Рішення

від 02.06.2016 по справі 910/6969/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2016Справа № 910/6969/16

Суддя Господарського суду міста Києва Павленко Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Е 100 УА" (далі - Товариство) до приватного підприємства "Виробничо-комерційна компанія "Сєрьга" (далі - Підприємство) про стягнення 49 071,55 грн.,

за участі представників:

позивача: Андрущенко Х.Я., за довіреністю від 4 травня 2016 року,

відповідача: не з'явилися,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2016 року Товариство звернулось до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що 16 листопада 2014 року між ним та відповідачем було укладено договір № КОМ-85-89/14 (далі - договір комісії), за умовами якого позивач від свого імені, за дорученням та за рахунок Підприємства купував для останнього товари в торговельних точках мережі станцій для забезпечення обслуговування автотранспортних засобів відповідача за межами митної території України. Оскільки Підприємство взяті на себе за вказаним договором комісії зобов'язання по виплаті винагороди не виконало, заборгувавши позивачу 29 745,99 грн., останній просив суд стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу, а також 13 523,91 грн. інфляційних втрат та п'ятнадцять процентів річних у розмірі 5 801,65 грн., нарахованих за весь період прострочення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15 квітня 2016 року порушено провадження у справі № 910/6969/16 та призначено її розгляд на 12 травня 2016 року.

12 травня 2016 року суд відклав розгляд справи на 2 червня 2015 року, про що виніс відповідну ухвалу.

Під час судового засідання 2 червня 2016 року представник позивача просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовні заяві.

Відповідач у призначене судове засідання явку свого повноважного представника не забезпечив, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі від 15 квітня 2016 року та про відкладення розгляду справи від 12 травня 2016 року надіслані відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином повідомлений про місце, дату та час судового засідання. Крім того, йому надавалося достатньо часу для подання заяв, клопотань, письмових пояснень та додаткових документів.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих позивачем документів їх оригіналам, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16 листопада 2014 року між сторонами було укладено договір комісії, за умовами якого позивач зобов'язався від свого імені, за дорученням, за рахунок Підприємства та за винагороду купувати для Відповідача в EA100 Baltia OU товари та/або послуги, в торговельних точках мережі станцій для забезпечення обслуговування автотранспортних засобів відповідача за межами митної території України (пункт 1.1. вказаного правочину).

Згідно з пунктом 8 параграфу 3 договору комісії вартість товарів та послуг, а також WEB-послуг, придбаних позивачем за цим договором, зазначався в рахунках-фактурах на оплату за даним правочином та у звіті Товариства з додатками. Разом зі звітом позивач зобов'язаний був надавати Підприємству наступні додатки: видаткові накладні на передачу товару від комісіонера до комітента, акти прийому-передачі товарів від комісіонера до комітента, деталізації щодо переданих товарів та послуг, акти надання послуг та, за необхідності, інші документи, що підтверджують витрати комісіонера, пов'язані з виконанням даної угоди. Вартість товарів та послуг, а також WEB-послуг вважалась прийнятою відповідачем, якщо Товариство протягом 30 (тридцяти) календарних днів, починаючи від дати надання відповідачу рахунка-фактури та/або звіту комісіонера з усіма необхідними додатками до нього, не отримає від останнього письмового заперечення щодо такого рахунка-фактури та/або звіту комісіонера.

Розрахунковий період та строк оплати за цим правочином встановлені сторонами в додатку № 1 до цього договору комісії (пункт 9 параграфу 3 договору комісії), в якому визначено два розрахункових періоди: перший - з 1 числа по 15 число поточного місяця, та другий - з 16 числа по останній календарний день поточного місяця. Оплата вартості товарів та/або послуг, придбаних для Підприємства, а також вартість понесених витрат позивача, пов'язаних з придбанням товарів та/або послуг у межах виконання даного правочину мала бути здійснена в останній день розрахункового періоду, але не пізніше 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту виникнення у Комітента обов'язку з оплати на підставі виставленого Комісіонером рахунку-фактури з деталізованими розшифруванням (пункт 2 додатку № 1 до договору комісії).

