Ухвала

від 15.06.2016 по справі 826/25617/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/25617/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

15 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретаря судового засідання Тищенко Н.В., за участі представник позивача Кучумова В.І., представника відповідача Диба Ю.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2016 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ПНП" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

20.11.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "ПНП" (надалі ТОВ "Компанія "ПНП") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.11.2015р. №72126552203 та №72026552203.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки податкового органу щодо відсутності факту реальності здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «Норман Трейд Плюс» (код ЄДРПОУ 38149070), ТОВ «Леотрейдінг Плюс» (код ЄДРПОУ 38124564), ТОВ «Леотрейдінг Нью» (код ЄДРПОУ 3865810) є необґрунтованими та безпідставними, та спростовуються належним чином складеними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2016 р. позовні вимоги задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 12.11.2015р. №72126552203 та №72026552203.

Суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з контрагентом здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються первинними документами.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.04.2016 р. як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що оскільки позивачем до перевірки по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Норман Трейд Плюс» надані не всі необхідні первинні документи, а контрагенти ТОВ «Леотрейдінг Плюс» та ТОВ «Леотрейдінг Нью» визнані банкротами, то вважають, що при прийняті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв в межах та у спосіб визначений законом.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що податковим органом на підставі наказу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС України у місті Києві від 07.10.2015 № 2359 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Компанія ПНП» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Норман Трейд Плюс» (код ЄДРПОУ 38149070), ТОВ «Леотрейдінг Плюс» (код ЄДРПОУ 38124564), ТОВ «Леотрейдінг Нью» (код ЄДРПОУ 3865810) за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 р.

За результатами зазначеної перевірки складено Акт від 30.10.2015р. №469/26-55-22-03/36386596 про порушення: ст. 134, п.п. 138.1.1, п. 138.2 статті 138, п.п. 139.1.9 статті 139 ПК України за період з 01.12.2012р. по 31.12.2012р., в результаті чого позивачем завищено витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування з придбання товарів (робіт, послуг) з податку на прибуток всього на суму 1 804 400,00грн., що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на суму 378 092,00грн. та порушення п. 185.1 статті 185, п. 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України та з урахуванням п. 102.1 статті 102 ПК України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ на суму 31 387,83грн., у тому числі по періодам: жовтень 2012 року - 3 333,33грн., листопад 2012 року - 6 883,33грн., грудень 2012 року - 3 779,67грн., січень 2013 року - 3 333,33грн., лютий 2013 року - 3 556,67грн., березень 2013 року - 2 816,67грн., квітень 2013 року - 4 386,00грн. та травень 2013 року - 3 298,83грн.(т.1. а.с. 16-29)

На даний акт позивачем подано заперечення, яке було розглянуто відповідачем 09.11.2015 року та надано відповідь листом за № 27345/10/26-55-22-03, яким висновки акту залишено без змін. (т.1. а.с. 30-41)

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС України у місті Києві 12.11.2015р. прийняті податкові повідомлення - рішення №72126552203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 590 768,75грн., у тому числі основний платіж - 472 615грн. та штрафні санкції - 118 153,75грн. та №72026552203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 39 234,79грн., у тому числі основний платіж - 31 387,83грн. та штрафні санкції - 7 846,95грн.(т.1 а.с. 14-15)

