Постанова

від 14.06.2016 по справі 911/499/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2016 р. Справа№ 911/499/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ільєнок Т.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Рудченка С.Г.

при секретарі

судового засідання: Романовій Ю.М.

за участі представників сторін:

позивач Солян А.М. дов. від 05.10.2015 № 89;

відповідач не з'явився, про дату, час та місце судового

засідання був повідомлений належним чином.

розглянувши матеріали

апеляційної скарги відповідача ТОВ "Малка-Транс"

на Рішення Господарського суду Київської області

від 21.03.2016

у справі № 911/499/16 (суддя Ярема В.А.)

за позовом ТОВ "Агро-Поліс"

до відповідача ТОВ "Малка-Транс"

про стягнення заборгованості у сумі 110 047,35 грн.

за Договором на закупівлю сільськогосподарської

продукції (сировини) №8-14 від 02.01.14

ВСТАНОВИВ:

09.02.2016 Позивач ТОВ "Агро-Поліс" звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до відповідача ТОВ "Малка-Транс" про стягнення заборгованості у розмірі 110 047,35 грн. з яких: 107 916,90 грн. заборгованості за Договором на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) №8-14 від 02.01.2014, 1683,50 грн. пені на підставі п. 4.2 Договору, 115,04 грн. 3% річних та 331,91 грн. інфляційних втрат у відповідності до ст. 625 ЦК України.

Позивач ТОВ "Агро-Поліс" за обґрунтуваннями позову наголошував, що на виконання умов Договору на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) №8-14 від 02.01.2014 ним було передано товар за накладними за період з 02.01.2014 по 28.02.2014 на загальну суму 675 916.90 грн., що підтверджується прийомними Квитанціями. За ствердженням позивача, поставлений товар за вказаним Договором частково оплачений у розмірі 568 000,00 грн., а тому сума боргу складає 107 916,90 грн.. На підтвердження часткової оплати боргу, позивачем до матеріалів позову приєднано Платіжні доручення від 20.02.2014 № 91 на суму 189 000,00 грн., від 06.02.2014 № 226 на суму 83 000,00 грн., від 18.02.2014 № 287 на суму 100 000,00 грн., від 24.02.2014 № 325 на суму 60 000,00 грн., від 05.02.2014 №212 на суму 100 000,00 грн. та банківську виписку від 09.01.2014. Крім того, позивач посилається і на двосторонньо підписаний Акт звірки взаєморозрахунків від 05.03.2014.

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.03.2016 № 911/499/16 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача ТОВ "Малка-Транс" на користь позивача ТОВ "Агро-Поліс" 107 916,90 грн. боргу, 1 683,50 грн. пені, 115,04 грн. 3% річних, у задоволенні інфляційних втрат відмовлено, як заявлених необґрунтовано.

Не погодившись з прийнятим Рішенням, відповідач ТОВ "Малка-Транс" звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою на Рішення Господарського суду Київської області від 21.03.2016 № 911/499/16, в якій просить скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове судове рішення, за яким відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а тому не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

За Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2016 для розгляду даної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Ільєнок Т.В., суддів: Рудченка С.Г., Яковлєва М.Л.

Ухвалою КАГС від 12.04.2016 № 911/499/16 порушено апеляційне провадження за скаргою відповідача та призначено судове засідання. (колегія суддів у складі: головуючого судді Ільєнок Т.В., суддів: Рудченка С.Г., Яковлєва М.Л.).

У судове засідання від 10.03.2016 представник відповідача (скаржника) не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

За Ухвалою КАГС від 26.05.2016 № 911/499/16 у зв'язку з неявкою представника відповідача-скаржника розгляд даної справи було відкладено. Крім того, зобов'язано сторін провести звірку взаєморозрахунків по заявленому боргу у розмірі 107 916,90 грн. на Договорі на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) №8-14 від 02.01.2014, про що скласти двосторонній Акт.

10.06.2016 через відділ документального забезпечення КАГС відповідачем супровідним листом від 10.06.2016 було надано Акт звіряння за період січень 2014 - лютий 2014 року, який підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.

У судове засідання від 14.06.2016 представник відповідача-скаржника ТОВ "Малка-Транс" вдруге не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином. Про його належне повідомлення свідчить залучене до матеріалів справи зворотне поштове повідомлення про вручення поштового відправлення за № 09-33/23355/16.

