Рішення

від 13.06.2016 по справі 905/1468/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.06.2016р. Справа №905/1468/16

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, код ЄДРПОУ 20077720

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарське районне сільське комунальне підприємство», сел.Садове, код ЄДРПОУ 32357603

про стягнення 557536,45 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 - гол. юрисконс.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарське районне сільське комунальне підприємство», сел.Садове про стягнення заборгованості за поставлений природний газ в сумі 272469,14 грн, пені - 12659,08 грн, 3% річних - 30797,77 грн, інфляційних втрат - 241610,46 грн, а всього 557536,45 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №20(11-12)Б від 30.09.2011р. в частині проведення своєчасної та в повному обсязі оплати товару, що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних збитків.

Відповідач у судові засідання 19.05.2016р., 31.05.2016р., 13.06.2016р. не з'явився, витребуваних судом документів не представив, будь-яких пояснень по суті спору не надав. Одночасно, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахтарське районне сільське комунальне підприємство» було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи з урахуванням наступних обставин.

За приписами ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

За змістом ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 19.04.2016р. місцезнаходженням відповідача є: 86251, Донецька область, Шахтарський район, сел.Садове, вул.Первомайська. Наразі, вказана інформація щодо місцезнаходження відповідача є актуальною і на момент прийняття рішення у справі.

З огляду на те, що відповідач знаходиться на території, на яку не здійснюється пересилання поштової кореспонденції, 26.04.2016р., 23.05.2016р., 02.06.2016р. на офіційному веб-порталі «Судова влада України» ( dn.arbitr.gov.ua) , у розділі «Новини та події суду» були розміщені оголошення про дату та час судових засідань у справі №905/1468/16, призначених на 19.05.2016р., 31.05.2016р., 13.06.2016р.

Одночасно, судом вчинялись дії, які були спрямовані на встановлення телефонного зв'язку з відповідачем, про що свідчать телефонограми №782/1 від 25.04.2016р., №822 від 23.05.2016р., №845 від 03.06.2016р., які були прийняті представником відповідача.

Наразі, господарський суд зауважує, що у відповідності до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Статтею 3 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

У ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, з огляду на наведене вище, суд наголошує, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами від 20.04.2016р., 19.05.2016р., 31.05.2016р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач, зокрема, у судове засідання, 13.06.2016р. не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а відсутність вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Крім того, судом враховано, що згідно з ухвалою господарського суду від 31.05.2016р. присутність сторін у судовому засіданні 13.06.2016р. обов'язковою не визнавалась.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 30.09.2011р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шахтарське районне сільське комунальне підприємство» (покупець) було підписано договір на купівлю-продаж природного газу №20(11-12)Б.

За приписами п.1.1 вказаного договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України») для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

За правилами п.1.2 договору №20(11-12)Б від 30.09.2011р. продавець передає покупцеві в період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. газ в обсязі до 303 тис. куб. м, у тому числі у жовтні 2011 року - 7 тис. куб. м, листопаді 2011 року - 27,5 тис. куб. м, грудні 2011 року - 32,5 тис. куб. м, січні 2012 року - 48 тис. куб. м, лютому 2012 року - 45 тис. куб. м, березні 2012 року - 40 тис. куб. м, квітні 2012 року - 12 тис. куб. м, жовтні 2012 року - 16 тис. куб. м, листопаді 2012 року - 34 тис. куб. м, грудні 2012 року - 41 тис. куб. м.

Відповідно до п.5.2 укладеного сторонами правочину до сплати за 1000 куб. м газу належить 362,76 грн з ПДВ. Сторонами неодноразово вносились зміни в п.5.2 договору №20(11-12)Б від 30.09.2012р., внаслідок чого ціна на газ становила:

- з 11.10.2011р. - 362,76 грн з ПДВ (додаткова угода №1 від 11.10.2011р.),

- з 01.01.2012р. - 3945,90 грн з ПДВ (додаткова угода №2 від 31.01.2012р.),

- з 27.06.2012р. - 4661,74 грн з ПДВ (додаткова угода №3 від 27.06.2012р.).

За змістом п.11.1 договору №20(11-12)Б від 30.09.2011р. останній набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011р. до 31.12.2012р., а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

Згідно з наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу за період листопад-грудень 2011 року, січень - квітень 2012 року обсяги спожитого відповідачем природного газу наступні: у листопаді 2011 року - 40,013 тис. куб. м на суму 152545,57 грн, у грудні 2011 року - 31,192 тис. куб. м на суму 118916,38 грн, у січні 2012 року - 37,597 тис. куб. м на суму 148354 грн, у лютому 2012 року - 46,519 тис. куб. м на суму 183559,32 грн, у березні 2012 року - 34,793 тис. куб. м на суму 137289,70 грн, у квітні 2012 року - 3,171 тис. куб. м на суму 12512,45 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 28.05.2014р. по справі №5006/25/138/2012 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарське районне сільське комунальне підприємство» про стягнення 574528,05 грн задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача: заборгованість у сумі 518549,42 грн, яка виникла внаслідок порушення зобов'язань по договору від 30.09.2011 року №20(11-12)Б за період поставки природного газу з листопада 2011р. по квітень 2012р., що складається із: 445631,85 грн - сума заборгованості за спожитий природний газ, 20978,65 грн - сума пені, 2594,04 грн - сума інфляційних нарахувань, 8700,65 грн - сума 3% річних, 40644,23 грн - штраф, судовий збір 10790,78 грн.

