Рішення

від 13.06.2016 по справі 910/6109/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2016Справа №910/6109/16

За позовом Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" в особі Карпатської філії Державного підприємства "Український державний центр радіочастот"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології"

про стягнення 11 311,31 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Скорий С.В. за довіреністю № 80/05.1-7/15916 від 30.12.2015

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Український державний центр радіочастот" в особі Карпатської філії Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" (відповідач) про стягнення 11 311,31 грн. на підставі Договору № 26.3-9-153 на виконання робіт, пов'язаних з розглядом заявочних документів, присвоєнням радіочастот, призначенням позивних сигналів, підготовкою висновків, оформленням дозволів, радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів від 08.01.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов наведеного Договору не здійснив оплату за виконані позивачем роботи за березень - грудень 2015 року, а також за роботи згідно акту № 15-08-3 від 31.01.2015 (відповідно до заяви відповідача № 3785 від 14.11.2014), внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 9496,00 грн. (основний борг). Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за наведеним договором, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1556,99 грн. інфляційних нарахувань та 258,32 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2016 порушено провадження у справі № 910/6109/16 та призначено розгляд справи на 19.05.2016 об 11:30 год.

06.05.2016 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист на виконання вимог ухвали суду від 08.04.2016 з підтвердженням про відсутність аналогічного спору.

19.05.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, відповідно до якого відповідач просив суд відкласти розгляд справи та надати час для самостійного виконання зобов'язання.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 19.05.2016, з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 19.05.2016, не з'явився, але повідомив суд про причини неявки, подавши 19.05.2016 через відділ діловодства суду клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні, призначеному на 19.05.2016, судом розглянуте та задоволене клопотання відповідача, подане 19.05.2016 через відділ діловодства суду, про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні, призначеному на 19.05.2016, представник позивача подав клопотання про продовження строку вирішення спору. Клопотання судом задоволене, залучене до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Враховуючи клопотання позивача про продовження строку вирішення спору, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 19.05.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2016 продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, відкладено розгляд справи на 13.06.2016 о 10:10 год.

В судове засідання, призначене на 13.06.2016, представник позивача з'явився.

В судове засідання, призначене на 13.06.2016, представник відповідача не з'явився, вимоги ухвал суду від 08.04.2016 та від 19.05.2016 не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103036661830.

Відповідно до абз. 1 підпункту 3.9.2 підпункту 3.9 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір в судовому засіданні 13.06.2016 судом встановлено не було.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 13.06.2016 без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.

Представник позивача в судовому засіданні 13.06.2016 надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 13.06.2016 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

08.01.2014 між Державним підприємством "Український державний центр радіочастот" (позивач) в особі Івано-Франківської філії Українського державного центру радіочастот (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" (замовник, відповідач) укладено Договір № 26.3-9-153 на виконання робіт, пов'язаних з розглядом заявочних документів, присвоєнням радіочастот, призначенням позивних сигналів, підготовкою висновків, оформленням дозволів, радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів (далі - Договір).

Відповідно до наказу Генерального директора Українського державного центру радіочастот № 419 від 17.09.2014 "Про заходи щодо впровадження змін в організаційній структурі УДЦР" з 27.04.2014 Івано-Франківську філію Українського державного центру радіочастот було перейменовано в Карпатську філію Державного підприємства "Український державний центр радіочастот".

Враховуючи зазначене, 03.12.2014 сторонами Договору було підписано Додаткову угоду № до Договору, згідно якої абзац перший Договору викладено в такій редакції: "Державне підприємство "Український державний центр радіочастот" надалі - Виконавець, в особі начальника Карпатської філії Бортова Віталі Геннадійовича, що діє на підставі довіреності…", а також змінено редакцію розділу 8 Договору в частині Виконавця, а саме вказано: "Виконавець: Державне підприємство "Український державний центр радіочастот"… Карпатська філія Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" ... ".

Предметом Договору відповідно до п. 1.1 Договору сторони визначили виконання робіт, пов'язаних з розглядом заявочних документів, присвоєнням радіочастот, призначенням позивних сигналів, підготовка та надання виконавцем (позивачем) висновків щодо електромагнітної сумісності (далі - EMC ) радіоелектронних засобів (далі - РЕЗ) замовника (відповідача), проведення вимірювань параметрів РЕЗ на місці їх експлуатації, оформленням дозволів на експлуатацію РЕЗ замовника, надання консультацій з підготовки та оформлення заявочних матеріалів, участь у роботі комісій та виконання інших робіт, не визначених Тарифами, згідно з калькуляцією.

