Рішення

від 14.06.2016 по справі 913/173/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

14 червня 2016 року Справа № 913/173/16

Провадження №18/913/173/16

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Порше лізинг Україна» , м. Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Велен» , м. Харків

про стягнення 727534,83 грн.

Судова колегія у складі:

головуючий суддя Корнієнко В.В.

суддя Драгнєвіч О.В.

суддя Старкова Г.М.

Секретар судового засідання-помічник судді Шапошникова О.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув.

Суть спору : позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості по внесенню лізингових платежів в сумі 220001,90 грн. за договором фінансового лізингу від 13.12.2013 № 00009243, збитків в сумі 414656,51 грн., штрафу в сумі 15343,78 грн., пені в сумі 10871,44 грн. за прострочення платежів, втрат від інфляції в сумі 60922,73 грн. та трьох процентів річних в сумі 5738,47 грн. (всього 727534,83 грн.).

Відповідач відзивом на позовну заяву від 19.04.2016 та уточненнями до відзиву від 07.06.2016: визнав позовні вимоги частково, зокрема, визнав вимоги про стягнення боргу по лізинговим платежам в сумі 220001,90 грн.; визнав факт припинення договору лізингу (про що позивач вказував у позовній заяві); частково визнав вимоги про стягнення пені (в якій частині позивач не уточнив); проти вимог про стягнення збитків та штрафу відповідач заперечує посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність; щодо вимог про стягнення втрат від інфляції та трьох процентів річних відповідач своїх пояснень суду не подав; відповідач також зазначив, що на підставі п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України слід визнати недійсним п. 8.2.2. договору лізингу (яким передбачено штраф, заявлений до стягнення), так як цей пункт суперечить законодавству.

У зв'язку зі складністю спору, за заявою судді Корнієнко В.В., для розгляду спору 19.04.2016 призначено колегію суддів, яка визначена автоматизованою системою документообігу суду, у складі: ОСОБА_1 (головуючий), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (протокол автоматичного визначення складу колегії суддів від 19.04.2016).

В судовому засіданні 07.06.2016 було оголошено перерву до 14.06.2016 (15.00).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно договору фінансового лізингу від 13.12.2013 № 00009243 з додатками («Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу», «Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) ), укладеному між сторонами за позовом, позивач (лізингодавець) передав відповідачу (лізингоодержувачу) у користування (у лізинг) автомобіль VW CC 2.0 TDI, 2013 року виробництва, номер кузова НОМЕР_1, вартістю 45302,99 доларів США, що складає еквівалент 375561,79 грн., що підтверджується актом прийому-передачі від 20.12.2013, який підписано повноважними представниками сторін за договором та скріплено печатками підприємств.

Відповідно до пунктів 6.1., 6.5. договору лізингу відповідач зобов'язався сплачувати позивачу щомісяця лізингові платежі відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування) - до 15 числа кожного місяця починаючи з 15.12.2013 по 15.11.2018.

Планом відшкодування та п. 6.3. договору встановлено, що лізингові платежі визначаються у доларах США та сплачуються у гривнях за відповідним обмінним курсом ПАТ «КІБ» «Креді ОСОБА_4» станом на дату, коли кожен платіж підлягає здійсненню.

Позивач у позовній заяві вказав, що з серпня 2014 р. відповідач перестав сплачувати лізингові платежі і тому, на підставі пунктів 8.3.1., 8.3.2., 12.6.1., 12.9. договору лізингу він (позивач) надсилав відповідачу вимоги щодо сплати лізингових платежів (першу та другу вимоги), а 11.09.2016 надіслав третю вимогу від 04.08.2015 № 00009243, в тому числі про повернення об'єкта лізингу з повідомленням про відмову від договору.

Відповідач зазначив, що на підставі пункту 12.13. договору лізингу (якщо лізингоодержувач не сплатив один наступний лізинговий платіж повністю або частково, і строк невиконання зобов'язання перевищує 30 календарних днів, договір вважається розірваним на 10-й робочий день з дня надіслання письмового повідомлення на адресу лізингоодержувача ) договір вважається розірваним з 25.09.2015 і позивач має право вимагати повернення предмету лізингу у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса (п. 13.6. договору, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» ).

