Рішення

від 08.06.2016 по справі 910/6002/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2016Справа №910/6002/16

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Молодь Житлобуд»

про стягнення 29 969,61 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Молодь Житлобуд», в якому просить суд стягнути з відповідача наявну заборгованість за надані транспортні послуги за договорами-заявками на транспортні послуги від 19.11.2013 р. та 22.08.2013 р. в розмірі 29 696,61 грн., з яких: 5 100,00 грн. - сума основного боргу, а також 18 615,00 грн. - сума штрафу, 1 753,94 грн. - сума пені, 364,40 грн. - 3% річні за користування чужими коштами, 4 136,27 грн. - сума збитку завданого інфляцією. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем за вищевказаними заявками-договорами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2016 р. порушено провадження у справі № 910/6002/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 11.05.2016 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Звертаючись до суду з позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 просив вжити заходи до забезпечення позову, шляхом накладення арешту (у розмірі суми позовних вимог) на усі банківські рахунки, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Молодь Житлобуд».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2016 р. строк розгляду у даній справі продовжено на п'ятнадцять днів; розгляд справи відкладено на 08.06.2016 р.

Розглянувши у даному судовому засіданні заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про вжиття заходів до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на усі банківські рахунки, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Молодь Житлобуд», суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Положеннями ст. 67 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми , що належать відповідачу. Про забезпечення позову виноситься ухвала.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011 р. заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Згідно з п 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011 р. у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачено, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Тож, суд відзначає, що у чинному законодавстві відсутній такий захід до забезпечення позову як накладення арешту на банківські рахунки.

За таких обставин, суд відмовляє позивачу у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову повністю.

Представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, вимог суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому суд відзначає, що ухвали суду направлялась відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу та повернуті органом поштового зв'язку до Господарського суду міста Києва у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача, не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 08.06.2016 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.08.2013 р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Молодь Житлобуд» (замовник) укладено заявку-договір на транспортні послуги (виконання перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до даної заявки-договору сторони визначили маршрут, а саме: м. Київ, вул. Стратегічне шосе,53; тип і вагу вантажу: завантаження-вивіз сміття - 1 послуга; тип і характеристику автомобіля: вантажний, самоскид, кран-маніпулятор, в/п. до 20 т та дату і адресу завантаження 22.08.2013 р. (м. Київ, вул. Стратегічне шосе,53) та розвантаження 22.08.2013 р.

Згідно з п. 12 заявки-договору у випадку ненадходження коштів на розрахунковий рахунок або в касу позивача протягом трьох банківських днів після одержання рахунку на оплату відповідач оплачує позивачу неустойку в розмірі 1 % за кожний день прострочення.

Вартість перевезення вантажу складає 1700,00 грн.

В матеріалах справи міститься рахунок-фактура №207/08 від 22.08.2013 р., який надавався позивачем разом з актом №207/08 від 22.08.2013 р. прийому виконаних послуг з перевезення вантажу.

19.11.2013 р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Молодь Житлобуд» (замовник) укладено заявку-договір на транспортні послуги (виконання перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до даної заявки-договору сторони визначили маршрут, а саме: м. Київ, вул. Стратегічне шосе,53; тип і вагу вантажу: завантаження-вивіз сміття - 2 послуги; тип і характеристику автомобіля: вантажний, самоскид, кран-маніпулятор, в/п. до 20 т та дату і адресу завантаження 19.11.2013 р. (м. Київ, вул. Стратегічне шосе,53) та розвантаження 19.11.2013 р.

Згідно з п. 12 заявки-договору у випадку ненадходження коштів на розрахунковий рахунок або в касу позивача протягом трьох банківських днів після одержання рахунку на оплату відповідач оплачує позивачу неустойку в розмірі 1 % за кожний день прострочення.

Вартість перевезення вантажу складає 3400,00 грн.

В матеріалах справи міститься рахунок-фактура №237/11 від 19.11.2013 р., який надавався позивачем разом з актом №237/11 від 19.11.2013 р. прийому виконаних послуг з перевезення вантажу.

При цьому, суд відзначає, що в матеріалах справи міститься підписані сторонами та скріплені їх печатками акти прийому виконаних послуг з перевезення вантажу №237/11 від 19.11.2013 р. за заявкою-договором від 19.11.2013 р., на загальну суму 3400,00 грн. та №207/08 від 22.08.2013 р. за заявкою-договором від 22.08.2013 р. на загальну суму 1700,00 грн.

