Рішення

від 31.05.2016 по справі 909/343/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2016 р. Справа № 909/343/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Грици Ю.І.,

секретар судового засідання Ковальчук Р. О.,

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність № б/н від 02.04.2016),

від відповідача: представники не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Транском Україна", (вул. Гайова, 44, м. Тернопіль, 46400)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Мізунь" (вул. Ровенька, 1, с. Новий Мізунь, Долинський район, Івано-Франківська область, 77543)

про стягнення суми основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Транском Україна" звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ "Мізунь" про стягнення коштів в сумі 106498,67 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що всупереч умовам договору перевезення вантажу оплата за надані послуги відповідачем виконувалась неналежним чином, в зв’язку з чим виникла заборгованість в розмірі 101889,75 грн., з яких: 84000,00 грн. - сума основного боргу, 17685,36 грн. - пеня, 3612,00 грн. - інфляційні втрати, 1201,31 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 21.04.2016 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 17.05.2016.

В судовому засіданні представником позивача подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 17.05.2016 накладено арешт в межах суми позову в розмірі 106498,67 грн. на грошові кошти, що належать ТОВ "Мізунь".

17.05.2016 розгляд справи відкладено на 31.05.2016.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неприбуття суду не повідомив.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, передбаченому законодавством.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду від 21.04.2016 про порушення провадження у справі та від 17.05.2016 про відкладення розгляду справи надіслано судом відповідачу за адресою зазначеною позивачем у позовній заяві та відділенням поштового зв'язку суду не повернуто. Отже, відповідача було заздалегідь повідомлено про час та місце судового розгляду справи. Таким чином, відповідачу було надано термін та можливість для забезпечення участі у судовому засідання свого уповноваженого представника .

Враховуючи, що відповідач явки в судове засідання уповноваженого представника не забезпечив, письмового відзиву на позовну заяву не подав, проте, його було належним чином повідомлено про час та місце судового засідання, суд вважає, що справу слід розглянути на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити, з врахуванням наступного:

21.04.2015 між ТОВ "Мізунь" (замовник, відповідач) та ТОВ "Транском Україна" (перевізник, позивач) укладено Договір №047-2015 на перевезення вантажу (далі-договір), відповідно до умов якого перевізник взяв на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж у міжміському, міжнародному сполученні (згідно заявки на транспортні послуги) до місця призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (вантажоодержувачеві), а замовник зобов'язався сплатити провізну плату за надані перевізником транспортні послуги відповідно до умов договору.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що перевізник здійснює перевезення вантажу на підставі письмових заявок на перевезення, що подаються замовником за формою встановленою в Додатку №1 до цього договору.

При укладенні даного правочину сторонами було узгоджено всі істотні умови договору.

Статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, зокрема з договорів. Зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.ч.1,7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Таким чином, на підставі укладеного Договору та заявок на перевезення між сторонами у справі виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ч.1 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з пунктом 4.1.9 договору замовник зобов'язався вчасно сплатити перевізнику вартість транспортних послуг відповідно до умов договору.

Пунктом 5.3 договору визначено, що сплата грошової суми за кожне перевезення здійснюється замовником на підставі рахунка-фактури і акту виконаних робіт. Підставою для виставлення рахунка-фактури є підписання акту виконаних робіт.

Факт належного виконання ТОВ "Транском Україна" послуг з перевезення вантажів підтверджується актами про виконання робіт (надання послуг), які підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками сторін.

На підтвердження виконання позивачем своїх договірних зобов'язань копії актів про виконання робіт (надання послуг) долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З пояснень представника позивача випливає, що за період з 21.04.2015 по 30.08..2015 позивачем надано послуги відповідачу на суму 506400,00 грн. В свою чергу, відповідачем на користь позивача сплачено за надані послуги перевезення кошти в розмірі 422400,00 грн.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п.5.4 договору рахунок-фактура повинна бути сплачена замовником протягом 30 (тридцяти) банківських днів після отримання замовником належним чином оформлених оригіналів: рахунка-фактури виконавця, податкової накладної та товарно-транспортної накладної, видаткової накладної.

Однак, всупереч умов договору відповідач виконував свої зобов'язання неналежним чином, в зв'язку з чим виникла заборгованість.

З пояснень представника позивача випливає, що з метою врегулювання питання щодо погашення заборгованості відповідачем в досудовому порядку, ТОВ "Транском Україна" 21.09.2015 була надіслана досудова претензія з вимогою погасити борг в сумі 231000,00 грн.

Внаслідок розгляду даної претензії відповідач надав позивачу гарантійний лист, в якому зобов'язався борг в розмірі 231000,00 грн. погасити у терміни вказані в гарантійному листі. Проте, борг в повному обсязі відповідачем не погашено.

Боржник вважається таким, що прострочив своє зобов'язання по поверненню заборгованості, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позов в частині стягнення суми основного боргу за договором в розмірі 84000,00 грн. є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Звертаючись з позовом в частині стягнення пені, 3%річних та інфляційних втрат заявник посилається на приписи пункту 6.3.2 договору та статті 625 ЦК України.

Так, дійсно, пунктом 6.3.2 договору передбачено, що у випадку прострочення оплати за надані послуги замовник сплачує перевізнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долучених до матеріалів справи актів виконаних робіт випливає, що послуги позивачем надавались з 30.04.2015 по 19.08.2015.

З тексту позовної заяви та доданого до неї розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем здійснено розрахунок виходячи з суми основного боргу - 84000,00 грн. та дати виникнення зобов'язань - 24.10.2015. При тому, як з поданого ТОВ "Транском Україна" акта звірки взаємних розрахунків між сторонами, який підписано самим же позивачем, випливає, що після 19.08.2015 по 11.12.2015 ТОВ "Мізунь" неодноразово здійснювались оплати. Таким чином, позивачем не враховано, що з поданого ним акту звірки розрахунків випливає, що сума боргу в розмірі 84000,00 грн. виникла після 11.12.2015.

Приписами пункту 5.3 договору передбачено, що, сплата грошової суми за кожне перевезення здійснюється замовником на підставі рахунка-фактури і акту виконаних робіт.

Слід зазначити те, що позивачем не подано суду належним чином завірених копій рахунків-фактур.

Враховуючи те, що для здійснення вірного розрахунку пені, 3%річних та інфляційних втрат необхідно встановити фактичну дату виникнення зобов'язань, а позивачем не подано, необхідних для встановлення такої дати, доказів у суду відсутня можливість встановити здійснити перерахунок правильності суми нарахувань.

Частиною 1 статті 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Таким чином, суд позбавлений можливості повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини у справі.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 81 ГПК України передбачено право господарського суду залишати позов без розгляду у випадку якщо позивачем не подано всіх необхідних для вирішення справи доказів.

З огляду на вищенаведене, суд вбачає в наявності підстави для залишення позову без розгляду в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Слід зазначити, що позивача не позбавлено права після усунення обставин, що зумовили часткове залишення позову без розгляду, знову звернутися до господарського суду в загальному порядку з позовними вимогами, які залишено судом без розгляду.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 22, 33, 43, 75, 81, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Мізунь" (вул. Ровенька,1, с. Новий Мізунь, Долинський район, Івано-Франківська область, 77543, код 32149452) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Транском Україна" (вул. Гайова, 44, м. Тернопіль, 46400, код 39052936) - суму основного боргу в розмірі 84000,00 грн. (вісімдесят чотири тисячі гривень нуль копійок) та судовий збір в розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень нуль копійок).

В решті позов залишити без розгляду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Грица Ю.І.

Повне рішення складено 17.06.2016.