Ухвала

від 16.06.2016 по справі 804/10045/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 червня 2016 рокусправа № 804/10045/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого судді: Коршуна А.О. (доповідач)

суддів: Чередниченко В.Є. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2015р. у справі №804/10045/15 за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоспецінвест» до: про:Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області визнання незаконними дій та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

12.08.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Екоспецінвест» (далі - ТОВ «Екоспецінвест») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до (далі - Криворізька південна ОДПІ ) про визнання незаконними дій та скасування податкових повідомлень-рішень / а.с. 3-11 том 1/.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2015р. відкрито провадження в адміністративній справі №804/10045/15 за вищезазначеним адміністративним позовом та справу призначено до судового розгляду / а.с. 1 том 1/.

Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що відповідачем було проведено документальну позапланову щодо правомірності нарахування позивачу бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) на рахунок платника у банку за квітень 2015р., за результатами якої було складено акт №71/15-03/33143184, у якому податковим органом було зроблено висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема положень п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.4 , п. 198.6 ст. 198 , п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, яке призвело: - до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по податковій декларації за грудень 2014р. на суму 32515 грн., за січень 2015р. на суму 5990 грн., за березень 2015р. на суму 572882 грн., суму бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника у банку (рядок 23.2 декларації) по податковій декларації за квітень 2015р. у сумі 99000 грн.; - до заниження ПДВ за березень 2015р. на 1119762 грн., за квітень 2015р. на суму 1548094 грн., такі висновки контролюючим органом були зроблені внаслідок аналізу господарських операцій позивача з контрагентами - ТОВ «Інвент Груп» (попередня назва ТОВ «Донбас Пром Ойл») та ТОВ «Рум Плюс», з огляду на те, що контрагенти позивача не мали можливості реального здійснення господарських операцій, за результатами перевірки податковим органом (відповідачем у справі) 20.07.2015р. було прийнято податкові повідомлення-рішення: - № 0001231502, яким зменшено суми бюджетного відшкодування (у томі числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ в розмірі 99000,00 грн. та нараховано суму штрафних санкцій у розмірі 49500,00 грн.; - №0001241502, яким зменшено суму від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 611378,00грн.; - № 0001251502, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі на 4366657,50грн., але позивач вважає висновки податкового органу у акті перевірки та прийняті за результатами перевірки рішення безпідставними та необґрунтованими з огляду на те, що господарські договори між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Інвент Груп» (попередня назва ТОВ «Донбас Пром Ойл») та ТОВ «Рум Плюс», було виконано, контрагентами позивача надано визначені умовами договорів товари (роботи, послуги), а позивачем сплачено вартість наданих товарів (робіт, послуг) та використано отримані від контрагентів товари (роботи, послуги) у подальшому у власній господарській діяльності та у позивача наявні усі первинні документи, які підтверджують факт виконання позивачем та його контрагентами своїх зобов'язань за договором, що свідчить про те, що ці угоди були укладені свідомо з метою настання певних наслідків, і саме на підставі цих належних первинних документів у відповідних звітних періодах позивачем формувалась податкова звітність, визначено розмір валових витрат підприємства, об'єкт оподаткування податком на прибуток та сформовано податковий кредит, позивач вважає, що дії відповідача по проведенню перевірки підприємства є неправомірними, тому просив суд визнати незаконними дії відповідача щодо проведення перевірки та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001231502, №0001241502, №0001251502 від 20.07.2015р.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2015р. у справі №804/10045/15 адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Криворізької південної ОДПІ №0001231502, №0001241502, №0001251502 від 20.07.2015р., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (суддя Царікова О.В.) / а.с. 22-28 том 9/.

Відповідач, не погодившись з постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2015р. у даній справі, подав апеляційну скаргу / а.с. 33-37 том 9/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з'ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, тому просив суд скасувати постанову суду першої інстанції від 23.12.2015р. та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.

Позивач, у письмових запереченнях на апеляційну скаргу / а.с. 50-51,53-60 том 9/, заперечував проти доводів апеляційної скарги та посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи було об'єктивно та повно з'ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та постановлено рішення у справі без порушень норм чинного законодавства, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 23.12.2015р. у даній справі залишити без змін.

Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги відповідача, підтримали доводи викладені у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, просили суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 23.12.2015р. у даній справі залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Відповідач про день, годину та місце розгляду даної справи апеляційним судом повідомлений належним чином / а.с. 67,68 том 9/. За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу у відсутність представника відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

Заслухавши у судовому засіданні представників позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ТОВ «Екоспецінвест», код ЄДРПОУ 31911349, зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Криворізької міської ради, та як платник податків, у тому числі ПДВ, підприємство перебуває на податковому обліку у відповідача у справі, згідно з статутними документами підприємства видами діяльності позивача є: код КВЕД 25.62. Механічне оброблення металевих виробів; код КВЕД 46.90. Неспеціалізована оптова торгівля (основний); код КВЕД 71.12. Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; код КВЕД 33.12. Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; код КВЕД 35.30. Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря; код КВЕД 36.00. Забір, очищення та постачання води; код КВЕД 41.20. Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідачем у період з 19.06.2015р. по 25.06.2015р. було проведено документальну позапланову щодо правомірності нарахування позивачу бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за квітень 2015р., за результатами якої було складено акт №71/15-03/33143184 від 03.07.2015р. (далі - акт перевірки).

Як вбачається з наданої суду ксерокопії вищезазначеного акту перевірки / а.с. 20-42 том 1/ за результатами перевірки відповідачем було зроблено висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема положень п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.4 , п. 198.6 ст. 198 , п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, яке призвело: - до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по податковій декларації за грудень 2014р. на суму 32515 грн., за січень 2015р. на суму 5990 грн., за березень 2015р. на суму 572882 грн. , суму бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника у банку (рядок 23.2 декларації) по податковій декларації за квітень 2015р. у сумі 99000 грн.; - до заниження ПДВ за березень 2015р. на 1119762 грн., за квітень 2015р. на суму 1548094 грн..

За результатами перевірки, на підставі акту №71/15-03/33143184 від 03.07.2015р., податковим органом (відповідачем у справі) 20.07.2015р. було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0001231502, яким зменшено суми бюджетного відшкодування (у томі числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ в розмірі 99000,00 грн. та нараховано штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 49500,00 грн. / а.с. 18 том 1/;

- №0001241502, яким зменшено суму від'ємного значення суми ПДВ у загальному розмірі на 611378,00грн. / а.с.16 том 1/;

- № 0001251502, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі на 4366657,50грн. /а.с. 17 том 1/.

При цьому необхідно зазначити, що вищенаведені висновки зроблено податковим органом з огляду на не реальність господарських відносин між позивачем та його контрагентами ТОВ «Інвент Груп» (попередня назва ТОВ «Донбас Пром Ойл») та ТОВ «Рум Плюс», з урахуванням висновків перевірок контрагентів позивача, які складено податковим органом за місцем їх обліку / а.с. 20-42 том 1/, про що зазначено у акті перевірки №71/15-03/33143184 від 03.07.2015р., на підставі якого відповідачем у справі прийнято податкові повідомлення-рішення, які є предметом оскарження у даній справі.

У судовому засіданні, під час розгляду даної справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом встановлено, що між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Інвент Груп» (попередня назва ТОВ «Донбас Пром Ойл») та ТОВ «Рум Плюс» було укладено низку договорів щодо придбання товарів (робіт, послуг), які виконано сторонами за договорами у встановлений умовами договорів строк, при цьому позивачем отримано визначені умовами договорів товари (роботи, послуги) від вищезазначених контрагентів, та сплачено вартість отриманих товарів (робіт, послуг), які у подальшому були використані позивачем у власній господарській діяльності, зазначені обставини підтверджується належними письмовими доказами, що були надані суду позивачем у справі, досліджені судом у судовому засіданні та долучені до матеріалів справи / а.с. 204-223 том 1, а.с. 1-241 том 2, а.с. 1-199 том 3, а.с. 1-176 том 4, а.с. 1-252 том 5, а.с. 1-163 том 6, а.с. 1-226 том 7, а.с. 5-98,121-167 том 8/.

Спірні відносини, які виникли між сторонами у даній справи, врегульовано нормами Податкового кодексу України.

