Ухвала

від 31.05.2016 по справі 804/19316/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2016 року м. Київ К/800/30930/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року у справі № 804/19316/14 за адміністративним позовом Приватного підприємства „Виробничо-будівельна компанія Нікос" до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області,

про визнання протиправними та скасування наказу, визнання дій протиправними та

зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2014 року Товариство звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування наказу начальника ДПІ № 952 від 28.10.2014 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача"; визнання протиправними дій ДПІ щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань достовірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість під час здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ БК „Альянс Буд" за період з 01.05.2014 до 31.05.2014 та достовірності сформованого податкового зобов'язання з податку на додану вартість з реалізації товарів (робіт, послуг) придбаних у ТОВ БК „Альянс Буд", ТОВ „Старекс Холдинг", ТОВ „Фінанс Рілейшнз Груп" за період з 01.07.2014 до 31.07.2014, а також достовірності сформованого податкового зобов'язання з податку на додану вартість з реалізації товарів (робіт, послуг), придбаних у ТОВ „Старекс Холдинг", ТОВ „Фінанс Рілейшнз Груп", за результатами якої складено акт № 1035/22.06/36041963 від 10.11.2014; визнання протиправними дій ДПІ щодо необґрунтованого виключення показників податкової звітності у зазначений період перевірки в електронній базі даних "Детальна інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" Автоматизованої системи "Податковий блок" та зобов'язати ДПІ відновити в електронній базі даних показники податкового кредиту та податкових зобов'язань, зазначені позивачем у поданих податкових деклараціях з податку на додану вартість за травень та липень 2014 року.

На обґрунтування позову послалося на те, що ДПІ здійснила документальну позапланову виїзну перевірку і без узгодження з ним внесла зміни до бази даних на підставі акту перевірки від 10.11.2014, виклавши помилкові висновки щодо господарської діяльності позивача.

25 грудня 2014 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду, яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року, позовні вимоги задоволено частково - визнано протиправними дії ДПІ щодо коригування (виключення) в електронній базі даних "Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" Автоматизованої системи "Податковий блок" показників податкової звітності, у податкових деклараціях з податку на додану вартість за травень та липень 2014 на підставі акту № 1035/22.06/36041963.

Зобов'язано ДПІ відновити в електронній базі даних поданих до ДПІ показники податкового кредиту та податкових зобов'язань, зазначених у податкових деклараціях з податку на додану вартість за травень за ці періоди.

У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, на підставі наказу № 952 від 28.10.2014 з 28.10.2014 до 03.11.2014 відповідач здійснив позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість під час здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ БК „Альянс Буд" за період з 01.05.2014 до 31.05.2014, достовірності сформованого податкового зобов'язання з податку на додану вартість з реалізації товарів (робіт, послуг), придбаних у ТОВ БК „Альянс Буд", ТОВ „Старекс Холдинг", ТОВ „Фінанс Рілейшнз Груп" за період з 01.07.2014 до 31.07.2014, достовірності сформованого податкового зобов'язання з податку на додану вартість з реалізації товарів (робіт, послуг), придбаних у ТОВ „Старекс Холдинг", ТОВ „Фінанс Рілейшнз Груп" та складено акт перевірки № 1035/22.06/36041963 від 10.11.2014.

Перевіркою встановлено, що позивач порушив п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198.6 ПК України щодо завищення податкового кредиту на суму 243202, 66 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 ПК України та суми податкових зобов'язань на 281501, 77 грн. по контрагентах без прийняття податкового повідомлення - рішення.

На підставі цього акту відповідач самостійно, без узгодження з позивачем, вніс зміни про податкові зобов'язання позивача та податкового кредиту в розрізі контрагентів щодо поданих ним декларацій за вказаний період.

Судами встановлено, що висновки відповідача про невідповідність задекларованих позивачем доходів, податкових зобов'язань, витрат та податкового кредиту за 2014 рік пов'язані лише з тим, що відповідач не встановив місця знаходження контрагентів позивача та не зміг здійснити документальну перевірку господарських операцій із позивачем.

Перевіряючи правомірність формування показників податкової звітності позивача за вказаний період 2014 року, відповідач обмежився тільки наявними у нього частковими даними про обставини господарської діяльності платника податків за перевірені податкові періоди.

Відповідно до статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Наказом Державної податкової служби України від 24 грудня 2012 року № 1197 "Про введення в експлуатацію інформаційної системи "Податковий блок" з 01 січня 2013 року було введено в експлуатацію ІС "Податковий блок" в органах державної податкової служби всіх рівнів.

Виходячи з аналізу положень статті 74 ПК України, інформаційна система "Податковий блок" повинна відображати фактичні задекларовані позивачем показники своєї господарської діяльності, її корегування можливе лише за наслідками узгодження податкових зобов'язань та податкового кредиту, а органи ДПС України використовують вказану систему у своїй роботі, в тому числі, й для співставлення показників, які задекларовані позивачем та його контрагентами, розбіжності в яких призводять до створення штучних підстав для проведення перевірок суб'єктів господарської діяльності.

Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку, як підстави для внесення змін до бази даних, може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи положення наведених норм закону, колегія суддів дійшла висновку, що у випадку виявлення факту заниження платником податків податкового зобов'язання, так само як і у випадку виявлення факту завищення платником податків податкового зобов'язання, в тому числі і внаслідок декларування не існуючого об'єкта оподаткування, податковий орган обтяжений законодавцем обов'язком прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення.

Іншого порядку дій податкового органу як суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах закон не передбачає.

Колегія суддів також зазначає, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Таким чином, будь-які самостійні зміни до поданої позивачем декларації без узгодження повинні визнаватися протиправними, якщо відповідні дані не співпадають з узгодженими сумами (або іншими показниками) податкового обліку.

Оскільки у зазначеній справі жодних донарахувань позивачу грошових зобов'язань (та, відповідно, їх узгодження) за наслідками проведення спірної перевірки здійснено не було, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку, що порушене право позивача підлягає поновленню у судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.