Рішення

від 15.06.2016 по справі 344/7156/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/7156/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1180/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Бойчук О. В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Максюти І.О.,

суддів: Горблянського Я.Д., Ковалюка Я.Ю.,

секретаря Капущак С.В.

з участю представника апелянта ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Домсервісінком» про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_2 на заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 25 листопада 2015 року,

в с т а н о в и л а :

В березні 2015 року представник Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Домсервісінком» про стягнення заборгованості за кредитним договором мотивуючи позов тим, що 31.03.2008 року між Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № BL3317, відповідно до якого ОСОБА_6 отримав кредит у розмірі 21 000 Доларів США з кінцевим терміном повернення 01.03.2015 року. Однак через світову фінансову кризу ОСОБА_6 належним чином не міг виконувати взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим 22.06.2010 року між позивачем та ОСОБА_6 було укладено новий кредитний договір № BL3317 на строк до 01.02.2017 року, за умовами якого позивач надав відповідачу кредитні кошти в сумі 206 216, 05 грн. з цільовим призначенням на погашення заборгованості позичальника перед банком за кредитним договором № BL3317 від 31.03.2008р. Станом на 18.02.2015 року відповідач має заборгованість 111 033,35 грн., яка складається з : 100 763,69 грн. заборгованості по сумі кредиту; 10 961,01 грн. простроченої заборгованості по сумі кредиту; 9 320, 52 грн. відсотків; 949,14 грн. підвищених відсотків. З метою забезпечення виконання ОСОБА_6 своїх зобов'язань по кредитному договору було укладено договір поруки №BL3317-П/1 від 22.06.2010 року з ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Домсервісінком». Просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № BL3317/1 від 22.06.2010 року, стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Домсервісінком» солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» кошти в розмірі 111 033,35 грн.

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 25 листопада 2015 року позов задоволено.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_6, ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Домсервісінком», на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором № BL3317 від 31.03.2008 року в сумі 111 033, 35 грн.

Стягнуто з ОСОБА_6 та з ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Домсервісінком» на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» по 555, 17 грн. витрат по оплаті судового збору.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 08 квітня 2016 року заява ОСОБА_6 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення. (а.с.95).

Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_6 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на незаконність та необгрунтованість рішення, порушення норм матеріального та процесуального права, суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам.

Апелянт вказав, що в матеріалах справи відсутні відповідні докази повідомлення відповідача, про час та місце розгляду справи, зокрема підпису на повідомленні про вручення судової повістки про виклик в судове засідання. Відповідачу стало відомо про наявність заочного рішення тільки після ознайомлення з матеріалами справи 11 січня 2016 року, так як копію рішення не було отримано.

Суд не взяв до уваги той факт, що 22.06.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено новий кредитний договір № BL3317/1, за умовами якого відповідачу були надані кредитні кошти в сумі 206 216,05 грн. з цільовим призначенням погашення заборгованості позичальника перед банком за кредитним договором № BL3317 від 31.03.2008 року. Тобто, заборгованість за кредитним договором № BL3317 від 31.03.2008 року була погашена і такий договір припинив своє існування. Однак заочним рішенням заборгованість стягнуто за кредитним договором № BL3317 від 31.03.2008 року, тобто задоволено вимогу, яка не була заявлена позивачем.

Також апелянт вказав, що відповідно до довідки № 052/80 Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» від 05 лютого 2016 року станом на 05 лютого 2016 року заборгованість за кредитним договором № BL3317/1 від 22.06.2010 року становить суму у розмірі 50 483, 95 грн., а відповідно до заочного рішення , стягнено заборгованість в розмірі 111 033, 35 грн.

Просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вислухавши представника апелянта та представника позивача, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає її обґрунтованою, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб.

За приписами ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Крім того, в силу ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з положень ст.ст. 554, 526, 1050, 1054 ЦК України, встановивши, що відповідач ОСОБА_6 не виконав умови кредитного договору від 31.03.2008р., у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 111 033, 35 грн., яка не оплачена ні позичальником, ні поручителем ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Домсервісінком», тому підлягає стягненню з обох відповідачів в солідарному порядку.

