Рішення

від 13.06.2016 по справі 910/9492/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2016Справа №910/9492/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зодчий»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гудтрейд»

про стягнення 299398,64 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Грибінник Н.М. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зодчий» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гудтрейд» заборгованості за Договором поставки №010107-15 від 01.01.2015 в загальному розмірі 29398,64 грн., з яких: 216894,00 грн. основного боргу, 61997,00 грн. пені, 5791,90 грн. 3% річних та 14715,74 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №010107-15 від 01.01.2015 позивач поставив відповідачу визначений договором товар, втім відповідач у порушення умов даного договору свої зобов'язання з оплати поставленого товару, належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2016 порушено провадження у справі №910/9492/16, розгляд справи призначено на 13.06.2016.

09.06.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Представник позивача в судовому засіданні 13.06.2016 підтримав позовні вимоги у повному обсязі, а також подав додаткові письмові пояснення.

Відповідач в засідання господарського суду своїх представників не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Згідно з п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 13.06.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.01.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Зодчий» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гудтрейд» (покупець) було укладено Договір №010107-15, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товар в кількості, асортименті, в строки та на умовах визначених цим договором, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його по ціні згідно даного договору (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору загальна сума договору необмежена і визначається як сукупна вартість товару, який буде поставлений постачальником покупцю протягом дії даного договору.

За умовами п.п. 4.1., 4.2. договору оплата товару відбувається по цінах (з ПДВ), які діють у постачальника на момент відвантаження, відповідно з виставленими рахунками-фактурами, видатковими накладними та специфікаціями. Розрахунки за товар проводяться у безготівковій формі на поточний рахунок постачальника протягом 5 днів з дати поставки.

Згідно з п. 6.4. договору документом, що підтверджує факт поставки товару за цим договором є видаткова накладна, в якій вказується найменування, кількість, ціна, загальна вартість, дата поставки.

Даний договір вступає в силу з моменту підписання обома сторонами та діє до 31.12.2015 (п. 10.4. договору).

Судом встановлено, що на виконання умов договору №010107-15 від 01.01.2015 позивач здійснив поставку узгодженого товару на загальну суму 259200,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0003808 від 28.06.2015, №РН-0004676 від 19.07.2015, №РН-0006051 від 23.08.2015, які підписані уповноваженими особами сторін без заперечень та скріплені печатками підприємств.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.

Водночас відповідач, у порушення взятих на себе зобов'язань щодо оплати поставленого товару, сплатив лише 42306,00 грн., що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку позивача, у зв'язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю «Гудтрейд» виникла заборгованість за поставлений товар в сумі 216894,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зодчий» зверталося до відповідача з претензією №6 від 02.03.2016, в якій просило погасити заборгованість за договором. Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гудтрейд» залишило претензію позивача без відповіді та задоволення.

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як було зазначено вище, пунктом 4.2. договору сторони погодили, що розрахунки за товар проводяться протягом 5 днів з дати поставки.

Отже, за висновком суду, строк оплати відповідачем товару, поставленого на підставі видаткових накладних №РН-0003808 від 28.06.2015, №РН-0004676 від 19.07.2015, №РН-0006051 від 23.08.2015 станом на момент звернення позивача із розглядуваним позовом настав.

Частиною другою статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, враховуючи, що факт виконання позивачем своїх договірних зобов'язань в частині поставки визначеного договором товару, а також факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару, підтверджені матеріалами справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 216894,00 грн.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

За приписами ст. 230 ГК України у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

У пункті 8.2. договору сторони передбачили, що за порушення строків оплати покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5%, яка нараховується на суму несвоєчасно оплаченої продукції за кожен день прострочення оплати.

Оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за поставлений товар, Товариством з обмеженою відповідальністю «Зодчий» нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 61997,00 грн. за період з 04.07.2015 по 29.02.2016.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він є невірним, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «Зодчий» не враховано, положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, згідно з якою нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (а не від першого дня порушення зобов'язання).

З урахуванням наведеного, з відповідача підлягає до стягнення 61712,20 грн. пені, а в решті позовних вимог в цій частині позивачу належить відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі наведеної норми законодавства позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 5791,90 грн. та інфляційні втрати у розмірі 14715,74 грн. за період з 04.07.2015 по 16.05.2016.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Згідно зі ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача, в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 4 3 , 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гудтрейд» (02091, м. Київ, Харківське шосе, буд. 146, кв. 76; ідентифікаційний код 37856687) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зодчий» (23700, Вінницька обл., Гайсинський район, м. Гайсин, вул. Січових Стрільців, буд. 9; ідентифікаційний код 13331945) 216894 (двісті шістнадцять тисяч вісімсот дев'яносто чотири) грн. 00 коп. основного боргу, 61712 (шістдесят одну тисячу сімсот дванадцять) грн. 20 коп. пені, 5791 (п'ять тисяч сімсот дев'яносто одну) грн. 90 коп. 3% річних, 14715 (чотирнадцять тисяч сімсот п'ятнадцять) грн. 74 коп. інфляційних втрат та 4486 (чотири тисячі чотириста вісімдесят шість) грн. 71 коп. судового збору.

3. В решті позову - відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 15.06.2016.

Суддя Грєхова О.А.