Рішення

від 19.05.2016 по справі 910/5615/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2016Справа №910/5615/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Чернівецької філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро праці Украпол"

про стягнення 7 445,26 грн.

Суддя Селівон А.М.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явились;

Від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Чернівецької філії ПАТ "Укртелеком" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро праці Украпол" про стягнення 7 445,26 грн., з яких 6873,06 грн. основний борг, 33,24 грн. 3 % річних, 487,46 грн. пеня, 51,50 грн. інфляційні нарахування, а також судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 378,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяві посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору оренди комерційної нерухомості №337-06 від 14.07.2015 в частині своєчасної та повної сплати орендної плати, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість, за наявності якої позивачем нараховано інфляційні нарахування, 3 % річних та пеня в зазначених вище розмірах.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2016 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 910/5615/16 та призначено до розгляду на 28.04.2016.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.04.2016 розгляд справи відкладено на 19.05.2016.

У судові засідання 28.04.2016 та 19.05.2016 уповноважені представники позивача та відповідача не з'явились.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 28.04.16р. позивач та відповідач повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень: №0103038087561, №0103038087570, №0103038087588.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 19.05.16р. позивач повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення: № 0103038512122, № 0103038512130.

Копія ухвали суду від 28.04.2016, яка направлялась відповідачу на адресу, зазначену позивачем в позовній заяві, а саме: 01601, м. Київ, вул. Шовковична, 42/44, яка співпадає з місцезнаходженням відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на час проведення судового засідання 19.05.2016 на адресу Господарського суду м. Києва не повернулась.

Судом здійснено запит з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення №0103038512149, в якому зазначено, що станом на 11.05.2016 вказане поштове відправлення вручено адресату за довіреністю.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 28.04.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли наступні документи :

1. Клопотання про долучення документів до матеріалів справи № 10-26/26 від 21.04.2016;

2. Інформація по справі № 10-26/25 від 21.04.2016;

3. Оригінал договору оренди комерційної нерухомості № 337-06 від 14.07.2015;

4. Клопотання № 10-26/27 від 22.04.2016 про розгляд справи без участі представника ПАТ «Укртелеком» в зв'язку з неможливістю забезпечити участь останнього в судовому засіданні.

Вищеперелічені документи долучено судом до матеріалів справи.

Також до початку судового засідання 19.05.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання № 10-26/103 від 13.05.2016 про долучення документів до матеріалів справи та клопотання № 10-26/102 від 13.05.2016 про розгляд справи без участі представника ПАТ «Укртелеком», які судом долучено до матеріалів справи.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час розгляду справи 19.05.16 р. до суду не надходило.

Документи, витребувані ухвалами господарського суду від 01.04.16р. та 28.04.16р., відповідачем суду не надані.

Про поважні причини неявки уповноваженого представника відповідача в судові засідання 28.04.16р. та 19.05.16р. суд не повідомлено.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання 19.05.16 р. позивачем суду не надано.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України, викладених в пункті 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представників сторін в судові засідання обов'язковою не визнавалась, сторони не скористались належним їм процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань відповідача на час розгляду справи та наявність клопотань позивача про розгляд справи без участі представника ПАТ «Укртелеком», суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності представників сторін, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

У зв'язку із неявкою в судові засідання 28.04.16 р. та 19.05.16 р. представників сторін на підставі ч. 8 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України засідання господарського суду по розгляду даної заяви проведені без допомоги звукозаписувального технічного засобу. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши надані позивачем докази суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 14 липня 2015р. між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Чернівецької філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (орендодавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бюро праці Украпол" (орендар за договором, відповідач у справі) укладено договір оренди комерційної нерухомості № 337-06 (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування комерційну нерухомість (далі - майно), розташовану в м. Чернівці, на 1 поверсі триповерхового будинку за №5 по вул. Університетській, загальною площею 7 м 2 частина приміщення: 2-11 згідно з планом за поверхами) - під офіс.

Розділами 5-11 Договору сторони погодили умови передачі та повернення орендованого майна, умови розрахунку, права та обов'язки сторін, їх відповідальність тощо.

Відповідно до п. 12.1 договору цей догорів набирає чинності з 14 липня 2015 року і діє до 31 липня 2016 року включно та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Вказаний Договір підписаний представниками орендаря та орендодавця та скріплений печатками сторін.

Судом встановлено, що укладений Договір за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України та §5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). В силу частини 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічне визначення договору оренди міститься і в ст. 759 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

За приписами п. 2.1 Договору передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноваженими представниками сторін Акту приймання-передачі майна (Додаток №1) до цього Договору. При цьому ризик випадкового знищення або випадково пошкодження Майна переходить до орендаря з дати підписання такого Акту.

Як вбачається із матеріалів справи, у відповідності до умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв у користування комерційну нерухомість - приміщення на 1 поверсі триповерхового будинку №5 загальною площею 7 м 2 , (частина приміщення: 2-11 згідно з планом за поверхами) під офіс, що знаходяться у будівлі, розташованій за адресою: м. Чернівці, вул. Університетська, що підтверджується відповідним належним чином оформленим Актом приймання-передачі від 14.07.2015р., підписаним обома сторонами без зауважень та засвідченим печатками сторін. Копія вказаного акту міститься в матеріалах справи. Як зазначено у вказаному акті технічний та санітарний стан майна задовільний, орендар ознайомлений з правилами пожежної безпеки в галузі зв'язку.

