Рішення

від 07.06.2016 по справі 914/813/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2016р. Справа№ 914/813/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., при секретарі судового засіданні ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Компанія ВСМВ» , м.Червоноград Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«ВСМВ» , м.Червоноград Львівської області

про стягнення заборгованості

За участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, за клопотанням присутніх представників сторін в судовому засіданні не проводилася технічна фіксація судового процесу.

Суть спору : На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю В«Компанія ВСМВ» до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ВСМВ» про стягнення інфляційних втрат в розмірі 294988грн. 00коп. та 3% річних у розмірі 43748грн. 96коп.

Ухвалою суду від 28.03.2016р. порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 19.04.2016р. З метою повного і всестороннього з'ясування всіх обставин спору, для забезпечення принципу змагальності, враховуючи неявку в судове засідання представника відповідача, а також враховуючи невиконання сторонами вимог попередньої ухвали суду, ухвалою суду від 19.04.2016р. розгляд справи відкладено на 17.05.2016р. З метою повного і всестороннього з'ясування всіх обставин спору, для забезпечення принципу змагальності, враховуючи неявку представників сторін та невиконання сторонами вимог попередніх ухвал суду, а також враховуючи подане позивачем клопотання про продовження строку розгляду спору та відкладення розгляду справи, ухвалами суду від 17.05.2016р. строк розгляду спору продовжено та розгляд справи відкладено на 07.06.2016р.

07.06.2016р. на електронну адресу господарського суду Львівської області поступила заява вих.№15 від 06.06.2016р. про залишення позову без розгляду у зв'язку із неможливістю виконати вимоги ухвали суду від 19.04.2016р., зокрема подати докази від державного реєстратора про включення позивача та відповідача до ЄДР станом на момент розгляду спору, провести звірку взаєморозрахунків з відповідачем та оформити відповідний акт, а також вирішити питання щодо повернення судового збору.

Згідно ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Відповідно до ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису. Усі процесуальні документи, які надаються до суду електронною поштою повинні бути скріпленні електронним цифровим підписом, відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Проте, вказаний електронний документ, а саме заява вих.№15 від 06.06.2016р. про залишення позову без розгляду не відповідає, вимогам вказаних норм закону, інших заяв та клопотань на адресу суду не поступало, тому таке звернення підлягає залишенню без розгляду, оскільки не містить електронного підпису уповноваженої особи від юридичної особи позивача.

Окрім цього, слід зазначити, що згідно із п. 4 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не повертається, якщо заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

В судове засідання 07.06.2016р. позивач явки повноважного представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, місце та час розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується реєстром вихідної кореспонденції, внесенням ухвал до Єдиного державного реєстру судових рішень та повідомленням про вручення поштового відправлення №8010201564802, вимоги ухвал суду не виконано.

В судове засідання 07.06.2016р. відповідач явки повноважного представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, місце та час розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується реєстром вихідної кореспонденції та внесенням ухвал до Єдиного державного реєстру судових рішень, вимоги ухвал суду не виконано.

За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 ГПК України.

Дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд Львівської області,

в с т а н о в и в:

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів,в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Львівської області від 06.07.2015р. у справі №914/1302/15, позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю В«ВСМВ» (80100, Львівська область, м.Червоноград, вул. Львівська, 26, ідентифікаційний код 22405795) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Компанія ВСМВ» (80100, Львівська область, м.Червоноград, вул. Львівська, 28, ідентифікаційний код 31755047) 291 500 грн. основного боргу та 5 380,00 грн. судового збору.

Рішенням господарського суду Львівської області від 06.07.2015р. у справі №914/1302/15 встановлено, що у січні 2011 року позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю В«Компанія ВСМВ» перераховано на рахунок відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю В«ВСМВ» 291 500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №104 від 17.01.2011 року, №106 від 17.01.2011 року, №107 від 18.01.2011 року, №108 від 18.01.2011 року, №109 від 18 січня 2011 р., №110 від 18.01.2011 р., №108 від 21.01.2011 року, №111 від 21.01.2011 року та виписками банківських установ. Як підставу призначення платежу у всіх вказаних платіжних дорученнях зазначено: В«попередня оплата за приміщення (с.Новий Яр) згідно договору без номеру від 03.01.2010 року, в тому числі ПДВ 20%В» . При проведенні вказаних платіжних операцій керівником ТзОВ В«Компанія ВСМВ» був ОСОБА_2, який звільнений із займаної посади 04.07.2014 року, що підтверджується протоколом №28 загальних зборів ТзОВ В«Компанія ВСМВ» від 04.07.2014 року, наказом ТзОВ В«Компанія ВСМВ» 0001-к (розпорядження) від 04.07.2014 року, копією трудової книжки ОСОБА_2 від 16.06.1998 року.