Відповідач лізингові платежі за період: серпень 2014 р. - серпень 2015 р. (до розірвання договору лізингу ) позивачу не сплатив, предмет лізингу не повернув.

24.11.2015 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_5 було вчинено виконавчий напис нотаріуса № 1718 про спонукання відповідача повернути предмет лізингу позивачу.

07.12.2015 відділом ДВС Солом'янського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження з виконання вищевказаного нотаріального напису. На даний час виконавче провадження не завершено, автомобіль позивачу не повернено.

Позивач у позовній заяві вказав, що на підставі договору про надання юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012, укладеному між ним та ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі», останнє надало позивачу юридичні послуги щодо вчинення вищевказаного виконавчого напису нотаріуса на суму 3500 грн., які позивачем були сплачені ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» (акт наданих послуг від 24.11.2015 № 558, платіжне доручення позивача від 02.12.2015 № 50026430 ).

Позивач також вказав, що на підставі договору про надання юридичних послуг від 09.06.2010 № 17/2010 (з додатковими угодами до нього від 15.01.2013 № 47 та від 10.08.2015 № 206 ), укладеному між ним та ТОВ «Юридична фірма «Вернер», останнє надало позивачу юридичні послуги щодо підготовки процесуальних документів, участі у судових засіданнях по даній судовій справі, на суму 10000 грн., які позивачем були сплачені ТОВ «Юридична фірма «Вернер» (акт від 20.01.2016 № 146, платіжне доручення позивача від 02.01.2016 № 50027699 ).

На підставі вказаних доводів позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості по внесенню лізингових платежів в сумі 220001,90 грн. за договором фінансового лізингу від 13.12.2013 № 00009243, збитків в сумі 414656,51 грн., штрафу в сумі 15343,78 грн., пені в сумі 10871,44 грн. за прострочення платежів, втрат від інфляції в сумі 60922,73 грн. та трьох процентів річних в сумі 5738,47 грн. (всього 727534,83 грн.).

Позивач у позовній заяві пояснив, що заявлені до відшкодування збитки в сумі 414656,51 грн. складається з наступного:

Прямі збитки в сумі 4200 грн. - витрати на оплату юридичних послуг щодо вчинення вищевказаного виконавчого напису нотаріуса, наданих ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі», де 3500 грн. вартість сплачених послуг плюс 20 % ПДВ.

Прямі збитки в сумі 12000 грн. - витрати на оплату юридичних послуг щодо підготовки процесуальних документів, участі у судових засіданнях по даній судовій справі, наданих ТОВ «Юридична фірма «Вернер», де 10000 грн. вартість сплачених послуг плюс 20 % ПДВ.

Упущена вигода в сумі 104490,29 грн. у вигляді щомісячних платежів за фактичний час користування предметом лізингу за період: вересень 2015 р. - січень 2016 р.

Упущена вигода в сумі 293966,22 грн. у вигляді неодержаних доходів (процентів та комісії) за період: лютий 2016 р. - грудень 2018 р.

Вимоги про стягнення з відповідача штрафу в сумі 15343,78 грн. позивач обґрунтував положеннями пункту 8.2.2. згідно якому до лізингоодержувача (відповідача) застосовуються штрафні санкції за вимоги щодо оплати, надіслані позивачем (п. 8.3.1. договору): еквівалент 15 доларів США за першу вимогу, еквівалент 20 доларів США за другу вимогу, еквівалент 25 доларів США за третю вимогу.

Позивач зазначив, що він надсилав відповідачу відповідні вимоги, і ці вимоги не були виконані.

Вимоги про стягнення з відповідача пені, втрат від інфляції та трьох процентів річних обґрунтовані позивачем положеннями пункту 8.2.1. договору лізингу (за прострочення оплати лізингових платежів застосовується пеня у розмірі 10 % річних від вчасно несплаченої суми за весь час прострочення ) та статті 625 ЦК України відповідно.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 19.04.2016 та уточненнями до відзиву від 07.06.2016: визнав позовні вимоги частково, зокрема, визнав вимоги про стягнення боргу по лізинговим платежам в сумі 220001,90 грн.; визнав факт припинення договору лізингу; частково визнав вимоги про стягнення пені (в якій частині позивач не уточнив); проти вимог про стягнення збитків та штрафу відповідач заперечує посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність; щодо вимог про стягнення втрат від інфляції та трьох процентів річних відповідач своїх пояснень суду не подав; відповідач також зазначив, що на підставі п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України слід визнати недійсним п. 8.2.2. договору лізингу (яким передбачено штраф, заявлений до стягнення), так як цей пункт суперечить законодавству.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав:

Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи і визнано відповідачем по справі, що на підставі договору фінансового лізингу від 13.12.2013 № 00009243 з додатками («Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу», «Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) ), укладеному між сторонами за позовом, позивач (лізингодавець) передав відповідачу (лізингоодержувачу) у користування (у лізинг) автомобіль VW CC 2.0 TDI, 2013 року виробництва, номер кузова НОМЕР_1, вартістю 45302,99 доларів США, що складає еквівалент 375561,79 грн., (акт прийому-передачі від 20.12.2013, який підписано повноважними представниками сторін за договором, договір лізингу від 13.12.2013 № 00009243 та відзив на позовну заяву з уточненнями, додані до матеріалів справи ).

Відповідно до пунктів 6.1., 6.5. договору лізингу відповідач зобов'язався сплачувати позивачу щомісяця лізингові платежі відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування) - до 15 числа кожного місяця починаючи з 15.12.2013 по 15.11.2018.

Планом відшкодування та п. 6.3. договору встановлено, що лізингові платежі визначаються у доларах США та сплачуються у гривнях за відповідним обмінним курсом ПАТ «КІБ» «Креді ОСОБА_4» станом на дату, коли кожен платіж підлягає здійсненню.

У порушення умов договору відповідач з серпня 2014 р. перестав сплачувати позивачу лізингові платежі.

Відповідно до п. 12.6. договору лізингу позивач має право в односторонньому порядку розірвати цей Контракт/відмовитись від Контракту та має право на повернення об'єкту лізингу якщо лізингоодержувач (відповідач) не сплатив один наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання щодо сплати перевищує 30 календарних днів.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку.

11.09.2016 позивач надіслав відповідачу вимогу від 04.08.2015 № 00009243 про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкту лізингу та повідомлення про відмову від договору. Вказана вимога надсилалася кур'єрською службою ТОВ «Експрес Мото Україна» за юридичною адресою відповідача: м. Луганськ, вул. Шелкового, 35.

Листом від 26.10.2015 № 356 ТОВ «Експрес Мото Україна» повідомила позивача, що 11.09.2015 за накладною № 6735-89217 вони прийняли відправлення позивача (вищевказану вимогу та рахунки-фактури ) з описом вкладення . 12.10.2015 співробітником компанії була здійснена спроба доставки відправлення за вказаною адресою (м. Луганськ, вул. Шелкового, 35 ), однак, доставити відправлення не вдалося, так як за місцем знаходженням одержувача знаходився будинок у нежитловому стані, осіб для вручення не знайдено, за вказаним телефоном ніхто не відповів (завірені копії вимоги позивача від 04.08.2015 № 00009243 та листа ТОВ «Експрес Мото Україна» від 26.10.2015 № 356 залучено до матеріалів справи ).

Пунктом 20.5. договору встановлено, що всі повідомлення Сторони відправляють за адресою, вказаною у Контракті у письмовій формі особисто, кур'єром або поштою. При цьому факт відправлення буде вважатися підтвердженим у випадку наявності підпису адресата на копії повідомлення (у випадку передачі повідомлення особисто), квитанції про оплату відправлення або опису вкладеного з відповідною відміткою УДППЗ «Укрпошта» або кур'єрської служби (у випадку відправлення повідомлення поштою або кур'єром).

З листопада 2014 р. і до теперішнього часу УДППЗ «Укрпошта» не здійснюється пересилання пошти у м. Луганськ (http://ukrposhta.ua/robota-ukrposhti-v-doneckij-ta-luganskij-oblastyax).

Пунктом 12.13. договору визначено, що у випадках, передбачених пунктами 12.6. та 12.12., Контракт вважається розірваним на 10-й робочий день з дня надіслання письмового повідомлення на адресу відповідача.

