Постанова

від 15.06.2016 по справі 826/26290/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 червня 2016 року № 826/26290/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «СГ Україна» до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СГ Україна» (далі-позивач або ТОВ «СГ Україна») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі-відповідач або ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.08.2015р. №39126552206.

По суті висновків ДПІ, які викладені в акті перевірки та стали підставою для прийняття спірного рішення, позивач зазначає, що зазначені висновки ґрунтуються на оцінці обставин взаємовідносин позивача з контрагентом позивача ТОВ «Граммон». Зокрема, ДПІ дійшла до висновку про нездійснення спірних операцій та, відповідно, про відсутність підстав для формування податкових вигод. Позивач вважає доводи ДПІ надуманими та зазначає, що спірні операції з поставки товарів фактично проведені та документально оформлені, а відтак вважає правомірним формування спірних сум податкового кредиту, у зв'язку з чим не вбачає підстав для прийняття оскаржуваного рішення та просить його скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що висновки акту перевірки є законними та обґрунтованими, підстав для скасування спірного рішення не вбачає, оскільки, на думку ДПІ, реальність вчинення спірних господарських операцій не підтверджується, а тому відсутні передбачені ПК України підстави для податкового обліку вказаних операцій та, відповідно, для формування спірної суми податкового кредиту.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «СГ Україна» (код ЄДРПОУ 39161502) з питань дотримання вимог податкового законодавства за взаємовідносинами з ТОВ «Граммон» (код ЄДРПОУ 38999959) за період липня 2014 року та вересня-жовтня 2014 року , з ТОВ «ТД «Система» (код ЄДРПОУ 30264156) за період вересня 2014 року, з ТОВ «Систем Груп Україна» (код ЄДРПОУ 37193731) та з ДП «Компанія ATLAS» (код ЄДРПОУ 22911050) за період грудня 2014 року, про що складено акт перевірки від 03.08.2015р. №247/26-55-22-06/39161502 (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено, що у період, який перевірявся, ТОВ «СГ Україна» було зареєстровано платником ПДВ з 01.05.2014р. і по день складання акту перевірки. До видів діяльності товариства належить - 46.52 - «Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього»; 46.66 - «Торгівля іншими офісними машинами й устаткуванням» тощо.

Зокрема, щодо взаємовідносин позивача із контрагентом ТОВ «Граммон» (код ЄДРПОУ 38999959) в Акті перевірки зазначено та в ході розгляду даної справи встановлено, що правові відносини між ними здійснювалися на підставі договору поставки №87 від 07.07.2014р., відповідно до умов якого ТОВ «Граммон» (Постачальник) зобов'язувався передати ТОВ «СГ Україна» (Покупцю) обладнання та комп'ютерні програми, а Покупець прийняти та оплатити товар. Базисні умови поставки - EXW (Інкотермс 2010). Датою поставки є дата, коли товар наданий покупцю в пункті поставки.

В Акті перевірки зазначається, що податкові та видаткові накладні, які виписані ТОВ «Граммон» та включені ТОВ «СГ Україна» до свого податкового кредиту у липні, вересні та жовтні 2014 року, наведені у Додатку №1 до Акту. Податкові накладні, які виписані ТОВ «Граммон» та зареєстровані в ЄРПН, наведено у Додатку №2.

Вказується, що до перевірки надано такі товарно-транспорті накладні: т.т.н. № Р21 від 23.07.2014р., т.т.н. № Р28 від 24.07.2014р., т.т.н. № Р32 від 30.07.2014р., т.т.н. № Р40 від 31.07.2014р., т.т.н. № Р65 від 11.08.2014р.

ДПІ зазначає, що згідно інформації, яка міститься у Додатку 5 Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за вересень 2014 року , встановлено, що ТОВ "СГ УКРАЇНА" віднесено до складу податкового кредиту по взаєморозрахункам з ТОВ "Граммон" за серпень 2014 року суму ПДВ у розмірі 51 228,40 грн.

Надалі в Акті перевірки зазначається, що відповідно до бази даних ДФС України ІС «Податковий блок» встановлено, що стосовно ТОВ «Граммон» складено акт від 30.12.2014 року №1321/26-55-22-13/38999959 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Граммон" (код за ЄДРПОУ 38999959) питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Про Сервіс» (код за ЄДРПОУ 33153611) (не є контрагентом позивача за спірною операцією ) за період серпень 2014р., згідно якого встановлено факт маніпулювання даними податкової звітності контрагентами ТОВ «Про Сервіс», зокрема, такими підприємствами як: ТОВ «Компанія Лакшері кепітал» та ТОВ «Спецторг-Трейд» (не є контрагентами позивача за спірними операціями ), у зв'язку з чим ДПІ у вказаному акті прийшла до висновку про не підтвердження податкового кредиту по операціям із придбання товарів ТОВ "Граммон" у ТОВ «Про Сервіс» за серпень 2014 року.

Враховуючи наведене, ДПІ в Акті перевірки позивача прийшла до висновку, що зазначеною податковою інформацією не підтверджено взаємовідносини з контрагентами ТОВ "Граммон" за серпень 2014 року по ланцюгу постачання , а тому не вбачається реального здійснення господарських операцій між ТОВ «СГ Україна» та ТОВ "Граммон" за серпень 2014 року, у зв'язку з чим у ТОВ «СГ Україна» не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Таким чином, як зазначає ДПІ, податкові накладні, що складені ТОВ "Граммон" за серпень 2014 року та віднесені до податкового кредиту ТОВ «СГ Україна» у вересні 2014 року не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, а тому ТОВ «СГ Україна» безпідставно сформовано податковий кредит за вересень 2014 року на загальну суму ПДВ 51 228грн., на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ "Граммон" у серпні 2014 року.

Інших доводів та обставин Акт перевірки позивача не містить. При цьому слід зазначити, що перевіркою не встановлено порушень по взаємовідносинам позивача із іншими контрагентами (ТОВ «ТД «Система», ТОВ «Систем Груп Україна» та ДП «Компанія ATLAS»).

Враховуючи наведене, ДПІ у розділі «Висновок» Акту перевірки зазначає про порушення ТОВ «СГ Україна» ст. 185, п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за період вересень 2014 року на загальну суму 51 228 грн.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.08.2015р. №39126552206, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 51 228 грн. за основним платежем та на 25 614 грн. за штрафними санкціями.

Проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України (в редакції на час проведення спірних операцій та формування податкового кредиту), а саме:

- п/п. 14.1.36. (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п. 198.1. ПК України (щодо операцій, при здійсненні яких виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення сум податкового кредиту), п. 201.1. (щодо видачі п/п та її реквізитів), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження даних обліку) та положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

У той же час, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів, зареєстрованих у встановлених випадках в ЄРПН податкових накладних.

У взаємозв'язку з вищенаведеним суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

В даному випадку , як приходить до висновку суд, відповідач в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Висновки ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеним контрагентом та підставою для прийняття спірного рішення.

Зокрема, висновки ДПІ по суті ґрунтуються на обставинах взаємовідносин контрагента позивача з іншими особами ТОВ «Про Сервіс», ТОВ «Компанія Лакшері кепітал» та ТОВ «Спецторг-Трейд», з якими позивач не вступав у господарські відносини, та без будь-яких фактів фіксації порушення робиться висновок про нереальність господарських взаємовідносин позивача із ТОВ «Граммон».

Так, акт перевірки не містить як аналізу дотримання податкової дисципліни позивачем та його контрагентом, так і доказів порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин, зокрема, не вбачається відхилень між сумами задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту між позивачем та ТОВ «Граммон».

У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності підприємств у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди, а відтак правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім постачальником.

Крім того слід зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку постачальників позивача, як-то неподання звітності, недекларування податкових зобов'язань, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Відтак, спірне рішення, прийняте на підставі зазначених висновків, є таким, що не відповідає критерію обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, тобто вимогам п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України.

Водночас, з Акту перевірки вбачається, що ДПІ по суті не аналізувалися умови поставки та характер спірних операцій позивача із його контрагентом.

Так, за відносинами позивача з ТОВ «Граммон» щодо поставки позивачу товарів (обладнання та комп'ютерні програми), слід зазначити, що відносини між цими особами здійснювалися на підставі договору поставки №87 від 07.07.2014р., відповідно до умов якого ТОВ «Граммон» (Постачальник) зобов'язувався передати ТОВ «СГ Україна» (Покупцю) обладнання та комп'ютерні програми, а Покупець прийняти та оплатити товар. Базисні умови поставки - EXW (Інкотермс 2010). Датою поставки є дата, коли товар наданий покупцю в пункті поставки.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Граммон» у серпні 2014 року виписало на користь ТОВ «СГ Україна» податкові та видаткові накладні на загальну суму з ПДВ 1 565 053,82 грн. (у т.ч. ПДВ 260842,31 грн.), копії яких залучено до матеріалів справи (т.1 а.с.166-201).

Вказані податкові накладні ТОВ «СГ Україна» включено до складу податкового кредиту за серпень 2014 року, окрім податкової накладної №23 від 11.08.2014р. на суму з ПДВ 307 370,40 грн. (у т.ч. ПДВ 51228,40 грн.), яка була включена позивачем до складу податкового кредиту у вересні 2014 року, що узгоджується із положеннями п. 198.6 ст. 198 ПК України та не є порушенням податкового законодавства.

Розрахунки за поставлений товар проведені в безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень (т.2 а.с. 23-30).

Транспортування вказаного товару від ТОВ «Граммон» у серпні 2014 року здійснювалася із залученням перевізника ДП «Компанія «Атлас», що підтверджується залученими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними №Р39 від 01.08.2014р., №Р65 від 11.08.2014р., №Р49 від 07.08.2014р., №Р79 від 28.08.2014р., в яких вантажоотримувачем визначено позивача, а вантажовідправником - ТОВ «Граммон». В ТТН зазначено вид та кількість вантажу відповідно до видаткової накладної, містяться відмітки водія-експедитора, ідентифіковані транспортні засоби, а також містяться відтиски штампу/печатки та підписи учасників операцій - постачальника, покупця та перевізника. При цьому матеріали справи містять свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Iveco Daily 35с15v, номер АА4129МЕ, власником якого є ДП «Компанія «Атлас», тобто залучений позивачем перевізник.

Слід зазначити, що у всіх вказаних ТТН визначено пункт розвантаження: м. Київ, бульв. Івана Лепсе, 4, склад ТОВ «СГ Україна». При цьому до матеріалів справи позивачем залучено договори оренди від 04.06.2014р. № 100 та № 103, укладені ним із ПАТ «Компанія Росток», відповідно до яких позивач орендує нежилі приміщення за адресою м. Київ, бульв. Івана Лепсе, 4, загальною площею 743,28 кв.м., з яких 355,28 кв.м. офісних приміщень, а 388 кв.м. складські та виробничі приміщення, що в свою чергу свідчить про фактичну наявність у позивача складських приміщень для зберігання товарів, які були предметом спірних поставок.

Матеріали справи також містять технічну документацію, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікати відповідності на товар, що поставлявся позивачу в межах спірних поставок, акт звірки взаємних розрахунків між ТОВ «СГ Україна та ТОВ «Граммон», податкову звітність з ПДВ ТОВ «Граммон» та докази сплати ним податків до бюджету, що у сукупності додатково свідчить про реальність наведених операцій та їх фактичне виконання.