Також, згідно п. 1.2 Договору передбачено здійснення виконавцем робіт, пов'язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності (EMC) радіоелектронних засобів (РЕЗ), згідно із виданими дозволами, а також виявлення та усунення дії джерел радіозавад у роботі РЕЗ замовника (відповідача).

Пунктом 2.2.3 Договору на замовника покладено обов'язок своєчасно сплачувати на користь виконавця плату за виконані роботи у порядку та терміни, що передбачені Договором.

Відповідно до п. 3.5 Договору виконання всіх робіт, які вказані в Договорі, підтверджуються відповідними Актами виконаних робіт, підписаними обома сторонами. Замовник при непогодженні з актом виконаних робіт, повинен надіслати письмове заперечення протягом трьох днів з дня отримання акту виконаних робіт, якщо ж даного заперечення нема, то акт виконаних робіт вважається підписаним.

Пунктом 3.6 Договору передбачено, що виконавець після закінчення проведення робіт з радіочастотним моніторингом та забезпечення EMC РЕЗ, оформлює рахунки за проведені роботи та разом з актами виконаних робіт надсилає на адресу замовника до кінця місяця, протягом якого виконувались роботи.

Відповідно до п. 4.4 Договору конкретна вартість виконання робіт, пов'язаних з розглядом заявочних документів, розрахунком EMC, присвоєнням радіочастот, призначенням позивних сигналів, міжнародною координацією (у разі необхідності), підготовкою висновків щодо EMC, оформленням дозволів, визначається рахунками, які виконавець оформлює в установлені законодавством терміни, та разом з актами виконаних робіт надсилає на адресу замовника.

Абзацом 2 п. 4.3 Договору визначено, що розрахунки між виконавцем і замовником (відповідачем) за роботи проводяться шляхом перерахування суми, що вказана в платіжному документі, на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше 25 числа місяця наступного за місяцем, у якому був виставлений (оформлений) рахунок.

У пункті 7.1 Договору встановлено, що він укладений на строк в 1 (один) календарний рік, набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, та відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України, поширює свою дію на відносини, що виникли між сторонами з 01.01.2014 та діє протягом одного календарного року. Дата набрання чинності та строку дії додаткових угод та Додатків до цього Договору визначається сторонами у тексті самих додаткових угод та Додатків.

Згідно п. 7.2 Договору сторони узгодили, що цей Договір вважається подовженим на кожний наступний період тривалістю в 1 (один) календарний рік, якщо жодна зі сторін за 30 (тридцять) днів до закінчення строку його дії не надішле іншій стороні письмове повідомлення про свій намір припинити його дію надалі. Водночас, відповідно до п. 7.6 Договору закінчення дії цього Договору не звільняє замовника від сплати заборгованості за цим Договором.

Матеріали справи не містять доказів припинення дії Договору, а отже станом на час розгляду вирішення спору по суті даний Договір є чинним.

Позивач вказав, що своєчасно виконав роботи згідно з Договором, про що відповідача було повідомлено шляхом направлення останньому актів про виконання робіт за березень - листопад 2015 року, акту № 15-08-3 від 31.01.2015 (відповідно до заяви відповідача № 3785 від 14.11.2014), а також рахунків на оплату цих робіт.

На підтвердження зазначеного позивач додав до позовної заяви належним чином засвідчені копії таких документів:

- актів № 15-08-757 від 31.03.2015 на суму 1 912,08 грн. (за березень 2015), № 15-08-1092 від 30.04.2015 на суму 1 286,88 грн. (за квітень 2015), № 15-08-1275 від 29.05.2015 на суму 755,04 грн. (за травень 2015), № 15-08-1660 від 30.06.2015 на суму 478,08 грн. (за червень 2015), № 15-08-1915 від 31.07.2015. на суму 172,56 грн. (за липень 2015), № 15-08-2411 від 31.08.2015 на суму 172,56 грн. (за серпень 2015 ), № 15-08-2675 від 30.09.2015 на суму 172,56 грн. (за вересень 2015), № 15-08-2961 від 30.10.2015 на суму 172,56 грн. (за жовтень 2015), № 15-08-3305 від 30.11.2015 на суму 172,56 грн. (за листопад 2015), № 15-08-3 від 31.01.2015 на суму 4201,12 грн., а всього на загальну суму 9496,00 грн., які підписані обома сторонами та скріплені печатками сторін (далі разом - акти про виконання робіт);