За таких обставин, враховуючи, що вимогу про відмову від договору позивач надіслав відповідачу 11.09.2015 (здав кур'єрській службі для доставки ), договір фінансового лізингу від 13.12.2013 № 00009243 вважається розірваним з 25.09.2015 в позасудовому порядку, у зв'язку з відмовою позивача від Договору.

Відповідач уточненнями до відзиву від 07.06.2016 також визнав факт припинення договору лізингу, але з 28.09.2015.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача борг по лізинговим платежам за період: серпень 2014 р. - серпень 2015 р. (до розірвання договору лізингу ) в сумі 220001,90 грн.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 19.04.2016 та уточненнями до відзиву від 07.06.2016 повністю визнав вимоги про стягнення боргу по лізинговим платежам в сумі 220001,90 грн.

Абзацом 9 пункту 3.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що згідно з частиною четвертою статті 78 ГПК господарський суд виносить ухвалу про прийняття відмови позивача від позову, а відповідно до частини п'ятої цієї ж статті приймає рішення про задоволення позову у разі визнання його відповідачем. Проте суд, який вирішує спір, не зв'язаний заявами позивача про відмову від позову, зменшення розміру позовних вимог та відповідача - про визнання позову . На підставі частини шостої статті 22 ГПК у разі, якщо відповідні дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (у тому числі юридичної чи фізичної особи, яка не є учасником даного судового процесу), спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства.

В даному випадку господарський суд не приймає визнання позову відповідачем (в частині вимог про стягнення боргу по лізинговим платежам в сумі 220001,90 грн. ), тому, що ці дії суперечать законодавству за таких підстав:

Відповідно до п. 6.1. договору та Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування) кожний лізинговий платіж складається з двох складових:

- відшкодування частини вартості об'єкта лізингу;

- проценти та комісії.

Статтею 806 Цивільного кодексу України встановлено:

« 1. За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

2. До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

3. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.».

Аналогічне визначення договору лізингу міститься і у статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг».

Відносини, що виникають у зв'язку з договором лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку та Законом України «Про фінансовий лізинг» (частина 2 статті 806 ЦК України та частина 1 статті 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» ).

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі, зокрема, елементи договорів оренди та купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі статтею 697 ЦК України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

У справі, що розглядається, лізингоодержувач не виконував зобов'язань з оплати лізингових платежів належним чином, що призвело до виникнення заборгованості за договором. Керуючись ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» та пунктом 11.4 договору, лізингодавець повідомив лізингоодержувача про відмову від договору і вимагав повернення предмета лізингу (вимога від 04.08.2015 № 00009243).

На дату припинення договору відповідач мав заборгованість зі сплати лізингових платежів, які підлягали оплаті відповідно до передбачених графіком дат платежу за період: серпень 2014 р. - серпень 2015 р., в сумі 220001,90 грн.

Частиною 2 статті 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

А згідно із частиною 4 статті 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

У пункті 11.3 договору сторони встановили право лізингодавця у разі розірвання договору в односторонньому порядку вимагати повернення предмета лізингу в безспірному порядку та право утримувати всі суми, що вже були сплачені лізингоодержувачем за договором.

Відтак, наслідком розірвання договору є відсутність у позивача обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність відповідачу і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати.

Враховуючи наведене, а також те, що право власності на предмет лізингу від позивача до відповідача не перейшло, позовні вимоги щодо стягнення з останнього такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування вартості цього майна, яке залишилося у власності позивача, є безпідставними.

Аналогічні висновки щодо застосування вказаних норм права викладені у постановах Верховного Суду України від 19.12.2011 по справі № 7/114/10, від 01.10.2013 по справі № 11/5005/2290/2012, від 29.10.2013 по справі № 7/5005/2240/2012, і в силу ст. 111 28 ГПК України ці висновки є обов'язковими для судів загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, до стягнення з відповідача підлягає лише така складова частина лізингових платежів (за період: серпень 2014 р. - серпень 2015 р.), як «проценти та комісії» в сумі 109054,92 грн. (для розрахунку судом були взяті 13 рахунків-фактур позивача (від 04.08.2014 №00220525, від 04.09.2014 №00226557, від 01.10.2014 №00228994, від 03.11.2014 №00238734, від 03.12.2014 №00245884, від 12.01.2015 №00249934, від 02.02.2015 №00256931, від 06.03.2015 №00262616, від 06.04.2015 № 00268483, від 06.05.2015 № 00274787, від 04.06.2015 № 00280449, від 03.07.2015 № 00285226, від 03.08.2015 № 00291176), додані до позовної заяви, на підставі яких позивачем був розрахований борг в сумі 220001,90 грн., який визнано відповідачем; при розрахунку, з кожної з вказаних рахунків-фактур, судом було складено лише позицію «проценти та комісії» без врахування позиції «відшкодування частини вартості об'єкта лізингу» ).

