Ухвала

від 15.06.2016 по справі 822/5450/15

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/5450/15

Головуючий у 1-й інстанції: Лабань Г.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

15 червня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Сапальової Т.В. Матохнюка Д.Б. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Томашук А.В.,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом державного підприємства "Довжоцький спиртовий завод" до Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

у вересні 2015 року позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.06.2015 року № НОМЕР_1 форми В1, № НОМЕР_2 форми Р та від 25.08.2015 року № НОМЕР_3 форми Р, № НОМЕР_4 форми Р.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у матеріалах справи письмовими доказами, надавши їм оцінку, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 04.06.1997 року позивач зареєстрований Камянець-Подільською районною державною адміністрацією як юридична особа.

Посадовими особами Камянець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції проведено документальну позапланову виїзну перевірку державного підприємства "Довжоцький спиртовий завод", код ЄДРПОУ 23841854, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на ДФС, за період з 01.01.2012 року по 21.04.2015 року, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 21.04.2015 року.

За результатами перевірки було складено акт №178/22-09-22-01/23841854 від 22.05.2015 року.

В ході перевірки відповідачем виявлені та відображені в акті порушення позивачем:

- підпункту 135.4.1 пункту 135.4, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, абзацу "в" підпункту 138.10.4 пункту 138.10 статті 138, пункту 150.1 статті 150 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 1124135 грн., в тому числі за І квартал 2012 року в сумі 89910 грн., за ІІ квартал 2012 року в сумі 104890 грн., за ІІІ квартал 2012 року в сумі 111770 грн., за ІV квартал 2012 року в сумі 116387 грн., за 2013 рік в сумі 151307 грн., за І-ІІ квартал 2014 року в сумі 418052 грн., за ІІІ квартал 2014 року в сумі 131819 грн.;

- підпункту "а" пункту 185.1 статті 185, пункту 200.1, пункту 200.3 статті 200 ПК України, в результаті чого: занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет всього у сумі 270882 грн., в тому числі за січень 2012 року у сумі 5633 грн., за лютий 2012 року в сумі 8752 грн., за березень 2012 року у сумі 15201 грн., за квітень 2012 року в сумі 10601 грн., за травень в сумі 11848 грн., за червень 2012 року в сумі 12651 грн., за липень 2012 року в сумі 12966 грн., за серпень 2012 року в сумі 14297 грн., за вересень 2012 року в сумі 9965 грн., за жовтень 2012 року в сумі 11997 грн., за березень 2013 року в сумі 17864 грн., за квітень 2013 року в сумі 5774 грн., за червень 2013 року в сумі 24257 грн., за липень 2013 року в сумі 17036 грн., за серпень 2013 року в сумі 12363 грн., за вересень 2013 року в сумі 11905 грн., за жовтень 2013 року в сумі 11430 грн., за грудень 2013 року в сумі 29182 грн., за жовтень 2014 року в сумі 27340 грн.; завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 23 Декларації) всього в сумі 51042 грн., в тому числі за грудень 2012 року в сумі 12565 грн., за січень 2013 року в сумі 15713 грн., за лютий 2013 року в сумі 22764 грн.;

- пункту 46.1 статті 46 ПК України - неподання до Кам'янець-Подільської ОДПІ додатка ПН до рядка 17 Податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік;

- підпункту 168.1.2 пункту 168.1, підпункту 168.4.1, підпункту 168.4.4, підпункту 168.4.7 пункту 168.4 статті 168, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 ПК України - неперерахування податку на доходи фізичних осіб інших, ніж заробітна плата (платіж 11010400) в сумі 92566,07 грн., утриманого з виплат винагород фізичним особам за цивільно-правовими угодами згідно актів виконаних робіт.

За результатами проведеної перевірки, на підставі акта перевірки відповідачем прийняті: податкове повідомлення-рішення форми №0000782201 від 05.06.2015 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності за основним платежем в розмірі 1124135 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 281203,75 грн.; податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000792201 від 05.06.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем в розмірі 270882 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 67720,5 грн.; податкове повідомлення-рішення форми "В1" №0000802201 від 05.06.2015 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 51042 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 25521 грн.; податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0019271705 від 05.06.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку інших, ніж заробітна плата, за основним платежем в розмірі 92566,07 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 23141,52 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги, оформленої рішенням про результати розгляду первинної скарги №7610/10/22-01-10-03-14 від 14.08.2015 року, податкові повідомлення-рішення №0000802201 та №0019271705 від 05.06.2015 року залишені без змін, частково скасовано податкове повідомлення-рішення №00001782201 від 05.06.2015 року в частині основного платежу з податку на прибуток в розмірі 89910 грн. та штрафну санкцію в сумі 22477,50 грн., частково скасовано податкове повідомлення-рішення №0000792201 від 05.06.2015 року з податку на додану вартість в частині основного платежу 40007 грн. та штрафну санкцію в сумі 10001,75 грн.

25.08.2015 року відповідачем прийняті: податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0001132201, яким позивачем збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності за основним платежем в розмірі 1034225 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 258726,25 грн.; податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0001152201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем в розмірі 230875 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 57718,75 грн.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вимогою про їх скасування.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач порушив норми чинного законодавства України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що посадовими особами відповідача перевірка ДП "Довжоцький спиртовий завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на ДФС, проведена за період з 01.01.2012 року по 21.04.2015 року, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 21.04.2015 року.

У вказаному періоді підприємство надавало послуги по переробці давальницької сировини (меляси) та виробництва дріжджів хлібопекарських пресованих на замовлення ТОВ ТПК "Укрхімекспорт" на підставі укладених договорів.

Позивач здійснює виробництво спирту та виготовлення дріжджів відповідно до Регламенту виробничого технологічного на виробництво мелясно-спиртової бражки і пресованих хлібопекарських дріжджів ВТР 238418545-2007, розробленого УкрНДІспиртбіопрод 24 квітня 2007 року.

Вказаний регламент розроблений безпосередньо для конкретних умов і обладнання позивача, який переробляє цукровмісну сировину в спирт і хлібопекарські дріжджі пресовані із давальницької сировини, і містить параметри, рекомендації для кожної ділянки технологічного процесу.

За цим Регламентом впроваджено у виробництво удосконалену однопотокову схему, за якою виробляють спиртову бражку із покупної сировини та хлібопекарські дріжджі пресовані із давальницької сировини.

При відсутності попиту на дріжджі або за наявності дефектної меляси, за відсутності давальницької сировини, завод може працювати, виробляючи тільки один продукт-спиртову бражку.

Для виробництва спирту використовується власна меляса, для виробництва дріжджів використовується давальницька меляса.

Основним показником меляси є її цукристість, рівень якої визначається при її надходженні за супровідними документами: "посвідчення про якість меляси" та у виробничій лабораторії позивача, що відображається у документах: " аналіз якості сировини".

Відповідно до бухгалтерських документів меляса, яка закупляється, та меляса, яка надходить в якості давальницької сировини, транспортується, приймається на зберігання та обліковується по масі окремо, але приймається на зберігання в одних ємкостях.

Виписування меляси для переробки здійснюється окремо і змішується після зважування в процесі підготовки меляси до виробництва.

В процесі зброджування меляси в двопродуктовому виробництві утворюється зріла мелясно-спиртова брага, яка містить продукти метаболізму дріжджів-етиловий спирт та біомасу дріжджів.

Згідно з Регламентом повинні бути створені умови накопичення біомаси дріжджів не тільки в кількості, яка забезпечує зброджування цукру в спирт, а й для виготовлення товарних хлібопекарських дріжджів.

За існуючими технологічними можливостями до моменту виділення біомаси дріжджів та мелясно-спиртової браги використовується вся взята в переробку меляса.

При проведенні перевірки, відповідач не проводив перевірку дотримання позивачем технологічного процесу.

Регламент збалансовує виробництво спирту і дріжджів, так як слідуючи логіці і висновкам контролюючого органу, із давальницької сировини повинен бути і вихід певної кількості спирту, який повинен залишитися у власності позивача і ним в подальшому реалізуватися.

Всі первинні документи, що підтверджують господарські операції підприємства з отримання давальницької меляси, її подальшої переробки в дріжджі та передачу замовнику є предметом перевірки, якою не встановлено порушень порядку бухгалтерського та податкового обліку господарських операцій при виробництві продукції та її реалізації і передачі.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що висновки відповідача про неможливість підтвердження виробництва дріжджів саме із давальницької сировини суперечать технологічному процесу, встановленому Регламентом. Технологічний процес не був предметом перевірки і не входить в компетенцію для такої перевірки контролюючим органом.

Виходячи з викладеного, є необґрунтованим штучне розрахункове виділення при проведенні перевірки певної кількості дріжджів як таких, що має належати позивачу в процесі їх виготовлення, оскільки виробництво дріжджів проводиться за Регламентом тільки із давальницької сировини, яка не належить позивачу і взагалі Регламентом не передбачено виробництво дріжджів із власної меляси.

Крім того, постановами Хмельницького окружного адміністративного суду: від 13.08.2014 року по справі №822/3186/14, від 28.11.2014 року по справі №822/4550/14, від 09.12.2014 року по справі №822/4706/14, від 24.11.2014 року по справі №822/4817/14, від 09.12.2014 року по справі №822/4813/14, які набрали законної сили, підтверджується законність укладених позивачем із ТОВ ТПК "Укрхімекспорт" господарських договорів, реальність господарських операцій, дотримання вимог Технологічного регламенту, а також правильність відображення позивачем відповідних господарських операцій у своєму податковому обліку.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином, визначення суми бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення платником податку сум податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України підставою для невіднесення сум податку до податкового кредиту є їх не підтвердження податковими накладними або якщо такі накладні оформлені з порушеннями вимог закону.

Надані позивачем докази, які містяться в матеріалах справи, повністю підтверджують правомірність формування останнім сум податкового кредиту.

Згідно з п. 127.1 ст. 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Обов'язковість ведення обліку доходів і витрат підприємства закріплена приписами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 N 996-XIV.

Так, статтею 9 Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно виходив із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин у економічній сфері. У зв'язку із цим презюмується, що дії платника податків, пов'язані з веденням господарської діяльності, економічно виправдані, а відомості, що містяться в його податковій, бухгалтерській та кадровій звітності, - є достовірними, якщо податковий орган не доведе, що такі відомості не відповідають дійсності.

При цьому, обов'язок доведення таких фактів покладається на податковий орган у спосіб проведення перевірки та оформлення її результатів шляхом складення акту, який є носієм доказової інформації та повинен містити усі відомості про виявлені порушення законодавства.

Матеріалами адміністративної справи підтверджується факт сплати позивачем 92566,07 грн. податку на доходи фізичних осіб до Державного бюджету, водночас встановлено помилкове зазначення позивачем при перерахуванні коштів коду бюджетної класифікації 11010100 замість 11010400.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем було допущено технічну помилку, що за своїм наслідком жодним чином не вплинуло на розрахунки з бюджетом. В ході судового розгляду встановлено факт сплати позивачем 92566,07 грн. податку на доходи фізичних осіб до Державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений нормою ПК України строк, а відтак і для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

У відповідності до ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Кам'янець-Подільською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення є неправомірними та такими, що підлягають скасуванню, що правильно встановив суд першої інстанції.

З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а відтак, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 17 червня 2016 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6