З такими висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, оскільки суд порушив норми процесуального права, неповно з'ясував обставини справи, що стало причиною ухвалення незаконного рішення.

Судом встановлено, що 31.03.2008 року між Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № BL3317 з додатками № 1 та №2 (а.с.18-26), згідно якого ОСОБА_6 отримав кредит у розмірі 21 000 Доларів США з кінцевим терміном повернення 01.03.2015 року.

Із матеріалів справи вбачається, що 22.06.2010 року між Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № BL3317/1, з додатком №1 - графік погашення кредиту та додатком №2, на строк до 01.02.2017 року, за умовами якого банк надав ОСОБА_6 кредитні кошти в сумі 206 216, 05 грн. з цільовим призначенням на погашення заборгованості позичальника перед банком за кредитним договором № BL3317 від 31.03.2008 року. (а.с.8-15).

З метою забезпечення виконання ОСОБА_6 своїх зобов'язань по кредитному договору було укладено договір поруки № BL3317-П/1 від 22.06.2010 року з ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Домсервісінком».

Відповідно до п.п. 1.3., 1.4. договору поруки, ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Домсервісінком» несе солідарну відповідальність перед банком та відповідає по всіх зобов'язаннях відповідача ОСОБА_6 в повному обсязі , а саме за повернення кредиту, сплати відсотків за користування ним, сплати пені та інших штрафних санкції, передбачених умовами кредитного договору. (а.с.27-29).

Розглянувши справу по суті до обох відповідачів, суд першої інстанції не врахував, що позов банку до ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Домсервісінком» не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Так, відповідно до ч. 1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В силу ст. 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» №3 від 01.03.2013 роз'яснено, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12), Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Матеріали справи свідчать, що позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Домсервісінком» виникли з договору поруки № BL3317-П/1 від 22.06.2010р., укладеного між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Домсервісінком» ( а. с.27-29). Вимоги позивача до ОСОБА_6 виникли з кредитного договору № BL3317/1 від 22.06.2010, укладеного між ПАТ «Універсал Банк» та відповідно ОСОБА_6 (а. с.8-17).

Таким чином, з позовної заяви вбачається, що спір виник, як між юридичними особами: ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Домсервісінком», так і між юридичною і фізичною особами: ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_6

З цього питання викладені правові позиції Верховним Судом України у Постановах від 01 липня 2015 року у справах № 6-745 цс15 та № 6-467цс15, відповідно до яких не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Відповідно до ст. 360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб»єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, закон встановлює пріоритет висновків Верховного Суду України над положеннями постанов Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав, які суперечать цим висновкам.

Оскільки правовідносини між сторонами, а саме позивачем та відповідачем ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Домсервісінком» виникли в результаті укладання господарського договору, тому врегульовані Господарським кодексом України. За таких обставин в цій частині провадження по справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України у зв'язку із тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Що ж стосується правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем ОСОБА_6 із кредитного договору, то в цій частині спір підсудний судам загальної юрисдикції.

Вирішуючи спір в цій частині, суд першої інстанції не звернув уваги, що позивач претендує на стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_6, яка виникла з кредитного договору від 22 червня 2010 року.

При тому у судовому засіданні представник позивача надав пояснення, що зобов'язання за кредитним договором від 31 березня 2008 року, укладеним між позивачем та відповідачем ОСОБА_6 (за яким суд стягнув заборгованість), припинено шляхом його виконання.