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу по лізинговим платежам підлягають задоволенню частково на суму 109054,92 грн.

В решті вимог про стягнення з відповідача боргу по лізинговим платежам (до стягнення був заявлений борг в сумі 220001,90 грн.) слід відмовити за безпідставністю цих вимог.

Відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем в зв'язку з чим, на вимогу позивача, на підставі п. 8.2.1. договору та ст. 625 Цивільного кодексу України несе відповідальність у вигляді пені у розмірі 10 % річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу, а також зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи, що заявлені до стягнення позивачем пеня, втрати від інфляції та три проценти річних розраховувалися позивачем з інших сум заборгованості (які включали таку складову як «відшкодування частини вартості об'єкта лізингу» ), розмір вказаних вимог є невірним.

Розрахунок пені, втрат від інфляції та трьох процентів річних виконаних судом:

Пеня

№ п/пКількість днів простроченняПеріод нарахування пеніСтавка пені, %Розмір заборгованості, грн.Розмір пені, грн. зпо 1. 184 16.08.2014 16.02.2015 10 6014,75 303,21 2. 181 16.09.2014 16.03.2015 10 6200,12 307,46 3. 182 16.10.2014 16.04.2015 10 6176,64 307,99 4. 181 16.11.2014 16.05.2015 10 6128,72 303,92 5. 182 16.12.2014 16.06.2015 10 7164,87 357,26 6. 181 16.01.2015 16.07.2015 10 8472,17 420,13 7. 181 16.02.2015 16.08.2015 10 9331,59 462,75 8. 184 16.03.2015 16.09.2015 10 11453,25 577,37 9. 183 16.04.2015 16.10.2015 10 10675,36 535,23 10. 184 16.05.2015 16.11.2015 10 9496,71 478,74 11. 183 16.06.2015 16.12.2015 10 9385,93 470,58 12. 184 16.07.2015 16.01.2016 10 9303,57 469,00 13. 157 16.08.2015 20.01.2016 10 9251,24 397,93 Всього 5391,57

Алгоритм розрахунку: 10 : 365 х (суму боргу) : 100 х (кількість днів прострочення) = розмір пені.

Таким чином, з відповідача підлягає до стягнення пеня в сумі 5391,57 грн.

В решті вимог про стягнення пені (до стягнення було заявлено пеню в сумі 10871,44 грн.) слід відмовити за безпідставністю цих вимог.

Три проценти річних

№ п/пКількість днів простроченняПеріод нарахування процентівПроценти річнихРозмір заборгованості, грн.Розмір пені, грн. зпо 1. 522 16.08.2014 20.01.2016 3 6014,75 258,06 2. 491 16.09.2014 20.01.2016 3 6200,12 250,21 3. 461 16.10.2014 20.01.2016 3 6176,64 234,04 4. 430 16.11.2014 20.01.2016 3 6128,72 216,60 5. 400 16.12.2014 20.01.2016 3 7164,87 235,56 6. 369 16.01.2015 20.01.2016 3 8472,17 256,95 7. 338 16.02.2015 20.01.2016 3 9331,59 259,24 8. 310 16.03.2015 20.01.2016 3 11453,25 291,82 9. 279 16.04.2015 20.01.2016 3 10675,36 244,80 10. 249 16.05.2015 20.01.2016 3 9496,71 194,36 11. 218 16.06.2015 20.01.2016 3 9385,93 168,18 12. 188 16.07.2015 20.01.2016 3 9303,57 143,76 13. 157 16.08.2015 20.01.2016 3 9251,24 119,38 Всього 2872,96

Алгоритм розрахунку: 3 : 365 х (суму боргу) : 100 х (кількість днів прострочення) = розмір трьох процентів річних.

