Рішення

від 16.06.2016 по справі 756/9894/15-ц

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

16.06.2016 Справа № 756/9894/15-ц

Унікальний номер 756/9894/15-Ц

Справа № 2/756/630/16

РІШЕННЯ

Іменем України

07 червня 2016 року Оболонський районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Богдан О.О.

з участю секретаря Мірошниченко Я.Ю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Благодійної організації «Благодійний фонд ветеранів війни (учасників війни, бойових дій та інвалідів війни) «ВЕТЕРАН», ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

у серпні 2015 року позивач звернулася до суду з даним позовом. В обгрунтування позовних вимог зазначила, що 21 березня 2013 року між нею та Благодійною організацією «Благодійний фонд ветеранів війни (учасників війни, бойових дій та інвалідів війни) «ВЕТЕРАН», (далі благодійний фонд) в особі президента фонду ОСОБА_2 був укладений договір позики.

Згідно цього договору вона передала, а ОСОБА_2 прийняла грошові кошти в сумі 350 000, 00 грн. строком на 6 місяців під 2,5 %. в місяць. Позичальник, згідно договору зобов'язався повернути позику в сумі 463 750,00 грн.

В зв'язку з тим, що ОСОБА_2 після закінчення шестимісячного терміну позивачу ніяких грошей не сплатила, то остання звернулася до неї з претензією, на що ОСОБА_2 попросила продовжити термін повернення грошей до 1 листопада 2013 року і пообіцяла, що вона обов'язково поверне всі кошти і вже в розмірі 472 500,00 грн.

Згодом ОСОБА_2 почала повертати позивачці грошові кошти. 21 жовтня 2013 року у офісі благодійного фонду по вул. Маршала Гречко, 20А вона повернула 5000, 00 грн., 20 листопада 2013 року - 20000, 00 грн., 20 березня 2014 року повернула 15000, 00 грн.

В березні 2014 року ОСОБА_2 позивачці заявила, що її гроші вона витратила на особисті потреби і більше ніяких грошей їй повертати не збирається. Крім того, ОСОБА_2 заявила, що у разі намагання позивача звернутися до правоохоронних органів, вона, маючи впливові зв'язки у даній структурі, зробить для неї багато проблем, в тому числі відкриє відносно неї кримінальне провадження, а потім взагалі перестала відповідати на телефонні дзвінки позивача і впускати позивач та її чоловіка до офісу благодійного фонду.

15 квітня 2014 року за зверненням позивача прокуратурою Подільського району м. Києва до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України за № 42014100070000075 і проведення досудового розслідування було доручено слідчому відділу Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві. Через деякий час кримінальне порушення було перекваліфіковано з ч.1 ст. 190 на ч. 4 ст. 191 КК України.

Знаходячись під слідством ОСОБА_2 повертала позивачу її грошові кошти вже в кабінеті слідчого Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві.

17 вересня 2014 року ОСОБА_2 повернула 30000,00 грн., а 2 жовтня 2014 року - 10000, 00 грн.

31 грудня 2014 року Прокуратурою Подільського району м. Києва кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 було взагалі закрите у зв'язку з відсутністю в діянні ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення.

Після закриття відносно ОСОБА_2 кримінального провадження вона взагалі перестала відповідати на телефонні дзвінки.

Позивач зазначає, щона сьогоднішній день ОСОБА_2 має повернути їй грошові кошти з урахуванням відсотків згідно договору сумі 694 951, 00 грн.

З урахуванням інфляції сума грошової заборгованості ОСОБА_2 складає 60% від суми займу, тобто 210 000,00 грн.

Позивач вважає, що в наслідок неправомірних дій відповідача їй завдано моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з її небажанням повернути їй всі грошові кошти,а також її моральні страждання поглибились у зв'язку із зухвалою поведінкою ОСОБА_2, яка замість добровільного повернення коштів стала погрожувати їй відкриттям відносно неї кримінального провадження.