- рахунків № 15-08-757 від 31.03.2015 на суму 1 912,08 грн. (за березень 2015), № 15-08-1092 від 30.04.2015 на суму 1 286,88 грн. (за квітень 2015), № 15-08-1275 від 29.05.2015 на суму 755,04 грн. (за травень 2015), № 15-08-1660 від 30.06.2015 на суму 478,08 грн. (за червень 2015), № 15-08-1915 від 31.07.2015 на суму 172,56 грн. (за липень 2015), № 15-08-2411 від 31.08.2015 на суму 172,56 грн. (за серпень 2015), № 15-08-2675 від 30.09.2015 на суму 172,56 грн. (за вересень 2015), № 15-08-2961 від 30.10.2015 на суму 172,56 грн. (за жовтень 2015), № 15-08-3305 від 30.11.2015 на суму 172,56 грн. (за листопад 2015), № 3 від 14.01.2015 на суму 4201,12 грн., а всього на суму 9496,00 грн. (далі разом - рахунки);

- докази направлення відповідачу вказаних актів про виконання робіт та рахунків (копії витягів з реєстрів на відправлену кореспонденцію за період з січня 2015 по листопад 2015).

Додатково позивач зазначив, що оскільки в умовах укладеного між позивачем та відповідачем Договору, умови щодо способу надсилання рахунків та актів виконаних робіт не передбачено, (кур'єрська, рекомендована чи будь-яка інша доставка), то відповідні рахунки на оплату та акти виконаних робіт позивач щомісячно надсилав на поштову адресу відповідача простими поштовими відправленнями, при цьому отримання відповідачем вказаних документів підтверджується з огляду на вчасне повернення ним позивачу підписаних з своєї сторони актів виконаних робіт, які надсилались разом із рахунками на оплату у одному конверті.

Так як поштове відправлення приймається для пересилання оператором поштового зв'язку без видачі розрахункового документа про прийняття та доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) без розписки, то в якості належних доказів відправки рахунків відповідачу позивачем надані копії витягів з реєстру на відправлену кореспонденцію, що ведеться в Карпатській філії ДП "Український державний центр радіочастот".

Позивач також вказав, що відповідач своєчасно та в повному обсязі не сплатив кошти за вищенаведеними рахунками, чим порушив умови Договору, згідно яких шляхом перерахування суми, що вказана в платіжному документі, на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше 25 числа місяця наступного за місяцем у якому був виставлений (оформлений) рахунок (абз. 2 п. 4.3 Договору).

З огляду на наведене, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, згідно якого просив суд стягнути з відповідача 9496,00 грн. основного боргу, а також 1556,99 грн. інфляційних нарахувань та 258,32 грн. 3% річних, у зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання за Договором.

Представник відповідача в судові засідання не з'явився, натомість згідно клопотання, яке надійшло через відділ діловодства суду 19.05.2016, відповідач просив суд відкласти розгляд справи, у зв'язку з необхідністю щодо самостійного виконання зобов'язання, яке є предметом спору за позовом ДП "Український державний центр радіочастот" у даній справі. Судом враховано, що відповідач не навів жодних заперечень щодо належного виконання позивачем спірних робіт згідно з Договором та щодо отримання відповідачем рахунків на оплату спірних робіт.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю з огляду на таке.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Внаслідок укладення Договору на роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів № 2028/157м-09 від 29.01.2009 між сторонами згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України виникли цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Абзацом 2 п. 4.3 Договору визначено, що розрахунки між позивачем і відповідачем за роботи проводяться шляхом перерахування суми, що вказана в платіжному документі, на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше 25 числа місяця наступного за місяцем, у якому був виставлений (оформлений) рахунок.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору, позивач в січні, березні - листопаді 2015 року в повному обсязі виконав роботи, визначені предметом Договору, на загальну суму 9496,00 грн.

