Рішення

від 08.06.2016 по справі 916/710/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" червня 2016 р.Справа № 916/710/16

За позовом: Комунального підприємства "Одескомунтранс" (вул. Бр.Поджіо, 4, м. Одеса, 65031)

до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу "ІЛЛІЧІВСЬКИЙ-5" (вул. Космонавтов, 44, м. Одеса, 65070)

про стягнення 91040,34 грн.

Суддя Бездоля Д.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 25.03.2016);

від відповідача: ОСОБА_2 - керівник.

СУТЬ СПОРУ: позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього 59138,00 грн. основного боргу, 10810,11 грн. інфляційних нарахувань та 21092,23 грн. пені.

Підставою даного позову позивач визначив обставину неналежного виконання відповідачем умов укладених між сторонами договорів від 19.01.2009 № ЖК-038, від 01.01.2012 № 583, від 01.01.2016 № 583 в частині здійснення повної та вчасної оплати наданих позивачем послуг.

Відповідач подав суду заяву від 08.06.2016, в якій визнав позов в частині основного боргу в сумі 59138,00 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 10810,11 грн. Щодо пені, відповідач просить суд зменшити її розмір до 10000 грн.

Ухвалою суду від 28.03.2016 провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи призначений на 15.04.2016 о 12 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 15.04.2016 розгляд справи був відкладений на 11.05.2016 о 16 год. 00 хв. у зв'язку з неподанням сторонами усіх витребуваних судом доказів.

Ухвалою суду від 11.05.2016 розгляд справи був відкладений на 25.05.2016 о 15 год. 00 хв. у зв'язку з неподанням сторонами витребуваних судом доказів.

Ухвалою суду від 25.05.2016 було продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів. У судовому засіданні 25.05.2016 судом була оголошена перерва до 08.06.2016 о 14 год. 00 хв.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, суд -

ВСТАНОВИВ:

19.01.2009 між сторонами був укладений договір № ЖСК-038 (далі - договір-1), згідно з умовами якого замовник (відповідач) доручає, а виробник (позивач) приймає на себе зобов'язання щодо виконання послуг зі збирання, вивезення та поховання (утилізації) твердих побутових відходів (ТПВ), накопичених у замовника, на умовах цього договору, з терміном дії з 01.01.2009 до 31.12.2009 та передбаченою пролонгацією згідно з п. 7.2. договору, якщо жодна із сторін не заявить про бажання припинити дію цього договору за 30 календарних днів до дати його закінчення.

Згідно п.п. 2.2., 2.6. договору-1 сума договору визначається виходячи з кількості мешканців помноженої на норму сміттєнакопичення (2,92 м3 на рік) на одного мешканця, помноженої на вартість вивезення 1 м3 ТПВ, помноженої на кількість календарних днів, на які цей договір укладений, поділений на 365 днів, та складає 9360 грн. Сума договору корегується в залежності від зміни кількості мешканців станом на перше число кожного місяця відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до п.п. 2.12, 2.13. договору-1 замовник здійснює контроль за вивезенням ТПВ та підписує акти про надання послуг, які підтверджують виконання виробником договірних зобов'язань. Акти підписуються сторонами не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, і є підставою для оплати послуг виробника.

Згідно з п. 3.3. договору-1 замовник вносить плату за послуги на поточний рахунок виробника не пізніше 10 числа місяця, наступного за тим, у якому надані послуги.

Сторони виконували умови договору-1 протягом періоду з 01.01.2009 по 31.12.2011, протягом якого позивач надав відповідачу послуги вартістю 28080,00 грн., що підтверджується актами наданих послуг та визнається сторонами.

Відповідач за вказані послуги розрахувався частково, сплативши позивачу 29.04.2010 та 10.08.2010 лише 3120,00 грн., що підтверджується карткою по рахунку, підписаними сторонами актами звірки, поданими позивачем розрахунками та визнається сторонами.

Таким чином, станом на час вирішення даного спору сума основного боргу відповідача перед позивачем по договору-1 становить 24960,00 грн., що визнається сторонами.

01.01.2012 між сторонами був укладений договір № 583 (далі - договір-2), згідно з умовами якого замовник (відповідач) доручає, а виробник (позивач) приймає на себе зобов'язання щодо виконання послуг зі збирання, вивезення та поховання (утилізації) твердих побутових відходів (ТПВ), накопичених у замовника, на умовах цього договору, з терміном дії з 01.01.2012 до 31.12.2012 та передбаченою пролонгацією згідно з п. 7.2. договору, якщо жодна із сторін не заявить про бажання припинити дію цього договору за 30 календарних днів до дати його закінчення.

