Рішення

від 17.06.2016 по справі 904/3891/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.16р.

Справа № 904/3891/16

За позовом: Приватного підприємства «Космолюкс 2013», м. Київ

До: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайлон», м. Дніпропетровськ

Про: стягнення 429, 91 грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився

                                                   СУТЬ СПОРУ:

ПП «Космолюкс 2013» (позивач) звернувся з позовом до ТОВ «Тайлон» (відповідач) про стягнення 17 165, 92 грн. заборгованості ( з яких: 16 736, 01 грн. – основна заборгованість; 402, 40 грн. – пеня та 27, 51 грн. – 3% річних) за договором поставки товарів № 98 від 13.05.2013р. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх обов'язків за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару. Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати yа адвокатські послуги в розмірі 2 500, 00 грн. В подальшому - 07.06.16р. позивач уточнив (зменшив) позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 402, 40 грн. – пені та 27, 51 грн. – 3% річних. Заява обґрунтована посиланням на сплату відповідачем після порушення провадження у справі 16 736 ,01 грн. – основної заборгованості за договором поставки товарів № 98 від 13.05.2013р. Також в цій заяві позивач клопотав про розгляд справи без участі його представника та надав суду витребувані від нього оригінали документів.

ТОВ «Тайлон» (відповідач) відзив на позов та витребувані судом документи не надав, до судових засідань двічі не з'явився, не зважаючи на ту обставину, що про час та місце судових засідань був своєчасно повідомлений (що підтверджується відповідним поштовим повідомленням суду про вручення 24.05.16р. відповідачу копії ухвали суду про порушення провадження у справі, а.с 60). Враховуючи вищезазначене, суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю відзиву на позов та представників сторін – за наявними в справі доказами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.05.13р. між ПП «Космолюкс 2013» ( постачальник) та ТОВ «Тайлон» (покупець) укладено договір поставки товарів №98 , згідно з умовами якого позивач у період квітень-вересень 2015р. здійснив на користь відповідача поставку товару на загальну суму 16 736, 01 грн. ( що підтверджується відповідними видатковими накладними, а.с.18-33), а відповідач відповідно до п.5.3. договору зобов'язався здійснити оплату товару після його реалізації; розрахунок сум, які належать до сплати постачальнику здійснюються на підставі звітів покупця про реалізований в звітному місяці товар, які останній надає постачальнику до 10 числа місяця наступного за звітним.

Згідно з п.5.4. договору оплата товару здійснюється покупцем протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання від постачальника рахунку на оплату товару, складеного на підставі звітів про реалізований товар, наданих покупцем.

В п.8.2. сторони погодили, що покупець за даним договором несе наступну відповідальність: - за затримку оплати товарів більше строку, обумовленого в п.5.3. даного договору , покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення (а.с.12-15).

За твердженням позивача, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань, поставлений на його адресу товар у встановлений договором строк не оплатив (сплачено лише після порушення провадження у справі 16 736, 01 грн.) ; у зв'язку з чим ( згідно наданого позивачем розрахунку та акту звірки розрахунків ) за відповідачем станом на 31.12.15р. рахувалась заборгованість в розмірі 16 736, 01 грн. ( а.с.16-17).

24.03.16р. на підставі приписів ст. 530 ЦК України позивач надіслав відповідачу письмову вимогу вих.№16 від 24.03.2016р. про оплату товару (на суму 16 736, 01 грн. у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги ). Вищезазначене вимога була отримана відповідачем 02.04.16р. ( що підтверджується відповідним поштовим повідомленням, а.с.36).У зв'язку з несплатою відповідачем у визначений вимогою строк заборгованості позивач керуючись п. 8.2. договору та приписами ст.625 ЦК України нарахував відповідачу : 402, 40 грн. – пені ( за період 03.04.2016-22.04.2016р.) та 27, 51 грн. – 3% річних ( за період з 03.04.16р.-22.04.2016р.). На час прийняття рішення у справі , позивачем були надані докази погашення відповідачем 26.05.16р. основної заборгованості за договором в розмірі 16 736, 01 грн. (а.с.74).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін ( ст.712 ЦК України ). У відповідності зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.(ст.525 ЦК України).

Відповідно до приписів ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п.1.7 Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.13р. №14: якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення...».

Відповідно до п.2.5. постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.13р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції. Згідно п. 2.9 Пленуму : за приписом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня; якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Судом було перевірно правильність нарахувань позивача відповідачу пені та 3% річних та встановлено наступні порушення під здійснення цих нарахувань.

