Постанова

від 15.06.2016 по справі 916/4595/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2016 р.Справа № 916/4595/15 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Головея В.М.

Суддів: Гладишевої Т.Я., Ліпчанської Н.В.,

при секретарі судового засідання - Селиверстовій М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю),

від відповідача - ОСОБА_2 (за договором),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Главбуд Плюс»

на рішення господарського суду Одеської області від 02.03.2016

у справі № 916/4595/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Главбуд Плюс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрграніт груп»

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Главбуд Плюс» (далі - ТОВ «Главбуд Плюс», позивач) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрграніт груп» (далі - ТОВ «Укрграніт груп», відповідач) про визнання недійсним з моменту укладання правочину, в рамках якого ТОВ «Главбуд Плюс» згідно рахунку №490 від 25.11.2014 перерахувало 25.11.2014 ТОВ «Укрграніт груп» 248 965,00 грн.

02.03.2016 позивач уточнив прохальну частину позовної заяви та просив суд, визнати недійсним з моменту укладання договір поставки №64-УГГ від 25.11.2014, укладений від імені ТОВ «Главбуд Плюс» ОСОБА_3 та ТОВ «Укрграніт груп».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір було укладено ТОВ «Главбуд Плюс» в особі директора ОСОБА_3, який діючи на підставі незаконної та скасованої судом апеляційної інстанції ухвали Малиновського районного суду міста ОСОБА_2 від 05.11.2014, в якості виконуючого обов'язки директора ТОВ «Главбуд Плюс», не мав на це відповідних повноважень, передбачених статутом товариства, законом або іншим актом законодавства. В даному випадку ОСОБА_3 діяв усупереч інтересів ТОВ «Главбуд Плюс», без волевиявлення останнього на укладання спірного правочину купівлі-продажу, недобросовісно та в порушення законодавства.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.03.2016 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Главбуд Плюс» - відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції, застосувавши положення статті 92, частин 2 статті 203, частини 2 статті 207, статті 237 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про наявність всіх передбачених законом повноважень у ОСОБА_3 на укладення договору поставки продукції № 042 від 24.11.2014 від імені ТОВ «Главбуд Плюс», посилаючись на ухвалу Малиновського районного суду міста ОСОБА_2 від 05.11.2014 та відповідного запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції , ТОВ «Главбуд Плюс» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення скасувати, прийняти нове, яким позов задовольнити повністю, з посиланням на порушення судом першої інстанції приписів частин 1-3 статті 92, частин 2 статті 203, частини 2 статті 207, частини 1 статті 215, частини 3 статті 237 Цивільного кодексу України щодо укладання договору поставки № 64-УГГ від 25.11.2014 з боку ТОВ «Главбуд Плюс» в особі виконуючого обов'язки директора ОСОБА_3 без законних повноважень.

Скаржник вважає, що при укладанні спірного договору, ОСОБА_3, діючи на підставі незаконної з моменту прийняття ухвали Малиновського районного суду міста ОСОБА_2 від 05.11.2014, в якості виконуючого обов'язки директора ТОВ «Главбуд Плюс», не мав на це відповідних повноважень, передбачених статутом товариства або законом. В даному випадку ОСОБА_3 діяв усупереч інтересів ТОВ «Главбуд Плюс», без волевиявлення останнього на укладання спірного договору поставки, недобросовісно та в порушення законодавства.

Крім того, скаржник посилається на те, що ухвала Малиновського районного суду міста ОСОБА_2 від 05.11.2014 була скасована ухвалою апеляційного суду Одеської області від 03.12.2014 з посиланням на те, що суд першої інстанції, в порушення вимог статтей 151-153 Цивільного процесуального кодексу України , задовольняючи заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову діяв усупереч діючого законодавства.

Заявник також зазначає, що згідно витягу з ЄДР станом на 21.11.2014., тобто на час укладання спірного договору, містилася інформація, що керівником ТОВ «Главбуд Плюс» значився, саме, ОСОБА_4, що підтверджує відсутність повноважень ОСОБА_3 в якості директора.

Більш детальніше доводи викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 28.03.2016 вищевказана апеляційна скарга прийнята до провадження та її розгляд призначено на 27.04.2016 року.

22.04.2016 до Одеського апеляційного господарського суду від ТОВ «Укрграніт груп» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначив, що станом на 25.11.2014 ОСОБА_3 був особою, уповноваженою діяти від ТОВ «Главбуд Плюс», що підтверджується витягом з ЄДРЮО та ФОП № 19644728 від 21.11.2014 станом на 21.11.2014, в якому в графі «Прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи» зазначено: «ОСОБА_3, 05.11.2014 - керівник, ОСОБА_3, 05.11.2014 - підписант».

Представник позивача в судовому засіданні 27.04.2016 надав пояснення, якими підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив задовольнити останню.

