Постанова

від 09.06.2016 по справі 911/4919/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2016 р. Справа№ 911/4919/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Гаврилюка О.М.

за участю представників сторін

від позивача: Іванкевич С.Л. - представник за дов. №101-д від 30.12.2015 року;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства"

на рішення Господарського суду Київської області від 08.02.2016 року

у справі № 911/4919/15 (суддя: Христенко О.О.)

за позовом Приватного багатопрофільного виробничого підприємства "Магніт"

до Комунального підприємства "Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного підприємства "Магніт"

про стягнення 115133,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне багатопрофільне виробниче підприємство "Магніт" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства "Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства" (далі - відповідач), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного підприємства "Магніт" (далі - третя особа) про стягнення 115 133,38 грн., з яких: 81 423,89 грн основного боргу та 33 709,49 грн інфляційних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором підряду № 1/03/12 від 03.12.2013 року.

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.02.2016 року у справі №911/4919/15 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства" на користь Приватного багатопрофільного виробничого підприємства "Магніт" 81423,89 грн основної заборгованості, а також 1 221,36 грн судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство "Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у даній справі та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема, зазначені в позові обставини не підтверджуються належними там допустимими доказами.

Крім того, скаржник зазначив, що позивач на момент укладення договору та до цього часу не був та не є платником ПДВ, тому правочин є недійсним в зв`язку з тим, що був вчинений під впливом обману.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 року прийнято апеляційну скаргу Комунального підприємства "Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства" до провадження.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 року відповідно до протоколу про автоматичні зміни складу колегії прийняти до провадження справу №911/4919/15 у складі колегії суддів: головуючий суддя Сулім В.В., судді Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.

У відзиві на апеляційну скаргу та судовому засіданні 09.06.2016 року представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2016 року по справі №911/4919/15 залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача та третьої особи у судове засідання 09.06.2016 року не з'явилися. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином, зокрема, надсиланням ухвали від 19.05.2016 року на відповідні адреси.

Пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 встановлює, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Згідно з п. 3.9.2. Постанови Пленуму, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на обмежений ст. 102 ГПК України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду Київської області в апеляційному порядку за відсутності представника відповідача та третьої особи, які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 08.02.2016 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Комунального підприємства "Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Між Комунальним підприємством "Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства" (замовник) та Приватним багатопрофільним виробничим підприємством "Магніт" (підрядник) було укладено договір № 1/03/12 від 03.12.2013 року (далі - договір), відповідно до умов якого, відповідач доручає, а позивач виконує роботи по капітальному ремонту ліфтів на об`єкті відповідача - житловий будинок по вул. Білогородська, 25 під`їзд 4; Білогородська, 41 під`їзд 2; Білогородська, 51 корпус 2 під`їзд 2; Білогородська, 27 під`їзд 1; Білогородська, 27 під`їзд 2; Білогородська, 21 під`їзд 1; Білогородська, 21 під`їзд 2; Білогородська, 23 під`їзд 2; Молодіжна, 77 під`їзд 3; Лінійна, 28 під`їзд 1; Лінійна, 28 під`їзд 3; Лінійна, 28 під`їзд 5; Сєдова, 13 під`їзд 2; Білогородська, 144 під`їзд 2; Ворошилова, 23 під`їзд 4; Маяковського, 2; Білогородська, 27 під`їзд 2; Б.Хмельницького, 98 під`їзд 1; Молодіжна, 76 під`їзд 2, м. Боярка (п. 1.1 договору).

Згідно п. 2.1 договору вартість визначена за узгодженням сторін за твердою договірною ціною і становить 81423,89 грн, в тому числі ПДВ - 13570,65 грн.

Відповідно до п.п. 3.1.1 позивач зобов`язаний забезпечити якісний та своєчасний капітальний ремонт ліфтів на об`єктах відповідача. Своєчасно виконати комплекс ремонтних робіт кваліфікованим і навченим персоналом (п.п. 3.1.2 договору).

Згідно з п.п. 3.2.1 відповідач зобов`язаний прийняти виконані роботи, вчасно і в повному обсязі оплатити їх.

Позивач передає відповідачу акти виконаних робіт із зазначенням їх вартості (п. 4.1 договору).

Згідно п. 4.2 договору відповідач не пізніше як за три дні розглядає та підписує акти, засвідчує підпис печаткою і повертає позивачу

У випадку зауважень в цей же строк відповідач передає позивачу письмове заперечення або пояснення (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 4.4 договору оплата проводиться згідно акту виконаних робіт після оформлення сторонами всіх необхідних документів.

Згідно п. 7.1 договору, договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2013 року, але в будь-якому випадку до повного розрахунку сторін.

Вищезазначений договір було зареєстровано та взято на облік Управлінням Державної казначейської служби України у Києво-Святошинському районі Київської області за № 130, що підтверджується штампом від 05.12.2013 року на першій сторінці договору.

Так, матеріали справи на підтвердження виконання робіт за договором містять копію акту № 1 від 16.12.2013 року приймання виконаних будівельних робіт (типової форми № КБ-2в) на суму 81423,89 грн (а.с. 4-12).

Підписи уповноважених представників сторін на зазначеному акті скріплені відбитками печаток обох сторін, що оцінюється судом як підтвердження юридичною особою - відповідачем, факту прийняття виконаних за договором робіт та погодження їх вартості.