У зв'язку із наведеним та на підтвердження зв'язку спірних операцій із господарської діяльністю позивача останнім надано до матеріалів справи договори, укладені з ТОВ «ЕСР», відповідно до яких позивачем реалізовувалися придбані у ТОВ «Граммон» товари. Слід також зазначити, що вид поставленого товару узгоджується із видами діяльності позивача: 46.52 - «Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього»; 46.66 - «Торгівля іншими офісними машинами й устаткуванням».

Таким чином, сукупність наданих позивачем первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду , не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій у серпні 2014 року, підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентом позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

При цьому суд враховує, що претензії ДПІ щодо реальності операцій із ТОВ «Граммон» стосуються лише однієї податкової накладної №23 від 11.08.2014р. на суму з ПДВ 307 370,40 грн. (у т.ч. ПДВ 51228,40 грн.), яка була включена позивачем до складу податкового кредиту у вересні 2014 року, а щодо всіх інших накладних, виписаних ТОВ «Граммон» на адресу позивача, ДПІ по суті визнається фактична поставка товару та правомірність нарахування позивачем податку за ними. Наведене свідчить про неузгодженість висновків акту перевірки, їх непослідовність та, відповідно, безпідставність.

В контексті наведеного суд зазначає, що ДПІ в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням сутності операцій, не доведено належними та допустимими доказами обсягу та характеру ресурсів, які були необхідні контрагенту позивача для виконання спірних операцій, але були відсутні. При цьому суд враховує, що вказані операції по суті носили характер перепродажу продукції, що не заборонено законодавством та не потребує значних трудових та організаційних ресурсів для організації виконання таких операцій.

Слід додати, що вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них данні відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових, накладних був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується в Акті перевірки, а отже видача ним податкових накладних є правомірною.

Під час розгляду справи відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями.

Слід також зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду відносно контрагента позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»). Не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Не надано рішення суду про визнання правочинів з контрагентом недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України. Також не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тощо.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

В Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

При цьому суд враховує, що можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача, як-то: недекларування податкових зобов'язань, чого в даному випадку не доведено відповідачем належними та допустимими доказами, за загальним правилом та само по собі не є підставою для висновку про відсутність у покупця права на формування податкових вигод за фактично проведеною операцією та підставою для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту, сформованого за операціями з цим контрагентом.

Відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод та які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та про юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості висновків акту перевірки та оскаржуваного рішення.

Наведені ж ДПІ в Акті перевірки аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень ст.70 КАС України.

Загалом , як вбачається з Акту перевірки, висновки ДПІ про порушення позивачем податкового законодавства по суті ґрунтуються лише на наявності податкової інформації, яка зазначена в акті про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Граммон".

У зв'язку із наведеним суд зазначає, що в силу вимог п.73.5. ст. 73 ПК України та п. 3 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМ України від 27 грудня 2010 р. № 1232, зустрічна звірка може бути ініційована ДПІ, яка здійснює перевірку платника податку (позивача), шляхом надіслання до ДПІ за місцезнаходженням контрагентів платника податків відповідного доручення.

В даному випадку, яка вбачається із акту перевірки, зустрічна звірка ТОВ "Граммон" не стосувалась взаємовідносин із позивачем щодо здійснення спірних господарських операцій, а процедура проведення звірки не була ініційована відповідачем по даній справі у зв'язку з проведенням перевірки позивача, як-то передбачено п. 3 Порядку. Наведене вказує на порушення порядку проведення зустрічних звірок та на те, що акт про неможливість звірки складений з порушенням встановлених законодавством правил, що зумовлює застосування до нього положень ч. 3 ст. 70 КАС України, відповідно до яких докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, беручи до уваги положення п.1 ч. 2 ст. 162 КАС України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування спірного рішення.

Відповідно, беручи до уваги положення статті 94 КАС України, на користь позивача підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, з

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Україна» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 13.08.2015р. №39126552206.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Україна» (код ЄДРПОУ 39161502) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві сплачений ним судовий збір у розмірі 1 218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень нуль копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко