Постанова

від 13.06.2016 по справі 910/14205/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2016 р. Справа№ 910/14205/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Зубець Л.П.

Дикунської С.Я.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Нікітчина А.О. (довіреність б/н від 10.05.2016 р.)

від відповідача - Купрієнко В.М. (довіреність б/н від 09.06.2016 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пласт-65»

на рішення господарського суду міста Києва від 29.07.2015 р.

у справі №910/14205/15 (суддя Яковенко А.В.)

за позовом Приватного підприємства «Торговий дім»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пласт-65»

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Торговий дім» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пласт-65» про стягнення з відповідача 410074,75 грн. основного боргу, 42578,73 грн. пені, 3996,44 грн. 3% річних та 59603,58 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.07.2015 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором підряду №19-1/08-2014 від 20.08.2014 р. у розмірі 103049,31 грн., з яких 100000,00 грн. основного боргу, 2868,49 грн. пені, 180,82 грн. 3% річних та 2060,99 грн. витрат зі сплати судового збору. В іншій частині у позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити, рішення скасувати, в позові відмовити.

В судовому засіданні 13.06.2016 р. представником позивача заявлено клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи.

Колегія суддів, вислухавши думку представника позивача, не знаходить підстав для задоволення вказаного клопотання, у зв'язку з його необґрунтованістю та безпідставністю. Крім того, судом першої інстанції експертиза була призначена, але не проведена у зв'язку з недостатністю документів наданих сторонами. В судовому засіданні сторони пояснили, що будь-які інші докази, крім тих, які вже були надані експерту, у них відсутні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

20.08.2014 р. між Приватним підприємством «Торговий дім» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пласт-65» (замовник) укладено договір підряду №19-1/08-2014.

Відповідно до п. 1.1 договору, замовник доручає, а виконавець виконує роботи (надає послуги) по виготовленню та монтажу згідно проектної документації току, за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. М. Тарасівка, вул. 9 січня, буд. 1 для зберігання зерна загальною площею - 978 квадратних метрів (далі - об'єкт будівництва). Склад будівельних робіт:

- улаштування бетонних основ під опори;

- виготовлення та монтаж каркасу току;

- зашивка даху току профнастилом.

Всі інші роботи, потреба в яких може виникнути в ході будівництва, обговорюються окремо та оформлюються додатковою угодою до договору.

Згідно п. 1.3. договору, договірна ціна та інші узгоджені сторонами документи є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктами 2.1.-2.2. договору встановлено, що усі роботи передбачені договором виконуються протягом 45 днів з моменту перерахування замовником авансу згідно договору. При виникненні необхідності внесення змін в строки виконання робіт виконавець надає замовнику або замовник надає виконавцю відповідне письмове звернення. Рішення з цих питань приймається лише за письмовою згодою замовника.

Рішення про перегляд строків виконання робіт з обґрунтуванням причин оформляється додатковою угодою сторін (п. 2.3. договору).

У відповідності до п. 2.5. договору, початком виконання робіт вважається день отримання передоплати 70% ціни договору згідно п. 3.3.

Згідно п.п. 3.1.-3.2. договору, вартість робіт (послуг) за цим договором становить 400000,00 грн., в т. ч. ПДВ 20% - 66666,67 грн. Ціна договору є твердою і зміні не підлягає.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що замовник перераховує виконавцю аванс в розмірі 70% від ціни договору, передбаченої п. 3.1. договору.

Приписами п.п. 3.4.-3.5. договору встановлено, що остаточна оплата робіт (послуг) здійснюється замовником на підставі Акта приймання-передачі виконаних робіт. Після підписання сторонами Акта приймання-передачі виконаних робіт, передбаченого п. 4.1. договору, замовник протягом 3-х робочих днів сплачує виконавцю ціну виконаних робіт, з урахуванням сплаченого раніше авансу згідно п. 3.3. договору.

Передання виконаних робіт виконавцем і прийняття роботу замовником оформляється Актом приймання-передачі виконаних робіт, підписаним уповноваженими представниками сторін (п. 4.1. договору).

Згідно п. 6.1. договору, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану виконавцем відповідно до п. 1.1. договору, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі недоліків та/або відступів від умов договору та/або норм ДБН або інших недоліків негайно заявити про них виконавцю.

Сторони погодили, що за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов'язань винна сторона сплачує штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми договору, вказаної в п. 3.1. цього договору, за кожен день прострочення (п. 9.2. договору).

У відповідності до п. 10.2. договору, останній може бути змінено чи доповнено шляхом укладення додаткової угоди у письмовій формі.

Спір у справі виник у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем умов договору, а також у зв'язку з укладенням додаткової угоди №1 до договору, відповідно до якої, як вказує позивач, було змінено вартість робіт з 400000,00 грн. на 603896,00 грн., в результаті чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 303896,00 грн.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (ч. 2. ст. 875 ЦК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем 26.11.2014 р., на виконання п. 3.3. договору, було здійснено перерахування авансу на користь позивача у розмірі 300000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №530 від 26.11.2014 р.

Відповідно до пояснень позивача, 10.10.2014 р. між ним та відповідачем укладено додаткову угоду №1 до договору, відповідно до якої викладено п. 3.1. договору у наступній редакції: «Договірна ціна на виконання робіт зазначена у додатку 3 до даного договору. Ціна договору становить - 503246,67 грн., ПДВ 20% у розмірі 100649,33 грн., всього на загальну суму - 603896,00 грн.».

Відповідно до ч. 1. ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не вставлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як зазначалось вище, п. 10.2. договору передбачено, що останній може бути змінено чи доповнено шляхом укладення додаткової угоди у письмовій формі.

