Постанова

від 13.06.2016 по справі 820/1795/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

13 червня 2016 р. №820/1795/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

при секретарі судового засідання - Корнієнка А.Д.,

за участі:

представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАК-ЕКСП" до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.03.2016 року №0000041304 повністю;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.03.2016 року №0000171409 повністю;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.03.2016 року №0000221401 повністю;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.03.2016 року №0000231401 повністю.

В обґрунтування позову зазначив, що вимогами пп. 168.1.2 Податкового кодексу України передбачено, що податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. За викладених обставин позивач зобов'язаний сплачувати податок одночасно з виплатою заробітної плати, що фактично відбувалось на підприємстві та підтверджується первинними та обліковими документами. Зміст акту перевірки не надає можливості встановити коли та яким чином позивач встановив вказане порушення та на підставі яких документів позивача, тому твердження відповідача про наявність порушень законодавства про регулювання норм обігу готівки є необґрунтованими. Стосовно розміру витрат, зазначених відповідачем в акті перевірки в розділі "собівартість транспортних послуг по рахунку 903" у позивача є можливість стверджувати, що вказана сума витрат не має нічого спільного з реальними показниками діяльності позивача, тобто є безпідставною і необґрунтованою, оскільки відповідачем до їх собівартості включено також адміністративні послуги, які є загальними витратами від усіх видів діяльності та витрати на збут, які також мають у своєму складі витрати від усіх видів діяльності, що є неприпустимим. Щодо подвійного відображення в податковій декларації за червень 2014 року податкової накладної від 05.06.14 на суму 1616,56 грн., то позивач зазначає, що до податкової декларації за червень 2014 року ( до податкової декларації за червень 2014 року ( зареєстрована за № НОМЕР_1 від 21.07.14) згідно з додатком № 5 вказана податкова накладна, видана ТОВ "СІНТА-ГРУП" ( ІПН 377295126595), є відсутньою. На підставі викладеного просив суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, без його участі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, вказав на обґрунтованість та законність дій відповідача, а тому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В своїх запереченнях на адміністративний позов зазначив, що позивачем не надано жодних документів на спростування висновків встановлених в акті перевірки.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що контролюючим органом на підставі направлень від 08.02.2016 року №481, 482, 483, 484, 485, 486, відповідно до плану-графіку проведення перевірок та наказу №106 від 28.01.2016 року була проведена перевірка позивача.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт перевірки №93/20-40-14-01-08/37131772 від 04.03.2016 року "Про результати планової виїзної документальної перевірки ТОВ "ТРАК-ЕКСП" (податковий номер 37131772) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року" (т.1 а.с.14-60).

Відповідно до висновків, які містяться в акті №93/20-40-14-01-08/37131772 від 04.03.2016 року, перевіркою встановлено порушення ТОВ "ТРАК-ЕКСП":

п.198.6 ст.198, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755- VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, всього у сумі 6651 грн. у т.ч. за лютий 2013 року у сумі 731 грн., за травень 2013 року у сумі 619 грн., за серпень 2013 року V сумі 849 грн., за жовтень 2013 року у сумі 959 грн., січень 2014 року у сумі 876 грн., червень 2014 року у сумі 1617 грн.;

п. 138.2, п. 138.4 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, всього у сумі 518063 грн., у тому числі за 2013 рік у сумі 348804 ти., за 2014 рік у сумі 169259 грн.;

п. 168.1.2., п.п.168.1.4, п.п.168.1,5 п. 168.1 ст.168 . п. 176.2 (а) ст. 176 Податкового кодексу України , в частині не перерахування податку на доходи з фізичних осіб на суму 11330,00грн.;

п.2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного бапк\ України від :5.12.2004р. № 637 (із змінами та доповненнями), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за № 40/10320, в частині несвоєчасного оприбуткування готівки до каси на загальну суму 600,00 грн. (т.1а.с.59).

На підставі висновків, викладених в акті перевірки 93/20-40-14-01-08/37131772 від 04.03.2016 року контролюючим органом були складені наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0000041304 від 25.03.2016 року, яким позивачу була нарахована сума грошового зобов'язання у розмірі 9641,11 грн., з них за штрафними санкціями у розмірі 8763,64 грн., а за пенею - 877,46 грн. (т.1 а.с.5);

- №0000171409 від 25.03.2016 року, яким позивачу була нарахована сума грошового зобов'язання за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у розмірі 3000,00 грн. (т.1 а.с.6);

- №0000221401 від 25.03.2016 року, яким позивачу була нарахована сума грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 647578,75 грн., з них за основним платежем у розмірі 518063,00 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 129515,75 грн. (т.1 а.с.7);

- НОМЕР_2 від 25.03.2016 року яким позивачу була нарахована сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9976,50 грн., з них за основним платежем у розмірі 6651,00 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 3325,50 грн. (т.1 а.с. 8).

