка, Сумська область

до товариства з обмеженою відповідальністю "КОМТРОН", м.Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості за договором №86/015-11/П від 20.08.2015р.

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1 - довіреність № 17/2016-Д від 01.06.16р.;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

23.05.2016р. казенне підприємство "Шосткинський казенний завод "Імпульс", м.Шостка, Сумська область (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Комтрон", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - відповідач) про стягнення 16962,00грн. зайво отриманих від позивача; 4218,34грн. пені за порушення строку перерахування коштів, зайво отриманих від позивача; 4172,65грн. неустойки за недопоставку товару; 1187,34грн. штрафу; 361,08грн. трьох відсотків річних; 1526,58грн. інфляційних втрат.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви від 17.05.2016р. за вих.№11-17/1/16 ухвалою суду від 24.05.2016р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 14.06.2016р.

14.06.2016р. позивач звернувся з клопотанням про зменшення позовних вимог і просив суд стягнути з відповідача 16962,00грн. зайво отриманих від позивача; 4218,34грн. пені за порушення строку перерахування коштів, зайво отриманих від позивача.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

Клопотання позивача про зменшення позовних вимог господарським судом прийнято до розгляду.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 07.06.2016р. з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 30.05.2016р. та явкою представника в судове засідання.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання відповідачем 13.06.2016 року відповідного поштового відправлення, зокрема ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2016р.

14.06.2016р. представник позивача звернувся до суду з клопотанням про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали від 24.05.2016р., в тому числі докази повідомлення відповідача про розгляд справи.

Інших усних та письмових заяв і клопотань не заявлено.

Господарський суд розпочав розгляд справи по суті.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні в повному обсязі.

Повноважний представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Суд заслухав пояснення представника позивача щодо предмету позову.

В судовому засіданні дослідженні надані позивачем та наявні в матеріалах справи докази.

Господарський суд наголошує, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами , виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи (частина 2 статті 22 Господарського процесуального кодексу України).

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Пунктом 3.14. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо їх явку судом визнано обов'язковою, також може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідна практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997р. №475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

На думку суду неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

Господарський суд прийняв до уваги, що місцезнаходження відповідача у місті Дніпропетровську, а отже відповідач мав можливість забезпечити явку представника в судове засідання.

Отже, з метою уникнення умисного затягування судового процесу з боку відповідача та недопущення порушення прав позивача господарський суд розглянув справу по суті позовних вимог.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Судом враховано. В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

В силу вимог статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 14.06.2016р. в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, -

ВСТАНОВИВ:

20.08.2015р. між казенним підприємством "Шосткинський казенний завод "Імпульс" (далі по тексту - позивач, покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Комтрон" (далі по тексту - відповідач, постачальник) укладено договір №86/015-11/П (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1 умов якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець - прийняти та оплатити товар за ціною, в асортименті, кількості та якості відповідно до Специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, передбачених даними договором.

Пунктом 4.2 договору визначено, що графік поставок визначається на підставі письмових заявок покупця, що можуть бути передані постачальнику із застосуванням факсимільного зв'язку та / або е-mail.

Пунктом 4.3 договору визначено, що постачальник зобов'язаний здійснити постачання товару з моменту надходження 50% передплати від покупця, згідно з пунктом 5.3 даного договору.

Пунктом 5.1 договору визначено, що загальна сума договору на момент його укладення складає 66000,00грн., в т.ч. ПДВ 20%.

Пунктом 5.3 договору визначено, що оплата здійснюється проти виставленого постачальником рахунку-фактури шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника у вигляді 50% передплати вартості партії товару, що поставляється.

Пунктом 5.7 договору визначено, що постачальник зобов'язаний перерахувати зайво отримані від покупця кошти на поточний рахунок покупця негайно, але не пізніше трьох банківських днів з моменту відповідної вимоги покупця, яка вважається отриманою постачальником після закінчення трьох робочих днів з моменту її відправлення позивачем на адресу постачальника, зазначену в даному договорі.

Даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Даний договір може бути укладено сторонами за допомогою факсимільного зв'язку, з обов'язковим наступним підписанням оригіналу (пункт 10.1 договору).

