Рішення

від 13.06.2016 по справі 916/942/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" червня 2016 р.Справа № 916/942/16

За позовом : Державного підприємства „Одеський морський торговельний портВ»

До відповідача : Спільного українсько-польського підприємства „СОВМОРПОЛ ЛТДВ»

про стягнення 1240,07 грн.

Суддя Д'яченко Т.Г.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю

Від відповідача: не з'явився

Суть спору: Позивач - Державне підприємство „Одеський морський торговельний портВ» звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, у якій просить суд стягнути з Спільного українсько-польського підприємства „СОВМОРПОЛ ЛТДВ» заборгованість за договором №КД-10452 від 30.05.2007р. у розмірі 1240,07 грн., що складається з основного боргу в сумі 655,73 грн., 3% річних у розмірі 56,49 грн. та інфляційних втрат в сумі 527,85 грн.

Представник відповідача у судові засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав, свого права на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином шляхом надіслання ухвали суду на юридичну адресу, відповідно до ОСОБА_2 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань, наявного у матеріалах справи, однак надіслана кореспонденція суду повернулась до суду без вручення відповідачу з довідкою поштової організації про те, що організація за вказаною адресою не знаходиться. З огляду на те, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, те, що адреса, на яку направлялось поштове відправлення, є адресою місцезнаходження юридичної особи відповідача згідно ОСОБА_2 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України. У зв'язку з чим суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Клопотання позивача від 10.05.2016р. про витребування доказів, подане представником Державного підприємства „Одеський морський торговельний портВ» в порядку ст.. 38 ГПК України з метою витребування у ДП „Адміністрація морських портів УкраїниВ» в особі Одеської філії ДП „Адміністрація морських портів УкраїниВ» оригіналу Договору №КД-10452 від 30.05.2007р., залишено судом без задоволення, у зв'язку з відсутністю підтвердження неможливості подання зазначеного договору на огляд суду самим позивачем на час подання даного клопотання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях пояснення представника позивача, суд встановив.

30 травня 2007 року між Державним підприємством „Одеський морський торговельний портВ» (Балансоутримувач) та Спільним українсько-польським підприємством „СОВМОРПОЛ ЛТДВ» (ОСОБА_3) було укладено договір на надання послуг, відповідно до п. 1 якого предметом Договору є відшкодування експлуатаційних витрат Балансоутримувача з обслуговування, експлуатації та ремонту інженерних мереж і споруд, що знаходяться на його балансі і забезпечують: питну холодну воду для господарсько-побутових потреб і прийом господарсько-побутових стоків від об'єктів ОСОБА_3, а споживач відшкодовує експлуатаційні витрати Балансоутримувача, здійснюючи оплату за встановленими тарифами (цінами) в терміни, обумовлені даним договором.

Згідно п.п. 2.1.1., 2.1.2. Договору, Балансоутримувач зобов'язаний забезпечити обслуговування та утримання зовнішніх інженерних мереж для створення необхідних умов здійснення господарської діяльності ОСОБА_3. Забезпечувати функціонування систем подачі питної холодної, приймати господарсько-побутові стоки в обсягах та цінах передбачених реєстром.

Відповідно до п. 2.2.4. Договору ОСОБА_3 зобов'язується виконувати своєчасно свої зобов'язання, в тому числі відшкодування витрат Балансоутримувача на виконання комплексу заходів, передбачених цим договором, враховуючи що припинення (розірвання) Договору не звільняє ОСОБА_3 від погашення заборгованості по наданим послугам.

Пунктом 2.2.6. Договору встановлено, що розрахунок спожитої ОСОБА_3 води та водовідведення проводиться за нормами СНиП 2.04.01 та СНиП 2.04.03-85; при ненаданні звітності у встановлені строки за договором сплачує середнє, за останні два місяці, але не більше 2-х місяців, у подальшому - за розрахунковими нормами згідно СниП 2.04.01-85 та СниП 2.04.03-85; щомісяця оформлює та підписує с Балансоутримувачем двосторонній акт про кількість питної холодної та стоков за встановленою формою не пізніше 26 числа поточного місяця.

Згідно п.2.2.7. Договору в разі відмови, або затримки споживачем в складанні акта до числа місяця після звітного, орендований об'єкт відключають від систем Балансоутримувача.

Відповідно до п.3.1. Договору ОСОБА_3 компенсує Балансоутримувачу витрати з коефіцієнтом втрат за забезпечення: питною водою і водовідведення стоків в обсягах, визначених за приладами обліку, або розрахунковим шляхом, за письмовими даними представленим ОСОБА_3 за 5 (п'ять) днів до укладання цього договору, і позначених в реєстрі (Додаток № 3): - обсяг спожитої холодної води і скинутих стоків, з розрахунку вартості 1 куб.м., що є предметом договору відповідно до тарифів, затверджених начальником порту, зазначеними в Додатку № 1.

Згідно з додатком № 1 до Договору „Тарифи на відшкодування експлуатаційних витрат для підприємств що здійснюють ПРР та сторонніх організацій на території Державного підприємства „Одеський морський торговельний портВ» діючий з 01.01.2007 р. встановлено тариф за 1 куб.м. питної води з міського водопроводу у розмірі 12,69 грн. (без ПДВ), 1 куб.м. стоків у розмірі 7,60 грн. (без ПДВ).

Згідно п.3.4. Договору оплата платежів по ВЕР з майбутній місяць здійснюється у вигляді 100 % авансового платежу в обсягах за водопостачання та водовідведення відповідно до реєстру на підставі цього Договору не пізніше 25 числа поточного місяця, одночасно з оплатой надаючи Балансоутримувачу копію платіжного доручення з банку.