Позивач в досудовому порядку оскаржував рішення контролюючого органу (т.1 а.с.61-72 ).

Не погоджуючись із позицією та рішеннями відповідача, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.

По суті заявлених вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується удвох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів (послуг) (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надані копії договорів та копії первинних документів щодо фінансово-господарських операцій між ТОВ "ТРАК-ЕКСП" та іншими суб'єктами господарювання, а саме договори та первинна документація щодо взаємовідносин ТОВ "ТРАК-ЕКСП" з ТОВ "АЗОП", ТОВ "ВТОРРЕСУРСИ-ЕЛІТ". ТОВ "КСД Харків" , ТОВ "ТРАНСАЛЕКС УКРАИНА" (т.2).

Проаналізувавши зазначені документи, суд дійшов до висновку, що усі первинні документи відповідають вимогам законодавства та не містять явних дефектів форми і змісту. Враховуючи, що реальність господарських операцій повністю підтверджена належними первинними документами, придбані послуги використані позивачем у власній господарській діяльності, позивач має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку при визначенні об'єкту оподаткування податком на додану вартість, зокрема, формування податкового кредиту.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання послуг у контрагента, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про невідповідність закону вчинених за ним господарських операцій.

Щодо порушення вимог п.138.2, ст.138, п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 ПК України.

Відповідно до п.138.2 ст.138, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п. 138.8 ст.138 собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до 146.13. ПК, сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження над балансовою вартістю окремих об'єктів основних засобів та нематеріальних активів включається до доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку.

Сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження над первісною вартістю придбання невиробничих основних засобів та витрат на ремонт, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані, включається до доходів платника податку, а сума перевищення первісної вартості над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку.

Сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження безоплатно отриманих основних засобів або нематеріальних активів над вартістю таких основних засобів або нематеріальних активів, що була включена до складу доходів у зв'язку з отриманням, включається до доходів платника податку, а сума перевищення вартості, що була включена до складу доходів у зв'язку з безоплатним отриманням над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку.

Відповідно до п.146.14. ст.146 ПК, дохід від продажу або іншого відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів для цілей застосування цієї статті визначається згідно з договором про продаж або інше відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів, але не нижче звичайної ціни такого об'єкта (активу).

На підтвердження правильності нарахування податку на прибуток підприємств позивачем були надані документи по взаємовідносинам позивача з контрагентами.

Суд зазначає, що в ході перевірки витрати, які не підтверджені первинними документами контролюючим органом не були виявлені

Щодо порушення ТОВ "ТРАК-ЕКСП" п. 138.4 ПКУ "Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг", суд зазначає наступне.

Пункти ст. 138 ПКУ ( п. 138.4 , п. 138.6 (собівартість придбаних та реалізованих товарів) та п. 138.8 (собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг) не містять обмежень щодо формування собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг в залежності від розміру доходу від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг можуть бути більше доходу.

Відповідно до положень п. 138.4 ПК України, містяться обмеження до визнання витрат тільки по періоду. Якщо в періоді немає доходів від реалізації, то він акумулюється у виробництві продукції - залишки готової продукції ( бухрахунок 26), у виконанні робіт та послуг - незавершене виробництво ( бухрахунок 23).

Суд зазначає, що витрати, що формують собівартість наданих послуг у період, коли не визнані доходи від реалізації, збираються на дебеті рахунку 23 та називаються незавершеним виробництвом. Транспортні послуги - це процес, в якому виробництво продукту (послуги) збігається з його реалізацією. У зв'язку зі специфікою діяльності в таких виробництвах немає незавершеного виробництва. Витрати при транспортних послугах виникають в одному періоді з реалізацією цих послуг.

Однак, контролюючий орган використовував підхід до обчислення собівартості транспортних послуг, як до виробника саме матеріального продукту.

Податок на прибуток нараховують на різницю між доходами та витратами. У ТОВ "ТРАК-ЕКСП" собівартість реалізованої готової продукції (рах. 901) не відображена тому, що не має виробництва продукції. Собівартість наданих послуг ( рах. 903) у рядку 05.1 декларації не відображена тому, що облік ведеться на 93 рахунку. В рядку 05.1 декларації показана тільки собівартість реалізованих товарів (рах.902) і в 2013, і в 2014 році.

Підтвердження зазначеного вище слугують оборотно-сальдова відомість по усім рахункам за 2013, 2014 роки (додається).

Інші витрати - адміністративні, витрати на збут, фінансові, інші ( бух.рах. 92+93+94+95) показуються в рядку 06 декларації, зазначене підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАК-ЕКСП" до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.03.2016 року №0000041304.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.03.2016 року №0000171409.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.03.2016 року №0000221401.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.03.2016 року №0000231401.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАК-ЕКСП" (код ЄДРПОУ 37131772) судовий збір у розмірі 10052,96 грн. (десять тисяч п'ятдесят дві) грн. 96 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 21.06.2016 року.

Суддя Полях Н.А.