Рішення

від 15.06.2016 по справі 903/358/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 червня 2016 р. Справа № 903/358/16

за позовом Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави уповноваженого державного органу Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Волинського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Луцьк

до відповідача фермерського господарства "Особера", с. Брідки, Старовижівський район, Волинська область

про стягнення 32313,71грн.

Суддя Шум М. С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №08 від 10.03.2016р.

від відповідача: ОСОБА_2 голова фермерського господарства

прокурор: Романішина Т. Л. посвідчення № 036267 від 12.11.2015р.

Права та обов'язки учасникам судового процесу роз'яснені відповідно до ст. ст. 20, 22 ГПК України. Відводу складу суду не заявлено. Клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не поступало. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть : Прокурор звернувся з позовом в якому просить стягнути з ФГ В«ОсобераВ» в користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Волинського відділення 32313,71грн., з них 25000,00грн. заборгованості по неповернутій фінансовій допомозі, 5172,00грн. пені, 356,71грн. відсотків річних та 1785,00грн. інфляційних.

Свій позов обгрунтувує тим, що на умови договору про надання фінансової підтримки на поворотній основі №10 від 10.12.2010 року, відповідно до якого відповідачу надано кошти в сумі 43000,00грн.; повернення коштів згідно графіку зазначеного в п. 3.4.2 договору; однак відповідачем умови договору щодо повернення коштів виконано лише на суму 100 грн., заборгованість складає 25000,00грн., на яку згідно п.п. 5.2 п. 5 нараховано пеню в сумі 5172,00грн., згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні в сумі 1785,00грн. та відсотки річних в сумі 356,71грн.

Голова ФГ В«ОсобераВ» в судовому засіданні заборгованість по неповернутій фінансовій допомозі визнав, причини несплати пояснив скрутним фінансовим становищем фермерського господарства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, суд встановив наступне:

10.12.2010р. між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств в особі Волинського відділення та фермерським господарством В«ОсобераВ» було укладено договір №10 про надання фінансової підтримки в сумі 43000,00 грн.

Факт отримання даної допомоги відповідачем не заперечується.

Відповідач зобов'язався повернути отриману фінансову допомогу згідно графіку зазначеного в п. 3.4.2 договору.

Відповідач в травні 2013 року перерахував до державного бюджету лише 100 грн.

Рішенням господарського суду Волинської області від 15.10.2014р. по справі № 903/940/14 стягнуто з Фермерського господарства В«ОсобераВ» (44400, Волинська обл., Старовижівський р-н, с.Брідки, р/р26007213519, МФО 380805, ЄДРПОУ 20133223) в користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Волинського відділення (43000,Волинська обл.., м.Луцьк, пр.Перемоги,14, р/р37126009000240, ЄДРПОУ 13353898, банк ГУДКСУ у Волинській області, МФО 803014) 19673,62 грн., з них 17900,00 грн. заборгованості по неповернутій фінансовій допомозі, 123,08 грн. пені, 207,44 грн. відсотків річних, 1443,10 грн. інфляційних.

Заборгованість по неповернутій фінансовій допомозі складає 25000,00грн., яка визнається відповідачем в судовому засіданні.

03.12.2015р. відповідачу була направлена вимога № 03-184 про сплату заборгованості.

Відповідач, вимогу позивача залишив без відповіді та без задоволення, у встановленому порядку суму позову не оспорив.

За загальними нормами ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших актів, договору ,а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Основна заборгованість відповідача за договором станом на день подачі позову становить 25000,00грн., підтверджена матеріалами справи, відповідачем не оспорюється, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Пунктом 5.2 договору сторони передбачили, що за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки фермерське господарство В«ОсобераВ» сплачує Волинському відділенню Укрдержфонду пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 5172,00грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сума інфляційних втрат становить 1785,00 грн. відсотків річних 356,71грн.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору, слід віднести за рахунок останнього.

Керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 526,610,612,625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд України,-

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з фермерського господарства "Особера", (44481, Волинська область, Старовижівський район, с. Брідки, урочище "Особера", код 20133223) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств особі Волинського відділення (43000, Волинська обл., м. Луцьк, пр. Перемоги 14, ЄДРПОУ 13353898) 25000,00грн. основного боргу, 5172,00грн. пені, 356,71грн. річних, 1785,00грн. інфляції та

3. Стягнути з Фермерського господарства В«ОсобераВ» (44400, Волинська обл., Старовижівський р-н, с. Брідки, ЄДРПОУ 20133223) на користь прокуратури Волинської області (м. Луцьк, вул. Винниченка 13, р/р 35216072004945 в Державній казначейській службі України, МФО 820172) 1378,00грн. судового збору.

Повний текст рішення

складено 15.06.2016

Суддя М. С. Шум