Рішення

від 21.06.2016 по справі 150/286/16-ц

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

"21" червня 2016 р.

Справа №150/286/16-ц

Провадження по справі №2/150/122/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2016 року с. Мазурівка

Чернівецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Цимбалюк Л.П.

при секретарі Бровко Д.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівчанка - Агро» до ОСОБА_1 про припинення використання земельних ділянок та усунення перешкод в користуванні ними, стягнення збитків, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить зобов'язати відповідача не перешкоджати СТОВ «Чернівчанка Агро» в користуванні орендованими земельними ділянками, які розташовані на території Мазурівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області.

Свої вимоги мотивує тим, що 11.12.2006 року між СТОВ «Чернівчанка Агро» як Орендарем та ОСОБА_2 як Орендодавцем було укладено договір оренди земельної ділянки (пай) №813/06 площею 2,2698 га. терміном на 10 років, яка належала ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВН №075836.

Крім того, 11.12.2006 року між СТОВ «Чернівчанка Агро» як Орендарем та ОСОБА_3 як Орендодавцем було укладено договір оренди земельної ділянки (пай) №811/06 площею 2,3920 га. терміном на 10 років, яка належала ОСОБА_3 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВН №073835.

Вище зазначені договори оренди земельних ділянок підписано сторонами та зареєстровано у Чернівецькому відділі ДЗК Вінницької області /а. с. 9-12, 14-17/.

Орендодавці ОСОБА_2 і ОСОБА_3 померли.

Відповідач як спадкоємець майна, в тому числі орендованих земельних ділянок, в порушення умов договорів самовільно без укладення угоди про розірвання зазначених договорів оренди зайняла земельні ділянки, приступивши до їх обробітку, зокрема, з весни 2016 року культивувала, готуючи земельні ділянки до посіву, а тому просить зобов'язати відповідача не чинити йому перешкод в користуванні орендованими землями.

Представник позивача ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності, виданої 16.05.2016 року, №16/05 (а. с. 44), в судовому засіданні свої вимоги підтримує і просить їх задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_5, який діє на підставі довіреності, виданої 15.06.2016 року, в судовому засіданні позовні вимоги не визнає, заперечує проти їх задоволення. Зазначив, що СТОВ «Чернівчанка - Агро» використовує земельні ділянки Мижиєвського і Мижиєвської, а не ОСОБА_3 і ОСОБА_2, оскільки, особи, які значаться в договорах оренди земельних ділянок як орендодавці - ОСОБА_2 і ОСОБА_3, є різними із особами - власниками орендованих земель, які зазначені в державних актах на право власності на земельні ділянки. Крім того, зазначив, що договори оренди земельних ділянок укладено в порушення вимог Закону України «Про оренду землі», оскільки, відсутні кадастрові номера земель.

З*ясувавши позицію сторін, вивчивши та оцінивши в сукупності матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи, а ст.5 даного Закону вказує, що орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

В судовому засіданні встановлено, що 11.12.2006 року між СТОВ «Чернівчанка Агро» як Орендарем та ОСОБА_2 як Орендодавцем було укладено договір оренди земельної ділянки (пай) №813/06 площею 2,2698 га. терміном на 10 років, яка належала ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВН №075836.

Крім того, 11.12.2006 року між СТОВ «Чернівчанка Агро» як Орендарем та ОСОБА_3 як Орендодавцем було укладено договір оренди земельної ділянки (пай) №811/06 площею 2,3920 га. терміном на 10 років, яка належала ОСОБА_3 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВН №073835.

Вище зазначені договори оренди земельних ділянок підписано сторонами та зареєстровано у Чернівецькому відділі ДЗК Вінницької області /а. с. 9-12, 14-17/.

Орендодавці ОСОБА_2 і ОСОБА_3 померли.

Спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_2 і ОСОБА_3, в тому числі орендованих земельних ділянок, являється ОСОБА_1 (відповідач по справі).