При цьому, судом були досліджені питання щодо наявності обставин постачання позивачем відповідачу за договором №20(11-12)Б від 30.09.2011р. природного газу протягом листопада - грудня 2011 року, січня - квітня 2012 року, а також неналежного та не у повному обсязі виконання відповідачем власних платіжних зобов'язань за вказаним правочином, що стало підставою для нарахування, в тому числі, 3% річних за період згідно розрахунку по 13.09.2012р., інфляційних збитків за період по серпень 2012 року.

Враховуючи приписи ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.35 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд дійшов висновку, що рішення від 18.12.2012р. господарського суду Донецької області по справі №5006/25/138/2012, має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.

Згідно з відомостями, які наявні в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», рішення від 18.12.2012р. по справі №5006/25/138/2012 переглядалось в апеляційному порядку, відповідно до постанови Донецького апеляційного господарського суду від 06.02.2013р. вказане рішення залишено без змін. Наявності обставин перегляду рішення в касаційному порядку або з підстав, які визначені ст.112 Господарського процесуального кодексу України сторонами не доведено, а судом не встановлено.

Крім того, як свідчать матеріали справи, на підставі договору №20(11-12)Б від 30.09.2011р. позивачем та відповідачем було підписано, зокрема, наступні акти приймання-передачі природного газу (з урахуванням послуги на транспортування):

- б/н від 30.11.2012р. у листопаді 2012 року на суму 103271,43 грн,

- б/н від 31.12.2012р. у грудні 2012 року на суму 169197,71 грн.

Як зазначає позивач, відповідач встановлений договором обов'язок по оплаті отриманого товару у повному обсязі та у передбачений договором строк не виконав, внаслідок чого Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» заявлено вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 272469,14 грн, а також нараховано та заявлено до стягнення пеню, 3% річних, інфляційні збитки за зобов'язаннями січня-квітня, листопада-грудня 2012 року.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом п.6.1 договору №20(11-12)Б від 30.09.2011р. остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За приписами п.1.9 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року).

Відтак, зобов'язання з оплати газу, мали бути виконані наступним чином:

- за поставкою листопада 2012 року на суму 103271,43 грн - 13.12.2012р. включно,

- за поставкою грудня 2012 року на суму 169197,71 грн - 14.01.2013р. включно, з урахуванням того, що останній день строку (13.01.2013р.) припадав на вихідний день (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України).

При цьому, як вказує позивач, вартість газу, який було поставлено за договором №20(11-12)Б від 30.09.2011р. у листопаді та грудні 2012 року відповідачем сплачена не була. На теперішній час заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарське районне сільське комунальне підприємство» за договором №20(11-12)Б від 30.09.2011р. становить 272469,14 грн.

Ухвалами господарського суду від 20.04.2016р., 19.05.2016р., 31.05.2016р. відповідача було зобов'язано надати, в тому числі, докази часткової чи повної оплати відповідачем, визначеної позивачем заборгованості (за наявності).

Відповідач вимоги суду у визначеній частині не виконав, витребуваних судом документів не представив, наявність заборгованості в сумі 272469,14 грн не спростував.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором №20(11-12)Б від 30.09.2011р. виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором обов'язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарське районне сільське комунальне підприємство» про стягнення 272469,14 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п.7.2 договору №20(11-12)Б від 30.09.2011р. у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відтак, позивачем заявлено до стягнення 12659,08 грн пені, а саме:

- 4060,12 грн за період з 11.03.2013р. по 14.06.2013р. (поставка листопада 2012 року на суму 103271,43 грн),

- 8598,95 грн за період з 11.03.2013р. по 14.07.2013р. (поставка грудня 2012 року на суму 169197,71 грн).

Здійснивши перевірку вказаного розрахунку, суд дійшов висновку, що сума пені за простроченими зобов'язання відповідача по оплаті газу, який було поставлено у листопаді-грудні 2012 року (в межах визначених позивачем періодів) становить 12619,46 грн.

