Рішення

від 15.06.2016 по справі 908/1308/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 7/59/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2016 Справа № 908/1308/16

За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«АВ метал групВ» , м. Дніпропетровськ

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ѳтібілдВ» , м. Запоріжжя

Суддя Кутіщева-Арнет Н.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 04.01.2016р.

від відповідача: не з'явився.

До господарського суду Запорізької області звернувся позивач з позовною заявою про стягнення заборгованості в сумі 47 744, 02 грн. за договором поставки, 3 % річних 339, 78грн., пені 4 881, 63 грн. та інфляційних втрат 284, 55 грн.

Ухвалою суду від 12.05.2016р. порушено провадження по справі, судове засідання призначено на 25.05.2016р. Судове засідання відкладалось до 15.06.2016р.

Ухвала суду була направлена на адресу сторін, в установленому законом порядку та в строк.

Судовий процес ведеться без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу по клопотанню представника позивача.

Згідно п. 1.8 постанови пленуму ВГСУ В«Про деякі питання практики застосування ГПК УкраїниВ» , 3.9.2. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК (1798-12), з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК) ( 1798-12), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови. Підпункт 3.9.2 підпункту 3.9 пункту 3 доповнено абзацом згідно з Постановою Вищого господарського суду N 3 ( v0003600-13 ) від 16.01.2013

Відповідач по справі є юридичною особою і керівник підприємства зобов'язаний забезпечити явку компетентного, повноваженого представника для участі у судовому процесі, або особисто прийняти участь в судовому засіданні.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд попереджає сторін, що відповідно до ст. 28 ГПК України, сторони (керівники) зобов'язані забезпечити явку представників в судове засідання, або особисто прийняти участь в судовому процесі.

В судове засідання, розпочате 25.05.2016р. представник відповідача не з'явився. Про поважність причини неявки представника відповідача суд належним чином не повідомив. Адреса відповідача підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

25 травня 2016р. від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку із тим, що відповідачем 23.05.2016р. на поточних рахунок позивача було перераховано 5000, 00грн., що підтверджується копією платіжного доручення № @2PL823895 від 23.05.2016р.

Заява подана згідно зі ст. 22 ГПК України, судом прийнята до розгляду. Спір розглядається в сумі 48249 грн. 98 коп., що складається з 42744 грн. 02 коп. основного боргу, 4881грн. 63 коп. пені, 339 грн. 78 коп. 3% річних, 284 грн. 55 коп. інфляційних витрат.

Крім того, неявка в судове засідання представників сторін не звільняє сторони від обов'язку і не позбавляє можливості надати необхідні матеріали, які судом витребувані (ухвала від 12.05.2016р.) чи сторони хотіли б надати до справи.

Відповідач належним чином не виконав вимоги суду, не надав суду всі витребувані матеріали (ухвали суду від 12.05.2016р., 25.05.2016р.).

Судовий процес вівся без застосування технічних засобів фіксації судового процесу за клопотанням представника позивача.

Суд прийшов до висновку щодо можливості розгляду спору відповідно до ст.75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах.

Розгляд справи закінчено 15.06.2016р. оголошенням рішення суду в повному об'ємі в присутності представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

29 січня 2016 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" (далі - позивач/постачальник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Сітібілд" (далі -відповідач/покупець) було укладено договір поставки №1291/1/Д (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується у порядку та строки, встановлені Договором, передати у власність покупця металопрокат, асортимент, кількість і ціна якого вказуються в специфікації/ях та/або рахунках на оплату, які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Згідно п.п. 3.2, 3.3 договору, оплата здійснюється покупцем в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Порядок розрахунків: 100% передплата, якщо інше не обумовлено у специфікації. Строк дії договору - до 31.12.2018р.

На виконання договору позивач передав у власність відповідача товару на загальну суму 106 744,02 (Сто шість тисяч сімсот сорок чотири грн. 02 коп.) гривень.

Відповідач прийняв товар , що підтверджується його підписом та печаткою на видатковій - накладній №5004402 від 03.02.2016р. Довіреності на отримання товару відповідач не надавав, оскільки товар одержував директор відповідача.

Як зазначено в постанові Верховного Суду України від "29" квітня 2015р. у справі №903/679/14 "відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію".

На підставі ч.1 та ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України та ст.265 Господарського кодексу України, покупець зобов'язаний прийняти та оплатити повну ціну переданого товару після його прийняття або на умовах, визначених договором.

Згідно з п. 3.3. договору та п. 5 специфікацій №1 від 03.02.2016р., позивач та відповідач

узгодили наступні умови оплати:

- передоплата в розмірі 48% від вартості товару, що складає 52000,00 грн.,

- інші 37% вартості товару, що складає 40000,00 грн., покупець сплачує на протязі 2-ох календарних днів з моменту відвантаження товару зі складу постачальника (в строк до 05.02.2016р.),

- залишок 15% вартості товару, що складає 14744,02 грн. покупець сплачує на протязі 10- ти календарних днів з моменту відвантаження товару зі складу Постачальника (в строк до 13.02.2016р.).

Товар відповідачем був оплачений частково, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 47 744,02 грн.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи заяву про зменшення позовних вимог, сума боргу на момент розгляду спору по суті складає 42744,02грн., пред'явлена до стягнення обґрунтовано, визнана відповідачем та підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 2 ст. 216 ГК України, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно ч. 1 ст. 218 ГК України - підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 7.1 договору, у випадку порушення строку оплати за товар, що поставляється, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від про строченого платежу, за кожен день порушення строку

Позивачем, згідно з п. 7.1 договору, нараховано відповідачу пеню в розмірі 4881,62 грн.

Перевіривши наданий суду розрахунок судом встановлено, що сума пені пред'явлена обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Частина 2 ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору, позивачем, окрім суми боргу та пені, нараховані сума індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, згідно зі ст. 625 ЦК України, розмір яких складає 284грн. 55коп. (інфляційні втрати) та 339 грн. 78коп. (3% річних) (розрахунок долучено до матеріалів справи).

Перевіривши надані суду розрахунки, судом встановлено, що сума індексу інфляції, яка підлягає стягнення складає 284грн. 55коп.

Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що сума 3% річних, яка підлягає стягненню складає 339грн. 78 коп.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконання, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України, судовий збір слід покласти на відповідача, так як спір з його вини доведено до судового розгляду.

Керуючись ст.ст. 173, 193, п. 6 ст. 232 ГК України, ст. 625 ЦК України, ст. ст. 3, 22, 28, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 87 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«АВ метал групВ» до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ѳтібілдВ» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ѳтібілдВ» , 65021, м. Запоріжжя, вул. Друкарська, буд. 77 (п/р 26001055717298 в ПАТ КБ «ПриватБанк», ЄДРПОУ 33527856) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«АВ метал групВ» , 49000, м.Дніпропетровськ, вул. Шолом-Алейхема, буд. 5, адреса для листування: 49044, м.Дніпропетровськ, а/а 2763 (іден. 36441934, п/р 2600700049082 в Банк філія АТ «Укрсімбанк») 42 744 (сорок дві тисячі сімсот сорок чотири) грн. 02коп. основного боргу, 4881 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят одна) грн. 62 коп. пені, 339 (триста тридцять дев'ять) грн. 78 коп. 3% річних, 284 (двісті вісімдесят чотири) грн. 55 коп. суми індексу інфляції, 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.

Присутньому в судовому засіданні представнику позивача судом роз'яснено ст. 87 ГПК України .

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет