Рішення

від 15.06.2016 по справі 908/1337/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 10/49/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2016 Справа № 908/1337/16

Розглянувши у відкритому судовому засідання справу

За позовом: Приватного акціонерного товариства В«Михайлівський райагропостачВ» , 72013, Запорізька область, смт. Михайлівка.

до відповідача: Фермерського господарства «³кторіяВ» , 72040, село. Братське, Запорізька область, Михайлівський район.

про стягнення заборгованості в розмірі 104 661, 00 грн.

Суддя: Алейникова Т.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН :

від позивача - ОСОБА_1, на підставі довіреності № 1/91 від 25.01.2016 р. ;

від відповідача - не з'явився;

До господарського суду Запорізької області звернулось Приватне акціонерне товариство Михайлівський райагропостач, смт. Михайлівка із позовною заявою до Фермерського господарства Вікторія, 7 село. Братське, Запорізька область, Михайлівський район про стягнення заборгованості в розмірі 104 661, 00 грн.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., відповідно до протоколу автоматичного розподілу справи між суддями від 17.05.2016 р., справу 908/1337/16 передано на розгляд судді Алейниковій Т.Г.

Ухвалою господарського суду від 18.05.2016 р. порушено провадження у справі № 10/49/16, її розгляд призначено на 01.06.2016 р.

Представник позивача 01.06.2016 р. підтримав свої вимоги викладені в позовній заяві. Представник відповідача у судове засідання 01.06.2016 р. не з'явився, направив клопотання про відкладення справи, відзив не направив.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Статтею 77 ГПК України встановлено, що нез'явлення в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, є підставою для відкладення розгляду справи в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України.

У зв'язку із неявкою у судове засідання відповідача, для отримання необхідних документів у справі, судом було відкладено розгляд справи на 15.06.2016 р. на 11:00 год.

Представник позивача у судовому засіданні 15.06.2016 р. підтримав вимоги викладені в позовній заяві. Відповідач у судове засідання 15.06.2016 р. вдруге не з'явився, до суду письмових заперечень не направив.

15.06.2016р. до суду надійшла Заява, якою відповідач повторно просить відкласти розгляд справи з підстав неможливості прибуття представника Відповідача для участі у судовому засіданні.

Але суд не приймає дану Заяву, оскільки за змістом подана заява про відкладення розгляду справи, підписана представником ПАТ «ППЗТ» яке не є стороною по справі.

Судом встановлено, що про час та місце проведення судового засідання сторони були повідомлені належним чином.

Ухвали суду були направлені на адреси сторін, в установленому законом порядку та в строк.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 Про деякі питання практики застосування ГПК України, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК ( 1798-12 ).

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК) (1798-12), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Виходячи з вищевикладеного, сторони належним чином і завчасно були сповіщенні судом про дату, час і місце проведення судового засідання.

Відповідно до п. п. 3.9.2, 3.9.3 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 Про деякі питання практики застосування ГПК України,

- у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У разі нез'явлення без поважних причин або без повідомлення причин в засідання господарського суду представника позивача, якщо його присутність було визнано обов'язковою, суддя вправі притягти позивача до відповідальності, встановленої пунктом 5 статті 83 ГПК (1798-12), або залишити позов без розгляду (пункт 5 частини першої статті 81 ГПК) (1798-12 ), або вжити обох цих заходів одночасно, а також винести окрему ухвалу, як це передбачено частиною першою статті 90 ГПК (1798-12 ).

Що ж до представника відповідача, то у разі нез'явлення його представника за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК) (1798-12), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК (1798-12) або статтею 90 ГПК (1798-12).

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За клопотанням представника позивача судовий процес ведеться без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

У судовому засіданні 15.06.2016 р., розгляд справи був закінчений, в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 14.05.2013 року, між ФГ «Вікторія» (Товаровиробник) та Приватним акціонерним товариством «Михайлівський райагропостач» (Підприємство) було укладено Договір поставки товару в кредит №1/230.

За умовами п.1.1. Договору АТ «Михайлівський райагропостач» зобов'язувався поставити ФГ «Вікторія» товарно-матеріальні цінності, а ФГ «Вікторія» зобов'язується прийняти і оплатити за нього встановлену даним Договором вартість шляхом передачі сільськогосподарської продукції врожаю 2013 року.

Пунктом 3.4. Договору встановлено, що право власності на Товар переходить від Підприємства до Товаровиробника з моменту отримання товару Товаровиробником, що засвідчується у накладній.

Згідно п.2.3. Договору загальний обсяг поставки по даному договору становив 104 661,00 грн.

Згідно з п.4.1. даного Договору, ФГ «Вікторія» зобов'язувався оплатити отриманий Товар на умовах товарного кредиту до 20.10.2013 року, шляхом передачі АТ «Михайлівський райагропостач» продукції(зернових культур ячмінь та олійних соняшник врожаю 2013 року)

Датою оплати ФГ «Вікторія» поставленої по договору Продукції вважається дата підписання Акту приймання-здавання сільськогосподарської продукції з обов'язковою умовою виписки належним чином оформлених видаткових документів (видаткова, податкова накладна).

На виконання умов Договору АТ «Михайлівський райагропостач» у травні 2013 року поставило ФГ «Вікторія» товарно-матеріальні цінності (насіння та гербіциди) на загальну суму 104661,00 грн..

У якості доказів належного виконання своїх зобов'язань за договором позивачем надані до матеріалів справи накладні у яких зазначено, зокрема найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну та загальну вартість та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей форми М-2. Накладні підписані директором ФГ «Вікторія», з засвідченням його підпису печаткою ФГ «Вікторія».

Відповідно, АТ «Михайлівський райагропостач» належним чином виконало зобов'язання, передбачені договором поставки товару в кредит №1/230 від 14.05.2013р., а ФГ «Вікторія» в рахунок оплати отриманого товару було зобов'язано не пізніше 31.07.2013р. поставити АТ «Михайлівський райагропостач» сільськогосподарської продукції (зерно ячменю та пшениці) на загальну суму 104 661,00 грн.

Позивач вказує, що в порушення умов договору, ФГ «Вікторія» до теперішнього часу отриманий товар не оплатив та не поставив АТ «Михайлівський райагропостач» визначену договором продукцію. Станом на час подання позову ФГ «Вікторія» має заборгованість перед АТ «Михайлівський райагропостач» по Договору №1/230 від 14.05.2013р. в сумі 104661,00 грн. основного боргу.

Намагаючись вирішити питання про повернення ФГ «Вікторія» заборгованості, що виникла при виконані договору, АТ «Михайлівський райагропостач» звернувся до Відповідача з Претензією №1/484 від 28.04.2016р., в якій зазначав про існування заборгованості за договором в загальній сумі 104661,00 грн. та вимагав сплатити вказану суму. Відповідач залишив лист без відповіді.

Позивачем суду надано Акт звірки взаємних розрахунків від 24.03.2015 року підписаний зі сторони Відповідача директором ФГ «Вікторія», згідно якого Відповідач визнає існування основної заборгованості по Договору №1/230 від 14.05.2013р. в сумі 104661,20 грн.

Доказів, щодо належного виконання своїх зобов'язань по договору №1/230 від 14.05.2013р. або заперечень щодо відсутності заборгованості, Відповідачем до суду не надано.

Таким чином Позивач виконав умови Договору№1/230 від 14.05.2013р. належним чином та у повному обсязі, натомість Відповідачем, у порушення вимог Договору отримані товари не оплачені, чим саме в порушення вимог ст.625 ЦК України, припустив односторонню відмову від виконання зобов'язання.

Як визначено положеннями ст.193 Господарського кодексу України «суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання г відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться». Аналогічні вимоги передбачені ст. 526 ЦК України, а саме «зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться».

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України «цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини»

Виходячи із змісту укладеного між сторонами договору, він за своєю правовою природою є договором міни (бартеру) (ст. 715 ЦК України), за умовами якого кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін після його отримання, незалежно від виконання свого зобов'язання іншою стороною

Згідно з вимогами ст. 716 ЦК України до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Так як предметом укладеного договору міни є взаємна поставка сторонами продукції, правовідносини сторін врегулюванні положеннями договору поставки.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Перевіряючи дотримання кожною із сторін своїх зобов'язань за договором судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк позивачу оплачений товар не поставив, що надає позивачу можливість скористатись правом, наданим йому ст. 693 ЦК України, зокрема на власний розсуд вимагати передання оплаченого, але не переданого у встановлений строк товару, або ж вимагати повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно, тобто або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Як встановлено судом, позивач звертався до відповідача з листом від 28.04.2016 № 1/484 (отриманий відповідачем 30.042016р.) про повернення передплати в сумі, на яку відповідачем не здійснено поставку товару, однак лист залишений без відповіді та задоволення.

У відповідності з п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; іншими способами, передбаченими законом.

Згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Виходячи з вищевикладеного суд задовольняє позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Михайлівський райагропостач» до Фермерського господарства «Вікторія» про стягнення суму основного боргу по Договору №1/230 від 14.05.2013р. у розмірі 104 661,00 грн.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що матеріали справи містять обґрунтованих докази для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Обставини, викладені у справі позивачем були підтверджені належними доказами.

Відповідач не скористався своїм правом на надання заперечень.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оскільки з позовними вимогами Приватне акціонерне товариство «Михайлівський райагропостач» вимушено було звернутись до суду внаслідок порушення відповідачем умов договору № 1/230 від 14.05.2013 то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається повністю на відповідача, внаслідок неправильних дій якого виник спір у суді.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 75,82, 84, ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Михайлівський райагропостач» до Фермерського господарства «Вікторія» задовольнити

Стягнути з Фермерського господарства «Вікторія» (72040, Запорізька обл. Михайлівський р-н, с. Братське, ЄДРПОУ 13632531) на користь Приватного акціонерного товариства «Михайлівський райагропостач» (72013, Запорізька обл. смт. Михайлівка, вул. Кооперативна, 1, ЄДРПОУ 00903957) суму основного боргу у розмірі 104 661(сто чотири тисячі шістсот шістдесят одна) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 569 (одна тисяча п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 92 коп.

Видати відповідний наказ.

Суддя Т.Г. Алейникова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 84, 85 ГПК України 16.06.2016 р.