Водночас, виходячи з того, що відповідач після прийняття рішення у справі №5006/25/138/2012 за отриманий протягом січня-квітня 2012 року товар у повному обсязі та у встановлені строки не розрахувався, позивач здійснив нарахування 3% річних, інфляційних збитків за періоди, які не були предметом розгляду у справі №5006/25/138/2012, та звернувся до суду з розглядуваним позовом. Крім того, позивачем здійснені нарахування 3% річних та інфляційних збитків за поставками листопада-грудня 2012 року.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із п.5.1 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом з оплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

У п.7.1 вказаної постанови роз'яснено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

З огляду на вищенаведене, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в розмірі 30797,77 грн, а саме:

- 1073,33 грн за період з 14.09.2012р. по 09.01.2013р. (поставка січня 2012 року на суму 148354 грн),

- 1828,57 грн за період з 14.09.2012р. по 17.01.2013р. (поставка лютого 2012 року на суму 183559,32 грн),

- 3967,73 грн за період з 14.09.2012р. по 15.10.2015р. (поставка березня 2012 року на суму 137289,70 грн),

- 1158,72 грн за період з 14.09.2012р. по 15.10.2015р. (поставка квітня 2012 року на суму 12512,45 грн),

- 8793,22 грн за період з 14.12.2012р. по 15.10.2015р. (поставка листопада 2012 року на суму 103271,43 грн),

- 13976,19 грн за період з 14.01.2012р. по 15.10.2015р. (поставка грудня 2012 року на суму 169197,71 грн).

Відповідно до ухвали господарського суду Донецької області від 31.05.2013р. у справі №5006/25/138/2012, залишеної без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.12.2013р., виконання рішення на суму 403708,35 грн було розстрочено на 60 місяців, починаючи з червня 2013 року по травень 2018 року зі сплатою 6728,47 грн з червня 2013 року по квітень 2018 року та 6728,62 грн у травні 2018 року.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові №3-1276г15 від 17.02.2016р. (справа №905/3137/14-908/5775/14), та в силу норм ст.111-28 Господарського процесуального кодексу України підлягає врахуванню, невиконання грошового зобов'язання за наявності судового рішення про задоволення вимог кредитора з розстроченням або відстроченням не призводить до наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, за період такого розстрочення або відстрочення.

Таким чином, за наявності обставин розстрочення виконання рішення від 31.05.2013р. у справі №5006/25/138/2012 до 31.05.2018р., підстави для нарахування 3% річних за зобов'язаннями січня-квітня 2012 року за період з 01.06.2013р. по 31.05.2018р. на теперішній час відсутні.

Одночасно, здійснивши перевірку розрахунку позивача в частині нарахування 3% річних за зобов'язаннями листопада-грудня 2012 року, а також нарахованих за межами періоду з 01.06.2013р. по 31.05.2018р. за поставками січня-квітня 2012 року, суд дійшов висновку, що сума 3% річних становить 27849,86 грн.

Крім того, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у розмірі 241610,46 грн, а саме:

- 259,46 грн за період з вересня 2012 по грудень 2013 року (поставка січня 2012 року на суму 148354 грн),

- 528,24 грн за період з вересня 2012 по по січень 2013 року (поставка лютого 2012 року на суму 183559,32 грн),

- 19846,36 грн за період з вересня 2012 року по вересень 2015 року (поставка березня 2012 року на суму 137289,70 грн),

- 9728,56 грн за період з вересня 2012 року по вересень 2015 року (поставка квітня 2012 року на суму 12512,45 грн),

- 80294,81 грн за період з грудня 2012 року по вересень 2015 року (поставка листопада 2012 року на суму 103271,43 грн),

- 130953,01 грн за період з січня 2012 року по вересень 2015 року (поставка грудня 2012 року на суму 169197,71 грн).

Дослідивши розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, суд зазначає про наступне:

За приписами п.3.2 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з огляду на вищенаведене, базою для нарахування інфляційної складової боргу є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

За висновками суду, позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних збитків, вказаних правил враховано не було, що призвело до безпідставного збільшення інфляційної складової боргу. За розрахунком суду, а також з урахуванням наведеної вище правової позиції Верховного Суду України, стягненню з відповідача на користь позивача належать інфляційні збитки у розмірі 211216,60 грн.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, з'ясувавши обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків пені, 3% річних, інфляційних втрат, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення пені, інфляційних втрат та процентів річних підлягають частковому задоволенню, а саме на суми 12619,46 грн, 211216,60 грн та 27849,86 грн.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 8363,05 грн підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарське районне сільське комунальне підприємство», сел.Садове про стягнення заборгованості за поставлений природний газ в сумі 272469,14 грн, пені - 12659,08 грн, 3% річних - 30797,77 грн, інфляційних втрат - 241610,46 грн, а всього 557536,45 грн, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарське районне сільське комунальне підприємство» (86251, Донецька область, Шахтарський район, сел.Садове, вул.Первомайська, код ЄДРПОУ 32357603) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720) заборгованість за поставлений природний газ в сумі 272469,14 грн, пеню - 12619,46 грн, 3% річних - 27849,86 грн, інфляційні втрати - 211216,60 грн, а також судовий збір в сумі 7862,33 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

У судовому засіданні 13.06.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 13.06.2016р.

Суддя Ю.О.Паляниця