Постанова

від 13.06.2016 по справі 910/17046/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2016 р. Справа№ 910/17046/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

від прокуратури - Кузьміна К.Г., посвідчення № 040868 від 29.01.2016р.;

від позивача - представник не прибув;

від першого відповідача - представник не прибув;

від другого відповідача та третьої особи - Топор А.І., представник за довіреністю № 10-02/9 від 04.01.2016р.,

розглянувши апеляційні скарги Заступника прокурора міста Києва та Соснівського відділу Державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції на рішення господарського суду міста Києва від 07.12.2015р. у справі №910/17046/15 (суддя Мельник В.І.) за позовом фермерського господарства "Вячеслав" до Державної казначейської служби України та Соснівського відділу Державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні другого відповідача - Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про стягнення 34 674 898,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Вячеслав" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державної казначейської служби України та Соснівського відділу Державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції про стягнення 34 674 898,10 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.12.2015р. у справі №910/17046/15 позов задоволено частково.

Так, судом першої інстанції вказані вимоги визнано обґрунтованими, проте враховуючи застосування строку позовної давності їх було задоволено частково на суму 16 458 233, 10 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Заступник прокурора міста Києва та Соснівський відділ Державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції звернулись до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять рішення господарського суду міста Києва від 07.12.2015р. у справі №910/17046/15 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянти посилаються на недоведеність позивачем наявності збитків у вигляді упущеної вигоди.

Представники апелянтів та третьої особи в судовому засіданні 13.06.2016 надали пояснення, якими підтримали апеляційні скарги.

Позивач та перший відповідач не скористалися правом на участь своїх представників в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Так, підтвердженням повідомлення першого відповідача про дату та час розгляду даної справи є поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.

Стосовно повідомлення позивача слід зазначити, що його представник був присутній у минулому судовому засіданні та розписався про ознайомлення з датою та часом наступного засідання суду.

Враховуючи те, що представником позивача в судовому засіданні 30.05.2016 надавалися пояснення по справі, а також закінчення строку розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позову повністю, з наступних підстав.

За виконавчими листами Соснівського районного суду м. Черкаси від 30.01.2006р. у справі №2-592 про стягнення заборгованості в сумі 553311,82 грн. та від 31.10.2006р. у справі №2-3381 про стягнення заборгованості в сумі 68 710,00 грн. державним виконавцем державної виконавчої служби у Соснівському районі м. Черкаси, правонаступником якої є Соснівський відділ державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції 18 січня 2007 р. було описано та накладено арешт на майно фермерського господарства "Вячеслав", визначене індивідуальними ознаками, а саме на: один трактор К-700А жовтого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1, в неробочому стані; один трактор К-700А червоного кольору, державний номерний знак НОМЕР_2, в робочому стані; один трактор Т-150К зеленого кольору, номер шасі 209216 в робочому стані; один ґрунтооброблювач "Європак" зеленого кольору №583, 2003 року випуску.

За результатами опису і арешту вказаного майна було складено акт опису й арешту майна від 18.01.2007р., згідно якого описане та арештоване майно було вилучено у фермерського господарства "Вячеслав" і передано на зберігання ОСОБА_4.

Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 24.02.2010р. у цивільній справі №2-80/10 за позовом фермерського господарства "Вячеслав" до Державної виконавчої служби у Соснівському районі м. Черкаси, за участю третьої особи - ОСОБА_4 про виключення з опису та звільнення з під арешту майна позов задоволено; визнано дії Соснівського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції незаконними, виключено з акту опису і арешту майна від 18.01.2007 р. вказане у ньому майно фермерського господарства "Вячеслав", скасовано його арешт та зобов'язано Соснівський відділ державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції повернути це майно фермерському господарству "Вячеслав".

На виконання рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 24.02.2010р. у цивільній справі №2-80/10 судом видано виконавчий лист від 24.02.2010р. №2-80/10, на підставі якого постановою головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Черкаській області від 15.12.2010р. було відкрите виконавче провадження №23554378.

В ході здійснення виконавчого провадження №23554378 майно фермерського господарства "Вячеслав" розшукати не вдалося, його фактичного володільця не встановлено.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області від 30.08.2013р. виконавчий лист Соснівського районного суду міста Черкаси від 24.02.2010р. №2-80/10 на підставі п. 6 ч. 1 ст. 47 та ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" було повернуто фермерському господарству "Вячеслав" без виконання у зв'язку з відсутністю у боржника визначеного виконавчим листом майна і безрезультатністю здійснених виконавцем заходів щодо його розшуку.