Зазначила, що після того, як ОСОБА_2 в березня місяці 2014 року заявила їй, що вона взагалі не має наміру повертати їй гроші і відкриє відносно неї кримінальне провадження, у неї стався інсульт і вона майже повністю втратила свій спокій і сон. З тих пір вона проходить регулярне амбулаторне лікування і також несе матеріальні збитки, так як купляє лікарські препарати для підтримання свого здоров'я, які придбала на загальну суму 9 535,64 грн. У зв'язку з такими обставинами позивачка оцінює завдану моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн.

26.01.2016 року позивач подала заяву про зменшення позовних вимог та просила стягнути з Благодійної організації «Благодійний фонд ветеранів війни (учасників війни, бойових дій та інвалідів війни) «ВЕТЕРАН» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики 621009,30 грн, з яких основна заборгованість 383750,00 грн, 3% річних за прострочення оплати 23068,05 грн, збиткі завдані інфляцією 214191,25 грн.

В даній заяві позивач не зазначила щодо вимог про відшкодування моральної шкоди та заяву про залишення цих вимог без розгляду також не подала. Таким чином позивач крім іншого заявила вимогу про відшкодування моральної шкоди в розмірі 20000,00 грн.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просила задовольнити.

Представник відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечував. Пояснив суду, що Благодійна організаця «Благодійний фонд ветеранів війни (учасників війни, бойових дій та інвалідів війни) «ВЕТЕРАН» дійсно отримав позику від ОСОБА_1 на підставі договору позики від 21 березня 2013 року. Договір був підписаний президентом фонду ОСОБА_2 на підставі повноважень, що визначені Статутом.

Гроші за договором були використані саме фондом на дії, що передбачені Статутом . Договорів між фізичними особами сторонами не укладено.

Кримінальне провадження прокуратурою Подільського району м. Києва відносно ОСОБА_2 закрито у зв»язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення.

Своєчасно борг не сплачено фондом у зв»язку з відсутністю фінансів, про що відомо позивачу як його учаснику. Проте фонд мав намір повернути борг позивачу.

Позичальник повернув кошти в сумі 80000,00 грн. На повернення залишку боргу ОСОБА_1 вивезла з фонду товар та перемістила його до свого гаража.

25 березня 2013 року позивач самовільно вивезла з складського приміщення фонду 36 ящиків з гуманітарною допомогою. Зі слів позивача, зазначені ящики вона вивезла в якості застави за договором позики. Факт вивезення гуманітарної допомоги підтверджується протоколом №41 зборів правління Благодійної організації «Благодійний фонд ветеранів війни (учасників війни, бойових дій та інвалідів війни) «ВЕТЕРАН» від 25 листопада 2013 року та розпискою від 25 березня 2013 року, що складена позивачем.

Пояснив, що вмістом цих 36 ящиків гуманітарної допомоги було 3510 одиниць одягу, які відповідач фонд оцінює у 383750,00 грн. і вважає свої зобов»язання за договором виконаними. Просив в задоволенні позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечувала. Пояснила суду, що 21 березня 2013 року між Благодійним фондом «Ветеран» та ОСОБА_1 був укладений договір позики на суму 350000,00 грн.

На виконання умов договору фонд повернув позивачу 80000,00 грн. Зазначила, що вона, як фізична особа, жодних договорів не укладала, гроші не привласнювала, а повертала позивачу від фонду, але свої кошти, оскільки відчувала відповідальність як президент. Крім того, пояснила, що позивачу відомо, в якому скрутному становищі опинився фонд у зв»язку з відсутністю фінансування Мінсоцполітики станом на 2013 рік і позичила позивач фонду гроші, знаючи, що буде фінансування державою згодом і їй повернуть гроші з відсотками.

На той час їх своєчасно не профінансували і товар також стояв не розмитнений, а тому саме фонд потребував фінансової допомоги. Особисто відповідач в такій кількості грошей для особистих потреб не потребувала. При цьому зазначила, що позивач самовільно з погрозами агресивно з»явилася до фонду 20 листопада 2013 року, виламали двері і забрали 36 ящиків з гуманітарним одягом . Тому відповідач вважає, що фонд з позивачем розрахувався, а вона особисто жодних зобов»язань перед позивачем не має. Просила в задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши письмові докази по справі, встановив обставини зазначені нижче.

