Ухвала

від 15.06.2016 по справі 804/8083/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Суддя-доповідач - Білак С. В.

Головуючий у 1 інстанції - Сидоренко Д.В.

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

15 червня 2016 рокусправа № 804/8083/15 Приміщення суду за адресою: 49083, м. Дніпропетровськ, пр.імені Газети "Правда", 29

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білак С.В., суддів: Олефіренко Н.А. Шальєвої В.А. , секретар судового засідання - Царьова Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника за довіреністю фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 р. у справі № 804/8083/15 за позовом представника за довіреністю Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Представник за довіреністю Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного позову з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з позовними вимогами про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.12.2014 року № 0034451701.

В обґрунтування позову зазначив, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують реальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Пенталіт" та правомірність формування податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів, складених під час здійснення таких господарських операцій. Крім того, відповідач не надав достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються висновки акту перевірки позивача з питання не підтвердження господарських відносин із вказаним контрагентом за січень 2014 року, і не довів правомірності прийнятого ним податкового-повідомлення рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 р. в задоволенні адміністравтивного позову відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 є добросовісним та законослухняним платником податків, а некваліфікована та неправомірна діяльність посадових осіб контролюючого органу спростовують цей факт.

Для перевірки була надана вся необхідна первинна документація, яка підтверджує реальність господарських операцій з суб'єктом господарювання ТОВ «Пенталіт», а саме договір, акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні, банківські виписки за січень 2014 року.

В судовому засіданні апелянт надав пояснення щодо вартості предмету договору, яка з ПДВ складає 173 420,00 грн.

Зауважив, що у вартість робіт входить розчищення території від льоду та снігу, посипання шляхів до торговельного центру засобами проти обледеніння та ковзання. Ціна робіт різна, оскільки залежала від ступеня важкості робіт, а саме: кількості випавшого снігу та витрачених засобів від обледеніння та ковзання. Роботи здійснювались вручну та із залучення техніки (трактора). Періодичність виконання робіт залежала від прогнозу погоди.

Зазначив, що жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. Також сумлінний платник податків не повинен відчувати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентами.

Сторони до суду не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 14.06.2010 р. зареєстрована виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_3. (а.с.14)

15.06.2010 р. ФОП ОСОБА_2 взято на податковий облік в органах державної податкової служби за № 19954, а саме - в ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська та є платником податку на додану вартість згідно Свідоцтва №100301558 від 15.09.2010 року. (а.с.13, 15)

В період з 17.11.2014 р. по 11.11.2014 р. посадовими особами ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_2) з питання не підтвердження господарських відносин із ТОВ "Пенталіт" (код ЄДРПОУ 38931204) за січень 2014 року по формуванню податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, їх реальності та повноти відображення в обліку.

За результатами перевірки 08.11.2014 року складено акт №9360/04-63-17-01/НОМЕР_2, у висновку якого зазначено про встановлення порушення:

- вимог статті 185 Податкового кодексу України в частині відсутності об'єкту оподаткування податком на додану вартість по ланцюгу постачання послуг з контрагентом - постачальником ТОВ "Пенталіт" за січень 2014 року;

- п.198.3 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за січень 2014 року в сумі 19443,00 грн.

23.12.2014 року на підставі висновків вищенаведеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0034451701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 19443 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 9721,50 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між ФОП ОСОБА_2 (замовник) та ТОВ "Пенталіт" (виконавець) 25.12.2013 р. було укладено договір №25/12-13, згідно умов якого виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного у договорі строку надати за плату наступні послуги у ТЦ "Biennale" за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Космічна, 53А: розчищення території навколо торгового центру від льоду і снігу, посипання шляхів до торговельного центру засобами проти обледеніння та ковзання.

На виконання п.2.3 договору №25/12-13 контрагентом ТОВ "Пенталіт" були предявлені до погодження та підписання Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг):

- Акт № ОУ-00003 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.01.2014р. на суму 49050 грн. (без ПДВ);

- Акт № ОУ-00004 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.01.2014р. на суму 48166,67 грн. (без ПДВ).