Договір діє з моменту, визначеного у пункті 10.1 даного договору до 31 грудня 2015 року, але в будь-якому разі до повного виконання зобов'язань по даному договору (пункт 10.2 договору).

На виконання пункту 5.3 договору відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №163 від 06.08.2015р. на суму 66000,00грн., які позивач перерахував відповідачу у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №3270 від 31.08.2015р. на суму 66000,00грн.

Отже, у відповідача виник обов'язок поставити позивачу картон коробковий 0,8 ф 1050 у кількості 5000кг.

Фактично відповідач поставив позивачу картон коробковий 0,8 ф 1050 на загальну суму 49038,00грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме:

- видаткова накладна №137 від 14.09.2015р. на суму 24222,00грн.;

- видаткова накладна №139 від 14.09.2015р. на суму 24816,00грн.

Таким чином, відповідач недопоставив позивачу товар на загальну суму 16962,00грн.

Позивач звертався до відповідача з листом від 13.10.2015р. за вих.№26/14-877 та листом від 10.12.2015р. за вих.№26/14-1311 в яких просив поставити на свою адресу обумовлений договором товар або повернути грошові кошти.

Відповідачу було адресовано претензію від 14.01.2016р. за вих.№11-08/2/16/10, яку відповідач отримав 30.01.2016р., що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення, однак залишив без відповіді та задоволення.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав.

Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Згідно з частиною другою статті 4 3 та статтею 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, суд забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 16962,00грн., слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на положення пункту 5.7 договору, строк повернення зайво отриманих від позивача грошових коштів є таким, що настав.

Доказів повернення грошових коштів в сумі 16962,00грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Доказів поставки обумовленого укладеним між сторонами товару на спірну суму позивачу відповідачем не надано.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Пунктом 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України визначено один із загальних засад цивільного законодавства, а саме свобода договору.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1). Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.2). У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.3). Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.4). Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ч.5).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 551 Цивільного кодексу України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 8.8 договору встановлено, що у випадку порушення строку перерахування коштів, зайво отриманих від покупця, а також повернення раніше сплачених за продукцію коштів, пов'язаного з порушенням строків або обсягів поставок, поставкою товару неналежної якості постачальник сплачує покупцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені від суми заборгованості.

Позивач нарахував відповідачу до сплати пеню за період з 20.10.2015р. по 16.05.2016р. на суму 4218,34грн.

Господарський суд перевірив розрахунок пені здійснений позивачем та визнав його таким, що містить помилки.

Пунктом 5.7 договору визначено, що постачальник зобов'язаний перерахувати зайво отримані від покупця кошти на поточний рахунок покупця негайно, але не пізніше трьох банківських днів з моменту відповідної вимоги покупця , яка вважається отриманою постачальником після закінчення трьох робочих днів з моменту її відправлення позивачем на адресу постачальника, зазначену в даному договорі.

Дослідивши положення пункту 5.7 договору та матеріали справи господарський суд констатує, що наявні докази направлення відповідачу лише претензії від 14.01.2016р. за вих.№11-08/2/16/10, а саме фіскальний чек від 15.01.2016р. та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з датою подання 15.01.2016р.

Отже, обов'язок відповідача перерахувати зайво отримані від покупця кошти повинен був бути виконаний в строк до 26.01.2016р.

Таким чином пеню можна нараховувати лише з 26.01.2016р.

Позовна вимога про стягнення пені у розмірі 4218,34грн. підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 2214,33грн.

В порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1247,64грн., з урахуванням того, що 90,54% позовних вимог позивача судом задоволено.

Керуючись ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» , ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 536, 549, 610, 612, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 199, 231, 232, 265, 266 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Комтрон" (49027, місто Дніпропетровськ, вулиця Фучика, будинок 30; ідентифікаційний код 23357791) на користь казенного підприємства "Шосткинський казенний завод "Імпульс" (41101, Сумська область, місто Шостка, вулиця Куйбишева, 41; ідентифікаційний код 14314452) 16962,00грн. (шістнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят дві грн. 00 коп.) основної заборгованості; 2214,33грн. (дві тисячі двісті чотирнадцять грн. 33 коп.) пені; 1247,64грн. (одна тисяча двісті сорок сім грн. 64 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

16.06.2016 року

Суддя ОСОБА_2