Таким чином, з відповідача підлягають до стягнення три проценти річних в сумі 2872,96 грн.

В решті вимог про стягнення трьох процентів річних (до стягнення було заявлено три проценти річних в сумі 5738,47 грн.) слід відмовити за безпідставністю цих вимог.

Втрати від інфляції

№ п/пПеріод нарахуванняСукупний індекс інфляціїРозмір заборго-ваності, грн.Втрати від інфляції, грн. зпо 1.вересень 2014 р.січень 2016 р. 159,92024947 6014,75 3604,05 2.жовтень 2014 р.січень 2016 р. 155,41326479 6200,12 3435,69 3.листопад 2014 р.січень 2016 р. 151,7707664 6176,64 3197,69 4.грудень 2014 р.січень 2016 р. 148,9408895 6128,72 2999,45 5.січень 2015 р.січень 2016 р. 144,60280534 7164,87 3195,73 6.лютий 2015 р.січень 2016 р. 140,25490334 8472,17 3410,46 7.березень 2015 р.січень 2016 р. 133,19553973 9331,59 3097,67 8.квітень 2015 р.січень 2016 р. 120,21258098 11453,25 2315,00 9.травень 2015 р.січень 2016 р. 105,44963244 10675,36 581,77 10.червень 2015 р.січень 2016 р. 103,17967949 9496,71 301,97 11.липень 2015 р.січень 2016 р. 102,76860507 9385,93 259,86 12.серпень 2015 р.січень 2016 р. 103,80667179 9303,57 354,16 13.вересень 2015 р.січень 2016 р. 104,64382237 9251,24 429,61 Всього 27183,11

Розрахунок втрат від інфляції виконано судом за допомогою комп'ютерної програми «Законодавство», версія 2.8.8.

Таким чином, з відповідача підлягають до стягнення втрати від інфляції в сумі 27183,11 грн.

В решті вимог про стягнення втрат від інфляції (до стягнення було заявлено втрати від інфляції в сумі 60922,73 грн.) слід відмовити за безпідставністю цих вимог.

Вимоги про стягнення з відповідача штрафу в сумі 15343,78 грн. підлягають задоволенню частково на суму 326,73 грн. за таких підстав:

Пунктом 8.2.2. договору лізингу встановлено, що до лізингоодержувача (відповідача) застосовуються штрафні санкції за вимоги щодо оплати, надіслані позивачем (п. 8.3.1. договору): еквівалент 15 доларів США за першу вимогу, еквівалент 20 доларів США за другу вимогу, еквівалент 25 доларів США за третю вимогу.

Позивач розрахував суму штрафу виходячи з того, що він надсилав відповідачу 15 вимог (в тому числі перших, других та третіх, про які вказано у позовній заяві ).

Разом з тим, позивач подав суду докази надсилання лише єдиної вимоги від 04.08.2015 № 00009243 (якою також повідомляв про відмову від договору ).

Враховуючи, що вказану вимогу здано кур'єру для доставки 11.09.2015 (про що було вказано вище), а при виставленні рахунків позивач використовує обмінний курс за безготівковими операціями ПАТ «Креді ОСОБА_4», чинний станом на робочий день, що передує дню виставлення рахунка, курс гривні до долару США на 10.09.2015 складає 21,782 (https://www.porschefinance.ua/uk/cliet_service/kursi_valyut_2015/veresen_2015).

За таких обставин, штраф передбачений пунктом 8.2.2. договору лізингу (за 1-шу вимогу від 04.08.2015) складає 326,73 грн. (21,782 х 15 доларів США) та підлягає стягненню з відповідача.

В решті вимог про стягнення штрафу (до стягнення було заявлено штраф в сумі 15343,78 грн.) слід відмовити за безпідставністю цих вимог.

Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено:

1. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

2. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Стаття 546 ЦК України:

1. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

2. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Враховуючи, що:

- сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов;

- договором можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання, ніж ті, що встановлені законом;

- можливість встановлення штрафних санкцій, передбачених п. 8.2.2. договору лізингу, не заборонена законом,

клопотання відповідача (викладене у відзиві на позовну заяву від 19.04.2016 та уточненнях до відзиву на позовну заяву від 07.06.2016 ) про визнання недійсним п. 8.2.2. договору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України, відхиляється за його необґрунтованістю та безпідставністю.

