Рішення

від 01.06.2016 по справі 911/1643/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2016 р. Справа № 911/1643/16

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

при секретарі Литовці А.С.

розглянувши справу № 911/1643/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сід Інвест»,

м. Біла Церква

до приватного підприємства «Віра-ГТП», с. Насташка, Рокитнянський район Київської області

про стягнення 23949,24 грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - директор (протокол № 2 від 25.08.2014);

від відповідача: не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сід Інвест» (далі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до приватного підприємства «Віра-ГТП» (далі-відповідач) про стягнення 23949,24 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки насіння сільськогосподарських культур № С13 від 21.03.2013, в частині своєчасної оплати отриманого товару, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 8820,00 грн., з огляду на наявність якої позивачем нараховані 7304,90 грн. пені, 548,77 грн. 3 % річних та 7275,57 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 18.03.2016 порушено провадження у справі № 911/1643/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

01.06.2016 представником позивача через канцелярію суду надане клопотання б/н від 01.06.2016, в якому останній просить суд додатково стягнути з відповідача 1500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

В судове засідання 01.06.2016 представник відповідача не з’явився, проте 31.05.2016 через канцелярію суду від останнього надійшла заява, в якій останній визнає суму позову лише в розмірі 12600,00 грн. та зазначає, що останнім в рахунок погашення заборгованості сплачено 8820,00 грн., про що відповідачем надане платіжне доручення № 44 від 18.05.2016.

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

21.03.2013 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладений ОСОБА_2 поставки насіння сільськогосподарських культур № С13, відповідно до умов п.п. 1.1, 2.1, 3.2 якого постачальник взяв на себе обов’язок поставляти покупцю насіння сільськогосподарських культур (далі-товар), асортимент, ціна, кількість та вартість якого узгоджується сторонами в кожному конкретному випадку, окремо при поставці партії товару та визначається у специфікаціях, які є невід’ємними частинами договору, а покупець в свою чергу взяв на себе обов’язок прийняти такий товар та оплатити його вартість на умовах визначених договором або додатками до нього, які є його невід’ємними частинами. Загальна сума договору складає загальну вартість поставленого товару, яка зазначена у всіх специфікаціях, згідно з документами, які засвідчують прийом-передачу товару (видаткові накладні та/або товарно-транспортні накладні, та/або акти прийому-передачі товару).

Пунктами 3.4, 3.5 договору визначено, що оплата товару здійснюється покупцем у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України, платіжним дорученням на розрахунковий рахунок постачальника, проте оплата може здійснюватись і в готівковій формі.

Товар, який був переданий покупцю, в межах цього договору, має бути оплачений покупцем не пізніше 10 днів з моменту його отримання за відповідною накладною.

Умовами п.п 9.1, 9.3 договору визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2013, а в частині розрахунків, до його повного виконання сторонами. Строк дії договору автоматично продовжується на наступний календарний рік у разі, якщо жодна із сторін не направила іншій стороні, за 15 днів до його припинення, відповідне повідомлення.

На виконання умов договору та взятих на себе зобов’язань, 27.03.2014 між сторонами у справі підписана Специфікація № 1 до договору, згідно з якою позивачем та відповідачем погоджена поставка товару, а саме: насіння гібриду соняшнику Белінда (Україна) та насіння гібриду соняшнику Флоренція КС (Україна), на загальну суму 12600,00 грн.

Так, позивачем на підставі підписаної між сторонами специфікації № 1 від 27.03.2014, на виконання умов договору передано, а відповідачем прийнято, згідно з видатковою накладною № 23 від 04.04.2014, копія якої наявна в матеріалах справи, товар, а саме: насіння гібриду соняшнику Белінда (Україна) та насіння гібриду соняшнику Флоренція КС (Україна), на загальну суму 12600,00 грн.

Для отримання товару відповідачем видана довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей № 1 від 04.04.2014 на ім’я ОСОБА_3.

Претензій щодо якості чи кількості поставленого товару, матеріали справи не містять.

Для здійснення оплати вартості товару, позивачем виставлений відповідачу рахунок на оплату № 20 від 25.03.2014 на суму 12600,00 грн.

