Рішення

від 16.06.2016 по справі 904/2153/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.06.16р. Справа № 904/2153/16 За позовом Закритого акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ОМЕГА", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експедиція 11263", м. Дніпропетровськ

третя особа - 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

третя особа - 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_2, с. Прядивка Царичанський район Дніпропетровська область

про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 19 678,45 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники :

від позивача - ОСОБА_3, довіреність №76/30В від 15.12.15р.;

від відповідача - ОСОБА_4, довіреність від 30.03.16р.;

від третьої особи - 1- не з'явився;

від третьої особи-2- не з'явився.

Суть спору :

Закрите акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ОМЕГА" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експедиція 11263" (далі - відповідач) страхове відшкодування у розмірі 19 678,45 грн.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує, у відзиві вказує, що станом на момент скоєння ДТП, винна у скоєнні ДТП особа не перебувала у трудових відносинах з підприємством відповідача. Разом з тим, відповідач просить суд стягнути з позивача витрати послуги адвоката у розмірі 3 000, 00 грн.

Третя особа-1, -2 у судове засідання не з'явились, пояснень не надали. Про час та дату розгляду спору повідомлені належним чином, оскільки в матеріалах справи наявні рекомендовані повідомлення, що підтверджує отримання третьою особою-1,-2 ухвал про виклик у судове засідання.

Ухвалою суду від 16.05.2016 року строк вирішення спору продовжувався на 15 днів в порядку ст. 69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

25.06.2014 року між позивачем (страховиком) та ОСОБА_1 (страхувальником) було укладено договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/0991000.

15.09.2014 року о 17-00 год. у м.Одеса на вул.Баківська, 108 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1 під керуванням Спиць кого М.В. та автомобіля Хонда д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5

Вказана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення водієм автомобіля НОМЕР_3, громадянином ОСОБА_2, приписів п.10.6 Правил дорожнього руху України, що встановлено постановою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 12.11.14р. по справі №196/1462/14-п.

На підставі страхового акту №3326-ЦВ, розрахунку суми страхового відшкодування, Звіту №517-09-14 позивачем було виплачене страхове відшкодування ОСОБА_5 у розмірі 19 678, 45 грн.

З огляду на те, що ДТП скоєно особою, яка перебуває у трудових відносинах з відповідачем, позивач вважає наявними обставини для стягнення з відповідача в порядку регресу суму страхового відшкодування згідно приписів статті 1172 ЦК України в розмірі 19 678, 45 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Разом з тим, позивач вказує, що відповідачем в порушення приписів пп.33.1 п.33.1 ст.33 Закону України В«Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобівВ» позивач не був письмово повідомлений про скоєне ДТП

Суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог виходячи з наступних обставин.

В силу положень п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України, шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Згідно з ч.1 ст.1191 ЦК України, особа яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно ст.993 Цивільного Кодексу України та ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник, що отримав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланнями позивача на постанову Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 12.11.2014 року, зі змісту якої вбачається факт перебування водія ОСОБА_2 у трудових відносинах із ТОВ «Експедиція 11263», що в силу ст.1172 ЦК України покладає обов'язок на відповідача нести відповідальність за його дії.

Проте, з приводу викладеного, суд зазначає наступне.

Згідно ч.4 ст. 35 ГПК України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

У п. 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Враховуючи викладене, та з урахуванням долученої до матеріалів справи довідки (вих..№4 від 30.05.2016р.) про відсутність трудових відносин між ТОВ «Експедиція» та ОСОБА_2 в період з 2013 по 2015 р.р., суд вважає відсутніми підстави для стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу.

Окрім того, з приводу неповідомлення страховика про настання страхового випадку, що передбачено положеннями пп.33.1 п.33.1 ст.33 Закону України В«Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобівВ» , суд зазначає, що сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховику про настання страхового випадку, не може бути покладений в основу ухвалення рішення, яке в своїй основі мусить базуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, адже регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних, тому спори з них мають вирішуватися у загальному порядку відшкодування збитків. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд України у своїй постанові від 16.09.2015р. у справі №6-284цс15.

Відповідно до приписів ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено обставин, на які він посилається, як на підставу своїх позовних вимог, а відтак позовні вимоги є безпідставними, а отже не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на позивача.

Щодо витрат відповідача на адвокатські послуги у розмірі 3 000, 00 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч.3 ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Пунктом 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

На підтвердження понесення зазначених витрат відповідачем долучено до матеріалів справи копію договору про надання правової допомоги №30/03/16-1 від 30.03.2016р. з додатком №1, квитанцію №0.0.529630970.2 від 01.04.16р. на суму 3 000,00 грн., розрахунок вартості адвокатського гонорару (правової допомоги) від 30.03.2016 року, копію свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю №1918 від 17.11.2006р.

Відповідно до п. 6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи підготовку відзиву на позов, участь адвоката в судовому засіданні, а також наявність документального підтвердження факту надання адвокатських послуг відповідачу, суд вважає наявними підстави для стягнення з позивача витрат відповідача на послуги адвоката у розмірі 3 000, 00 грн., у зв'язку з чим вимоги відповідача в цій частині підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити .

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ОМЕГА" (04053, м.Київ, вул. Обсерваторнана, 17 а; код ЄДРПОУ 21626809) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Експедиція 11263" (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Петровського, буд.34, прим. 62/5; код ЄДРПОУ 37900505) суму 3 000,00 грн. (три тисячі грн. 00 коп.) витрат на адвокатські послуги.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Повний текс рішення підписано - 16.06.2016р