Рішення

від 10.06.2016 по справі 911/1040/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2016 р. Справа № 911/1040/16

За позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Фастівської міської ради та Виконавчого комітету Фастівської міської ради

до першого відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «АЛАВЕР-БУД»

та другого відповідача ОСОБА_2 освіти виконавчого комітету Фастівської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фастівського управління державного казначейства ГУ державного казначейства у Київській області

про визнання недійсним договору в частині та стягнення 28 369,53 грн Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від прокуратури ОСОБА_3 (посв. № 028898 від 17.09.2014);

від позивачів не з'явилися;

від першого відповідача ОСОБА_4 (дов. № 01/03/16 від 18.03.2016);

від другого відповідача ОСОБА_5 (дов. № 2-126/10 від 21.04.2016);

від третьої особи ОСОБА_6 (дов. № 2/458 від 31.05.2016).

Обставини справи:

Заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Фастівської міської ради (далі - перший позивач) та Виконавчого комітету Фастівської міської ради (далі - другий позивач) звернувся з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «АЛАВЕР-БУД» (далі - перший відповідач) та ОСОБА_2 освіти виконавчого комітету Фастівської міської ради (далі - другий відповідач) про визнання недійсним договору № 9 від 20.01.2014, укладеного між ОСОБА_2 освіти виконавчого комітету Фастівської міської ради та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «АЛАВЕР-БУД» про закупівлю за державні кошти послуг з організації харчування в шкільних їдальнях для учнів 1-4 класів (які не мають статусу потерпілих від ЧАЕС, дітей з малозабезпечених сімей, дітей-сиріт, дітей-інвалідів) в частині сплати податку на додану вартість, передбаченого п. 3.1. договору, зобов'язання ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «АЛАВЕР-БУД» повернути ОСОБА_2 освіти виконавчого комітету Фастівської міської ради фактично сплачену за договором № 9 від 20.01.2014 суму податку на додану вартість у розмірі 28 369,53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачами при укладенні договору № 9 від 20.01.2014 порушено вимоги Податкового кодексу України та Порядку надання послуг з харчування дітей у дошкільних, учнів у загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах, операції з надання яких звільняються від обкладення податком на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 116 від 02.02.2011, а саме помилково вказано суму ПДВ, яку другий відповідач сплатив першому. Враховуючи вищевикладене, прокурор просив суд визнати недійсним спірний договір в частині сплати ПДВ на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та на підставі ст. 1212 ЦК України зобов'язати першого відповідача повернути другому суму податку на додану вартість.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.03.2016 порушено провадження у справі № 911/1040/16, розгляд справи призначено на 22.04.2016.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.04.2016 розгляд справи № 911/1040/16 відкладено на 20.05.2016.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.05.2016 на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів, залучено Фастівське управління державного казначейства ГУ державного казначейства у Київській області до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, розгляд справи відкладено на 03.06.2016.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.06.2016 розгляд справи відкладено на 10.06.2016.

У судовому засіданні 10.06.2016 представники прокуратури та третьої особи підтримали позовні вимоги повністю, представники відповідачів заперечили проти задоволення позовних вимог.

Позивачі в судове засідання 10.06.2016 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» № 18 від 26.12.2011 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка позивачів в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами за відсутності представників позивачів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників прокуратури, відповідачів та третьої особи, суд

ВСТАНОВИВ:

20.01.2014 між ОСОБА_2 освіти виконавчого комітету Фастівської міської ради (Замовник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «АЛАВЕР-БУД» (Учасник) укладено договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти № 9, згідно якого учасник зобов'язався у 2014 році надавати замовникові послуги з організації з харчування учнів 1-4 класів, що не мають статусу потерпілих від аварії на ЧАЕС, діти-сироти, діти-інваліди, діти з малозабезпечених сімей, які харчуються за кошти місцевого бюджету, згідно Додатку № 1.

Згідно п. 10.1. договору договір набирає чинності з 20.01.2014 і діє до 31.12.2014.

22.04.2014 додатковою угодою № 1 до договору про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти № 9 сторонами погоджено зменшити суму договору № 9 від 20.01.2014, яка склала 254 082,73 грн з урахуванням ПДВ.

10.06.2014 додатковою угодою № 2 до договору про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти № 9 сторони вирішили зменшити суму договору № 9 від 20.01.2014, яка склала 234 082,73 грн з урахуванням ПДВ.

29.08.2014 додатковою угодою № 3 від 29.08.2014 сторони дійшли згоди розірвати договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти № 9 від 20.01.2014.

Судом встановлено, що другий відповідач на виконання договору перерахував першому відповідачу грошові кошти за договором про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти № 9 від 20.01.2014, у тому числі податок на додану вартість, що підтверджується платіжними дорученнями № 11 від 17.02.2014 на суму 4 413,72 грн, № 12 від 25.03.2014 на суму 6 210,49 грн, № 26 від 29.04.2014 на суму 4 823,49 грн, № 27 від 16.05.2014 на суму 6 923,42 грн, № 38 від 02.06.2014 на суму 5 998,74 грн та виписками по рахунку (а.с. 20-25).

Загальна сума перерахованих грошових котів платежу КФК 07201, КЕКВ 2230 за послуги організації харчування в шкільних їдальнях для учнів 1-4 класів у вигляді податку на додану вартість склала 28 369,53 грн.