Враховуючи, що присутній представник позивача не заперечував проти розгляду апеляційної скарги у відсутності представника відповідача, колегія суддів перейшла до здійснення апеляційного перегляду справи по суті за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку апеляційну скаргу відповідача ТОВ "Малка-Транс" залишити без задоволення, Рішення Господарського суду Київської області від 21.03.2016 по даній справі залишити без змін, приймаючи до уваги наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 02.01.2014 між ТОВ "Агрокомпанія "Мрія" (далі-продавець) та ТОВ "Малка-Транс" в особі директора філії "Конотопський молзавод" Дудко Т.В. (далі-покупець), що діє на підставі Положення про філію та довіреності від 31.12.2013, було укладено Договір на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) №8-14 (далі-договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених цим Договором, передати у власність покупцеві сільськогосподарську продукцію (сировину-молоко коров'яче) власного виробництва, що відповідає вимогам ДСТУ №3662-97, надалі товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.

Відповідно до п. п. 1.4., 7.1. та 7.2. Договору перехід прав власності на товар від продавця до покупця здійснюється після повного та фактичного закінчення процедури приймання товару за місцезнаходженням виробничих потужностей (виробництва) покупця, підписання всіх необхідних документів та наявності відмітки покупця про прийом товару на товаро-транспортній накладній.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Строк дії Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1. даного Договору, та діє до 31.12.2015, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Поряд з тим, як слідує з наявних в матеріалах справи копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ "Агрокомпанія "Мрія" (ідентифікаційний код 04528034) припинило свою діяльність.

Так, 31.01.2015 до ЄДР внесено відповідний запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті реорганізації, яка відбулася шляхом приєднання ТОВ "Агрокомпанія "Мрія" до ТОВ "Агро-Поліс", про що відповідно свідчать наявні в матеріалах справи копії Протоколу загальних зборів учасників №76 від 30.12.2014 та Статуту позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Агрокомпанія "Мрія" свої обов'язки за Договором виконало належним чином, здійснивши протягом січня - лютого 2014 року філії "Конотопський молзавод" поставку товару загальною вартістю 675 916,90 грн, що підтверджується підписом та відбитком печатки філії "Конотопський молзавод" на прийомних Квитанціях №8 від 31.01.2014 та №81 від 28.02.2014, а також підписами та відбитками печаток продавця та покупця на спеціалізованих товарних накладних. Копії відповідних документів, оригінали яких судом оглянуто у судовому засіданні 21.03.2016, містяться в матеріалах справи.

Про належне виконання ТОВ "Агрокомпанія "Мрія" своїх зобов'язань за Договором поставки свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення першим умов Договору.

Втім, як зазначає позивач, відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання за вищеозначеним Договором, частково сплативши за поставлений товар кошти у розмірі 568 000,00 грн., у той час, як решта поставленого товару за спірними накладними відповідачем у повному обсязі неоплачена, тому розмір боргу відповідача перед позивачем складає 107 916,90 грн.

В підтвердження проведених відповідачем розрахунків, позивачем надано копії Платіжних доручень щодо сплати коштів у розмірі 568 000,00 грн., а саме: від 20.02.2014 № 91 на суму 189 000,00 грн., від 06.02.2014 № 226 на суму 83 000,00 грн., від 18.02.2014 № 287 на суму 100 000,00 грн., від 24.02.2014 № 325 на суму 60 000,00 грн., від 05.02.2014 №212 на суму 100 000,00 грн., банківську виписку від 09.01.2014, а також копію Акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.02.2014 по 28.02.2014, підписану ТОВ "Агрокомпанія "Мрія" та філією "Конотопський молзавод".

З огляду на вищезазначене, 14.01.2016 позивач направив відповідачу Вимогу №2 від 14.01.2016 про сплату боргу у розмірі 107 916,90 грн. (а/с 67) Вказана Вимога була отримана відповідачем 20.01.2014, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу. (а/с 68-69)

Позивач, посилаючись на те, що відповідач на претензію не відповів, остаточні розрахунки за поставлений згідно Договору товар не провів, просив суд першої інстанції стягнути з відповідача ТОВ "Малка-Транс" 107 916,90 грн. боргу по оплаті вартості товару згідно Договору №8-14 від 02.01.2014.