За таких обставин судом встановлено, що позивачем виконано прийняті на себе обумовлені Договором зобов'язання по наданню комерційної нерухомості в строкове платне користування, а відповідачем, у свою чергу, прийнято орендоване майно без будь-яких зауважень.

Факт оренди нежитлового приміщення відповідачем не заперечувався.

За умовами п. 3.8 Договору щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця орендодавець надає орендарю Акт про надані послуги (або рахунок-акт), яким підтверджується обсяг та вартість послуг оренди за попередній місяць. Орендар зобов'язаний підписати Акт про надані послуги (або рахунок-акт) та повернути його орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця.

Орендна плата сплачується орендарем шляхом перерахування у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця до 20 числа розрахункового місяця. Не виставлення рахунку орендодавцем не звільняє орендаря від сплати орендної плати за Договором (п.3.9 Договору).

Судом встановлено за матеріалами справи, що позивачем на підтвердження факту надання послуг з оренди згідно Договору в період з вересня 2015р. по лютий 2016р. включно надані копії актів про відшкодування витрат на утримання майна та послуги з надання в оренду комерційного нерухомого майна ПАТ «Укртелеком» за квадратний метр м. Чернівці, вул. Університетська, 5, на загальну суму 6873,06 грн., а саме № 73-ІОІ15-32 від 30.09.15 р., № № 73-ІОІ15-64 від 31.10.15 р., № № 73-ІОІ15-91 від 30.11.15 р., № № 73-КЮВ-311 від 31.12.15 р., № № 73-КЮВ16-28 від 31.01.16р., № № 73-КЮВ16-40 від 29.02.16 р., кожен на суму 1145,51 грн.

Окрім того, позивачем виставлялись відповідачу рахунки за період вересень 2015р. - лютий 2016р. включно на загальну суму 7321,85 грн., а саме № № 73-ІОІ15-12 від 30.09.15р., № 73-ІОІ15-45 від 31.10.15 р., № 73-ІОІ15-71 від 30.11.15 р., № 73-КЮВ15-296 від 31.12.15р., № 73-КЮВ16-7 від 31.01.16 р., № 73-КЮВ16-40 від 29.02.16 р., копії яких містяться в матеріалах справи. При цьому позивачем до складу рахунку № 73-КЮВ16-40 від 29.02.16р. окрім послуг з надання в оренду нерухомого майна в сумі 875,00 грн. та відшкодування витрат на його утримання в сумі 79,59 грн., всього 1145,51 грн., включена пеня в сумі 448,79 грн.

В свою чергу, як встановлено судом та підтверджено позивачем в письмових поясненнях № 10-26/26 від 21.04.16 р., у відповідності до умов п. 3.8 Договору вказані акти разом з рахунками надсилались позивачем на адресу відповідача, що підтверджується копіями відповідних реєстрів рекомендованих поштових відправлень та фіскальних чеків від 12.10.15 р., 12.11.15 р., 16.12.15 р., 14.01.16 р., 11.02.16 р. та 14.03.16 р.

Проте, зазначені акти не були повернуті відповідачем на адресу ПАТ «Укртелеком» та, відповідно, рахунки оплачені не були.

Відповідно до абз. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Як зазначено в п. 3.1 Договору за домовленістю сторін орендна плата складається:

- плати за приміщення: починаючи з "14" липня 2015 року, 125,00 грн. за 1 м 2 орендованої площі без ПДВ, що становить 875,00 грн. за 7 м 2 без ПДВ за місяць (п.п. 3.1.1.1 Договору);

- плати за послуги з утримання комерційної нерухомості: 79,59 грн. за 7 м 2 без ПДВ за місяць (п.п. 3.1.2 Договору).

Оподаткування ПДВ здійснюється за ставкою, що діє на дату виникнення податкового зобов'язання.

Відповідно до п. 3.7 Договору оплата орендної плати за перший місяць оренди здійснюється орендарем не пізніше 30 робочих днів після підписання Акту приймання-передачі орендованого майна.

Доказів опротестування виставлених позивачем за період вересень 2015 р. - лютий 2016 р. рахунків за надані послуги з оренди та відшкодування витрат на утримання майна до суду не надходило, будь-які заперечення з боку відповідача щодо повного та належного виконання Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" умов Договору, а також наявності письмових претензій або зауважень щодо утримання та обслуговування об'єкту оренди до суду з боку відповідача не надходило.

За таких обставин судом встановлено, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання по наданню в оренду нежитлового приміщення обумовленого Договором, та здійснення його утримання, а відповідачем, у свою чергу, прийнято вказане майно та послуги з його утримання без будь - яких зауважень.

Будь-які заперечення щодо повного та належного виконання позивачем умов Договору з боку відповідача відсутні.