Однак, в порушення умов договору та взятих на себе зобов’язань, вартість товару сплачена відповідачем лише частково в сумі 3780,00 грн., про що свідчить додана до матеріалів справи копія банківської виписки від 01.04.2016 по особовому рахунку позивача, завірена останнім, вартість товару в сумі 8820,00 грн. залишена відповідачем не сплаченою.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, після звернення позивача до господарського суду із позовною заявою (вх. № 1698 від 17.05.2016), відповідач перерахував позивачу, в рахунок погашення заборгованості 8820,00 грн. (платіжне доручення № 44 від 18.05.2016), а отже провадження у справі, в частині позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 8820,00 грн. підлягає припиненню, на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У зв’язку із неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо своєчасної оплати отриманого товару, позивач на підставі п. 6.2 договору, просить суд стягнути з відповідача 7304,90 грн. пені, нарахованої за період з 15.04.2014 по 10.05.2016 на суму заборгованість - 8820,00 грн., що вбачається з розрахунку позивача.

Умовами п. 6.2 договору визначено, що у випадку порушення термінів або умов оплати товару, покупець сплачує постачальнику, на його вимогу, пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013, визначено, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Умовами п. 6.5 договору, між сторонами визначено, що стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов’язань за договором не припиняється строком, визначеним п. 6 ст. 323 Господарського кодексу України, і здійснюється до моменту повного розрахунку, а строк позовної давності щодо стягнення таких санкцій, відповідно до положень ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до трьох років.

Приписами статті 323 Господарського кодексу України, врегульовані правовідносини сторін, які виникають при виконанні договорів на капітальне будівництво, та які не містять умов щодо належного виконання сторонами грошових зобов’язань та відповідальність за їх порушення.

З поданих матеріалів справи вбачається, що між сторонами не укладались додаткові угоди щодо змін умов договору або його доповнень.

Таким чином, згідно з вірним арифметичним розрахунком, проведеним судом, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 976,72 грн., нарахована з додержанням норм ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України від наявної, на момент нарахування пені, суми заборгованості.

Крім того, у зв’язку із неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати отриманого товару, позивач, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача 548,77 грн. 3 % річних та 7275,57 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості, за період з 15.04.2014 по 10.05.2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, встановивши, що розрахунок позивача є арифметично вірним, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 548,77 грн. 3 % річних та 7275,57 грн. інфляційних втрат заявлені правомірно, а отже підлягають задоволенню.

Враховуючи наведе вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, оплата послуг адвоката входить до складу судових витрат.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру», дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

При розгляді питання щодо віднесення вказаної суми витрат на оплату послуг адвоката у судові витрати у даній справі, судом враховано пункт 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» стосовно того, що відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій, а у разі неподання відповідних документів - у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини 3 статті 48 та частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у їх сукупності, можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини 1 статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, судові витрати у розмірі 1500,00 грн. на оплату послуг адвоката заявлені, оскільки для захисту своїх порушених прав та майнових інтересів позивач звернувся за послугами до адвокатського об’єднання «Компаньйон та партнери», про що свідчить укладений між останнім та позивачем ОСОБА_2 про надання правової допомоги від 10.05.2016 № 30/ОСОБА_4, на підтвердження цих витрат позивачем до матеріалів справи додано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 24.11.2005 № 2998/10 на ім’я ОСОБА_5, акт виконаних робіт від 13.05.2016, а також завірена публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» копія платіжного доручення від 18.05.2016 № 109 на суму 1500,00 грн.

Згідно з наведеним актом виконаних робіт від 13.05.2016 вбачається, що адвокатським об’єднанням були надані послуги щодо складення позовної заяви та здійснений розрахунок позовних вимог.

Оскільки внесення вищевказаних витрат до складу судових передбачено законом, надання послуг адвокатом та оплата їх позивачем підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про включення витрат позивача на оплату послуг адвоката до складу судових витрат у даній справі.

Відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, при частковому задоволенні позову, покладаються на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених вимог, відтак, відшкодування витрат позивача на оплату послуг адвоката покладається на відповідача у розмірі 1103,65 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «Віра-ГТП» (09633, Київська область, Рокитнянський район, с. Насташка, вул. Ворошилова, 11, код ЄДРПОУ 22207612) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сід Інвест» (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Київська, 50, кім. 11, код ЄДРПОУ 38168402) 976 (дев’ятсот сімдесят шість) грн. 72 коп. пені, 548 (п’ятсот сорок вісім) грн. 77 коп. 3 % річних, 7 275 (сім тисяч двісті сімдесят п’ять) грн. 57 коп. інфляційних втрат, 1 013 (одну тисячу тринадцять) грн. 88 коп. судового збору та 1 103 (одну тисячу сто три) грн. 65 коп. судових витрат на оплату послуг адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Припинити провадження у справі, в частині стягнення 8820,00 грн. заборгованості.

4. В позовних вимогах щодо стягнення 6328,18 грн. пені відмовити.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено - 15.06.2016

Суддя О.О. Христенко