Рішення

від 09.06.2016 по справі 910/7436/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2016Справа № 910/7436/16

Суддя Господарського суду міста Києва Павленко Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Барвінок Інвест" (далі - Товариство) до товариства з обмеженою відповідальністю "А.Т. Мегасфера" (далі - Покупець) про стягнення 294 436,29 грн.,

за участі представників:

позивача: Мацюк Л.А., за довіреністю від 25 березня 2016 року,

відповідача: не з'явились,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2016 року Товариство звернулось до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання укладеного між ним та Покупцем 9 лютого 2016 року договору на поставку м'ясної продукції № 11 (далі - договір) позивач здійснив поставку охолодженої обрізної свинини другої категорії, свинячої печінки, свинячого язика, свинячого серця та свинячої нирки (далі - продукція) на загальну суму 967 779,67 грн. Оскільки відповідач взяте на себе за вказаним договором зобов'язання з оплати поставленого товару виконав не в повному обсязі, заборгувавши Товариству 260 828,31 грн., останнє, посилаючись на статті 525, 526, 530, 549, 610-611, 625, 671, 692, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 256, 258, 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просило суд стягнути з Покупця вищезазначену суму боргу, а також 7 046,50 грн. пені, 26 082,83 грн. штрафу та три проценти річних у розмірі 478,65 грн., нарахованих за період з 18 лютого 2016 року по 28 березня 2016 року в зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 квітня 2016 року порушено провадження у справі № 910/7436/16 та призначено її розгляд на 26 травня 2016 року.

26 травня 2016 року суд відклав розгляд справи на 9 червня 2016 року, про що виніс відповідну ухвалу.

Під час судового засідання 2 червня 2016 року представник позивача просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовні заяві.

Відповідач у призначене судове засідання явку свого повноважного представника не забезпечив, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі від 25 квітня 2016 року та про відкладення розгляду справи від 26 травня 2016 року надіслані відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином повідомлений про місце, дату та час судового засідання. Крім того, йому надавалося достатньо часу для подання заяв, клопотань, письмових пояснень та додаткових документів.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих позивачем документів їх оригіналам, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

9 лютого 2016 року між сторонами було укладено договір, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання поставити продукцію відповідачу, який в свою чергу зобов'язався прийняти таку продукцію та своєчасно оплатити її.

Загальна сума укладеного правочину визначається, як сума проданої продукції по видаткових накладних протягом дії даної угоди (пункт 1.2. договору).

Згідно з пунктом 3.1. договору ціна продукції є договірною, узгоджується сторонами в окремому порядку та вказується в накладних.

Пунктом 3.3. вказаної угоди передбачений обов'язок Покупця оплачувати поставлену продукцію не пізніше трьох банківських днів з моменту її поставки. Моментом поставки продукції є дата підписання приймально-здавальних документів (видаткової накладної, товарно-транспортної накладної тощо).

На виконання укладеного правочину Товариство у період з лютого 2016 року по березень 2016 року поставило, а Покупець прийняв м'ясну продукцію на загальну суму 967 779,67 грн. Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, а саме: № 402 від 11 лютого 2016 року, № 416 від 14 лютого 2016 року, № 432 від 16 лютого 2016 року, № 468 від 18 лютого 2016 року, № 496 від 20 лютого 2016 року, № 515 від 23 лютого 2016 року, № 566 від 25 лютого 2016 року, № 593 від 27 лютого 2016 року, № 615 від 1 березня 2016 року, № 650 від 3 березня 2016 року, № 675 від 5 березня 2016 року, № 740 від 12 бере6зня 2016 року та № 765 від 15 березня 2016 року.

Оплата поставленої продукції здійснена Покупцем частково в розмірі 706 951,36 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою про рух грошових коштів. Таким чином, борг відповідача перед Товариством становить 260 828,31 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 ГПК України).

Враховуючи те, що сума боргу відповідача, яка складає 260 828,31 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і Покупець на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги Товариства до відповідача про стягнення вказаної суми боргу, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань, Товариство просило суд стягнути з відповідача 7 046,50 грн. пені, нарахованої на суму наявної заборгованості у період з 18 лютого 2016 року по 28 березня 2016 року, та 26 082,83 грн. штрафу.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з частиною 3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 5.2. договору за несвоєчасну оплату поставленої продукції, Покупець сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, від дня виникнення такої прострочки до повного погашення заборгованості, але в межах строків позовної давності, визначеної цим договором.

У разі порушення Покупцем строків оплати поставленої продукції, що передбачені цим правочином, останній сплачує Товариству штраф у розмірі десяти відсотків від вартості неоплаченої продукції (пункт 5.3. договору)

Оскільки розмір вказаних штрафних санкцій, нарахованих позивачем, є арифметично вірним, відповідає положенням закону та договору, позовні вимоги про стягнення з Покупця пені в сумі 7 046,50 грн. та штрафу у сумі 26 082,83 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач на підставі частини 2 статті 625 ЦК України просив суд стягнути з відповідача 478,65 грн. трьох процентів річних, нарахованих на суму заборгованості за період з 18 лютого 2016 року по 28 березня 2016 року.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що заявлений позивачем до стягнення розмір трьох процентів річних є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства і не суперечить положенням договору, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача вищевказаної суми підлягає задоволенню в повному обсязі.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Статтею 44 ГПК України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції від 1 вересня 2015 року, чинній на момент звернення Товариства до Господарського суду міста Києва з даним позовом) ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Враховуючи те, що ціна даного позову становить 294 436,29 грн., який судом задоволено в повному обсязі, сплачена Товариством сума судового збору в розмірі 4 416,54 грн. підлягає стягненню на його користь з відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "А.Т. Мегасфера" (03134, місто Київ, вулиця Булгакова, будинок 16, ідентифікаційний код 34998569) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Барвінок Інвест" (02099, місто Київ, вулиця Зрошувальна, будинок 16, ідентифікаційний код 36683522) 260 828 (двісті шістдесят тисяч вісімсот двадцять вісім) грн. 31 коп. основного боргу, 7 046 (сім тисяч сорок шість) грн. 50 коп. пені, штраф у розмірі 26 082 (двадцять шість тисяч вісімдесят дві) грн. 83 коп., 478 (чотириста сімдесят вісім) грн. 65 коп. трьох процентів річних, а також 4 416 (чотири тисячі чотириста шістнадцять) грн. 54 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17 червня 2016 року

Суддя Є.В. Павленко