Рішення

від 14.06.2016 по справі 922/1261/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2016 р.Справа № 922/1261/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Рученко К.Д.

розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Верифікаційні проекти", м. Харків до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лемма сіті сервер", м. Харків про стягнення 15525,15 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Верифікаційні проекти", м. Харків (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лемма сіті сервер", м. Харків (далі за текстом - відповідач) 9722,00 грн. заборгованості з орендної плати за укладеним між сторонами договором оренди нежитлового приміщення № 6 від 03.01.2013 р., 5304,40 грн. - інфляційних витрат та 498,75 грн. - 3% річних за прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.04.2016 р. зазначену позовну заяву прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.05.2016 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.05.2016 р. та від 31.05.2016 р. розгляд справи відкладався.

Відповідач відзиву на позов не надав.

Сторони на судове засідання 14.06.2016 р. своїх представників не направили, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Відповідач про причини неявки на судове засідання свого представника не повідомив.

Позивач надав суду клопотання про відкладення розгляду справи на інший день, в зв'язку з неможливістю прибуття на судове засідання свого представника.

Однак, вказане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки по-перше, дана справа розглядається в суді вже досить тривалий час, на протязі якого сторони, в т.ч. позивач, мали можливість реалізувати власні процесуальні права, в т.ч. щодо надання певних документів в обґрунтування своїх доводів та заперечень, а також направлення на судове засідання свого представника, по-друге, неявка на судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, і по-третє, ст. 69 ГПК України передбачено строк, на протязі якого суд розглядає справу, і в даному випадку, станом на момент винесення даного рішення строк розгляду даної справи вже майже сплинув.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності представників сторін, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, 03.01.2013 між сторонами укладено договір оренди нерухомого майна № 6 (далі - Договір; а. с. 25-29), згідно з умовами якого позивач (орендодавець) передає, а відповідач (орендар) приймає в строкове платне користування нежиле приміщення в будівлі за адресою: місто Харків, вул. Чернишевська, 4, приміщення першого поверху, балансова вартість якого становить 157808,14 грн., площею 14,8 кв. м. (п. 1.1 - 1.4 Договору).

Згідно з п. п. 2.1.-2.2. Договору, він вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2013 р. У разі відсутності заяв однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору протягом одного місяця після закінчення строку дії Договору він вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах. Пролонгація Договору здійснюється протягом трьох років з моменту набрання Договором чинності.

Згідно з п. 5.1. договору орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату у розмірі 60,00 грн. у т.ч. ПДВ-20% - 10,00 грн. за 1 м. кв., що складає 888,00 грн. з урахуванням ПДВ-20% - 148,00 грн. на місяць.

Пунктом 5.2 Договору також встановлено, що орендна плата за наступний місяць оренди визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати на індекс інфляції за поточний місяць. У разі, якщо індекс інфляції становитиме менше 100%, то сторони домовились, що він дорівнюватиме 100%.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що орендар зобов'язується перераховувати щоквартально на поточний рахунок орендодавця орендну плату не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Згідно з п. 5.6 Договору, орендар компенсує орендодавцю вартість комунальних послуг на підставі виставлених орендодавцем рахунків шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця на протязі п'яти банківських днів з дати оформлення рахунку. У випадку відсутності у орендаря рахунку на компенсацію комунальних послуг орендар зобов'язаний компенсувати комунальні послуги не пізніше 15 числа місяця, наступного за оплачуваним кварталом, в розмірі середньомісячної компенсації за комунальні послуги, які оплачувалися орендарем за попередній період дії даного договору.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв у строкове користування (оренду) майно, визначене Договором, про що сторони склали акт приймання - передачі майна від 03.01.2013 р. (а. с. 30)

Матеріали справи не містять доказів подання сторонами заяв про припинення терміну дії договору в порядку визначеному п. 2.2. договору, а тому цей договір вважається пролонгованим після 31.12.2013 р. на той же строк, на який його було укладено.

До того ж, матеріали справи не містять доказів повернення орендованого майна орендарем після закінчення строку дії договору.

Як зазначає позивач, згідно з додатковою угоди, яка була підписана сторонами у 3 кварталі 2014 року орендна плата орендарю була зменшена у зв'язку із його тимчасовими фінансовими труднощами. Проте, доказів укладання такої угоди матеріали справи не містять. Разом з тим, позивач зазначає, що нарахування орендної плати здійснювались відповідно до її умов.

Проте, відповідач зобов'язання по сплаті орендної плати та компенсації комунальних платежів згідно з Договором оренди нерухомого майна № 6 від 03.01.2013 р. в повному обсязі не виконав, продовжує користуватись об'єктом оренди, не повертаючи його орендодавцю, в результаті чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 9722,00 грн. з орендної плати та компенсації експлуатаційних (комунальних) витрат за період з жовтня 2013 р. - лютий 2016 року., що підтверджується наданими позивачем актами надання послуг за відповідні періоди часу.

Суд також враховує, що акти надання послуг № 113 від 31.12.2014 р., № 122 від 31.12.2014 р. та № 4 від 31.01.2015 р. не містять підпису представника відповідача, проте з огляду на умови п. 5.6 Договору, та з огляду на відсутність з боку відповідача будь-яких заперечень стосовно надання зазначених послуг, суд вважає факт надання послуг, визначених в даних актах, доведеним позивачем належним чином.

Обставини щодо несплати відповідачем заборгованості в сумі 9722,00 грн. стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Крім того, в зв'язку з простроченням відповідачем виконання своїх зобов'язань, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано до стягнення з відповідача 5304,40 грн. - інфляційних витрат та 498,75 грн. - 3% річних.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Факт наявності у відповідача зобов'язань зі сплати на користь позивача орендних платежів за договором оренди у визначених сторонами розмірі, а також зобов'язань з компенсації експлуатаційних (комунальних) платежів за період з жовтня 2013 р. по лютий 2016 року. підтверджується матеріалами справи, та відповідачем жодним чином не спростований.

Оскільки відповідач не надав суду доказів сплати існуючої за Договором заборгованості, з нього на користь позивача підлягають стягненню 9722,00 грн. заборгованості з орендної плати (з урахуванням компенсації експлуатаційних (комунальних) витрат за договором) за період з жовтня 2013 р. по лютий 2016 року.

Стаття 610 ЦК України вказує на те, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що в п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України" № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок інфляційних (а.с. 11), суд приходить до висновку, що при його виготовленні останнім допущено певні арифметичні помилки та неточності, а також не враховано рекомендацій, які містить Постанова Пленуму Вищого господарського суду України" № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань". Разом з тим, здійснений позивачем розрахунок річних (а.с. 11) є арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства України.

Здійснивши відповідний розрахунок з урахуванням зазначених положень Закону та відповідних рекомендацій, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 4849,40 грн. інфляційних та 498,75 грн. річних.

В решті позову про стягнення інфляційних слід відмовити в зв'язку з безпідставністю їх нарахування до стягнення.

З урахуванням вимог ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 1336,42 грн.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 4-5, 22, 44, 49, 75, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лемма сіті сервер» (адреса: 61057, м. Харків, вул. Чернишевська, 4; код ЄДРПОУ: 14075674) на користь Приватного акціонерного товариства «Верифікаційні проекти» (адреса: 61057, м. Харків, вул. Чернишевська, 4; код ЄДРПОУ: 31645922) 9722,00 грн. заборгованості з орендної плати, 498,75 грн. 3% річних, 4849,40 грн. інфляційних, 1336,42 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя ОСОБА_1