Крім того, суд встановив, що ОСОБА_2 освіти виконавчого комітету Фастівської міської ради звернулося до органів Фастівського УДКСУ в Київській області з листом № 2-328/29 від 08.06.2016 (а.с. 116) про проведення коригування технічних помилок в платіжних дорученнях, в тому числі до договору № 9 від 20.01.2014, після проведення коригування платіжних доручень сума ПДВ відсутня.

Предметом позову є вимоги про визнання недійсним договору № 9 від 20.01.2014, укладеного між ОСОБА_2 освіти виконавчого комітету Фастівської міської ради та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «АЛАВЕР-БУД» про закупівлю за державні кошти послуг з організації харчування в шкільних їдальнях для учнів 1-4 класів (які не мають статусу потерпілих від ЧАЕС, дітей з малозабезпечених сімей, дітей-сиріт, дітей-інвалідів) в частині сплати податку на додану вартість, передбаченого п. 3.1. договору, зобов'язання ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «АЛАВЕР-БУД» повернути ОСОБА_2 освіти виконавчого комітету Фастівської міської ради фактично сплачену за договором № 9 від 20.01.2014 суму податку на додану вартість у розмірі 28 369,53 грн.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною першої статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно ст. 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до ст. 197 Податкового кодексу України та п. 3 Порядку надання послуг з харчування дітей у дошкільних, учнів у загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах, операції з надання яких звільняються від обкладення податком на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 116 від 02.02.2011, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з харчування дітей у дошкільних, загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах.

Пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» № 7 від 29.05.2013 визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Частиною першою статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд встановив, що п. 3.1. договору про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти № 9 від 20.01.2014, в редакції зі змінами внесеними до договору № 9 від 20.01.2014 додатковою угодою № 2 від 10.06.2014, в порушення ст. 197 Податкового кодексу України та п. 3 Порядку надання послуг з харчування дітей у дошкільних, учнів у загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах, операції з надання яких звільняються від обкладення податком на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 116 від 02.02.2011 зазначено сплату податку на додану вартість, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договору № 9 від 20.01.2014, укладеного між ОСОБА_2 освіти виконавчого комітету Фастівської міської ради та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «АЛАВЕР-БУД» про закупівлю за державні кошти послуг з організації харчування в шкільних їдальнях для учнів 1-4 класів (які не мають статусу потерпілих від ЧАЕС, дітей з малозабезпечених сімей, дітей-сиріт, дітей-інвалідів) в частині сплати податку на додану вартість, передбаченого п. 3.1. договору на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Також, прокурором заявлено вимогу про зобов'язання ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «АЛАВЕР-БУД» повернути ОСОБА_2 освіти виконавчого комітету Фастівської міської ради фактично сплачену за договором № 9 від 20.01.2014 суму податку на додану вартість у розмірі 28 369,53 грн.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Пунктом 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» № 18 від 26.12.2011 господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З огляду на те, що після порушення провадження у справі (29.03.2016) другим відповідачем проведено коригування технічних помилок в платіжних дорученнях, в тому числі до договору № 9 від 20.01.2014, після проведення коригування платіжних доручень сума ПДВ відсутня, суд вважає, що провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «АЛАВЕР-БУД» повернути ОСОБА_2 освіти виконавчого комітету Фастівської міської ради фактично сплачену за договором № 9 від 20.01.2014 суму податку на додану вартість у розмірі 28 369,53 грн підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

За таких обставин суд вважає, що позовна вимога про визнання недійсним договору № 9 від 20.01.2014, укладеного між ОСОБА_2 освіти виконавчого комітету Фастівської міської ради та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «АЛАВЕР-БУД» про закупівлю за державні кошти послуг з організації харчування в шкільних їдальнях для учнів 1-4 класів (які не мають статусу потерпілих від ЧАЕС, дітей з малозабезпечених сімей, дітей-сиріт, дітей-інвалідів) в частині сплати податку на додану вартість, передбаченого п. 3.1. договору є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору за позовні вимоги, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідачів порівну.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі в частині вимоги про зобов'язання ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «АЛАВЕР-БУД» повернути ОСОБА_2 освіти виконавчого комітету Фастівської міської ради фактично сплачену за договором № 9 від 20.01.2014 суму податку на додану вартість у розмірі 28 369,53 грн припинити.

2. Решту позову задовольнити повністю.

3. Визнати недійсним договір № 9 від 20.01.2014, укладений між ОСОБА_2 освіти виконавчого комітету Фастівської міської ради (08500, Київська обл., м. Фастів, площа Соборна, буд. 1; ідентифікаційний код 02143844) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «АЛАВЕР-БУД» (09107, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Гординського, буд. 24; ідентифікаційний код 36261318) про закупівлю за державні кошти послуг з організації харчування в шкільних їдальнях для учнів 1-4 класів (які не мають статусу потерпілих від ЧАЕС, дітей з малозабезпечених сімей, дітей-сиріт, дітей-інвалідів) в частині сплати податку на додану вартість, передбаченого п. 3.1. договору

4. Стягнути з ОСОБА_2 освіти виконавчого комітету Фастівської міської ради (08500, Київська обл., м. Фастів, площа Соборна, буд. 1; ідентифікаційний код 02143844) на користь Прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 27/2; ідентифікаційний код 02909996) 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень) 00 коп. судового збору.

5. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «АЛАВЕР-БУД» (09107, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Гординського, буд. 24; ідентифікаційний код 36261318) на користь Прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 27/2; ідентифікаційний код 02909996) 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень) 00 коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 15.06.2016

Суддя П.В.Горбасенко