Суд першої інстанції, дослідивши наявні матеріали даної справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, правонаступництва.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Місцевий господарський суд, з огляду на вищевикладене, враховуючи припинення діяльності ТОВ "Агрокомпанія "Мрія" шляхом реорганізації та приєднання до ТОВ "Агро-Поліс" дійшов висновку про те, що до позивача, як правонаступника, перейшли усі права та обов'язки покупця за Договором на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) №8-14 від 02.01.2014.

Приписами ч. 1 ст. 712, ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень п. 2.1., 2.5. Договору оплату за товар покупець проводить по договірним цінам, що визначаються у відповідному протоколі погодження ціни, який є невід'ємною частиною до договору. Розрахунки за даним договором здійснюються шляхом безготівкового розрахунку безпосередньо між сторонами.

Як слідує зі змісту Договору на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) №8-14 від 02.01.2014 строків оплати поставленого товару сторони вказаного правочину не погодили.

Таким чином, підписання відповідачем як Договору поставки, так і прийомних Квитанцій №№ 8, 81 від 31.01.2014 та 28.02.2014 відповідно, без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості поставленого товару свідчить про прийняття покупцем цього товару, а отримання 20.01.2016 ТОВ "Малка-Транс" Вимоги №2 від 14.01.2016 породжує для останнього обов'язок по оплаті товару у повному обсязі до 27.01.2016 включно у відповідності до ст. 530 ЦК України.

За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погоджується і колегія суддів, враховуючи, що відповідач свої грошові зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару належним чином не виконав, а також те, що розмір заявленого до стягнення боргу є арифметично вірним, дійшов цілком вірного висновку що вимога позивача про стягнення з відповідача 107 916,90 грн. боргу підлягає задоволенню, оскільки доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Стосовно вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 683,50 грн. пені на підставі п. 4.2 Договору, нарахованої за період з 28.01.2016 по 09.02.2016 на 107 916,90 грн. боргу, суд першої інстанції відзначив про наступне.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що за несвоєчасне, понад встановлене даним договором строк, проведення розрахунків за прийнятий товар, продавець вправі вимагати від покупця сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Місцевим господарським судом зазначено, що арифметично вірний розмір заявленої до стягнення суми пені, обрахований судом в межах визначеного позивачем періоду, становить - 1 686,57 грн. При цьому, оскільки суд при прийнятті рішення не може виходити за межі позовних вимог, то заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 1683,50 грн. пені є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Між тим, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором поставки, позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 115,04 грн. 3% річних та 331,91 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 28.01.2016 по 09.02.2016 на 107 916,90 грн. боргу.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Місцевий господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 3 % річних 115,04 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Щодо стягнення 331,91 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 28.01.2016 по 09.02.2016 на 107 916,90 грн. боргу, слід відзначити таке.

Відповідно до п. 3.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2014, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто, мала місце дефляція).

Так, відповідно до розміщених на офіційному веб-сайті "Урядовий кур'єр" відомостей, за повідомленням Державної служби статистики, індекс споживчих цін (індекс інфляції) у січні 2016 року становив 100,9%, у лютому 2016 року індекс інфляції становив 99,6%, тобто мала місце дефляція.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції, перевіривши розрахунок позивача, дійшов висновку про необґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача 331,91 грн. інфляційних втрат, оскільки в означений період мала місце дефляція.

Колегія суддів, здійснивши власний перерахунок пені пред'явленої на підставі п. 4.2 Договору та похідних вимог у вигляді 3 % річних, інфляційних втрат у відповідності до ст. 625 ЦК України, вважає висновок місцевого господарського суду в цій частині правомірним та обґрунтованим.

Відповідач ТОВ "Малка-Транс", обґрунтовуючи доводи апеляційного оскарження наголошує на тому, що позивачем в підтвердження позовних вимог не було надано ані видаткових накладних, ані довіреностей на осіб, які отримували товар. За ствердженням скаржника, надані на підтвердження факту передачі товару відповідачу копії товарно-транспортних накладних та приймальні Квитанції за період з 01.01.2014 по 31.01.2014 на суму 399 803,65 грн., з 01.02.2014 по 28.02.2014 на суму 326 806,99 грн. не відповідають ознакам первинного документу, що підтверджує здійснення господарської операції з поставки товару за Договором на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) №8-14 від 02.01.2014 в розумінні ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Крім того, відповідач звертає увагу і на відсутність у матеріалах справи довіреностей на особу, що приймала товар.

