Постанова

від 16.06.2016 по справі 916/4432/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2016 р.Справа № 916/4432/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді В.Б. Туренко

суддів М.А. Мишкіної, С.В. Таран

при секретарі судового засідання: А.В. Земляк

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився, про день, час та місце апеляційного перегляду повідомлений належним чином

від відповідача - П.Г. Ніца

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на рішення господарського суду Одеської області від 24.03.2016 року

у справі № 916/4432/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС МОТОРС»

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення 57396,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС МОТОРС» звернулось до місцевого господарського суду з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 24.03.2016р.) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по орендній платі за договором оренди №25-06/10СМ-ПГ від 25.06.2010р., укладеного між позивачем та відповідачем в розмірі 21000,00 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції, що складає 16236,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди, а саме щодо сплати орендної плати, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість, на яку нараховано інфляційні.

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.03.2016р. (суддя Степанова Л.В.), оформленим відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 29.03.2016р., позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 21000,00 грн. основного боргу, 16232,05 грн. інфляційних, 559,85 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач 15.04.2016р., згідно з відбитком штампу на поштовому конверті, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати, у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 25.04.2016р. скаргу прийнято до провадження із призначенням до розгляду. Цією ж ухвалою скаржнику відновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив.

По справі оголошувалась перерва до 16.06.2016р.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, судова колегія зазначає наступне.

25.06.2010р. між ТОВ «СЕРВІС МОТОРС» (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_3 (Орендар) укладено договір оренди №25-06/10 СМ-ПГ, згідно умов якого Орендодавець передав Орендарю у строкове платне користування нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а саме: об'єкт мийки автомобілів, який включає зал мийки, котельну, касу, щитову, компресорну, туалет та коридор; об'єкт кафе, який включає кухню, зал та кафе; об'єкт виставочного залу продажу супутніх авто аксесуарів.

Відповідно до п.п. 4.1. - 4.3. договору за користування об'єктами оренди Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату, яка складає 1000,00 грн. на місяць. Орендна плата виплачується першого числа кожного місяця, починаючи з 01.07.2010р. з випередженням передплати на один місяць. Орендна плата може виплачуватися Орендарем або готівкою в касу Орендодавця або безготівковим розрахунком на його рахунок.

За приписами п.п. 5.1., 5.2 договору, останній набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Договір укладений строком на 2 роки і діє з 01.07.2010р. по 01.07.2013р. з правом його пролонгування (а.с. 8-8 зворотній бік).

29.06.2010р. за актом приймання-передачі Орендарю передані вказані об'єкти (а.с. 9).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.02.2016р. з урахуванням додаткової постанови суду від 15.02.2016р. справі №916/2123/15 позов ТОВ «СЕРВІС МОТОРС» до ФОП ОСОБА_3 про виселення з нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 а саме: об'єкту мийки автомобілів, об'єкту кафе, об'єкту виставочного залу продажу супутніх авто аксесуарів задоволено. Судовим рішенням встановлено, що термін дії договору оренди від 25.06.2010р. №25-06/10 СМ-ПГ був з 01.07.2010р. по 01.07.2012р. , тобто 2 роки з подальшою пролонгацією на той же самий строк - до 01.07.2014р. Отже, договір оренди від 25.06.2010р. №25-06/10 СМ-ПГ є припиненим з 01.07.2014р. (а.с. 90-92).

Станом на день розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції постанова Одеського апеляційного господарського суду від 09.02.2016р. у справі №916/2123/15 є чинною, а відтак відповідно до ст. 35 ГПК має преюдиціальне значення.

В матеріалах справи наявні прибуткові касові ордери за 2 роки - з 16.07.2010р. по 29.06.2012р. (26 шт.) на загальну суму 24700,00 грн. , тоді як орендна плата за 2 роки складала - 24000,00 грн. (24х1000). Всі ці суми обліковуються в картці рахунку (а.с. 11-17, 72-85).