В рішенні господарського суду Львівської області від 06.07.2015р. у справі №914/1302/15 зазначено, що відповідно до умов договору б/н від 03.01.2010р., загальна вартість коштів, які підлягають перерахуванню ТзОВ В«Компанія ВСМВ» на користь ТзОВ В«ВСМВ» для проведення ремонту приміщень за погодженням сторін становить 291 500 грн. та підлягає сплаті частинами або разовим платежем до 31.03.2011р. Після завершення ремонтних робіт та оформлення визначених законом документів у відповідності до п. 5 даного договору ТзОВ В«ВСМВ» зобов'язується передати приміщення у власність ТзОВ В«Компанія ВСМВ» з врахуванням вимог ст.ст. 655-657, 712 ЦК України та укласти окремий договір, який підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, протягом трьох місяців з дня закінчення строку, вказаного в п. 5.1 даного договору (до 31 липня 2012 р.). Кошти, оплачені ТзОВ В«Компанія ВСМВ» на користь ТзОВ В«ВСМВ» на підставі даного договору, як попередня оплата, зараховуються в рахунок оплати за придбання приміщення. При недотриманні ТзОВ В«ВСМВ» зобов'язань щодо переоформлення приміщення у строк, визначений п.6 даного договору, даний договір припиняється та ТзОВ В«ВСМВ» зобов'язується повернути суму передоплати, вказану в п. 4 договору, ТзОВ В«Компанія ВСМВ» протягом 30 календарних днів, але не пізніше 01.12.2012 р. (п.п. 4, 6, 7,8 договору). Судом у справі №914/1302/15 встановлено, що договір купівлі - продажу приміщення, яке знаходиться в селі Новий Яр, між сторонами укладено не було.

Позивач у позовній заяві зазначив, що станом на 23.03.2016р. боржником рішення суду не виконано, гроші в сумі 291 500 грн. позивачу не повернуто.

Також, позивач у позовній заяві зазначає, що оскільки рішенням господарського суду Львівської області від 06.07.2015р. було вирішено стягнути з відповідача сплачені позивачем кошти в розмірі 291 500 грн., таким чином, у відповідача виникло грошове зобов'язання перед позивачем в розмірі 291 500 грн. на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, яке він не виконує. Відтак, на підставі ст.625 ЦК України позивачем за період з лютого 2011р. по лютий 2016р. нараховано інфляційні втрати в розмірі 294998грн. 00коп. та 3% річних у розмірі 43748грн. 96коп.

Із наведеного вбачається, що позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що грошове зобов'язання виникає на підставі рішення суду, при цьому нараховує інфляційні втрати та 3% річних згідно ст. 625 ЦК України з моменту оформлення платіжних доручень, які підтверджують перерахування коштів відповідачу.

У рішенні господарського суду Львівської області від 06.07.2015р. у справі №914/1302/15 встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази укладення сторонами договору купівлі-продажу приміщення, яке знаходиться у с.Новий Яр, попередню оплату за яке, здійснено позивачем на підставі платіжних доручень, копії яких містяться в матеріалах справи, відтак суд прийшов до висновку що заявлені позивачем кошти підлягають стягненню на підставі ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України. Відтак, повернення безпідставно отриманих коштів (1212 ЦК України) вчиняється сторонами не на виконання грошового зобов'язання, а з інших підстав.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання, її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. Цією статтею регулюються зобов'язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому частина п'ята статті 11 ЦК України, в якій ідеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин. З рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, оскільки вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в статті 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність. (Правова позиція Верховного Суду України в постанові від 2 березня 2016 року у справі 6-2491цс15).

Відповідно до п.5.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Стягнення з відповідача суми індексу інфляції та трьох процентів річних є також помилковим, оскільки стягнення суми попередньої оплати, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України. За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною третьою статті 693 ЦК України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 15 жовтня 2013 року №3-30гс13).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами та підлягають відмові.

Судові витрати необхідно віднести на позивача відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 4-3, 12, 22, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 13.06.2016р.

Суддя Іванчук С.В.