Згідно п.п. 2.2., 2.6. договору-2 сума договору визначається виходячи з кількості мешканців помноженої на норму сміттєнакопичення (2,92 м3 на рік) на одного мешканця, помноженої на вартість вивезення 1 м3 ТПВ, помноженої на кількість календарних днів, на які цей договір укладений, поділений на 365 днів, та складає 9126 грн. Сума договору корегується в залежності від зміни кількості мешканців станом на перше число кожного місяця відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до п.п. 2.12, 2.13. договору-2 замовник здійснює контроль за вивезенням ТПВ та підписує акти про надання послуг, які підтверджують виконання виробником договірних зобов'язань. Акти підписуються сторонами не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, і є підставою для оплати послуг виробника.

Згідно з п. 3.3. договору-2 замовник вносить плату за послуги на поточний рахунок виробника не пізніше 10 числа місяця, наступного за тим, у якому надані послуги.

Сторони виконували умови договору-2 протягом періоду з 01.01.2012 по 31.12.2015, протягом якого позивач надав відповідачу послуги вартістю 40014,00 грн., що підтверджується актами наданих послуг та визнається сторонами.

Відповідач за вказані послуги розрахувався частково, сплативши позивачу 08.08.2013, 08.07.2015, 29.07.2015, 31.08.2015, 11.09.2015, 30.09.2015 та 03.12.2015 8527,00 грн., що підтверджується карткою по рахунку, підписаними сторонами актами звірки, поданими позивачем розрахунками та визнається сторонами.

Таким чином, станом на час вирішення даного спору сума основного боргу відповідача перед позивачем по договору-2 становить 31487,00 грн., що визнається сторонами.

01.01.16 між сторонами був укладений договір № 583 (далі - договір-3), згідно з умовами якого замовник (відповідач) доручає, а виробник (позивач) приймає на себе зобов'язання щодо виконання послуг зі збирання, вивезення та поховання (утилізації) твердих побутових відходів (ТПВ), накопичених у замовника, на умовах цього договору, з терміном дії з 01.01.2016 до 31.12.2018.

Згідно п.п. 2.2., 2.6. договору-3 сума договору визначається виходячи з кількості мешканців помноженої на норму сміттєнакопичення (2,92 м3 на рік) на одного мешканця, помноженої на вартість вивезення 1 м3 ТПВ, помноженої на кількість календарних днів, на які цей договір укладений, поділений на 365 днів, та складає 16146,00 грн. Сума договору корегується в залежності від зміни кількості мешканців станом на перше число кожного місяця відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до п.п. 2.12, 2.13. договору-3 замовник здійснює контроль за вивезенням ТПВ та підписує акти про надання послуг, які підтверджують виконання виробником договірних зобов'язань. Акти підписуються сторонами не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, і є підставою для оплати послуг виробника.

Згідно з п. 3.3. договору-3 замовник вносить плату за послуги на поточний рахунок виробника не пізніше 10 числа місяця, наступного за тим, у якому надані послуги.

Протягом періоду з 01.01.2016 по 29.02.2016 позивач надав відповідачу послуги за договором-3 вартістю 2691,00 грн., що підтверджується актами наданих послуг та визнається сторонами.

Відповідач за вказані послуги з позивачем не розрахувався, а отже станом на час вирішення даного спору сума основного боргу відповідача перед позивачем по договору-3 за вказаний період становить 2691,00 грн., що визнається сторонами.

Таким чином, сума основного боргу відповідача перед позивачем за договорами 1-3 станом на час вирішення спору становить 59138,00 грн., що визнається сторонами.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позов позивача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ст.ст. 530, 629 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Як встановлено судом сума основного боргу відповідача перед позивачем за договорами 1-3 станом на час вирішення спору становить 59138,00 грн., а отже позов позивача в цій частині ґрунтується на фактичних обставинах справи та чинному законодавстві України, а тому підлягає задоволенню судом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у розмірі 10810,11 грн. грн. за загальний період нарахування з 01.01.2014 по 25.03.2016, суд встановив, що втрати від інфляції розраховані позивачем вірно, а тому позов позивача в частині стягнення з відповідача 10810,11 грн. інфляційних нарахувань підлягає повному задоволенню судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України „Про житлово-комунальні послугиВ» споживач зобов'язаний у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.

Господарським судом встановлено, що у договорах 1-3 сторони не узгодили розмір пені, що підлягає сплаті за прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати послуг. При цьому ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає її максимальний розмір, що не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За цих підстав, господарський суд вважає, що позов позивач в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 21092,23 грн. не підлягає задоволенню судом.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 4-3, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 78, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "ІЛЛІЧІВСЬКИЙ-5" (вул. Космонавтов, 44, м. Одеса, 65070, код 23207726) на користь Комунального підприємства "Одескомунтранс" (вул. Бр.Поджіо, 4, м. Одеса, 65031, 31185678) 59138 (п'ятдесят дев'ять тисяч сто тридцять вісім) грн. 00 коп. основного боргу, 10810 (десять тисяч вісімсот десять) грн. 11 коп. інфляційних нарахувань та 1058 (одну тисячу п'ятдесят вісім) грн. 74 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 13 червня 2016 р.

Суддя Д.О. Бездоля