27.04.2016 представник відповідача в судовому засіданні надав письмову заяву про розподіл судових витрат між сторонами, в якій просив стягнути з ТОВ «Главбуд Плюс» на користь ТОВ «Укрграніт груп» судові витрати в розмірі 3 000,00 грн., які складаються з суми сплаченої правової допомоги адвоката, а також надав пояснення в яких просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія оголосила перерву в судовому засіданні до 25.05.2016.

25.05.2016 в судове засідання з'явився представник відповідача, представник позивача належним чином повідомлявся про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, проте в судове засідання не з'явився, у зв'язку з чим, розгляд справи було відкладено на 15.06.2016.

15.06.2016 представники сторін підтримали пояснення надані у попередньому судовому засіданні 27.04.2016.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 25.11.2014 між ТОВ «Укрграніт груп» (постачальником), в особі директора ОСОБА_5 та ТОВ «Главбуд Плюс» (покупцем), в особі директора ОСОБА_3, був укладений договір поставки № 64-УГГ, за умовами якого постачальник на умовах цього договору зобов'язується передати у власність в обумовлені строки покупцеві будівельну продукцію за потреби покупця (товар), а покупець зобов'язується приймати і оплачувати вартість вказаного товару. Одиниці виміру, ціна товару за одиницю, його асортимент визначаються в залежності від домовленості сторін наступним чином: 1) в специфікації до цього договору (специфікація) або 2) у товарно-транспортних накладних або 3) у рахунках на оплату товару та/або у видаткових накладних на такий товар (п. п. 1.1., 1.2. вказаного договору).

Спірний договір підписаний від імені ТОВ «Главбуд Плюс» директором ОСОБА_3 і від імені ТОВ «Укрграніт груп» директором ОСОБА_5, підписи яких завірені печатками підприємств позивача та відповідача.

Предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору поставки №64-УГГ від 25.11.2014 у зв'язку з підписанням його особою, повноваження якої в подальшому були скасовані.

На виконання умов оскарженого договору відповідач поставив, а позивач прийняв товар на загальну суму 248 965 грн. за наступними видатковими накладними: № 803 від 25.11.2014 на суму 32 530,00 грн., № 804 від 26.11.2014 на суму 32 960,00 грн., № 805 від 26.11.2014 на суму 36 900,00 грн., №806 від 27.11.2014 на суму 49 120,00 грн. та № 807 від 28.11.2014 на суму 97 455,00 грн. (т. 1, а.с. 144-148)

На виконання умов договору поставки № 64-УГГ від 25.11.2014 відповідач виставив позивачу рахунок № 490 на загальну суму 248 965,00 грн. (т. 1, а.с. 157)

Оплата рахунку № 490 на суму 248 965,00 грн. була здійснена позивачем 25.11.2014 (т. 1, а.с. 38).

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальні положення про купівлю-продаж визначені главою 54 Цивільного кодексу України.

В силу статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, з огляду на наведені норми чинного законодавства істотними умовами договору поставки є предмет поставки (товар), строк поставки, кількість і ціна товару.

Оскаржним договором поставки №64-УГГ від 25.11.2014 погоджені всі істотні умови договору поставки.

Підстави недійсності правочину встановлені статтею 215 Цивільного кодексу України.

Згідно з положеннями цієї статті підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частина друга статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

За правилами статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків та здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Це положення є гарантією стабільності майнового обороту і загальноприйнятим стандартом у світовій практиці.

Разом з цим розрізняють вчинення дій з перевищенням повноважень та вчинення дій без повноважень.

В обґрунтування позову позивач посилається на укладення договору поставки №64-УГГ від 25.11.2014 від імені ТОВ «Главбуд Плюс» директором ОСОБА_3 без законних повноважень, в той час як відповідач стверджує що ОСОБА_3, вчиняючи оспорений правочин, діяв як уповноважена особа, а жодні обмеження його повноважень з представництва юридичної особи-позивача не мали юридичної сили для особи-відповідача.

Згідно з приписами частини другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як зазначалося вище, договір поставки №64-УГГ від 25.11.2014 з боку позивача був підписаний директором ТОВ «Главбуд Плюс» ОСОБА_3, його підпис скріплений печаткою підприємства скаржника.

Із матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_3 є учасником товариства з часткою в статутному капіталі в розмірі 50% (том 1, а.с.78, 153).

Рішенням загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Главбуд Плюс», оформленим протоколом від 01.06.2007 №3, було призначено на посаду директора товариства ОСОБА_4 (том 1, а.с.27). ОСОБА_4 приступив до виконання обов'язків директора товариства з правом підпису фінансових та первинних документів, про що свідчить наказ від 01.06.2007 №16_07/О (том 1, а.с. 26).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 05.11.2014 у справі №521/19272/14-ц була задоволена частково заява ОСОБА_3 про забезпечення позову до ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство «Гепард», третьої особи ОСОБА_6, про звільнення та усунення перешкод у користуванні майном, якою, зокрема, ОСОБА_4 було відсторонено з посади директора ТОВ «Главбуд Плюс» та призначено ОСОБА_3 виконуючим обов'язки директора товариства з 05.11.2014; зобов'язано державного реєстратора відділу реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про ОСОБА_4 в графі керівник та включити запис про ОСОБА_3 в графу керівник товариства з обмеженою відповідальністю «Главбуд Плюс» з правом вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі з правом підпису (том 1, а.с. 28-32).