Зазначений акт також зареєстровано та взято на облік Управлінням Державної казначейської служби України у Києво-Святошинському районі Київської області за № 320, що підтверджується штампом від 16.12.2013 року на першій сторінці акту.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем, відповідно до умов договору, виконано роботи, всього на суму 81423,89 грн, відповідачем в свою чергу ці роботи прийнято.

Належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України неприйняття робіт або надання зауважень щодо виконаних робіт матеріали справи не містять, скаржником ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Тобто, відповідачем грошові зобов'язання за договором не виконано.

При цьому, сторонами було підписаний акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2013 року по 01.08.2015 рік, відповідно якого заборгованість відповідача перед позивачем за оспорюваним договором № 1/03/12 від 03.12.2013 року становить 81423,89 грн. Підписи уповноважених осіб на акті звіряння засвідчені печатками сторін.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що позивач на момент укладення договору та до цього часу не був та не є платником ПДВ, тому правочин є недійсним в зв`язку з тим, що був вчинений під впливом обману, з огляду на наступне.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Така істотна умова договору, як його ціна в договорі підряду № 1/03/12 від 03.12.2013 року визначена сторонами. Порядок оподаткування сторін-учасниць договору встановлюється податковим законодавством та не є підставою визнання договору недійсним.

Доказів звернення до суду з позовом про визнання зазначеного договору недійсним, відповідачем ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Також позивачем надано копію рішення № 32/1 від 03.04.2012 року виконавчого комітету Боярської міської ради Київської області "Про встановлення вартості технічного обслуговування (ТО) ліфтів в житлових будинках м. Боярка", в яком зазначено, що розглянувши звернення позивача та відповідача про встановлення вартості з повного технічного обслуговування ліфів у житлових будинках м. Боярка, в зв`язку з переходом позивача на нову форму оподаткування - єдиний податок та зменшенням вартості ТО ліфтів, встановлено вартість повного технічного обслуговування ліфтів у житлових будинках м. Боярка згідно з додатком до цього рішення.

Доказів оскарження чи визнання недійсним зазначеного рішення виконавчого комітету Боярської міської ради Київської області № 32/1 від 03.04.2012 року до суду не надано.

Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач ще до укладення договору підряду № 1/03/12 від 03.12.2013 року був обізнаний про зміну форми оподаткування позивача, оскільки був зазначений у вказаному рішенні виконавчого комітету.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що між відповідачем та ПП "Магніт" (третя особа) було укладено договір підряду № 47/15 від 19.03.2015 року, підписаний акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 за квітень 2015 і платіжним дорученням № 3 від 09.04.2015 року відповідачем перераховано ПП "Магніт" (третя особа) 142024,80 грн, серед яких є й 81423,89 грн. за виконані позивачем підрядні роботи, з огляду на наступне.

Лист вих. № 10 від 30.01.2013 року датований раніше, ніж між позивачем та відповідачем виникли правовідносини за Договором підряду № 1/03/12 укладеним 03.12.2013 року. Договір про співпрацю від 14.01.2013 року, укладений між позивачем та третьою особою, визначає умови співробітництва між позивачем та третьою особою щодо поставки запасних частин до ліфтів, виконання токарних, зварювальних та інших робіт щодо ремонту ліфтового обладнання. Але первинним документа не підтверджується, що роботи за Договором підряду № 1/03/12 від 03.12.2013 року виконувались саме третьою особою - ПП "Магніт".

Договір підряду № 47/15 від 19.03.2015 року укладений між відповідачем (замовник) та ПП "Магніт" (третя особа, "підрядник"). Позивач - ПБВП "Магніт" не є стороною цього договору.

Відповідно до ст. 511 Цивільного кодексу України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Відповідно до ч. 1 с. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Договір підряду № 47/15 від 19.03.2015 року, укладений між відповідачем та ПП "Магніт" (третя особа), не є договором відступлення права вимоги, в договорі підряду жодним чином не зазначено про перехід до ПП "Магніт" права вимоги до відповідача про сплату за роботи, виконані позивачем за Договором підряду № 1/03/12 від 03.12.2013 року.

Також, відповідно до п. 1.1 Договорів підряду № 1/03/12 від 03.12.2013 року та № 47/15 від 19.03.2015 року та Акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року та Акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2015 року є різними переліки робіт, виконаних позивачем та третьою особою кожним за своїм договором підряду.

Згідно ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 81423,89 грн заборгованості з оплати виконаних робіт.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 33 709,49 грн інфляційних, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4.4 договору оплата проводиться згідно акту виконаних робіт після оформлення сторонами всіх необхідних документів.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направляв відповідачу претензію вих. № 67 від 22.09.2015 року про оплату виконаних робіт по договору підряду № 1/03/12 від 03.12.2013 року, яка залишена без відповіді.

Претензія позивача вих. № 12 від 16.02.2015 року правомірно не була прийнята судом першої інстанції, оскільки вона стосується правовідносин сторін по іншому договору № 110429 від 29.04.2011 року.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, претензія № 67 від 22.09.2015 року була надіслана відповідачу 22.09.2015 року, тобто перебіг строку для нарахування інфляційних має бути розпочато, з урахуванням триденного поштового перебігу, через 10 днів, тобто з 03.10.2105 року.

Проте, при здійсненні розрахунку інфляційних позивачем заявлений період з січня 2015 року по серпень 2015 року, який не відповідає періоду за який мало бути здійснено таке нарахування, а відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду Київської області від 08.02.2016 року у справі №911/4919/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Комунального підприємства "Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства" - задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 08.02.2016 року у справі №911/4919/15 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/4919/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Гаврилюк