Крім того, в матеріалах справи міститься банківська виписка від 23.07.2012р. про сплату орендної плати у сумі 3000,00 грн. за договором оренди від 25.06.2010р. №25-06/10 СМ-ПГ (а.с. 10).

За твердженням позивача, у відповідача існує заборгованість з орендної плати за період:

-з 01.10.2012р. по 31.12.2013р. у сумі 15000,00 грн. на яку нараховано інфляційні за період з 01.01.2014р. по 31.12.2015р. у розмірі 11847,20 грн.;

-з 01.01.2014р. по 01.07.2014р. у сумі 6000,00 грн., на яку нараховано інфляційні за період з 01.01.2014р. по 31.12.2015р. у розмірі 4388,90 грн. Загалом позивач просив стягнути з відповідача 21000,00 грн. основного боргу, 16236,10 грн. інфляційних

Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий господарський суд виходив із доведеності наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 21000,00 грн. (15000,00 грн. за період з 01.10.2012р. по 31.12.2013р. та 6000,00 грн. за період з 01.01.2014р. по 01.07.2014р.). Здійснивши власний розрахунок інфляційних, суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача інфляцію у розмірі 11843,15 грн. за період з 01.10.2012р. по 31.12.2013р. та у розмірі 4389,59 грн. за період з 01.01.2014р. по 01.07.2014р.

Звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник зазначив про порушення судом норм процесуального права, що полягає в повідомленні відповідача не за адресою його фактичного місце проживання, яка була відома позивачу, проте останній не повідомив про це суд першої інстанції.

Судова колегія не приймає до уваги такі доводи скаржника, оскільки ухвали господарського суду Одеської області від 03.11.2015р., 25.11.2015р., 14.12.2015р. 21.12.2015р., 14.01.2016р., 11.02.2016р., 25.02.2016р. та 15.03.2016р. направлялись відповідачу за належною адресою, зазначеною в витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 11.12.2015р. (а.с. 31-32).

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 в разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009р. № 01-08/350 «Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Отже, суд першої інстанції повідомляв відповідача про день, час та місце судового засідання за належною адресою, а відтак судова колегія не вбачає порушень норм процесуального права з боку суду першої інстанції.

10.06.2016р. скаржником заявлено клопотання про залучення додаткових доказів до матеріалів справи, яке обґрунтовано тим, що ФОП ОСОБА_3 не приймав участі під час розгляду даної справи в суді першої інстанції.

Судова колегія, з урахуванням приписів ст. 101 ГПК України дійшла висновку про прийняття додаткових доказів під час апеляційного перегляду рішення суду, оскільки неповідомлення позивачем суду першої інстанції про фактичне місце проживання відповідача, позбавило останнього на реалізацію процесуальних прав, передбачених ст. 22 ГПК України.

Так, скаржником до клопотання додані наступні документи:

-наказ ТОВ «СЕРВІС МОТОРС» від 14.12.2010р. №4 про розірвання трудових відносин з ОСОБА_4, у зв'язку з його смертю та призначення виконуючим обов'язки директора ОСОБА_5 (а.с. 180);

-відомість про сплату орендної плати ТОВ «СЕРВІС МОТОРС» (а.с. 184). За твердженням відповідача, у зв'язку із фінансовими труднощами товариства, за ініціативою директора товариства ОСОБА_4 існувала домовленість про те, що ОСОБА_3 щомісяця передав директору товариства ОСОБА_4, а після його смерті, його дружині - ОСОБА_5 різні суми коштів від 2500,00 грн. до 20000,00 грн. в рахунок сплати орендних платежів при пролонгації договору оренди від 25.06.2010р. №25-06/10 СМ-ПГ на новий строк. Зазначені суми коштів підлягали оприбуткуванню зазначеним посадовими особами через касу підприємства. Отримання цих коштів підтверджується підписами останньої та печаткою ТОВ «СЕРВІС МОТОРС»;

-постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 19.07.2012р. В якій зазначено, що ОСОБА_5 після смерті її мужа - ОСОБА_6 отримувала від ОСОБА_7 грошові кошти в рахунок орендної плати, про що і розписувалась. До 01.05.2012р. ОСОБА_5 грошові кошті в рахунок орендної плати отримувала, проте за них не розписувалась, оскільки ОСОБА_3 не наполягав на цьому. З 01.05.2012р. по теперішній час грошові кошти від ОСОБА_7 не отримувала (а.с. 190);

-претензію в.о. директора ТОВ «СЕРВІС МОТОРС» ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_3 від 19.07.2012р. № 1 про сплату орендних платежів по договору №25-06/10 СМ-ПГ у розмірі 3000,00 грн. (а.с. 181), котра як вищезазначено була сплачена 23.07.2012р., згідно банківської виписки від 23.07.2012р. про сплату орендної плати у сумі 3000,00 грн. (а.с. 10);

-лист ФОП ОСОБА_3 від 01.08.2012р. на адресу директора ТОВ «СЕРВІС МОТОРС» ОСОБА_5, з якого вбачається, що станом на 01.02.2012р. договір оренди від 25.06.2010р. №25-06/10 СМ-ПГ є діючим. За взаємною домовленістю між сторонами договору, ФОП ОСОБА_3, крім основної суми орендної плати у розмірі 1000,00 грн. за окремою відомістю сплачував додаткові кошти в рахунок майбутніх орендних платежів за цим договором. Станом на 01.05.2012р. ця сума склала 110000,00 грн., із якої ФОП ОСОБА_3 просив з 01.08.2012р. зарахувати щомісячно по 1000,00 грн. в рахунок поточних платежів по орендній платі за договором оренди від 25.06.2010р. №25-06/10 СМ-ПГ (а.с.182). Як зазначив відповідач, на протязі деяких місяців будь-яких претензій з боку ТОВ «СЕРВІС МОТОРС» про наявність заборгованості по орендній платі за договором оренди від 25.06.2010р. №25-06/10 СМ-ПГ не було, що свідчить, про те, що директор товариства ОСОБА_5 щомісячно зараховувала із суми 110000,00 грн. по 1000,00 грн. в рахунок поточних платежів за вказаним договором оренди.

-лист директора ТОВ «СЕРВІС МОТОРС» ОСОБА_8 від 28.03.2013р. вих. №2 на ім'я ФОП ОСОБА_3, з якого вбачається, що з 11.03.2013р. директором ТОВ «СЕРВІС МОТОРС» обрано ОСОБА_8. На даний час договір оренди від 25.06.2010р. №25-06/10 СМ-ПГ є діючим та за умовами п. 4.1. договору оренда плата становить 1000,00 грн. на місяць. Враховуючи те, що вказана орендна плата не відповідає ринковій вартості об'єкта оренди, а між ФОП ОСОБА_3 та колишнім керівництвом ТОВ «СЕРВІС МОТОРС» існувала тіньова домовленість щодо сплати орендної плати, ФОП ОСОБА_3 повідомлено про неприйнятність такої схеми із зазначенням про внесення ним останній раз орендної плати у червні 2012р. у розмірі 3000,00 грн., у зв'язку з чим запропоновано ФОП ОСОБА_3 повідомити у письмовій формі про причини несплати орендної плати тривалий час. Крім того, ТОВ «СЕРВІС МОТОРС» зазначено про відсутність наміру щодо пролонгації договору оренди від 25.06.2010р. №25-06/10 СМ-ПГ, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України товариство вимагало у ФОП ОСОБА_7 до 04.07.2013р. здійснити заходи щодо повернення орендованого майна за актом приймання-передачі (а.с. 183);

