Постанова

від 21.06.2016 по справі 825/942/16

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2016 року Чернігів Справа № 825/942/16

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Добрянського В.В.,

за участю секретаря - Шевченко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комак» до Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комак» (далі - ТОВ «Комак», позивач) 23.05.2016 звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі ДПІ у Ріпкинському районі ГУ ДФС у Чернігівській області, відповідач), в якому просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001651200 від 24.03.2016 року на суму 1 020 (одна тисяча двадцять) грн. ДПІ у Ріпкинському районі ГУ ДФС у Чернігівській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24.03.2016 податковим органом відносно ТОВ «Комак» прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким до позивача застосовано штраф в розмірі 1 020,00 грн. за порушення пункту 286.2 статті 286 розділу ХІІІ Податкового кодексу України. Останній вважає неправомірним вказане податкове повідомлення - рішення, оскільки ТОВ «Комак» не має земельної ділянки ні у власності, ні в користуванні, а тому сплачувати земельний податок з юридичних осіб не повинен. Оскільки заходи адміністративного оскарження виявилися безрезультатними, ТОВ «Комак» звернулось за судовим захистом із вказаним адміністративним позовом.

Представник позивача надав суду клопотання, в якому просив розглянути справу без його участі на підставі наданих доказів та пояснень, позовні вимоги просив задовольнити.

Представник відповідача надав суду заяву про розгляд справи без його участі, а також надав письмові заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні позову, та в яких зазначено, що згідно акту камеральної перевірки податкової декларації з плати за землю за звітний 2016 рік, встановлено: про наявність у користуванні (власності) ТОВ «Комак» земельної ділянки загальною площею 1,13 га (смт. Добрянка) згідно даних державного земельного кадастру. Крім того, зазначає, що підставою для нарахування земельного податку, відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України, є дані державного земельного кадастру, а відповідно до пункту 286.2 статті 286 цього кодексу платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 ПК України, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Однак, позивачем не подано податкову декларацію з плати за землю за 2016 рік, у зв'язку з чим порушено вимоги пункту 286.2 статті 286 ПК України. В результаті цього до ТОВ «Комак» протягом року податковим органом було застосовано штраф згідно податкового повідомлення - рішення. Тому, з урахуванням викладеного, відповідач вважає прийняте податкове повідомлення - рішення таким, що відповідає нормам законодавства, а позовні вимоги позивача необґрунтованими.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути спір по суті на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ДПІ у Ріпкинському районі ГУ ДФС у Чернігівській області проведено камеральну перевірку щодо неподання податкової звітності. За результатами камеральної перевірки було складено акт камеральної перевірки від 04.03.2016 № 44/25-17-12-43/14243232. Згідно цього акту, в результаті перевірки було встановлено, що позивачем не подано податкову звітність, а саме податкову декларацію з плати за землю за 2016 рік. Граничний строк подання звітності - 22.02.2016 року. Таким чином, ТОВ «Комак» було порушено вимоги пункту 286.2 статті 286 розділу ХІІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року (зі змінами і доповненнями, що діяли на час зазначених дій).

На підставі акту перевірки від 04.03.2016 № 44/25-17-12-43/14243232 відповідачем було сформовано податкове повідомлення-рішення № 0001651200 від 24.03.2016 (а.с. 7), яким позивача було зобов'язано сплатити штраф у розмірі 1020,00 грн. за платежем «Земельний податок з юридичних осіб».

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, 04.04.2016 року ТОВ «Комак» була подана скарга до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (а.с. 8).

Однак, Головним управлінням ДФС України було прийнято рішення про результати розгляду скарги від 13.04.2016 № 1261/10/25-01-10-04-15, яким оскаржуване податкове повідомлення - рішення залишено без змін (а.с. 9-10).

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене податкове повідомлення-рішення необґрунтованим у зв'язку з наступним.

Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України).

Згідно з п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

У відповідності до положень ст. 206 Земельного кодексу України № 2768-XII від 25.10.2001 використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з пунктом "в" ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України № 2768-XII від 25.10.2001 землекористувачі зобов'язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до положень п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

За визначенням ст. 270 ПК України об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (п. 271.1 ст. 271 ПК України).

За змістом п.п. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Як встановлено п. 286.1 ст. 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 193 Земельного кодексу України № 2768-XII від 25.10.2001, державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно - кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

В ході розгляду справи, судом досліджено копію Державного акту на право постійного користування землею серія ІІ-ЧН №000845 зареєстрованого за № 153 від 23.10.1995 (а.с. 36-38), згідно якого ТОВ «Комак» передана в постійне користування земельна ділянка загальною площею 1,13 га для експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель, яка знаходиться в смт. Добрянка Ріпкинського району Чернігівської області.

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 12.02.2016 № 8-25-7777.2-4536/2-16 «Про надання інформації» (а.с. 25-28) та листа Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 09.06.2016 № 9-25-0.6-16263/2-16 (а.с. 34) за наданою інформацією Відділу Держгеокадастру у Ріпкинському районі, у ТОВ «Комак» обліковується земельна ділянка в постійному користуванні загальною площею 1,13 га для експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель, яка знаходиться в смт. Добрянка Ріпкинського району Чернігівської області.

В той же час, судом взято до уваги, що рішенням Арбітражного суду Чернігівської області від 29.12.1998 у справі № 2/635 за позовом ТОВ «Комак» до Державної районної адміністрації смт. Ріпки, Виконавчого комітету Добрянської селищної ради про визнання державного акту недійсним (а.с. 49-50), акт на право постійного користування землею № 153 від 27.10.1995, який був виданий Добрянським виконкомом Добрянської селищної ради народних депутатів товариству з обмеженою відповідальністю «Комак» визнано недійсним.

Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII (що діяв у період визнання акту на право постійного користування недійсним) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Згідно положень ст. 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Суд приходить до висновку, що у зв'язку із визнанням рішенням Арбітражного суду Чернігівської області від 29.12.1998 у справі № 2/635 недійсним акту на право постійного користування землею № 153 від 23.10.1995 року, відповідне право позивача на постійне користування даною земельною ділянкою було припинено.

Статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведеного, керуючись принципами адміністративного судочинства, передбаченими ст. 7 КАС України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 24.03.2016 року № 0001651200 на суму 1 020 (одна тисяча двадцять) грн. 00 коп. підлягає скасуванню, а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМАК» - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМАК» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 24.03.2016 року № 0001651200 на суму 1 020 (одна тисяча двадцять) грн. 00 коп.

Присудити здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМАК» (вул. Толстого, 138-а, 14017) судові витрати в розмірі 1378,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (вул. Святомиколаївська, 83, смт. Ріпки, 15000, код ЄДРПОУ 39561316).

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя В.В. Добрянський