Що ж стосується кредитного договору від 22 червня 2010 року, суд не перевірив наявність і розмір заборгованості відповідача ОСОБА_6 за договором станом на 18.02.2015р., необґрунтовано ухвалив рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

В силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно зі ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із матеріалів справи встановлено, що в порушення умов кредитного договору позичальник ОСОБА_6 свої зобов'язання належним чином не виконував, у зв»язку з чим періодично виникала прострочена заборгованість зі сплати кредиту, а саме з 01. По 31.10.2011р. у сумі 90, 12 грн., яка була сплачена у наступному розрахунковому періоді, з 01 по 30.06.12р. у сумі 368, 01 грн., яка була сплачена у наступному розрахунковому періоді, з 01 по 30.092013р. у сумі 4,04 грн., яка була сплачена у наступному розрахунковому періоді, з 01 по 31.01.2014р. у сумі 21,21 грн., яка була сплачена у наступному розрахунковому періоді, а за період з 01.05.2014р. по 18.02.2015р. заборгованість за кредитом зовсім не сплачувалася та склала суму у розмірі 10 961, 01 грн. За період з 01.06.2014р. по 18.02.2015р. утворилася заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами у розмірі 9 320, 52 грн. Починаючи з 01.11.2014р. по 18.02.2015р. утворилася заборгованість по підвищених відсотках у сумі 949, 14 грн. Про це свідчить розрахунок заборгованості за кредитним договором (а.с.5-7), розмір заборгованості по цих позиціях станом на 18.02.2015 року не спростований відповідачем.

Правильність арифметичного розрахунку загальної заборгованості з урахуванням дострокового погашення кредиту у повному обсязі станом на 18.02.2015р. на суму 111 033, 35 грн. не підтвердилася у судовому засіданні, проти чого не заперечував представник позивача.

08 листопада 2014 року Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» рекомендованою кореспонденцією було направлено ОСОБА_6 за місцем реєстрації місця проживання на момент укладення договору вимогу від 04.11.2014 року про сплату заборгованості. При тому банк попередив, що у випадку невиконання цієї вимоги термін повернення кредиту визнається банком таким, що настав достроково на тридцять перший день з моменту отримання цієї вимоги та банк буде вимушений стягнути всю суму кредиту в примусовому порядку. (а.с.31).

Відповідач не представив суду доказів, що у цей строк заборгованість ним була сплачена.

Доводи представника апелянта про те, що ОСОБА_6 змінив місце проживання, тому не можна вважати, що ним була отримана вимога про сплату заборгованості, що виключає право банку на дострокове погашення кредиту, не заслуговують на увагу, оскільки вимога банком була направлена за адресою, зазначеною сторонами у кредитному договорі за місцем реєстрації проживання відповідача на момент укладення договору, сам відповідач у судовому засіданні не надав доказів про те, що він повідомляв банк про зміну місця проживання, тому слід вважати, що банк виконав належним чином свій обов»язок, повідомивши відповідача про дострокове повернення кредиту.

Під час розгляду даної справи у апеляційному суді сторонами не заперечується, що відповідач сплатив частину заборгованості за кредитом і станом на 07 червня 2016 року має заборгованість перед банком у розмірі 35017, 41 гривень по тілу кредиту та 145, 91 грн. - нарахованих відсотках, що підтверджується довідкою про стан заборгованості по кредиту, наданою суду і ця заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі в частині позовних вимог до ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Домсервісінком» та задоволення позову частково до ОСОБА_6 на суму 35 163, 32 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307, 309, п.1.ч.1 ст.205, 310, 313, 314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 25 листопада 2015 року скасувати.

Провадження по справі в частині задоволення позову до ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Домсервісінком» про стягнення заборгованості за кредитним договором закрити.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором № BL3317/1 від 22.06.2010 року, яка утворилася станом на 07 червня 2016 року у розмірі 35 163, 32 (тридцяти п»яти тисяч ста шістдесяти трьох гривень тридцяти двох копійок), що складається із тіла кредиту у сумі 35017, 41 (тридцяти п»яти тисяч сімнадцяти гривень сорока однієї копійки) та нарахованих відсотків у розмірі 145, 91 ( ста сорока п»яти гривень дев»яносто однієї копійки).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 355, 35 гривень (триста п»ятдесят п»ять гривень тридцять п»ять копійок).

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: І.О. Максюта

ОСОБА_7

ОСОБА_8