Вимоги про відшкодування з відповідача збитків в загальній сумі 414656,51 грн. (прямих збитків та упущеної вигоди) не підлягають задоволенню за таких підстав:

Щодо вимог про стягнення прямих збитків в сумі 4200 грн. (витрати на оплату юридичних послуг щодо вчинення вищевказаного виконавчого напису нотаріуса, наданих ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі», де 3500 грн. вартість сплачених послуг плюс 20 % ПДВ), а також

прямих збитків в сумі 12000 грн. (витрати на оплату юридичних послуг щодо підготовки процесуальних документів, участі у судових засіданнях по даній судовій справі, наданих ТОВ «Юридична фірма «Вернер», де 10000 грн. вартість сплачених послуг плюс 20 % ПДВ):

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно положень ст. 224 Господарського кодексу України, які узгоджуються з положеннями ст. 623 Цивільного кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками, згідно ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України.

Обов'язковими умовами для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків є: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Таким чином, заявляючи позовні вимоги про стягнення збитків, позивач має довести вищезазначені умови в порядку ст. 33 ГПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищенаведені приписи чинного законодавства суд вважає, що витрати позивача на оплату послуг з вчинення виконавчого напису нотаріуса, послуг по юридичному консультуванню, підготовці процесуальних документів та представництва інтересів позивача в суді не є обов'язковими витратами , які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір представників, які будуть представляти його інтереси, є її правом, вказані витрати не мають необхідних ознак збитків, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про фінансовий лізинг.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 13.04.2010 по справі № 05/248-09, від 29.12.2015 по справі № 911/1623/15, в оглядовому листі ВГСУ від 14.01.2014 № 01-06/20/2014 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків».

Щодо вимог про стягнення упущеної вигоди в сумі 104490,29 грн. у вигляді щомісячних платежів за фактичний час користування предметом лізингу за період: вересень 2015 р. - січень 2016 р., а також

упущеної вигоди в сумі 293966,22 грн. у вигляді неодержаних доходів (процентів та комісії) за період: лютий 2016 р. - грудень 2018 р.:

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора, позивача у справі, обов'язок доказування розміру збитків, завданих йому порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України, і доведення того, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані у разі використання об'єкта лізингу.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Крім того, згідно ч. 4 ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання .

Позивач не вживав і не міг вжити заходів щодо одержання доходів (лізингових платежів) починаючи з вересня 2015 р. і далі, так як в односторонньому порядку розірвав договір лізингу з відповідачем у вересні 2015 р.

Суд вважає, що позивачем не доведено обов'язкових умов для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків, а тому вимоги про стягнення збитків (упущеної вимоги), задоволенню не підлягають.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 29.12.2015 по справі № 911/1623/15.

Всього підлягають стягненню з відповідача грошові кошти в сумі 144829,29 грн. ( 109054,92 грн. (борг) + 5391,57 грн. (пеня) + 2872,96 грн. (три проценти річних) + 27183,11 грн. (втрати від інфляції) + 326,73 грн. (штраф) ).

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати позивача на судовий збір в сумі 2171,69 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог; заявлено до стягнення грошові кошти в сумі 727534,83 грн., стягнуто судом 144829,29 грн.; позов задоволено на 19,9 % ) підлягають відшкодуванню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Велен» , м. Харків, проспект Московський, 247 (адреса для кореспонденції: АДРЕСА_1), ідентифікаційний код 23488820, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Порше лізинг Україна» , м. Київ, проспект П. Тичини, 1-в, офіс «В» (адреса для кореспонденції: 01001, м. Київ, а/с 199), ідентифікаційний код 35571472, борг по лізинговим платежам в сумі 109054,92 грн. , пеню в сумі 5391,57 грн. , втрати від інфляції в сумі 27183,11 грн. , три проценти річних в сумі 2872,96 грн. , штраф в сумі 326,73 грн. , витрати на судовий збір в сумі 2171,69 грн. ; наказ видати .

3. В решті позову відмовити.

14 червня 2016 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення буде складено 17 червня 2016 р. і може бути оскаржене протягом 10 днів з цієї дати.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя В.В. Корнієнко

Судді: О.В. Драгнєвіч

ОСОБА_2