Позивачем не надано до матеріалів справи підписану відповідачем додаткову угоду №1, що свідчить про відсутність погодженої волі сторін з приводу зміни вартості виконаних робіт.

Таким чином, у відповідності до ч. 3. ст. 844 ЦК України, у разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пояснень позивача, останній, не чекаючи перерахування авансу у розмірі 70% від ціни договору, приступив до виконання робіт з 20.08.2014 р. і відповідно до приписів п. 2.1. договору робота була виконана ним до 03.10.2014 р. У зв'язку з чим, позивач стверджує, що обов'язок з оплати за виконану роботу обчислюється саме з цієї дати.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору за січень 2015 року позивачем виконані роботи на зальну суму 603896,00 грн.

На підтвердження чого, позивачем надано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми №КБ-3) та Акт приймання виконаних будівельних робіт №б/н за січень 2015 року на суму 603896,00 грн. (а.с. 23-28 т. 1).

Разом з тим, Акт приймання виконаних будівельних робіт №б/н за січень 2015 року (форми КБ-2в) підписаний лише зі сторони позивача.

03.02.2015 р. позивач звернувся до відповідача з листом (вих. №3 від 03.02.2015 р.) з додатками (довідка про виконання робіт, акт виконаних робіт), відповідно до якого просив прийняти виконані роботи, підписати Акт приймання виконаних будівельних робіт, що підтверджується описом вкладення у цінний лист №0880001790463 та фіскальним чеком про надання послуг поштового зв'язку №3000065773 від 03.02.2014 р.

Відповідач у своїх поясненнях звертав увагу суду на те, що не отримував вказаного листа (вих. №3 від 03.02.2015 р.) з додатками (довідка про виконання робіт, акт виконаних робіт) і, відповідно, не зобов'язаний здійснювати оплату виконаних робіт, оскільки останні взагалі не виконані відповідно до умов договору.

Згідно Розділу ІІ «Нормативні строки пересилання поштових відправлень» Наказу Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 р. за №958 «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень», затверджено нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку).

Враховуючи те, що лист вих. №3 від 03.02.2015 р. з додатками був відправлений позивачем 03.02.2015 р. (підтверджується описом вкладення у цінний лист №0880001790463 та фіскальним чеком про надання послуг поштового зв'язку №3000065773 від 03.02.2015 р.), а його доставка здійснювалася в межах однієї області, то відповідач вважається таким, що отримав вказаний лист з додатками до нього 07.02.2015 р. (03.02.2015 + 3 дні на пересилання).

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 530 ЦК передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач зобов'язаний був підписати Акт приймання виконаних будівельних робіт за січень 2015 року протягом семиденного строку з 07.02.2015 р. або у цей же строк надати мотивовану відмову від його підписання.

Матеріали справи не містять будь-яких заяв зі сторони відповідача, здійснених на адресу позивача протягом вищенаведеного семиденного строку для підписання Акта приймання виконаних будівельних робіт за січень 2015 року, у зв'язку з чим роботи виконані позивачем вважаються виконаними належним чином.

Враховуючи положення приписів п. 3.5. договору, замовник протягом 3-х робочих днів сплачує виконавцю ціну виконаних робіт, з урахуванням сплаченого раніше авансу згідно п. 3.3. договору.

Таким чином, після спливу, вказаного в п. 3.5. договору строку на виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт, відповідач вважається таким, що прострочив грошове зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на вищезазначені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовна вимога про стягнення основного боргу у розмірі 303896,00 грн. підлягає частковому задоволенню на суму 100000,00 грн., оскільки сторонами не була погоджена у передбаченому законом та договором порядку нова вартість підрядних робіт.

Твердження відповідача про належне виконання ним умов договору у зв'язку з перерахуванням 98000,00 грн. за платіжним дорученням №51 від 29.08.2015 р. колегією суддів відхиляються, оскільки вказана сума була перерахована на підставі договору №20/08-2014 від 26.08.2014 р., який не є предметом даного судового розгляду.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати виконаних робіт, позивачем нараховано відповідачу 42578,73 грн. пені.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як зазначалось вище, у п. 9.2. договору сторони передбачили, що за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов'язань винна сторона сплачує штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми договору, вказаної в п. 3.1. цього договору, за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи положення п. 3.5 договору, п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 р. №14, ч. 5 ст. 254 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з 19.02.2015 р.

Враховуючи викладене, пеня повинна бути розрахована саме з цієї дати, однак не виходячи за межі визначеного позивачем періоду часу (03.10.2014 р. по 12.03.2015 р.), протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 42578,73 грн. за період з 03.10.2014 р. по 12.03.2015 р. підлягає частковому задоволенню - за період з 19.02.2015 р. по 12.03.2015 р. у розмірі 2868,49 грн. У задоволенні решти суми пені у розмірі 39710,24 грн. необхідно відмовити.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3996,44 грн. 3% річних, 59603,58 грн. інфляційних втрат, у зв'язку з простроченням останнім виконання грошового зобов'язання на підставі договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.п. 3.1., 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно п. 4.1. вищенаведеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 за №14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено судом, дії відповідача, який прострочив виконання спірного грошового зобов'язання, є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 ЦК України.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних у розмірі 3996,44 грн. та інфляційних втрат у розмірі 59603,58 грн. за період прострочення (19.02.2015 р. по 12.03.2015 р.), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обґрунтованою до стягнення є сума 180,82 грн. 3% річних. Водночас, за розрахунком суду індекс інфляції за вказаний період становить 0,00%, у зв'язку з чим інфляційні втрати відсутні.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 29.07.2015 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пласт-65» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 29.07.2015 р. у справі №910/14205/15 залишити без змін.

Справу №910/14205/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Л.П. Зубець

С.Я. Дикунська