Аналіз норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, дає можливість зазначити, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язання іншої юридичної особи, яка є його контрагентом у тих чи інших господарських зобов'язаннях, при цьому це стосується і податкових зобов'язань, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому при придбанні товару (послуг) покупець зобов'язаний сплатити вартість товару (послуг) продавцю, до складу якої входить ПДВ, а продавець зобов'язаний внести цю суму ПДВ до бюджету у відповідному звітному періоду, і у разі невиконання продавцем товару (послуг) цього обов'язку саме на нього за це покладається відповідальність, і на продавця товару (послуг), який є платником податку, нормами чинного законодавства не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення ними господарської діяльності та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) у даному випадку , що свідчить про те, що несплата продавцем товару (послуг) ПДВ до бюджету в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем товару.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ в Закарпатській області про визнання недійним податкового повідомлення-рішення (реєстраційний номер в ЄДРСР - 14222198), яке відповідно до ст.. 244-2 КАС України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного суду України.

Так, у вищезазначеній постанові Верховний суд України зазначив, що у разі коли контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що така правова позиція, щодо розв'язання спірних правовідносин, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі, узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який під час розгляду справи «БУЛВЕС» АД проти Болгарії ( заява №3991/03) у рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, та сплачувати пеню, оскільки такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже вищенаведені фактичні обставини справи, які були встановлені судом у судовому засіданні під час розгляду даної справи, та підтверджені належними письмовими доказами дають можливість зробити висновок про те, що факт реальності господарських операцій позивача з контрагентами - ТОВ «Інвент Груп» (попередня назва ТОВ «Донбас Пром Ойл») та ТОВ «Рум Плюс», які на момент укладення та виконання господарських договорів з позивачем були у встановлений чинним законодавством спосіб зареєстровані як юридичні особи та платники податків, у тому числі ПДВ, протягом перевіряємого періоду підтверджується належними та допустимими доказами, які було надано позивачем суду під час судового розгляду даної адміністративної справи, а саме первинними документами за вищезазначеним правочинам, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України і які у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є належними первинними документами на підставі яких здійснюється бухгалтерський облік та фінансова звітність за господарськими операціями суб'єктів господарювання, та які свідчать про фактичне виконання сторонами своїх зобов'язань за договором, та подальше використання отриманих позивачем за цим договором послуг у власній господарській діяльності, і на підставі яких у відповідний звітний період позивачем формувались валові витрати підприємства та визначались податкові зобов'язання та податковий кредит, а тому колегія суддів вважає, що податковим органом зроблено неправомірний висновок щодо нереальності проведених позивачем господарських операцій з контрагентами ТОВ «Інвент Груп» (попередня назва ТОВ «Донбас Пром Ойл») та ТОВ «Рум Плюс».

Крім цього судом встановлено, що позивачем у лютому 2015 р. подано уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ за грудень 2014 р., в якому збільшено на 229547,00 грн. суму податкового кредиту за звітній період, що уточнюється, внаслідок чого виникло від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового періоду) у розмірі 160950,00 грн., яке підлягало зарахуванню до залишку від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 20.2)/ а.с. 118-121 том 1/.

У березні 2015 р. позивачем подано уточнюючий розрахунок до податкової декларації за січень 2015 р., відповідно до якого суму податкового кредиту було збільшено на 67711,00 грн. (рядок 17 уточнюючої декларації), від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податковою кредиту поточного звітного (податкового) періоду становило 38280,00 грн. та відповідно, сума від'ємного значення, що зараховується до складу наступного звітного (податкового) періоду (ряд 23.3 та ряд. 24 декларації) становила 38280,00 грн. / а.с. 150-154 том 1/

У лютому 2015 р. позивачем подано податкову декларацію з ПДВ, в якій до сплати підприємством була визначена сума в розмірі 66695,00 грн. (ряд. 18) - різниця між рядком 9 «усього податкових зобов'язань» (907224,00 грн.) та рядком 17 усього податкового кредиту» (840529,00грн.). Відповідно до наданої суду ксерокопії цієї декларації - в рядках 26 та 31 було визначено суму залишку від'ємною значення попередніх звітних (податкових) періодів на початок поточного звітного (податкового) періоду в розмірі 94265,00грн. з періодом виникнення від'ємного значення - грудень 2014 р..

