Ухвала

від 16.06.2016 по справі 825/3850/15-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/3850/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С. В. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

16 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

представників позивача Райхіля І. В., Скорини І. М., Волкової М. В., представника відповідача Паншиної І. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Головного управління ДФС в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом Чернігівського міжрайонного управління водного господарства до Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Головного управління ДФС в Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, відділ Держгеокадастру у Ріпкинському районі Чернігівської області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Чернігівське міжрайонне управління водного господарства звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Головного управління ДФС в Чернігівській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.08.2015 р. № 0003841500.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено камеральну перевірку податкової декларації з плати за землю за звітний 2015 рік Чернігівського міжрайонного управління водного господарства, за результатами якої складено акт перевірки від 22.07.2015 р. № 213/15-115/01034314.

Вказаною перевіркою встановлено, що за даними державного земельного кадастру, станом на 01.01.2015 р. за позивачем у постійному користуванні обліковуються земельні ділянки, загальною площею 304,2741 га. Однак, позивачем 18.02.2015 р. подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік лише за земельну ділянку площею 0,2741 га, яка розташована на території Ріпкинської селищної ради, КОАТУУ: 7424455100.

За неподання Чернігівським МУВГ податкової звітності з плати за землю за кожну земельну ділянку, що знаходиться у користуванні, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 11.08.2015 р. № 0003841500, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у сумі 2720,00 грн. відповідно до п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із п.п. 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Дана норма кореспондується зі ст. 269 Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно їх обтяжень».

Відповідно до п. 286.1, п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Згідно із п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Як вбачається з матеріалів справи, та листа Ріпкинської районної державної адміністрації від 29.04.2016 р. № 03-69/8-1208, право користування спірними земельними ділянками у позивача відсутнє.

Так судом першої інстанції було правильно встановлено, що Чернігівське МУВГ на правах постійного користувача має земельну ділянку за адресою: смт. Ріпки, вул. Лісна, 17-а, Ріпкинського району, Чернігівської області, площею 0,2741 га, на підставі рішення Ріпкинської селищної ради від 31.03.2004 р., що підтверджується актом про право постійного користування земельною ділянкою від 04.02.2005 р. серії ЯЯ № 370169 та витягом із Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 29.10.2015 р. (а. с. 18, 55-57).

В той же час, незважаючи на твердження апелянта про перебування у постійному користуванні позивача решти земельних площ, відображених у статистичних даних, таке твердження не підтверджене відповідними державними актами про право постійного користування або іншими правовстановлюючими документами.

Натомість, колегія суддів зазначає, що у спорі, що розглядається, обов'язок подання податкової звітності не перебуває у наслідковому зв'язку з фактичним користування земельними ділянками, натомість, залежить виключно від державної реєстрації прав на ці ділянки.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Головного управління ДФС в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом Чернігівського міжрайонного управління водного господарства до Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Головного управління ДФС в Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, відділ Держгеокадастру у Ріпкинському районі Чернігівської області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. Беспалов Суддя І. О. Грибан Суддя О. А. Губська (Повний текст ухвали виготовлено 16.06.2016 р.)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.