Також ТОВ "Пенталіт" виписані податкові накладні № 203 від 29.01.2014р. та № 202 від 28.01.2014р. на загальну суму 116660 грн., в тому числі ПДВ - 19443,33 грн.

На виконання п.3 договору №25/12-13 щодо оплати послуг, ФОП ОСОБА_2 перерахувало ТОВ "Пенталіт" грошові кошти, що підтверджується банківськими виписками: від 29.12.2014р. та від 30.01.2014 р.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних зобчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.п. "б" п.185.1 ст..185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 201.2 статті 201 ПК України).

На виконання вказаної норми ПК України Міністерство фінансів України наказом від 01 листопада 2011 року №1379 затвердило форму податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної (був чинним на час заповнення податкових накладних у спірних відносинах, далі - Порядок).

Згідно з пунктом 1 Порядку податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 16 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:

- рух активів у процесі здійснення господарської операції.

- установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

- установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Також, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі по тексту Наказ № 88).

Відповідно до п. 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб'єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Із змісту статті 9 цього Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" також вбачається, що первинні документи обовязково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

В ході розгляду справи позивачем не надано документального обґрунтування виконання послуг у ТЦ "Biennale" за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Космічна, 53А, зокрема, субпідрядний договір, укладений із кінцевим отримувачем послуг з розчищення території навколо торгового центру від льоду і снігу, посипання шляхів до торговельного центру засобами проти обледеніння та ковзання.

Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) складені з порушенням ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 p.N996-XIV та вимог Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992 року №2657-ХІІ: не містять інформації, що дала б змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операції та наявність у неї відповідних повноважень, не деталізують за який саме період вони складені, а відтак в силу наведених вище правових норм такі документи не є належно оформленими первинними документами для підтвердження факту правомірності формування податкового кредиту з ПДВ.

Також вказані акти здачі-прийняття робіт не містять змісту та обсягу господарської операції, одиницю виміру господарської операції, яка була виконана та надана ТОВ "Пенталіт", не відображено форму та вираз наданих послуг з розчищення території навколо торгового центру від льоду і снігу, посипання шляхів до торговельного центру засобами проти обледеніння та ковзання із врахуванням об'єму опадів, - відсутні звіти, калькуляція наданих послуг, також акти здачі-прийняття робіт не містять деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх обсяг (площа території на якій виконувались послуги) та характер, наявність залучених до роботи машин і механізмів, іншого устаткування на об'єктах, наявність понесених контрагентом матеріальних витрат, що виключає можливість оцінки використання наведених послуг у господарській діяльності позивача.

Крім того, послуги з посипання шляхів до торговельного центру засобами проти обледеніння та ковзання передбачають використання спеціальних засобів (реагентів), інформація про використання яких (кількісний та вартісний показник з урахуванням опадів) не відображена у актах здачі-прийняття робіт.

Суд зазначає, що у податковому обліку формування податкового кредиту за рахунок сплаченого ПДВ мають бути підтверджені відповідними документами первинного та бухгалтерського обліку, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, розкривають її зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Пояснення представника позивача наведені в апеляційній скарзі щодо обсягу виконаних робіт, часу їх виконання та розрахунку різної вартості послуг з огляду на погодні умови є необґрунтованими та не підтвердженими належними та допустимими доказами, а тому не спростовують доводів податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій.

Таким чином, позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій, а відтак, з урахуванням вказаних обставин такі документи не можна вважати належно оформленими звітними документами, які посвідчують факт виконання робіт, надання послуг.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу

З наявних у матеріалах справи первинних документів, доводів та пояснень податкового органу та позивача, судом не встановлено реальності господарських операцій, а позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій, суд приходить до висновку про відсутність підтвердження реальності господарських операцій між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "Пенталіт".

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що спірне податкове повідомлення-рішення від 23.12.2014 р. №0034451701 винесено на законних підставах та у спосіб, передбачений чинним законодавством, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника за довіреністю фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 р. у справі № 804/8083/15 за позовом представника за довіреністю фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 15 червня 2016 року, в повному обсязі ухвала складена 16 червня 2016 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України - з дня складання рішення в повному обсязі.

Головуючий суддя С.В. Білак

Судді В.А.Шальєва

Н.А.Олефіренко