Так, позивач здійснює нарахування пені та 3% річних відповідачу на суму заборгованості за договором в розмірі 16 736, 01 грн. за період з 03.04.2016р. – по 22.04.2016р., в наслідок чого згідно розрахунку позивача розмір пені склав 402, 40 грн. та розмір 3% річних склав 27, 51 грн. (а.с.6).

Проте, вищезазначені розрахунки здійснені позивачем з порушенням чинного законодавства, оскільки під час їх здійснення позивач не врахував, що прострочення виконання зобов'язання з оплати товару у відповідача виникло не з 03.04.16р., а 09.04.16р. - після закінчення семиденного строку з дня пред'явлення письмової вимоги ; так письмову вимогу позивача відповідач отримав 02.04.16р. та обов'язок по виконанню цієї вимоги у відповідача закінчився 08.04.16р.; тобто прострочення виконання зобов'язання у відповідача розпочалось ( з урахуванням приписів ст.530 ЦК України та Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.13р. ) з 09.04.2016р.

Внаслідок здійсненого судом перерахунку розмір пені , який підлягає стягненню з відповідача ( за період з 09.04.16р. по 22.04.16р.) становить 281, 68 грн. та розмір 3% - річних , за цей же період становить 19, 26 грн.

З урахуванням вищезазначеного, уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню лише в частині стягнення з відповідача 281, 68 грн. – пені та 19, 26 грн. – 3% річних . В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 16 736, 01 грн. – основної заборгованості за договором провадження у справі підлягає припиненню на підставі приписів ст.80 ГПК України ( у зв'язку із відсутністю спору, оскільки відповідачем після порушення провадження у справі було сплачено 16 736, 01 грн. – основну заборгованість за договором поставки товарів № 98 від 13.05.2013р. ). В задоволені іншої частині позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити.

Окрім того - відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

ПП «Космолюкс 2013 » просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу за адвокатські послуги у справі в розмірі 2 500 грн.

На підтвердження наданих послуг позивачем надано: договір про надання правової допомоги №22-04/16 від 22.04.16р. (а.с.68-70), акт надання правової допомоги по договору від 31.05.16р. (а.с.71), рахунок №05 від 10.05.2016р. на оплату послуг з правової допомоги (а.с.73), платіжне доручення №155 від 25.05.16р. про перерахування на користь адвокатського об'єднання 2500, 00 грн. за надання правової допомоги (а.с.73).

Відповідно до приписів ст.49 ГПК України , судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.….Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача;при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до приписів п.6.5. постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.13р. №7 , розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат…..».

Враховуючи незначну складність ( з правової точки зору ) справи , не велику ціну позову по цій справі ; розгляд справи за відсутністю представників позивача ( адвокатів ) , часткове задоволення позовних вимог (внаслідок невірного розрахунку штрафних санкцій , здійсненого представниками позивача ) ; ту обставину , що предметом договору про надання правової допомоги № 22-04/16 від 22.04.16 р. є не лише представлення інтересів позивача в господарському суді, а ще і надання юридичної допомоги у поточній діяльності ПП «Колсмолюкс 2013» , суд , керуючись приписами ст.49 ГПК України та постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.13р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» , вважає за доцільне зменшити розмір витрат позивача на послуги адвоката, які підлягають стягненню з відповідача , до 1 250, 00 грн.

Відповідно до приписів п. 4.1. постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.13р. №7, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; при задоволенні позову в повному обсязі відшкодування витрат позивача, що пов'язані зі сплатою судового збору, покладається на відповідача; в разі відмови у позові повністю ці витрати покладаються на позивача; такі правила розподілу судового збору застосовуються у спорах як майнового, так і немайнового характеру. Правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст.525, 526,530, 625, 712 ЦК України; постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.13р. №7; постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.13р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»; ст.ст.33, 44, 49,75, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд , -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайлон» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Робоча, буд. 172, приміщення 1; код ЄДРПОУ 33564306) на користь позивача - Приватного підприємства «Космолюкс 2013» ( 02140, м. Київ , вул. Вишняківська, буд. 13; код ЄДРПОУ 38657248): 281, 68 грн. – пені та 19, 26 грн. – 3% річних; 1 367, 65 грн. - витрат на сплату судового збору та 1 250, 00 грн. – витрат на оплату послуг адвоката.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

3. В частині стягнення з відповідача 16 736, 01 грн. – провадження у справі припинити.

4. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Суддя Васильєв О.Ю.