Крім того, в матеріалах справи міститься акт звірки розрахунків між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Молодь Житлобуд» за період з 17.05.2013 р. по 19.11.2013 р. підписаний та скріплений печатками сторін, за яким заборгованість відповідача перед позивачем складає 5 100,00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що відповідачем допущено порушення умов заявок-договорів від 22.08.2013 р. та 19.11.2013 р. щодо оплати послуг перевезення, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 5100,00 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору та встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, а також поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Згідно зі ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

За приписами ст.ст. 930, 931 Цивільного кодексу України договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Клієнт повинен видати експедиторові довіреність, якщо вона є необхідною для виконання його обов'язків. Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Виходячи із умов заявок-договорів від 22.08.2013 р. та від 19.11.2013 р. строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати послуг перевезення є таким, що настав.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, правом надання відзиву не скористався, доказів на підтвердження належного виконання зобов'язань заявок-договорів від 22.08.2013 р. та від 19.11.2013 р. не надав, обґрунтованих пояснень щодо наявності об'єктивних причин неможливості виконання договірних зобов'язань не навів.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 5100, 00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 18 615,00 грн. - штрафу, 1753,94 грн. - пені, 364,40 грн. - 3 % річних та 4136,27 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами п. 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на те, що ст. 625 Цивільного кодексу України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 230, 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Тож, приймаючи до уваги, що відповідачем допущено порушення договірних зобов'язань, оскільки відповідачем не надано суду доказів вжиття ним заходів щодо уникнення прострочення виконання зобов'язань, суд вважає обґрунтованим притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором.

Згідно розрахунку позивача за вказаний період розмір пені становить 1753,94 грн., 4136,27 грн. - інфляційних втрат та 364,40 грн. - 3 % річних.

Перевіривши правильність нарахування позивачем заявлених до стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних судом встановлено, що останнім допущено помилку в методиці розрахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 Цивільного кодексу України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін, відповідно до ч. 2 ст. 252 ч. 2 ст. 251 Цивільного кодексу України, визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 ч. 2 ст. 251 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з ч. 1. ст. ст. 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

При цьому, суд враховує, що 3% річних, інфляційні втрати, пеня можуть бути нараховані лише за кожен повний день прострочення платежу, в той час день фактичної оплати послуг не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат.

Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду України, що викладена, зокрема у постанові від 15.01.2015 р. № 3-204гс14.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, відповідно до розрахунку суду, здійсненого у відповідності до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та Господарського кодексу України, розмір пені становить 354,20 грн.

Згідно розрахунку суду 3% річних становить 364,27 грн.

Судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат не перевищує розрахунок суду.

Щодо вимог позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Молодь Житлобуд» відповідно до п.п.12 заявок-договорів від 19.11.2013 р. та 22.08.2013 р. неустойки (штрафу) у розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу у розмірі 18 615,00 грн., суд відзначає наступне.

Штраф, стягнення якого вимагає позивач, передбачений договором та за своїм змістом є штрафною санкцією за несвоєчасне виконання зобов'язань, а саме - за ненадходження коштів на розрахунковий рахунок або в касу позивача протягом трьох банківських днів після одержання рахунку на оплату відповідачем. При цьому суд зазначає, що позивач фактично здійснює подвійне застосування штрафних санкцій за одне і те саме порушення - за ненадходження коштів на розрахунковий рахунок або в касу позивача протягом трьох банківських днів після одержання рахунку на оплату відповідачем як у вигляді пені, так і у вигляді штрафу.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 61 Конституції України встановлено ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Цивільний кодекс України відносить штраф, як вид неустойки, до заходів забезпечення виконання зобов'язань.

Приймаючи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що у даному випадку відповідач фактично двічі притягається до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення штрафу у розмірі 18 615,00 грн. не підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених обґрунтувань, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати по сплаті судового бору при частково задоволені позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В той же час, приймаючи до уваги, що у даному випадку судовий збір сплачений за мінімальною ставкою, суд покладає його на відповідача у повному обсязі.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1.Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Молодь Житлобуд» (03057, м. Київ, вул. Желябова, буд. 8/4, ідентифікаційний код 37995576), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03134, АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) заборгованість у розмірі 5100,00 (п'ять тисяч сто грн. 00 коп.) грн., 354,20 (триста п'ятдесят чотири грн. 20 коп.) - пені, 4 136,27 (чотири тисячі сто тридцять шість грн. 27 коп.) грн. - інфляційних втрат, 364,27 (триста шістдесят чотири грн. 27 коп.) грн. - 3 % річних та 1 378, 00 (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 13.06. 2016 р.

Суддя Пригунова А.Б.