Відповідно до п. 3.5. Договору взаємозалік за фактичним обсягом ВЕР здійснюється до 10 числа наступного за розрахунковим місяцем на підставі рахунків та актів, погоджених ОСОБА_3.

Згідно п.3.6. Договору у випадках, якщо фактичне споживання нижче заявленого та сплаченого, залишок (сальдо) розрахунків використовується для сплати ВЕР на слідуючий розрахунковий період.

Пунктом 3.7. Договору вказано, що при зміні економічних нормативів Балансоутримувач має право привести ставки тарифів у відповідність до змін, попередивши про це ОСОБА_3 за 10 календарних днів.

На виконання умов укладеного Договору, Балансоутримувачем надано ОСОБА_3 у період з 01.05.2013р. по 31.05.2013р. послуги з водовідведення та постачання води та виставлено рахунок за №190158 від 02.04.2013р. на суму 318,70грн., що підтверджується погодженим з ОСОБА_3 надання послуг за №043/44 від 31.03.2013р. Згідно умов Договору останнім днем сплати по вищезазначеному рахунку було 10.04.2013р.

Також Балансоутримувачем надано ОСОБА_3 у період з 01.05.2013р. по 31.05.2013р. послуги з використання електромереж та виставлено рахунок за №560640 від 05.06.2013р. на суму 271,25грн., що підтверджується погодженим з ОСОБА_3 надання послуг за №0850 від 31.05.2013р.

Згідно з п.4.2. Договору при відсутності оплати, не надання платіжного доручення, відмови в підписанні акту за формою Додаток №2 у 10-ти денний строк з моменту закінчення розрахункового періоду, орендований об'єкт відключають від систем Балансоутримувача до виконання ним зобов'язань.

Приймаючи до уваги, що Спільним українсько-польським підприємством „СОВМОРПОЛ ЛТДВ» не було здійснено сплату за надані по Договору з боку Державного підприємства „Одеський морський торговельний портВ» послуги, за ним на момент звернення позивача до суду з позовом рахувалась основна заборгованість у розмірі 655,73грн.

Відповідно до п. 4.1. Договору за прострочення платежів ОСОБА_3 сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

У зв'язку з простроченням сплати вартості наданих послуг, позивачем було здійснено нарахування 3% річних та індексу інфляції. Так відповідно до такого розрахунку за відповідачем рахується 3% річних у розмірі 56,49 грн. та інфляційних витрат у розмірі 527,85грн.

Згідно п.6.1. Договору Сторони докладатимуть усіх зусиль до того, щоб вирішувати всі виникаючі розбіжності і суперечки, пов'язані з цим договором, шляхом переговорів.

З метою досудового вирішення спору між сторонами, Державне підприємство „Одеський морський торговельний портВ» звернувся до Спільного українсько-польського підприємства „СОВМОРПОЛ ЛТДВ» з Претензією, згідно з якою просив терміново перерахувати на банківський рахунок №2600130103888 в філії Одеського обласного Управління АТ „ОщадбанкВ» , загальну суму заборгованості за прострочення зобов'язання по оплаті рахунків № 190158 від 02.04.2013р., № 190333 від 06.06.2013р., та №560640 від 05.06.2013р. в сумі 655,73грн., та 3 % річних за порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за Договором №КД-10452 від 30.05.2007р. по рахункам за №190158 від 02.04.2013р. та №190333 від 06.06.2013р. в сумі 29,78 грн.

Проте, у матеріалах справи відсутні відомості щодо розгляду Відповідачем даної Претензії.

Відповідно до п.7.1. Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2007р. Договір вважається продовженим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну не буде заява від однієї зі сторін про відмову від цього договору або його перегляді.

Згідно п. 7.2. Договору, всі зміни, доповнення, додатки до цього договору є його невід'ємною частиною і дійсні лише в тому випадку, якщо вони вчинені в письмовій формі, підписані уповноваженими на те особами обох сторін і вступають в силу з моменту їх підписання.

Позовні вимоги у справі обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов укладеного між сторонами Договору та направлені на стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно до ст. 11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 907 Цивільного кодексу України вказано, що Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Як вбачається з письмових пояснень представника Позивача наявних у матеріалах справи від 09.06.2016р., станом на 03.06.2016р. заява від Відповідача щодо відмови від Договору №КД-10452 від 30.05.2007р. або його перегляд до Позивача не надходила.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Спільним українсько-польським підприємством „СОВМОРПОЛ ЛТДВ» прийнятих на себе зобов'язань за Договором №КД-10452 від 30.05.2007р., отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу в розмірі 655,73 грн. є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 229 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено у п. 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти (п. 6.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» ).

Суд, перевіривши розрахунок Позивача щодо сплати Відповідачем 3% річних у розмірі 56,49 грн., та інфляційних втрат в сумі 527,85 грн. вважає такий розрахунок вірним, а вимоги про їх стягнення правомірними.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі, зі стягненням з відповідача на користь позивача основновного боргу в сумі 655,73 грн., 3% річних у сумі 56,49 грн. та інфляційних втрат в сумі 527,85 грн.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 1378грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Спільного українсько-польського підприємства „СОВМОРПОЛ ЛТДВ» (65003, м. Одеса, вул. Миколи Гефта, 3-А; код 19373749) на користь Державного підприємства „Одеський морський торговельний портВ» (65026,м. Одеса, пл. Митна,1; код 01125666) основний борг у розмірі 655 (шістсот п'ятдесят п'ять ) грн. 73 коп., 3% річних в розмірі 56 (п'ятдесят шість) грн. 49 коп., інфляційні втрати у розмірі 527 (п'ятсот двадцять сім) грн. 85 коп. та 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. витрат по сплаті судового збору.

Повний текст рішення складено 16 червня 2016 року.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д'яченко