Відповідно до частин дев'ятої, десятої статті 153 Цивільного процесуального кодексу України ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень; оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Із змісту реєстраційної справи ТОВ «Главбуд Плюс» вбачається, що на підставі ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 05.11.2014 у справі №521/19272/14-ц державним реєстратором відділу Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції 06.11.2014 було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в графу «ПІБ керівника юридичної особи» та графу «ПІБ осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори» запис про ОСОБА_3

Отже, на момент укладення оспореного договору в Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців містився запис про те, що керівником директора ТОВ «Главбуд Плюс» є ОСОБА_3, про що також свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманий відповідачем перед укладенням оспореного договору (том 1, а.с. 79).

В подальшому ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 03.12.2014 ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 05.11.2014 було скасовано та постановлено нову ухвалу про залишення без задоволення заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову (том 1, а.с.33-36).

Виключення запису стосовно ОСОБА_3, як керівника ТОВ «Главбуд Плюс», відбулося після вчинення оспорюваного правочину і технічно відобразилося у Єдиному державному реєстрі шляхом скасування запису від 06.11.2014. З огляду на це, при формуванні витягу з Єдиного державного реєстру на даний час у графі «ПІБ керівника» зазначено іншу особу (ОСОБА_4). Між тим у хронології вчинення реєстраційних дій, внесених до Єдиного державного реєстру, дотепер вбачається наявність двох записів: від 06.11.2014 про внесення змін до реєстру відносно керівника та від 05.12.2014 про скасування попередньої реєстраційної дії.

Статтею 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у чинній редакції та статтею 16 вказаного Закону в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб , громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у чинній редакції та статті 18 вказаного Закону в редакції, що була чинною на момент укладення оспореного договору, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою; якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні; третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відтак правомірність правочину, який вчинений особою, що вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як керівник юридичної особи та особою, яка має повноваження щодо здійснення підпису від імені юридичної особи (підписант), презюмується.

З огляду на наведене, скасування Апеляційним судом Одеської області 03.12.2014 ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 05.11.2014 у справі №521/19272/14-ц, на підставі якої до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців були внесені дані про ОСОБА_7, як керівника ТОВ «Главбуд Плюс», саме по собі не може слугувати єдиною підставою для висновку про недійсність договору. Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду України у справі № 6 - 62цс16 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна з підстав відсутності у представника юридичної особи (директора товариства) повноважень, викладений у постанові від 27.04.2016.

Докази на підтвердження того, що відповідач знав або міг знати про те, що ОСОБА_7 не має повноважень на підписання оспореного договору, як керівник ТОВ «Главбуд Плюс» в матеріалах справи відсутні.

Отже, якщо правочин, який вчиняє юридична особа, підписаний особою, щодо якої до Єдиного державного реєстру були внесені відомості про те, що вона має право від імені юридичної особи вчиняти та підписувати договори, то скасування в подальшому такого запису не може бути підставою для визнання недійсним відповідного договору, оскільки не усуває факту необізнаності третьої особи про недостовірність відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру.

Судом апеляційної інстанції також враховуються висновки, зроблені Верховним Судом України у постанові від 10 квітня 2012 у справі № 3-16гс12, де щодо наслідків укладання угоди особою, не уповноваженою на це, або з перевищенням повноважень вказується, що настання таких наслідків закон ставить в залежність від того, чи було схвалено у подальшому угоду особою, від імені якої її укладено.

За інформацією Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси до складу податкового кредиту у листопаді 2014 року ТОВ «Главбуд Плюс» включено податкові накладні від ТОВ «Укрграніт груп» на суму ПДВ 41 494,17 грн., що відповідає загальній сумі поставки за оспорюваним договором 248 965,00 грн., з яких 20% -ПДВ. Податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2014 року подана 11.12.2014, тобто у час, коли керівником підприємства позивача вже був ОСОБА_4.

Вказані дії свідчать про подальше схвалення позивачем оспорюваного правочину шляхом відображення відповідної операції у бухгалтерському та податковому обліках ТОВ «Главбуд Плюс».

За таких обставин, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання договору поставки №64-УГГ від 25.11.2014 недійсним.

З урахуванням вищевикладеного, наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Будь-яких інших доводів щодо незаконності рішення місцевого суду та допущення ним порушень норм матеріального та процесуального права, крім вищезазначених та визнаних апеляційною інстанцією необґрунтованими та безпідставними, скаржник не навів.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. 99, 101-105 ГПК України колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 02.03.2016 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Головей В.М.

Судді: Гладишева Т.Я.

ОСОБА_8