Рішення

від 14.06.2016 по справі 914/905/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2016р. Справа№ 914/905/16

За позовною заявою позивача: Приватного акціонерного товариства В«Львівський локомотиворемонтний заводВ» , м. Львів

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«СП ГалтексВ» , м. Миколаїв, Львівська область

про стягнення боргу в розмірі 133 944,01 грн.

Суддя Ділай У.І.

Секретар Климишин Ю.О.

За участі представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 - представник (Довіреність №3531 від 18.12.2015)

Від відповідача: не з'явився.

Права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 81 1 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглядається справа за позовом Приватного акціонерного товариства В«Львівський локомотиворемонтний заводВ» до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«СП ГалтексВ» про стягнення боргу в розмірі 133 944,01 грн.

Ухвалою суду від 04.04.2016р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 05.05.2016р.

Представник позивача в судовому засіданні 05.05.2016р. вимоги ухвали суду виконав повністю, надав суду для огляду оригінали документів долучених до позовної заяви.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 05.05.2016р. не забезпечив, вимог ухвали суду не виконав.

Ухвалою суду від 05.05.2016р. розгляд справи відкладено на 17.05.2016р.

Представник позивача в судове засідання 17.05.2016р. не з'явився.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.05.2016р. вимог ухвал суду не виконав. В судовому засідання заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, з метою добровільного врегулювання спору з позивачем. Окрім того, заявив клопотання про продовження строку вирішення спору, яке судом розглянуто та задоволено.

Ухвалами суду від 19.05.2016р. продовжено строк вирішення спору та розгляд справи відкладено на 16.06.2016р.

Представник позивача в судовому засіданні 14.06.2016р. підтримав позовні вимоги, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи. Крім того, вказав на допущену позивачем технічну помилку при складенні позовної заяви в прохальній частині, зокрема, основний борг за відповідачем складає 126 589,58 грн., а не 126 589,59 грн. Відтак, просив суд стягнути з відповідача 126 589,58 грн.

Відповідач в судовому засіданні 14.06.2016р. явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Слід зазначити, що за час розгляду справи сторонами було подано клопотання про продовження строку його вирішення. Строк вирішення спору завершується 15.06.2016р., відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору.

В процесі розгляду матеріалів справи суд -

встановив:

23.02.2015р. між позивачем та відповідачем укладено договір № ВМТП-029/15, відповідно до п. 1.1 якого позивач продав, а відповідач купив метали чорні вторинні, кількість і ціни якого вказані в специфікації №1, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Оплата вартості товару та вартості залізничного тарифу, послуг охорони вантажу здійснюється з розрахункового рахунку відповідача таким чином: 100% вартості товару, що планується до відвантаження та вартості залізничного тарифу, послуг охорони вантажу відповідач сплачує на протязі 5 банківських днів із моменту отримання попереднього рахунку-фактури, який є підставою до сплати; при умові відвантаження товару у кількості, яка перевищує заплановану, залишок вартості партії товару відповідач сплачує на протязі 5 банківських днів від дати оформлення виконавчого рахунку, який є підставою для остаточних рахунків (п.п. 2.6, 2.6.1, 2.6.2 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 108 475,10 грн., що підтверджується копією накладної № НВМ/0122 від 07.12.2015р., копією довіреності на отримання товару від 07.12.2015р. №87, копією акту приймання № 07/12/15-2 від 07.12.2015р., а також товар на суму 118 114,48 грн., що підтверджується копією накладної № НВМ/0123 від 07.12.2015р., копією довіреності на отримання товару від 07.12.2015р. №87, а також копією акту приймання № 07/12/15-1 від 07.12.2015р., долученими до матеріалів справи (оригінали оглянуто в судовому засіданні).

Відповідач частково розрахувався за поставлену продукцію в сумі 100 000,00грн., внаслідок чого утворилась заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 126 589,58 грн. Зазначений розмір заборгованості підтверджено також актом звірки взаємних розрахунків станом на 09.03.2016р., який підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав договірних зобов'язань щодо своєчасної сплати вартості поставленого товар, ПАТ В«Львівський локомотиворемонтний заводВ» звернулося до господарського суду Львівської області із позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 126 589,58 грн.

Крім того, відповідно до положень ст. 625 ЦК України, позивач нарахував 1134,37грн. 3% річних та 376,22грн. інфляційних втрат, а також відповідно до положень п. 4.2 договору 5843,83грн. пені.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір № ВМТП-029/15 від 23.02.2015р., у зв'язку із чим набули взаємних прав і обов'язків.

За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач свої зобов'язання щодо передачі товару за спірним договором виконав повністю, відповідач оплату за поставлений товар здійснив частково, в результаті чого утворилась заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 126 589,58 грн.

Підписання відповідачем накладних та актів приймання, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідач про дійсність поставки та проти наявності заборгованості не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями та відсутність коштів не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав у строки встановлені договором, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в судовому засіданні позивачем доведено факт несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань за договором № ВМТП-029/15 від 23.02.2015р.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми інфляційних втрат, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позивачем допущені помилки у нарахуванні інфляційних втрат, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 376,22грн. інфляційних втрат слід задоволити.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1134,37грн. 3% річних суд зазначає наступне

Перевіривши підстави та правильність нарахування суми 1134,37грн. 3% річних, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, судом встановлено, що позивачем допущені арифметичні помилки в розрахунках заявлених сум.

Як встановлено судом, поставка товару позивачем відповідачу відбулась 07.12.2015р.

Позивач провів нарахування 3% річних на суму заборгованості за період з 12.12.2015р. по 01.03.2016р. , хоча відповідно до умови п. 2.6 договору відповідач сплачує вартість отриманого товару на протязі 5 банківських днів від дати оформлення виконавчого рахунку, який є підставою для остаточних рахунків. Відтак, нарахування слід проводити з 15.12.2015р. Судом самостійно проведено перерахунок суми 3% річних за період з 15.12.2015р. по 01.03.2016р., відповідно до якого з відповідача слід стягнути 811,56грн. 3% річних. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 5843,83грн. пені, суд зазначає наступне.

У п. 4.2. договору сторони узгодили, що у випадку несвоєчасної доплати відповідачем залишків вартості поставленого позивачем товару (п. 2.6.2 договору), відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності із ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до положень п. 4.2 договору та ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», за розрахунками суду загальна сума проведених нарахувань суми пені є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 5843,83грн. пені за період з з 15.12.2015р. по 01.03.2016р. слід задоволити.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись вимогами ст.ст. 28, 33, 34, 44, 48, 49, 82-84, 116 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«СП ГалтексВ» (81600, Львівська область, м. Миколаїв, вул. Стрийське шосе, 6, ідентифікаційний код 22191466) на користь Приватного акціонерного товариства В«Львівський локомотиворемонтний заводВ» (79018, м. Львів , вул. Залізнична, 1а, ідентифікаційний код 00740599) 126 589,58 грн. основного боргу, 811,56грн. 3% річних, 376,22грн. інфляційних втрат, 5843,83грн. пені та 2004,31 судового збору.

3.В решті позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст складено 17.06.2016р.

Суддя Ділай У.І.