Постанова

від 13.06.2016 по справі 820/1211/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2016 р. Справа № 820/1211/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Філатова Ю.М. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Тітової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2016р. по справі №820/1211/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕБ-30"

до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання дій незаконними ,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕБ-30", звернувся до суду із адміністративним позовом до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії Східної ОДПІ м. Харкова щодо здійснення податкового контролю у формі складання "Результатів опрацювання зібраної податкової інформації" щодо ТОВ "ВЕБ-30", код ЄДРПОУ 39928077, від 09.03.2016 №121/7/20-38-22-03-04 та включення даних результатів до інформаційних баз даних ДФС;

- визнати недійсними складені Східною ОДПІ м.Харкова "Результати опрацювання зібраної податкової інформації" щодо ТОВ "ВЕБ-30",код ЄДРПОУ 39928077, від 09.03.2016 №121/7/20-38-22-03-04;

- зобов'язати Східну ОДПІ м. Харкова виключити з інформаційних баз даних ДФС інформацію, що міститься в складених Східною ОДПІ м.Харкова "Результатах опрацювання зібраної податкової інформації" щодо ТОВ "ВЕБ-30", код ЄДРПОУ 39928077, від 09.03.2016 №121/7/20-38-22-03-04.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані дії відповідача вчинені без дотримання вимог податкового законодавства, а тому порушують його права та інтереси, що потребує судового захисту.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2016 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Східної ОДПІ м. Харкова щодо здійснення податкового контролю у формі складання "Результатів опрацювання зібраної податкової інформації" щодо ТОВ "ВЕБ-30", код ЄДРПОУ 39928077, від 09.03.2016 №121/7/20-38-22-03-04 та включення даних результатів до інформаційних баз даних ДФС.

Визнано недійсними складені Східною ОДПІ м. Харкова "Результати опрацювання зібраної податкової інформації" щодо ТОВ "ВЕБ-30", код ЄДРПОУ 39928077,від 09.03.2016 №121/7/20-38-22-03-04.

Зобов'язано Східну ОДПІ м. Харкова виключити з інформаційних баз даних ДФС інформацію, що міститься в складених Східною ОДПІ м.Харкова "Результатах опрацювання зібраної податкової інформації" щодо ТОВ "ВЕБ-30", код ЄДРПОУ 39928077, від 09.03.2016 №121/7/20-38-22-03-04.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Східної ОДПІ м. Харкова на користь ТОВ "ВЕБ-30" витрати зі сплати судового збору у розмірі 4134,00 грн.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2016 року та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов залишити без задоволення.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про їх обґрунтованість, оскільки оскаржувані позивачем дії вчинені на підставі та у відповідності до вимог діючого законодавства, з метою здійснення покладених на податковий орган функцій.

Позивач правом надання письмових заперечень на апеляційні скарги не скористався.

Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлялись.

Як вбачається з матеріалів справи, на адресу позивача зазначену в позовній заяві (вул. Плеханівська, буд. 92-А, корп. В, кім. 708-А, м. Харків, 61001) направлено копію ухвали про відкриття апеляційного провадження, інформацію про процесуальні права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі, копію апеляційної скарги та судову повістку. У відповідності до запису співробітників поштового відділення, поштовий конверт було повернуто із зазначенням підстав - «за закінченням терміну зберігання».

Згідно ч. 8 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином (ч.11 ст. 35 КАС України).

Відповідно до ч.2 ст. 49 КАС України, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про належне повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "ВЕБ-30" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та перебуває на обліку як платник податків та зборів в Східній ОДПІ м. Харкова.

11.03.2016 року ТОВ "ВЕБ-30" направлено до Східної ОДПІ м. Харкова запит, в якому просило надати інформацію з приводу того, чи складалась у 2015-2016 роках будь-яка податкова інформація, акти перевірок, акти зустрічних звірок, інші документи чи інша інформація у відношенні ТОВ "ВЕБ-30".

Листом від 12.03.2016 року № 2771/10/20-38-10-4 "Про надання інформації", відповідач повідомив, що податкова інформація щодо ТОВ "ВЕБ-30" відображена у листі від 09.03.2016 №121/7/20-38-22-03-04 "Результати опрацювання зібраної податкової інформації", згідно п.п. 1.1 якої вказано, що документальне оформлення результатів опрацювання зібраної податкової інформації (далі - узагальнена податкова інформація), що здійснено головним державним ревізором - інспектором відділу перевірок ризикових платників управління аудиту Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області Колодяжним Ігорем Юрійовичем є результатом опрацювання відповідно до п. 74.1 ст. 74 Податкового кодексу України податкової інформації, зібраної згідно зі ст.ст. 72 і 73 Кодексу, в тому числі, яка зберігається в інформаційних базах контролюючих органів (ІС «Податковий блок»; Архів електронної звітності (ЄРПН); підсистема 2.19 АС «Аудит» та ін.).

Не погоджуючись із законністю вказаних дій, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо складання податкової інформації по ТОВ "ВЕБ-30" не узгоджуються з імперативними приписами чинного податкового законодавства України в частині недотримання визначеної на правовому рівні процедури зібрання та складання інформації; а доводи, викладені відповідачем у відповідній інформації є документально непідтвердженими та не відповідають змісту та меті здійснення інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної фіскальної служби, тому є протиправними, а складена Східною ОДПІ м. Харкова податкова інформація у вигляді "Результатів опрацювання зібраної податкової інформації" щодо ТОВ "ВЕБ-30" від 09.03.2016 №121/7/20-38-22-03 - недійсною. Також суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині виключення з інформаційних баз даних ДФС інформації, що міститься в складеній Східною ОДПІ м. Харкова податковій інформації у вигляді "Результатів опрацювання зібраної податкової інформації" щодо ТОВ "ВЕБ-30" від 09.03.2016 №121/7/20-38-22-03.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Пунктом 61.1 статті 61 ПК України визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК України).