Позивач, спростовуючи доводи відповідача щодо відсутності первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували поставку товару та довіреностей на особу, що приймала товар, за своїм Відзивом наголосив на такому.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Крім того, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Саме таким вимогам, звертає увагу позивач, і відповідають товарні накладні, наявні у матеріалах справи, які засвідчують встановлений факт здійснення господарської операції та договірних відносин, а тому у відповідача виник обов'язок з проведення розрахунку за відпущений позивачем товар.

Відповідно до пункту 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99, довіреність на отримання цінностей видається на строк не більше 10 днів і є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначений перелік та кількість цінностей.

Таким чином, зазначає позивач, відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.

Аналогічна правова позиція, щодо оцінки довіреності на отримання матеріальних цінностей, викладена у Постанові Верховного суду України від 29.04.2015 № 3-77гс15.

Крім того, позивач, заперечуючи доводи апеляційного оскарження відповідача, за своїм Відзивом наголосив і на тому, що, підписавши Акт звірки взаєморозрахунків від 05.03.2014 без зауважень, та, здійснивши часткову оплату боргу за Договором на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) №8-14 від 02.01.2014, відповідач вчинив дії, що підтверджують існування правовідносин між сторонами та виконання зобов'язання. При цьому, позивач звертає увагу, що аналогічна правова позиція, щодо двосторонньо підписаного акту звірки взаєморозрахунків, викладена у Постанові Вищого господарського суду України від 15.04.2014 № 920/1782/13.

Колегія суддів, приймає наведенні заперечення позивача, вважає їх обґрунтованими та, такими, що заслуговують на увагу.

Між тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що під час апеляційного перегляду даної справи, за Ухвалою КАГС від 26.05.2016 № 911/499/16 було зобов'язано сторін провести звірку взаєморозрахунків по заявленому боргу у розмірі 107 916,90 грн. на Договорі на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) №8-14 від 02.01.2014, про що скласти двосторонній Акт.

10.06.2016 через відділ документального забезпечення КАГС відповідачем супровідним листом від 10.06.2016 було надано Акт звіряння за спірний період січень 2014 - лютий 2014 року.

Колегією суддів враховано, що Акт звірки взаємних розрахунків, хоча і не є доказом прямого характеру виникнення прав і обов'язків, однак може і має оцінюватись судами у випадку сумнівів щодо існування правовідносин та виконання зобов'язання.

За означеним Актом звірки, який підписаний обома сторонами та скріплений мокрими печатками підприємств, вбачається, що відповідачем визнано борг на суму 107 916,90 грн.. Оригінал цього Акту долучено представником позивача під час судового засідання від 14.06.2016.

Таким чином, з огляду на все вищевикладене в сукупності, за оцінкою колегії суддів, судом першої інстанції вірно зазначено, що належне виконання позивачем своїх договірних зобов'язань перед відповідачем щодо поставки товару підтверджено документами, складеними відповідно до наведених вище норм закону.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Аналіз положень ст. 614 ЦК України дає підстави для висновку про те, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, ЦК України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини.

Враховуючи викладене, слід зазначити, що даною нормою, зокрема, встановлено презумпцію вини особи, що саме боржник, у даному випадку відповідач ТОВ "Малка-Транс", звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання. (Наведена правова позиція викладена у Постановах Вищого Господарського суду України, зокрема у Постановах від 22.07.2014 № 910/23772/13, від 08.02.2015 №922/3483/14 та у Постанові Верховного суду України від 14.11.2012 № 6-122цс12).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги відповідача ТОВ "Малка-Транс" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого Рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ТОВ "Малка-Транс" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 21.03.2016 № 911/499/16 залишити без змін.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 № 911/499/16 набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 № 911/499/16 може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у 20-денний строк.

Матеріали справи № 911/499/16 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Т.В. Ільєнок

Судді М.Л. Яковлєв

С.Г. Рудченко