У відповідності до п.8.3 договорів оренди, які було укладено з ОСОБА_2 і ОСОБА_3, перехід права власності на земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

В листі Державного комітету України із земельних ресурсів від 01.03.2010 року, №5110/21/13-10 зазначено, що підстави припинення договору оренди землі визначені ст. 31 Закону України «Про оренду землі», серед яких є: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 Закону України «Про оренду землі», від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства). Договір оренди землі може припинятися також в інших випадках, передбачених законом.

Правонаступництво у разі зміни власника речі, переданої у найм, передбачено загальними положеннями про найм Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов*язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Як слідує зі статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб.

Частиною 4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Так, у самому договорі оренди землі може бути передбачено як підставу для припинення договору оренди землі - смерть фізичної особи - орендодавця.

Таким чином, смерть фізичної особи - орендодавця за загальним правилом не є підставою для припинення договору, оскільки разом із правом власності на земельну ділянку до його спадкоємців переходять права та обов'язки за договором оренди, якщо інше прямо не передбачено в самому договорі.

Вище наведене свідчить про те, що ОСОБА_1, отримавши у спадок земельні ділянки, які належали ОСОБА_2 і ОСОБА_3, отримала всі права та обов*язки по даній земельній ділянці, які мали останні.

Не враховуючи того, що термін дії договору оренди землі закінчується 31.05.2017 року відповідач самовільно без укладення угоди про розірвання зазначених договорів оренди зайняла земельні ділянки, приступивши до їх обробітку, зокрема, з весни 2016 року культивувала, готуючи земельні ділянки до посіву, створивши таким чином СТОВ «Чернівчанка - Агро» с. Моївка Чернівецького району перешкоду у користуванні орендованими земельними ділянками.

Твердження представника відповідача про те, що СТОВ «Чернівчанка - Агро» використовує земельні ділянки Мижиєвського і Мижиєвської, а не ОСОБА_3 і ОСОБА_2, оскільки, особи, які значаться в договорах оренди земельних ділянок як орендодавці - ОСОБА_2 і ОСОБА_3, є різними із особами - власниками орендованих земель, які зазначені в державних актах на право власності на земельні ділянки, суд не може взяти до уваги, оскільки, договори оренди земельних ділянок містять вказівку на ідентифікаційні номера орендодавців, на підставі чого вказані особи ідентифікуються із особами, які вказані в актах на право власності на земельні ділянки.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання представника позивача на те, що договори оренди земельних ділянок укладено в порушення вимог Закону України «Про оренду землі», оскільки, відсутні кадастрові номера земель, оскільки, законодавством, чинним на час укладення договорів оренди землі, не передбачалась обов*язкова вказівка в договорах кадастрового номеру орендованої земельної ділянки.

Відповідно до ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем відповідно до вимог ч.1 ст.60 ЦПК України належним чином доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог щодо усунення перешкод у користуванні земельними ділянками.

Представником відповідача належним чином не доведено свої заперечення проти вимог, заявлених СТОВ «Чернівчанка - Агро».

Відповідно до ч.1 ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об*єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з п. ч. 1 ст. 208 ЦК України правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 ЦК України належить вчиняти у письмовій формі.

Крім того, обов'язкова письмова форма такого договору встановлена ст. 14 Закону України від 6 жовтня 1998 року №161-XIV „Про оренду земліВ» . Договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації (ст. 18 Закону).

Правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець зобов'язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Згідно положень ч.2 ст. 27 Закону України «Про оренду землі» орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею.

Відповідно до п.7.4 укладених договорів оренди земельних ділянок орендодавці зобов'язувались не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованими земельними ділянками.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Таким чином договори оренди земельних ділянок, укладені між позивачем як орендарем та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 як орендодавцями не припинили свою дію.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов.

Згідно зі ст.34 Закону України «Про оренду землі»у разі припинення або розірвання договору оренди землі, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Згідно п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року №2) питання про дострокове припинення користування землею на умовах оренди вирішується шляхом пред'явлення позову про розірвання договору.

Відповідно до ст.651 ЦК України договір може бути змінено чи розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та і інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Відповідачі не зверталася до суду із позовом про розірвання вказаних договорів оренди, тобто визнавали, що позивач не порушував договору зі свого боку.