Відповідно до статті 71 ПК України, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

У пункті 74.1 статті 74 ПК України зазначено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Так, наказом Державної податкової служби України № 1197 від 24.12.2012 року "Про введення в експлуатацію інформаційної системи "Податковий блок" з 01.01.2013 року було введено в експлуатацію ІС "Податковий блок" в органах державної податкової служби всіх рівнів.

Наказом ДПС України №1198 від 24.12.2012 року "Про введення в дію Тимчасового регламенту експлуатації інформаційної системи "Податковий блок" з 01.01.2013 року затверджено та введено в дію Тимчасовий регламент експлуатації інформаційної системи "Податковий блок".

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (п.74.2 ст.74 ПК України).

Згідно зі ст. 16 Закону України "Про інформацію" податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому ПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що висновки відповідача, викладені у податковій інформації від 09.03.2016 №121/7/20-38-22-03 "Результатів опрацювання зібраної податкової інформації" є лише відображенням дій податкового інспектора, не породжують правових наслідків для позивача як платника податків і, відповідно, складення такої податкової інформації не порушує прав останнього. Узагальнена податкова інформація є виключно інформаційно-аналітичним документом, а не рішенням податкового органу.

Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних узагальненої податкової інформації, складеної за результатами направлення запитів платнику податків, не створює жодних перешкод для діяльності позивача.

З огляду на викладене, беручи до уваги, що узагальнення інформації, отриманої від позивача як платника податків, та внесення її до інформаційних баз даних контролюючих органів є обов'язком відповідача в особі відповідного податкового інспектора, колегія суддів не вбачає підстав для визнання протиправними дій Східної ОДПІ м. Харкова щодо здійснення податкового контролю у формі складання "Результатів опрацювання зібраної податкової інформації" щодо ТОВ "ВЕБ-30", код ЄДРПОУ 39928077, від 09.03.2016 №121/7/20-38-22-03-04 та включення даних результатів до інформаційних баз даних ДФС.

Також, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання недійсними складених Східною ОДПІ м. Харкова "Результати опрацювання зібраної податкової інформації" щодо ТОВ "ВЕБ-30", код ЄДРПОУ 39928077, від 09.03.2016 №121/7/20-38-22-03-04.

З приводу заявлених позовних вимог в частині зобов'язання відповідача виключити з інформаційних баз даних ДФС інформацію, що міститься в складених Східною ОДПІ м.Харкова "Результатах опрацювання зібраної податкової інформації", колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з позицією Верховного суду України 9 грудня 2014 року справі № 21-511а14 для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, і така інформація не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

За таких обставин дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, у тому числі й складеного за її результатами акта, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.

З урахуванням наведеного, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, урегульовані ПК. Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Дії контролюючого органу щодо внесення до Інтегрованої системи змін показників податкової звітності суб'єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов'язань на підставі акта перевірки без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

Аналогічна правова позиція відповідає практиці Верховного Суду України, зокрема, викладеної в постановах від 10.11.2015 року у справі №21-2479а15, від 17.11.2015 року у справі № 21-2944а15, від 17.11.2015 року у справі №21-1852а15, від 01.12.2015 року у справі № 21-3133а15.

В силу ч.2 ст. 161 КАС України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи зазначене, виключення з бази даних відомостей, внесених на підставі узагальненої податкової інформації, є необґрунтованим.

Крім того, як випливає зі змісту статті 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Таким чином, у контексті наведених приписів до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, оскільки підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. у справі № 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) розтлумачено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", а саме зазначено, що цей термін треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Законний інтерес - це юридичний інтерес, що заснований на законі і випливає з нього, схвалюється ним, хоча і не закріплений у конкретних правових нормах. Так можна говорити про загальні законні інтереси осіб - учасників адміністративного процесу (досягнення юридично значущого результату, прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі) і персоніфіковані законні інтереси (інтерес особи у встановленні конкретних фактів, що доводять його невинність у вчиненні адміністративного правопорушення або обґрунтовують його позицію у зв'язку зі зверненням у компетентний державний орган).

Позивачем не надано до суду доказів порушення законного інтересу позивача у спірних правовідносинах, тобто не наведено будь-яких аргументів із відповідним документальним підтвердженням щодо настання для позивача негативних наслідків, спричинених діями відповідача.

Беручи до уваги викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані дії відповідача, зокрема, викладення відповідачем суб'єктивного оціночного судження щодо наявності з боку позивача порушень податкового та іншого законодавства є правом податкового органу, внаслідок чого відсутнє порушення прав та інтересів позивача, які підлягають захисту в судовому порядку.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Колегія суддів зазначає, що позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Натомість, відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правовірність власних дій, які є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що, у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм матеріального права, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2016 року по справі №820/1211/16 не відповідає вимогам ст.159 КАС України, а тому відповідно до вимог ст. 202, ч.2 ст. 205 КАС України підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2016р. по справі №820/1211/16 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕБ-30" до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання дій незаконними.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П. Судді (підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Калиновський В.А.

Повний текст постанови виготовлений 15.06.2016 р.