21 березня 2013 року між ОСОБА_1 та Благодійною організацію «Благодійний фонд ветеранів війни (учасників війни, бойових дій та інвалідів війни) «Ветеран» в особі президента фонду ОСОБА_2 був укладений договір позики.

Згідно цього договору позикодавець ОСОБА_1 передала, а позичальник Благодійна організація «Благодійний фонд ветеранів війни (учасників війни, бойових дій та інвалідів війни) «Ветеран» в особі президента фонду ОСОБА_2 прийняла грошові кошти в сумі 350 000, 00 грн. строком на 6 місяців та зобов»язався повернути 463750,00 грн.

За змістом договору «у випадку неможливості повернення позичальником суми позики грошовими коштами він несе матеріальну відповідальність що належить йому на правах приватної власності , а у випадку неможливості особистого повернення позики правонаступником є ОСОБА_2» Строк дії договору не визначено. Договір підписано з одного боку позикодавцем - ОСОБА_1, а з іншого позичальником БФ «Веретан» ЄДРПОУ 24923100, в особі президента фонду ОСОБА_2, зазначено розрахунковий рахунок фонду та печатка юридичної особи.

Повноваження особи, що підписала даний договір від імені юридичної особи - ОСОБА_2, позивачем не оспорюються.

Судом встановлено, що після закінчення шестимісячного терміну позикодавцю борг своєчасно не повернуто.

ОСОБА_2 попросила позикодавця продовжити термін повернення грошей до 1 листопада 2013 року вже в розмірі 472 500,00 грн. , що підтверджується розпискою (а.с.13)

21 жовтня 2013 року у офісі БФ «Ветеран» по вул. Маршала Гречко, 20А ОСОБА_2 повернула 5000, 00 грн., 20 листопада 2013 року - 20000, 00 грн., 20 березня 2014 року повернула 15000, 00 грн.

17 вересня 2014 року ОСОБА_2 повернула 30000,00 грн., а 2 жовтня 2014 року - 10000, 00 грн.

Основна заборгованість за договором позики складає 383750,00 грн., що підтверджено сторонами.

31 грудня 2014 року Прокуратурою Подільського району м. Києва кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 закрите у зв'язку з відсутністю в діянні ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення.

На час розгляду справи відповідачем суму заборгованості позивачу повернуто не було.

За ч.1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов»язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

З врахуванням викладеного вище суд прийшов до висновку про те, що сторонами договору позики від 21 березня 2013 року є ОСОБА_1 та Благодійна організація «Благодійний фонд ветеранів війни (учасників війни, бойових дій та інвалідів війни) «Ветеран».

Відповідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання. (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов»язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляються.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, передбачено, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов»язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того відповідно до вимог ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту та справедливості.

На підтвердження своїх вимог щодо стягнення боргу з ОСОБА_2, позивачка зазначає, що відповідач є президентом благодійного фонду і в якості правонаступника повинна нести відповідальність по виконанню зобов»язання .

Проте суд не може погодитись з таким твердженням, оскільки договір позики укладено саме між фізичною особою ОСОБА_1 і фондом як юридичною особою. Будь-яких доказів на підтвердження неможливості повернення коштів фондом , а тим більше щодо наявності правонаступника його у виконанні зобов»язання - ОСОБА_2 як фізичної особи відсутні.

Крім того,самі сторони підтвердили, що ОСОБА_2 позику у ОСОБА_1 для власних потреб не брала і відповідних договорів або розписок не укладала.

Також суд не вважає новим зобов»язанням розписки ОСОБА_2 видані позикодавцю з проханням продовжити терміни договору та зобов»язанням повернути гроші, оскільки судом встановлено, що під ці розписки гроші сторонами не передавалися і їх зміст є наслідком укладення договору позики від 21 березня 2013 року.

Судом встановлено, що за період прострочення з січня 2014 року по лютий 2014 року збитки від інфляції становлять 3510,00грн.