Відповідно до п. 3.9 Договору орендна плата сплачується орендарем шляхом перерахування у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця до 20 числа розрахункового місяця. Невиставлення рахунку орендодавцем не звільняє орендаря від сплати орендної плати за договором.

При цьому пунктом 6.1.3 Договору передбачений обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим Договором.

Також згідно умов п. 3.10 Договору податкова накладна оформляється та реєструється орендодавцем згідно з порядком, визначених Податковим кодексом України.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліг нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з положеннями п.п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до абз. 2 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Позивачем на підтвердження виконання умов вказаного пункту Договору, факту надання майна в оренду та підстав виникнення заборгованості відповідача з орендної плати за вересень 2015 р. - лютий 2016 р. надані копії відповідних податкових накладних за спірний період, а також докази їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, за висновками суду надані позивачем копії податкових накладних позивача за спірний період додатково підтверджують факт надання позивачем відповідачеві послуг з оренди та утримання орендованого майна та належне їх оприбуткування і відображення у власному бухгалтерському обліку позивача.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Проте відповідач розрахунків з оренди за користування комерційною нерухомістю не провів, у зв'язку з чим за вересень 2015 - лютий 2016 рр. включно у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 6873,06 грн.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання зі сплати орендної плати в сумі 6873,06 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору не виконав, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у зазначеному вище розмірі, яку останній просив суд стягнути в поданій позовній заяві.

У відповідності до ст. 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Саме змагальність сторін, яка реалізується в господарському процесі через ст. 33 ГПК України дає змогу суду всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи та внаслідок чого ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе рішення у справі.

Тобто, вказана норма Господарського процесуального кодексу України зобов'язує доводити свою правову позицію саме ту сторону, яка на неї посилається.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору оренди комерційної нерухомості №337-06 від 14.07.2015 р. або його окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку укладення та досягнення згоди по всіх істотних умовах Договору, на час його підписання з боку ПАТ «Укртелеком» (орендодавець за договором, позивач у справі) та ТОВ «Бюро праці Украпол» (орендар за договором, відповідач у справі) відсутні.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором у встановлений строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення даної заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 6873,06 грн. орендної плати та послуг з утримання комерційної нерухомості за вказаним Договором підлягає задоволенню.

Окрім того, суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами ст. ст. 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено ст. ст. 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 8.3 Договору у разі порушення строків виконання грошових зобов'язань за договором, орендар на вимогу орендодавця сплачує пеню від суми простроченого зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час просторочення.

Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо внесення орендної плати у строки, визначені умовами Договору, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в сумі 487,46 грн. за період з 21.10.15 р. по 29.02.16 р., 3% річних в сумі 33,24 грн. за період з 21.10.15 р. по 29.02.16 р. та інфляційні втрати в сумі 51.50 грн. за період з листопада 2015 по лютий 2016 рр., які останній просив стягнути з відповідача відповідно до наданих розрахунків.

Згідно п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова №14) з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

В свою чергу, відповідачем не подано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або доказів наявності заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

Згідно пунктом 3 Постанови №14 інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до пункту 1.9. Постанови №14 день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97 р. при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

За результатами здійсненої за допомогою інформаційно-правової системи "ЛІГА: Закон" перевірки нарахування позивачем в межах визначеного періоду заявлених до стягнення пені, процентів річних та втрат від інфляції судом встановлено, що розмір пені, перерахований судом у відповідності до умов Договору та положень законодавства в межах визначеного позивачем періоду становить 486,90 грн., а отже є меншим, ніж нараховано та пред'явлено до стягнення позивачем, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату орендної плати підлягають задоволенню в сумі нарахованій судом, а саме, 486,90 грн. пені.

При цьому розмір інфляційних нарахувань, перерахований судом у відповідності до умов Договору та приписів чинного законодавства з урахуванням визначеного позивачем періоду, становить 51,76 грн., а отже є більшим, ніж заявлено до стягнення позивачем. Проте, виходячи з того, що збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, яким позивач не скористався, суд не вправі самостійно збільшувати розмір позовних вимог, зокрема, в частині нарахування втрат від інфляції, тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань підлягають задоволенню у розмірах, нарахованих позивачем, а саме 51,50 грн.

Окрім того, розмір процентів річних, визначений позивачем, перерахований судом у відповідності до умов Договору та приписів чинного законодавства, з урахуванням визначеного позивачем періоду становить 33,24 грн., відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства та умовам Договору і є арифметично вірним, а тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів річних в сумі 33,248 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 р. "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Отже, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України та ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 49, 69, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро праці Украпол" (01601, м. Київ, вул. Шовковична, будинок 42/44; код 39501629) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бул. Т.Шевченка, 18, код 21560766) в особі Чернівецької філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (58002, м. Чернівці, вул. Університетська, 3; код 22838086) заборгованість у розмірі 6873,06 грн., пеню у розмірі 486,90 грн. ,3% річних у розмірі 33,24 грн., інфляційні втрати у розмірі 51,50 грн. та судовий збір у розмірі 1377,90 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 13 червня 2016 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Суддя А.М.Селівон