Оскільки, позивач виконував взяті на себе зобов'язання за укладеними договорами оренди землі від 11.12.2006 року щодо її цільового призначення та інших умов договору, а відповідач порушив свої зобов'язання до закінчення терміну дії договору, суд вважає, що позовні вимоги про зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні орендованими земельними ділянками підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про стягнення із ОСОБА_1 на користь СТОВ «Чернівчанка - Агро» збитків, нанесених відповідачем внаслідок невиконання як орендодавцем умов, визначених договорами оренди земельних ділянок, суд ґрунтується на наступному.

Статтею 1214 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно без достатньої правової підстави, зобов*язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна.

Відповідно до ч.2 ст.157 Земельного кодексу України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року, № 284, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Відповідно до пункту 2 вище зазначеного Порядку розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Розмір збитків проведено СТОВ «Чернівчанка - Агро» арифметичним способом з урахуванням виробничих затрат, розрахунок ґрунтується лише на довідці вказаного товариства від 17.05.2016 року, №172 /а.с. 19/, яка містить дані щодо технологічних операцій/ТМЦ (лущення стерні, внесення мінеральних добрив, глибоке розпушування грунту на 34-35 см., культивація, навантажувально - розвантажувальні роботи), обсягу робіт, їх ціни. Наведене свідчить, що розрахунок збитків проведено без дотримання Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року, № 284. Крім того, позивачем в порушення вимог ч.1 ст.60 ЦПК України належним чином не доведено обставину, на яку він посилається, обґрунтовуючи свої позовні вимоги щодо стягнення затрат, понесених СТОВ «Чернівчанка - Агро» на вище зазначені технологічні операції/ТМЦ, на підтвердження не надано належних та достовірних доказів, тому доказування відповідно до ч.4 ст.60 ЦПК України не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі вище наведеного суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог СТОВ «Чернівчанка - Агро» про стягнення із відповідача збитків, нанесених внаслідок невиконання ОСОБА_1 як орендодавцем умов, визначених договорами оренди земельних ділянок в розмірі 25071 гривень 00 копійок.

Відповідно до ст.79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов*язаних із розглядом справи, зокрема, витрат на правову допомогу.

Частиною 1 статті 88 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору в розмірі 2756 гривень 00 копійок, про що свідчать квитанції №55 від 18.05.2016 року за №7788 та №7787 /а.с. 1, 2/.

З врахуванням того, що позов підлягає частковому задоволенню, суд в силу ст.88 ЦПК України приходить до висновку про присудження позивачу судових витрат, зокрема, судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року, N 3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст.4 вище зазначеного Закону із позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору встановлена -1 розмір мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» від 25 грудня 2015 року № 928-VIII затверджено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1378 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.,ст.2, 4, 5, 24, 27, 31, 34 Закону України «Про оренду землі», ст., ст.638, 208, 526, 610, 651 ЦК України, ст., ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212 -215, ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задоволити частково.

Зобов*язати ОСОБА_1, мешканку с. Мазурівка, вул. Чкалова, 12 Чернівецького району Вінницької області, припинити використання земельних ділянок №425, №426 на полі №9 розміром 2,2698 га та 2,3920 га, що розташовані на території Мазурівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області, всупереч договорам оренди земельних ділянок №813/06 №811/06 від 11.12.2006 року, зареєстрованих у Чернівецькому відділі ДЗК Вінницької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31 травня 2007 року за №040784500673, №040784500671, усунути та не чинити перешкоди у користуванні вказаними земельними ділянками шляхом їх повернення у користування СТОВ «Чернівчанка - Агро» на строк та умовах згідно договорів оренди земельних ділянок №813/06, №811/06 від 11.12.2006 року.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь СТОВ «Чернівчанка - Агро» (код ЄДРПОУ 34145135, р/р 26009006763000 у філії «КІБ» ПАТ «КРЕДІ ОСОБА_6», м. Київ, МФО 300379) судові витрати, понесені при зверненні із позовом до суду, зокрема, судовий збір в розмірі 1378 /одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення установлених строків, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Повний текст рішення відповідно до вимог ч.3 ст.209 ЦПК України складено 21 червня 2016 року.

Суддя: Цимбалюк Л.П.