Позивач зазначає, що внаслідок незаконних дій державного виконавця Соснівського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції щодо опису, арешту і вилучення трактора Т-150 К та агрегату АП-6 типу "Європак", а також неповернення цього майна фермерському господарству "Вячеслав" йому було завдано майнової шкоди на суму 34 674 898,10 грн., з яких: 2 647 146,67 грн. - неодержаного в 2007-2014 роках доходу від оранки землі трактором Т 150 К; 2 115 808, 33 грн. - неодержаного в 2007-2014 роках доходу від проведення передпосівного обробітку та культивації землі агрегатом АП-6 типу "Європак"; 29 911 943,10 грн. - неодержаного в 2007-2014 роках доходу від реалізації власних зернових культур.

Судом першої інстанції вказані вимоги визнано обґрунтованими, проте враховуючи застосування строку позовної давності їх було задоволено частково на суму 16 458 233, 10 грн.

Колегія суддів не погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості вказаних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Відшкодування шкоди, заподіяної неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

За приписами статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

На позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, а відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Крім цього, якщо позивач пред'являє вимогу про відшкодування реальної шкоди та/або упущеної вигоди, він має надати докази наявності та розміру таких збитків (платіжні або інші документи, що підтверджують витрати, документи, що підтверджують наявність пошкоджень, знищення майна, неодержаного прибутку тощо).

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене є упущеною вигодою.

Особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б нею одержані, якщо б її право не було порушено іншою особою, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила її можливості отримати прибуток.

Крім того, при визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті особою для їх одержання.

Таким чином, у вигляді втраченої вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 23.04.2013 по справі № 15/5007/38/12.

Отже, з огляду на положення статей 22, 1166 Цивільного кодексу України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення майнової шкоди (збитків), потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. При цьому, для стягнення збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) також необхідним є встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Позивачем жодних доказів наявності збитків у вигляді упущеної вигоди до суду не надано.

Так, позивач зазначає, що ним вживались заходи для одержання доходів, а саме укладались договори на поставку насіння, на проведення оранки, оренди землі, а також було придбано засоби захисту рослин.

Разом з тим, вказані договори не підтверджують того, що у зв'язку з їх укладенням позивач, використовуючи трактор Т-150 К та агрегат культивації АП-6 типу "Європак", протягом 2007-2014 років міг би отримати реальний дохід на заявлену до стягнення суму (34 674 898,10 грн.).

Більш того, строк дії деяких договорів закінчився ще до моменту накладення арешту на вказане вище майно. Будь-яких доказів продовження строку дії договорів на період після вилучення у позивача майна суду не надано.

Крім цього, посилання позивача на можливість виконання ним в 2007-2014 роках оранки землі трактором Т-150 К та передпосівного обробітку і культивації землі агрегатом культивації АП-6 типу "Європак" на замовлення інших осіб є лише припущенням, яке не означає, що ця можливість була б реально реалізована позивачем.

Крім того, на підтвердження реальної можливості одержання в 2007-2014 роках доходів від реалізації власних зернових культур на підставі укладеного позивачем з ПСП "Павлівка" договору суборенди землі від 10.03.2006р. позивач не довів одержання ним таких доходів і до вилучення у нього Соснівським відділом державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції трактору Т-150 К та агрегату культивації АП-6 типу "Європак".

За наведених обставин, позивачем не доведено наявності збитків у вигляді упущеної вигоди.

З огляду на викладене, покладення на відповідачів відповідальності у вигляді стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є необґрунтованим.

Отже, суд першої інстанції дійшов невірного висновку щодо задоволення позовних вимог, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Стосовно заяви другого відповідача про застосування строків позовної давності, слід зазначити наступне.

Так, суд першої інстанції, визнавши позовні вимоги обґрунтованими, застосував до них позовну давність та в результаті чого позов було задоволено частково.

В свою чергу, колегія суддів вважає висновок місцевого господарського суду щодо обґрунтованості позовних вимог не вірним, а тому відповідно у даному випадку позовна давність не підлягає застосуванню.

Так, за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2 Постанова Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Враховуючи те, що апеляційним судом було встановлено обставини відсутності порушення прав позивача, що є підставою для відмови у задоволені позову з підстав його необґрунтованості, позовна давність не підлягає застосуванню у такому випадку.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом не було всебічно, повно та об'єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, що призвело до невірних висновків в частині задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційна інстанція має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Заступника прокурора міста Києва та Соснівського відділу Державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції на рішення господарського суду міста Києва від 07.12.2015р. у справі №910/17046/15 за позовом фермерського господарства "Вячеслав" до Державної казначейської служби України та Соснівського відділу Державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні другого відповідача - Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про стягнення 34 674 898,10 грн. задовольнити повністю.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 07.12.2015р. у справі №910/17046/15 про часткове задоволення позову скасувати.

3. Прийняти нове рішення по справі №910/17046/15, яким у задоволенні позову фермерського господарства "Вячеслав" до Державної казначейської служби України та Соснівського відділу Державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні другого відповідача - Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про стягнення 34 674 898,10 грн. відмовити повністю.

4. Матеріали справи №910/17046/15 повернути до господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко