Рішення

від 09.06.2016 по справі 760/4618/16-ц

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-3135/16

760/4618/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2016 року Солом'янський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Кушнір С.І.

при секретарі - Слободянюк А.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Ренесанс-Консалтинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Юридична компанія «Ренесанс-Консалтинг» в березні 2016 р. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за надані юридичні послуги та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 13848,00 грн. та судовий збір в сумі 1378,00 грн.

В обґрунтування зазначених позовних вимог зазначив, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 02.12.2014 р. стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Ренесанс-Консалтинг» (ЄДРПОУ 37470898, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 20/22, офіс 201) заборгованість за надані послуги адвоката у розмірі 15500 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот) гривень 00 коп. Рішення набрало законної сили 16.03.2015 р., про що видано виконавчий лист. Рішення відповідач не оскаржував.

Після набрання рішенням законної сили, відповідач рішення не виконує, тому у відповідача перед позивачем наявний борг.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки зобов'язання відповідача зводиться до сплати грошей, відтак є грошовим зобов'язанням.

Відповідно до п. 7.2 договору про надання юридичних послуг від 03.10.2012 р. №20, у випадку порушення замовником строків оплати, останній сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Вимога позивача, про сплату суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми та пеню направлена відповідачу та отримана ним 02.03.2016 р.

06.01.2016 р. відповідачем було сплачено позивачеві 100,00 грн.

Станом на 09.06.2016р. р. сума боргу відповідача становить 13848,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову та пояснив, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 02.12.2014 р., стягнуто з нього 15500,00 грн. на користь позивача. За виконавчим листом, відповідач сплатив позивачу 100,00 грн. та виконавчий збір. Не заперечує щодо сплати грошових коштів відповідачу за рішенням суду від 02.12.2014 р., однак пояснив що не може сплатити у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем, відповідач не працює, має на утриманні 3-х неповнолітніх дітей, заперечує проти сплати пені..

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає необхідним позовну заяву задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 03 жовтня 2012 року між ТОВ «ЮК «Ренесанс-Консалтинг» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання юридичних послуг № 20 та договір про надання правової допомоги адвоката.

Відповідно до п. 1 Договору, предметом договору встановлено, що в порядку та на умовах визначених цим Договором, Виконавець зобов'язується надати Замовнику консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього в органах державної влади, органах виконавчої служби, правоохоронних органах, органах прокуратури, СБУ, на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, перед фізичними особами, а також в загальних, адміністративних, господарських судах всіх рівнів.

Відповідно до п. 5.1 цього договору вартість послуг виконавця, передбаченого п.2.1 договору складає 51000 грн 00 коп.

В подальшому, між позивачем та ОСОБА_2 01.02.2013 р. було укладено Додаткову угоду до Договору про надання юридичних послуг від 03.10.2012 р. №20, відповідно до якої сторони дійшли згоди стосовно внесення змін до складу сторін, а саме: приєднання до Договору замовника. В зв'язку з чим, склад сторін за Договором сформовано наступним чином: ОСОБА_2 (далі Замовник 1), ОСОБА_1 (далі замовник 2), Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Ренесанс-Консалтинг» (далі Виконавець.)

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди передбачено, що на Замовника 2 розповсюджуються всі умови, права та обов'язки, передбачені Договором для Замовника 1.

Відповідно до змісту умов Договору, у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виникає солідарний обов'язок щодо проведення розрахунків перед позивачем, а позивач, зі свого боку, зобов'язався виконати зобов'язання щодо повернення автомобіля Бентлі Контінентал 2007 року, шасі НОМЕР_2,реєстраційний номер НОМЕР_1.

Встановлено, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 02.12.2014 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Ренесанс Консалтинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги адвоката задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Ренесанс-Консалтинг» (ЄДРПОУ 37470898, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 20/22, офіс 201) заборгованість за надані послуги адвоката у розмірі 15500 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот) гривень 00 коп.

Рішення набрало законної сили 16.03.2015 р., було видано виконавчий лист.

Рішення суду відповідачем не виконано.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.2 договору про надання юридичних послуг від 03.10.2012 р. №20, у випадку порушення замовником строків оплати, останній сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Вимога позивача, про сплату суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми та пеню направлена відповідачу та отримана ним 02.03.2016 р.

06.01.2016 р. відповідачем було сплачено позивачеві 100,00 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Будучи пов'язаними саме взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), які є чітко прописаними в Кредитному договорі, сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання або змінювати його умови.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Наявність заборгованості підтверджується поясненнями відповідача наданими в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідач в судовому засіданні пояснив, що існує заборгованість і він не заперечує щодо її виплати.

Стягнення сум згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України є заходом цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання і не залежить від погашення штрафних санкцій, передбачених договором.

Оскільки зобов'язальні правовідносини не припинилися, позивач має право стягувати суми, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, зокрема, втрат з урахуванням індексу інфляції.

Як вбачається з матеріалів справи заборгованість за період з 16.03.2015 р. по 09.06.2016 р. становить: 3 % річних - 573,07 грн., інфляційні витрати - 3762,40 грн., пеня - 9512,52 грн.

Розглядаючи позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 9512,52 пені, нарахованої за прострочення заборгованості по основному боргу, суд приходить до такого висновку.

Згідно ст. 549, ч. 1 ст. 550, ст. 551, ст. 552 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Плата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Істотними обставинами в розумінні ст. 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником, матеріальне становище.

Захист від цих зловживань базується на положеннях законодавства, зокрема частини третьої статті 551 Кодексу, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. За практикою судів загальної юрисдикції України істотними обставинами в розумінні вказаних положень Кодексу вважаються, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені і наведені вище обставини, підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме суд, враховуючи положення ч. 3 ст. 551 ЦК України та розмір пені, а також ступінь виконання зобов'язання відповідачем, матеріальний стан відповідача, з урахуванням обставин справи та виходячи з розміру основної заборгованості, вважає, що розмір пені є високим по відношенню до розміру заборгованості за основним боргом та є значною сумою, а, отже, вбачає підстави для зменшення розміру пені за прострочення строків виконання зобов'язань до 2 000 грн.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених, ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з вищевикладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних - 573,07 грн., інфляційні витрати - 3762,40 грн., пеню - 2000,00 грн., а всього стягнути 6335,47 грн., в іншій частині позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача суми сплаченого судового збору в розмірі 1378,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549-551, 611, 625 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Ренесанс-Консалтинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Ренесанс-Консалтинг» 3% річних - 573,07 грн., інфляційні витрати - 3762,40 грн., пеню - 2000,00 грн., судовий збір в сумі 1378,00 грн., а всього стягнути 7713,47 грн. (сім тисяч сімсот тринадцять) гривень 47 копійок.

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ Кушнір С.І.