Не погодившись з даними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вищенаведені обставини встановлені судом першої інстанції, перевірені, знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу положень підпунктів 198.6 та 198.3. статті 198 Податкового кодексу України випливає, що виникнення у платника ПДВ права на включення податку до податкового кредиту пов'язано із фактичним відбуттям господарської операції з постачання товарів (виконання робіт, надання послуг), визначеної в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі за текстом Закон №996-XIV). Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 необхідною умовою для віднесення позивачем сум податку з придбаних товарів (робіт, послуг) до податкового кредиту та до складу валових витрат є факт придбання таких товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в межах його власної господарської діяльності, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (робіт, послуг), тому в межах даного спору підлягає встановленню факт підтвердження сум витрат на придбання товарів (робіт, послуг) належним чином оформленими первинними документами, факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентом та спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «Норман Трейд Плюс» (Постачальник) укладено договір поставки від 30.05.2012р. №7, згідно умов якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію згідно специфікації. Асортимент продукції, її кількість та вартість зазначаються в специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору. Постачання продукції здійснювалось автотранспортом за рахунок Постачальника на умовах поставки EXW м. Сніжне відповідно до вимог Міжнародних правил інтерпретації ІНКОТЕРМС -2000.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано суду складений ТОВ «Норман Трейд Плюс» акт приймання - передачі від 20.09.2012р. №1/20 та податкові накладні: №1 від 01.06.2012р., №6 від 18.06.2012р., №1 від 04.07.2012р., №8 від 24.07.2012р., №2 від 01.08.2012р., №3 від 06.08.2012р., №12 від 14.08.2012р., №1 від 05.09.2012р., №3 від 10.09.2012р., №4 від 11.09.2012р., №7 від 20.09.2012р. На підставі виписаних ТОВ «Норман Трейд Плюс» податкових накладних, позивачем задекларовано податковий кредит з ПДВ.

Також між позивачем (Замовник) та ТОВ «Леотрейдінг Плюс» (Виконавець) укладено договір охорони від 01.10.2012р. №12, умови якого є надання послуг щодо охорони та супроводження нафтопродуктів, які перевозяться залізничним транспортом на території України. Виконавець зобов'язується забезпечити супровід, недоторканість, збереження товару усього напряму слідування до моменту передачі товару.

На підтвердження виконання умов цього договору позивачем надано суду виписані ТОВ «Леотрейдінг Плюс» податкові накладні: №345 від 24.10.2012р., №359 від 05.11.2012р., №360 від 22.11.2012р., №361 від 26.11.2012р., №362 від 27.11.212р., №120 від 07.12.2012р., №121 від 20.11.2012р., №169 від 28.01.2013р., №5 від 05.02.2013р., №134 від 22.02.2013р. та складені акти виконаних робіт: №1 від 31.10.2012р., №2 від 30.11.2012р., №3 від 31.12.2012р., №1 від 31.01.2013р., №2 від 28.02.2013р.

Разом з тим, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Леотрейдінг Нью» (Виконавець) укладено договір охорони від 01.10.2012р.№12, умовами якого є надання послуг щодо охорони та супроводження нафтопродуктів, які перевозяться залізничним транспортом на території України.

На виконання умов вказаного договору позивачем надано суду виписані ТОВ «Леотрейдінг Нью» податкові накладні: №182 від 25.03.2013р., №183 від 31.03.2013р., №233 від 11.04.2013р., №234 від 19.04.2012р., №351 від 29.05.2013р. та акти виконаних робіт: №1 від 31.03.2013р., №2 від 30.04.2013р., №3 від 31.05.2013р.

Отже, на підтвердження реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних робіт в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивач надав суду копії господарських договорів, податкових накладних; актів виконаних робіт; актів приймання-передачі; товаро-транспортні накладні; платіжні доручення на оплату товару та послуг; специфікацію №1 до договору №7 від 30.05.2012р.; акти звірки; акти приймання-передачі матеріальних цінностей на відповідальне зберігання; по відносинам із ТОВ «Леотрейдінг Нью», ТОВ «Леотрейдінг Плюс» та ТОВ «Норман Трейд Плюс».

Колегія суддів звертає увагу, що визнання контрагентів банкрутом та припинення юридичної особи з інших підстав не надає податковому органу беззаперечного права вважати правочини, які укладені такими юридичними особами за час їх господарської діяльності нікчемними чи не дійсними.

В акті перевірки та в апеляційній скарзі зазначається, що в ході аналізу податкової звітності встановлено, що контрагенти - постачальники мають стан відмінний від « 0» , а саме стан - « 11».