За період з квітня 2014 року по серпень 2014 року збитки від інфляції - 40680,00 грн.

За період з листопада по грудень 2014 - 19187,50 грн. З січня по липень 2015 - 150813,75 грн.

3% річних становить 9714,66 грн.

З врахуванням викладеного суд прийшов до висновку про існування зобов»язань благодійного фонду перед ОСОБА_1, які на даний час не виконані, а тому позов в частині стягнення суми боргу, 3 процентів річних та інфляційних збитків підлягає задоволенню в частині стягнення з Благодійної організації «Благодійний фонд ветеранів війни (учасників війни, бойових дій та інвалідів війни) «Ветеран».

Позовні вимоги про стягнення суми боргу з ОСОБА_2 задоволенню не підлягають як безпідставні.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім»ї чи близьких родичів.

Вирішуючи питання щодо відшкодування моральної шкоди суд виходить з пояснень сторін про те, що вони як учасники фонду знали про те, що фонд не має грошей і не був профінансований, зокрема, позивач знала про фінансові проблеми фонду, але прийняла рішення щодо його кредитування на суму в 350000,00 грн. з зобов»язанням повернути їй через шість місяців 463750,00 грн. За таких обставин суд вважає, що сама позивач прийняла рішення і обрала контрагента і умови не врахувавши всі ризики такого кредитування.

За таких обставин суд не вважає дії відповідачів протиправними, оскільки має місце невиконання зобов»язань, внаслідок яких відповідач несе відповідальність за ст. 625 ЦК України.

Пояснення позивача про те, що відповідач її ображала та погрожувала порушенням кримінальної справи в судовому засіданні доказами не підтвердилися, крім того, кримінальне провадження було порушено позивачем відносно відповідача, а не навпаки.

Також суду не надано належних та допустимих доказів, як то довідки лікаря-психолога тощо, про наявність причинного зв»язку між діями відповідачів кожного окремо та лікуванням позивача у 2015 році та поставленим у лютому 2015 року діагнозом ранній церебральний атеросклероз, гіпертонічна хвороба 2 ст, ревматроїдний поліартрит, остаточні явища перенесеного невриту лівого лицевого нерву у 2007 році, що підтверджується витягом з історії хвороби КМКЛ №9 №2081 від19.02.2015 (а.с.34), витягом з історії хвороби №9 №6928 від 22.05.2015 року(а.с.35).

На підставі викладеного та оцінюючи у сукупності зібрані у справі докази суд прийшов до висновку про не доведення в судовому засіданні вимог про відшкодування моральної шкоди.

Згідно ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 3654, 00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 23, 509, 525, 526, 530, 610, 625, 629, 1046, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 15, 30, 60, 88, 212-214 Цивільного процесуального України, суд,

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 до Благодійної організації «Благодійний фонд ветеранів війни (учасників війни, бойових дій та інвалідів війни) «ВЕТЕРАН», ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з Благодійної організації «Благодійний фонд ветеранів війни (учасників війни, бойових дій та інвалідів війни) «ВЕТЕРАН» (Ідентифікаційний код: 24923100, м. Київ 04213, вул. Північна, 54-Г) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) борг за договором позики від 21 березня 2013 року в сумі:

- основної заборгованості 383750 (трьохста вісьмидесяти трьох тисяч сімиста п»ятидесяти) гривень,00 коп.;

- 3% річних в сумі 23068 (двадцяти трьох тисяч шестидесяти вісьми) гривень, 05 коп.; -інфляційні збитки в сумі 214191 (двохста чотирнадцяти тисяч ста дев»яносто однієї)грн. 25 коп.

Стягнути з Благодійної організації «Благодійний фонд ветеранів війни (учасників війни, бойових дій та інвалідів війни) «ВЕТЕРАН» (Ідентифікаційний код: 24923100, м. Київ 04213, вул. Північна, 54-Г) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) судові витрати в сумі 3654,00 грн.

В решті вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Апеляційним судом м. Києва.

Суддя: Богдан О.О.