-заперечення ОСОБА_5 від 11.11.2013р. на позовну заяву ФОП ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про стягнення 110000,00 у справі Ізмаїльського міськрайонного суду №500/6507/13-ц (провадження 2/500/2969/13), з яких вбачається, що ОСОБА_5 приймаючи від ОСОБА_3 суми по договору оренди виступала в якості представника юридичної особи - ТОВ «СЕРВІС МОТОРС» на підставі наказу від 14.12.2010р. №4. Про те, що ОСОБА_5 отримувала гроші як представник підприємства свідчить і сам ОСОБА_7 в своїй позовній заяві, і той факт, що всі підписи ОСОБА_5 на реєстрі відомостей про оплату орендної плати завірені печаткою підприємства (а.с. 185);

-апеляційну скаргу ОСОБА_5 від 18.12.2013р. на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду від 27.11.2013р. у справі №500/6507/13-ц (провадження 2/500/2969/13), в якій ОСОБА_5 зазначила, що з 14.12.2010р. після смерті директора та співзасновника ОСОБА_4, ОСОБА_5 як співзасновник підприємства офіційно виконувала обов'язки директора ТОВ «СЕРВІС МОТОРС» на підставі від 14.12.2010р. №4 (а.с. 186-187);

-ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду від 24.06.2015р. у справі №500/6507/13-ц (провадження 2/500/82/15) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ «СЕРВІС МОТОРС» (а.с. 188);

-додаткові пояснення ОСОБА_5 по справі №500/6507/13-ц (а.с. 189);

-ухвалу господарського суду Одеської області від 25.05.2016р. у справі №916/2123/15 про відстрочення виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 09.02.2016р. та додаткової постанови від 15.02.2016р. у справі №916/2123/15 до розгляду Вищим господарським судом України поданої ФОП ОСОБА_7 25.05.2016р. касаційної скарги на вказані судові акти (а.с. 191-193).

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права з урахуванням встановлених обставин, судова колегія зазначає слідуюче.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у т.ч. із договорів.

Статтями 626, 628, 629 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України господарські зобов'язання, що виникли на основі договору, існують впродовж його строку.

Зобов'язання в свою чергу, згідно з вимогами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктами 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено вище, ФОП ОСОБА_7 за період з липня 2010р. по липень 2012р. сплатив орендну плату у розмірі 27700,00 грн., тобто станом на 01.08.2012р. існувала переплата орендної плати у розмірі 3700,00 грн ., яку слід віднести в погашення боргу за липень 2012р. - 1000,00 грн., серпень 2012р. - 1000,00 грн., вересень 2012р. - 1000,00 грн., жовтень 2012р. - 700,00 грн. Таким чином, недоплата за жовтень 2012р. становила - 300 грн.

Враховуючи те, що з серпня 2012р. із суми, сплаченої ФОП ОСОБА_7 директору ТОВ «СЕРВІС МОТОРС» за відомістю про сплату орендної плати ТОВ «СЕРВІС МОТОРС» щомісячно зараховувалось по 1000,00 грн. в рахунок поточних платежів по орендній платі за договором оренди від 25.06.2010р. №25-06/10 СМ-ПГ станом на день звернення позивача з даним позовом (02.11.2015р.) у відповідача взагалі відсутня заборгованість по орендній платі за вказаним договором, а відтак підстави для нарахування відповідачу інфляційних також відсутні.

З урахуванням наведеного, судова колегія дійшла висновку про прийняття судом першої інстанції неправомірного рішення, яке підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір за апеляційний перегляд відшкодовуються відповідачу за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 99, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 24.03.2016р. у справі №916/4432/15 скасувати, у позові відмовити.

Стягнути з ТОВ «СЕРВІС МОТОРС» на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судовий збір в сумі 1339,80 грн. за апеляційний перегляд.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови складено 17.06.2016р.

Головуючий суддя В.Б. Туренко

Суддя М.А. Мишкіна

Суддя С.В. Таран