Згідно з пунктом 17 параграфу 3 договору комісії з метою підтвердження надання послуг, передбачених цим правочином, за підсумками поточного місяця позивач зобов'язувався надати Підприємству звіт комісіонера з усіма необхідними додатками, що підтверджують придбання Товариством товарів та послуг, а також підтверджують понесені останнім витрати під час виконання даної угоди, після чого сторони зобов'язані були засвідчити підписами акт надання послуг на суму комісійної винагороди, передбаченої цим договором комісії.

На виконання умов договору комісії в листопаді 2014 року позивач придбав на користь Підприємства дизельне паливо в кількості 899,99 л, на загальну суму 13 566,73 грн. та в грудні 2014 року дизельне паливо в кількості 1 112,02 л, на загальну суму 16 031,27 грн. без ПДВ. Вказані обставини підтверджується наявними в матеріалах справи копіями наступних документів: звіт комісіонера № 213 від 30 листопада 2014 року, видаткова накладна № 105 від 30 листопада 2014 року, акт прийому-передачі товарів № 105 від 30 листопада 2014 року, видаткова накладна № 174 від 30 листопада 2014 року, акт прийому-передачі товарів № 174 від 30 листопада 2014 року, акт надання послуг № 213 від 30 листопада 2014 року, звіт комісіонера № 494 від 15 грудня 2014 року, видаткова накладна № 313 від 15 грудня 2014 року, акт прийому-передачі товарів № 313 від 15 грудня 2014 року, видаткова накладна № 405 від 15 грудня 2014 року, акт прийому-передачі товарів № 405 від 15 грудня 2014 року, актів звірки взаєморозрахунків по договору комісії від 16.11.2014 року за листопад та грудень 2014 року.

Із врахуванням умов укладеного договору комісії щодо розрахункових періодів, Товариство надало відповідачу для оплати наступні рахунки: № 174 від 30 листопада 2014 року на суму 6 153,06 грн., № 105 від 30 листопада 2014 року на суму 7 413,67 грн., № 213 від 30 листопада 2014 року на суму 67,84 грн., № 494 від 15 грудня 2014 року на суму 80,13 грн., № 405 від 15 грудня 2014 року на суму 8 272,82 грн., № 313 від 15 грудня 2014 року на суму 7 758,45 грн. Копії відповідних рахунків наявні в матеріалах справи.

Оплата цих рахунків за умовами договору комісії мала бути здійснена відповідачем до 15 грудня 2014 року (по рахунках від 30 листопада 2014 року) та до 30 грудня 2014 року (по рахунках від 15 грудня 2014 року).

З метою досудового врегулювання спору позивач 18 листопада 2015 року, 22 грудня 2015 року, 14 січня 2016 року та 9 березня 2016 року надіслав на адресу Підприємства претензії з вимогою добровільно сплатити суму заборгованості, яка становить 29 745,99 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Нормами статті 1011 ЦК України визначено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Частиною 1 статті 1013 ЦК України визначено, що комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 ГПК України).

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача з винагороди комісіонера, яка складає 29 745,99 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і на момент прийняття рішення Підприємство не надало документів, які б могли свідчити про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимоги Товариства про стягнення з відповідача вказаної суми, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної виплати винагороди комісіонера, позивач на підставі статті 625 ЦК України просив суд стягнути з відповідача 13 523,91 грн. інфляційних втрат, нарахованих на загальну суму заборгованості та 5 801,65 грн. 15 процентів річних.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором комісії передбачено обов'язок Підприємства сплатити на користь позивача 15 процентів річних за порушення строків оплати рахунків (пункт 13 параграфу 3 договору комісії).

Оскільки заявлені до стягнення розміри інфляційних втрат і 15 процентів річних є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та не суперечать положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум також підлягають задоволенню в повному обсязі.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства «Виробничо-комерційна компанія «Сєрьга» (02660, місто Київ, вулиця Червоноткацька, будинок 87, офіс 16, ідентифікаційний код 32308540) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Е100 УА» (04071, місто Київ, вулиця Оболонська, будинок 12, ідентифікаційний код 39359172) 29 745 (двадцять дев'ять тисяч сімсот сорок п'ять) грн. 99 коп. основного боргу, 13 523 (тринадцять тисяч п'ятсот двадцять три) грн. 91 коп. інфляційних втрат, 15 процентів річних у розмірі 5 801 (п'ять тисяч вісімсот одну) грн. 65 коп., а також 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14 червня 2016 року

Суддя Є.В. Павленко