Відповідач, в свою чергу, прийняв вказані роботи, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами про виконання робіт в період січень, березень - листопад 2015 року 2015 року на загальну суму 9496,00 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін. При цьому, відповідно до наведених актів про виконання робіт, сторони підтвердили виконання робіт в повному обсязі та відсутність у них взаємних претензій стосовно виконаних робіт.

Також, матеріалами справи, а саме витягами з реєстрів на відправлену кореспонденцію за період з січня 2015 по листопад 2015 Карпатській філії ДП "Український державний центр радіочастот", підтверджується факт направлення позивачем на адресу відповідача рахунків на оплату робіт, виконаних позивачем на підставі Договору в спірний період на загальну суму 9496,00 грн. Рахунки на оплату спірних робіт за Договором відповідачем були отримані, докази протилежного матеріали справи не містять.

Отже, враховуючи умови абз. 2 п. 4.3 Договору, відповідач був зобов'язаний розрахуватись з позивачем за виконані роботи не пізніше 25 числа місяця наступного за місяцем, у якому був виставлений (оформлений) рахунок, а саме:

- згідно з рахунком № 3 від 14.01.2015 - до 25.02.2015 (включно);

- згідно з рахунком № 15-08-757 від 31.03.2015- до 25.04.2015 (включно);

- згідно з рахунком № 15-08-1092 від 30.04.2015 - до 25.05.2015 (включно);

- згідно з рахунком № 15-08-1275 від 29.05.2015 - до 25.06.2015 (включно);

- згідно з рахунком № 15-08-1660 від 30.06.2015 - до 25.07.2015 (включно);

- згідно з рахунком № 15-08-1915 від 31.07.2015- до 25.08.2015 (включно);

- згідно з рахунком № 15-08-2411 від 31.08.2015 - до 25.09.2015 (включно);

- згідно з рахунком № 15-08-2675 від 30.09.2015 - до 25.10.2015 (включно);

- згідно з рахунком № 15-08-2961 від 30.10.2015- до 25.11.2015 (включно);

- згідно з рахунком № 15-08-3305 від 30.11.2015 - до 25.12.2015 (включно).

Загальна сума на оплату згідно наведених рахунків становить 9496,00 грн.

Наразі доказів, які б підтверджували оплату відповідачем спірних робіт згідно наведених рахунків, матеріали справи не містять. Відповідні докази відповідачем до матеріалів справи не залучені.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з оплати спірних робіт за Договором (основного боргу) в сумі 9496,00 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню в повністю.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання по оплаті робіт за Договором, позивач просив суд стягнути з відповідача 1556,99 грн. інфляційних нарахувань та 258,32 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як зазначено у п. 1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з урахуванням приписів, зокрема, частини другої статті 625 ЦК України, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу. Там же зазначено, що з огляду на те, що згадану статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 ЦК України - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 вищенаведеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Дії відповідача в спірному випадку, які полягають в порушенні зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за виконані позивачем роботи, є порушенням умов Договору (п.п. 2.2.3, 4.3), що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку розрахунків 3% річних та інфляційних нарахувань, виконаного позивачем окремо за кожним із спірних рахунків на оплату, суд дійшов висновку, що такі розрахунки є арифметично вірними та повністю відповідають умовам Договору та встановленим обставинам справи, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 1556,99 грн. інфляційних нарахувань та 258,32 грн. 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на повне задоволення позову на відповідача покладається судовий збір в розмірі 1378,00 грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, буд. 5/1, літ. А, ідентифікаційний код 30753866) на користь Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" (03179, м. Київ, проспект Перемоги, 15 км, ідентифікаційний код 01181765) в особі Карпатської філії Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" (79018, Івано-Франківська обл., місто Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, буд. 30Б; ідентифікаційний код 20564880) 9496,00 грн. (дев'ять тисяч чотириста дев'яносто шість гривень 00 коп.) основного боргу; 258,32 грн. (двісті п'ятдесят вісім гривень 32 коп.) 3% річних; 1556,99 грн. (одну тисячу п'ятсот п'ятдесят шість гривень 99 коп.) інфляційних нарахувань, 1378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.06.2016

Суддя Гумега О.В.