ТОВ «Норман Трейд Плюс» було визнано банкрутом та на підставі ухвали Господарського суду Донецької області від 11.12.2013 р. юридичну особу ліквідовано. Згідно даних Єдиного державного реєстру стан суб'єкта - припинено, 19.12.2013 р., номер запису 12661170005043076.

Згідно ухвали Господарського суду Донецької області від 11.12.2013 р. органи державної податкової служби не зверталися до суду з заявами про визнання кредиторських вимог до нашого контрагента ТОВ ««Норман Трейд Плюс». Дана обставина свідчить про те, що у ТОВ ««Норман Трейд Плюс» не було заборгованості зі сплати податків до бюджету, контрагент здійснював діяльність у відповідності до податкового законодавства.

ТОВ «Леотрейдінг Нью» було визнано банкрутом та на підставі ухвали Господарського суду Запорізької області від 04.08.2015 р. юридичну особу ліквідовано. Згідно даних Єдиного державного реєстру стан субєкта - припинено, 11.08.2015 р., номер запису 12661170010053617.

Згідно ухвали Господарського суду Запорізької області від 04.08.2015 р. органи державної податкової служби не є кредиторами у справі №908/2194/15- г, з відповідними заявами до суду або до боржника ТОВ «Леотрейдінг Нью» не зверталися, до реєстру кредиторів не включені.

Дана обставина свідчить про те, що у контрагента позивача ТОВ «Леотрейдінг Нью» не було заборгованості зі сплати податків до бюджету, контрагент здійснював діяльність у відповідності до податкового законодавства.

ТОВ «Леотрейдінг Плюс» було визнано банкрутом та на підставі ухвали Господарського суду Донецької області від 04.12.2013 р. юридичну особу ліквідовано. Згідно даних Єдиного державного реєстру стан суб'єкта - припинено, 12.12.2013 р., номер запису 12661170007043302.

Згідно ухвали Господарського суду Донецької області від 04.12.2013 р. органи державної податкової служби не є кредиторами у справі №905/5537/13, з відповідними заявами про визнання кредиторських вимог до суду або до боржника ТОВ «Леотрейдінг Нью» не зверталися, до реєстру кредиторів не включені.

Дана обставина свідчить про те, що у контрагента позивача ТОВ «Леотрейдінг Плюс» не було заборгованості зі сплати податків до бюджету, контрагент здійснював діяльність у відповідності до податкового законодавства.

Разом з тим, проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено їх відповідність вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Колегія суддів зазначає, що при постановлені даного рішення також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, відповідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 червня 2012 року по справі № К-30005/10: «...якщо на момент здійснення господарських операцій продавець знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість, віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за такими операціями є обґрунтованим. Визнання суб'єкта господарювання банкрутом та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних».

Отже, з матеріалів справи вбачається, що на час укладання та виконання договорів поставки контрагенти позивача, які ліквідовані, були належним чином зареєстровані платниками ПДВ та згідно ЄДР були зареєстровані за місцемзнаходження, були юридичними особами, наділеними правоздатністю та дієздатністю, мали право укладати з позивачем будь-які договори.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі ВАСУ від 14 червня 2012 року у справі № К/9991/66847/11.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з контрагентом здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються первинними документами.

Інші доводи апелянта також не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови. Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати у розмірі 10 395,06 грн. (десять тисяч триста дев'яносто п'ять грн. 06 коп.) стягуються за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Повний текст ухвали виготовлено 17.06.2016 р.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2016 р., залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2016 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ПНП" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, залишити без змін.

Стягнути на користь спеціального фонду Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у Печерському районі; рахунок отримувача: 31211206781007; код класифікації доходів бюджету: 22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача (МФО): 820019) судовий збір в сумі 10 395,06 грн. (десять тисяч триста дев'яносто п'ять грн. 06 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.В. Губська

О.В. Епель

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Епель О.В.

Губська Л.В.