Отже вищенаведене свідчить про те, що фактично від'ємне значення з ПДВ в розмірі 94265,00 грн. виникло в грудні 2014р., а не у квітні 2015р. як це зазначає податковий орган у акті перевірки.

Як вбачається з податкової декларації ТОВ «Екоспецінвест» з ПДВ за березень 2015 р. позивачем у рядку 19 задекларовано суму від'ємного значення в розмірі 572882,00 грн., значення рядку 22 декларації задеклароване в сумі 667147,00 грн., значення рядка 26 (залишок від'ємного значення попередніх періодів) вказаної декларації визначене платником у розмірі 94265,00 грн. / а.с. 159-165 том 1/

В уточнюючому розрахунку до податкової декларації за квітень 2015 року платником було визначено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд 18.) у розмірі 337298,00 грн./ а.с. 185-187 том 1/

У відповідності до положень п. 200.4. ст.200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Так, у червні 2015 р. позивачем подано уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ за квітень 2015 р., в якому сума від'ємного значення (368138 грн. (ряд 23.3 та 24 звітної декларації за квітень 2015 р.) була частково (в розмірі 99000,00 грн.) відображена в рядку 23.2 «підлягає бюджетному відшкодуванню», а частково (в розмірі 269138,00 грн.) зараховано до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 24 декларації).

Вищенаведене свідчить про те, що позивач скористався своїм правом, закріпленим вищенаведеною нормою податкового законодавства та заявив до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість у розмірі 99000,00 грн., подавши додаток 4 (заяву про повернення суми бюджетного відшкодування) до податкової декларації за квітень 2014 р., при цьому необхідно зазначити, що правомірність визначення позивачем суми, яка ним заявлена до бюджетного відшкодування податковим органом ані під час перевірки, ані під час розгляду справи не спростована.

Враховуючи вищенаведені обставини, які були встановлені судом під час розгляду справи та підтверджені належними письмовими доказами, які були досліджені судом та долучені до матеріалів справи, та приймаючи до уваги положення чинного податкового законодавства, зокрема положення п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.4 , п. 198.6 ст. 198 , п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового Кодексу України, колегія суддів вважає, що позивач у справі мав усі визначені чинним законодавством підстави визначення об'єкту оподаткування ПДВ та для формування податкового кредиту з урахуванням сум ПДВ, який ним було сплачено у вартості отриманих від його контрагентів - ТОВ «Інвент Груп» (попередня назва ТОВ «Донбас Пром Ойл») та ТОВ «Рум Плюс» , товарів (робіт, послуг ) та віднесення витрат по цим господарським операціям до складу валових витрат підприємства, оскільки у позивача у справі були наявні усі необхідні первинні документи, які засвідчують наявність певних юридичних фактів, які у свою чергу надають право позивачу на формування податкового кредиту певного звітного періоду з урахуванням сум ПДВ сплаченого у вартості товарів та послуг, які позивачем було отримано від вищезазначених контрагентів , що свідчить про те, що обрані відповідачем підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань податковими повідомленнями-рішеннями №0001231502, №0001241502, №0001251502 від 20.07.2015р., які є предметом оскарження у даній справі, не відповідають вимогам Податкового кодексу України, тому суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо обґрунтованості заявлених позивачем у справі позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування таких рішень суб'єкта владних повноважень.

Щодо заявлених позивачем вимог про визнання неправомірними дій відповідача у справі щодо проведення перевірки, то колегія суддів вважає що ця частина позовних вимог не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи, і тому суд першої інстанції правильно відмовив позивачу у задоволенні цієї частини вимог через їх необґрунтованість та безпідставність.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про часткове задоволення заявлених позивачем вимог, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним постанову суду першої інстанції від 23.12.2015р. у даній адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки заявником апеляційної скарги доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2016р. у справі № 804/10045/15 Криворізькій південній ОДПІ відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2015р. у справі №804/10045/15 до закінчення апеляційного розгляду справи /а.с. 45 том 9/.

Враховуючи вищезазначене, та приймаючи до уваги, що апеляційний розгляду даної справи закінчено, колегія суддів вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Криворізької південної ОДПІ судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2015р. у справі №804/10045/15 у розмірі 2360,6 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2015р. у справі №804/10045/15 - залишити без змін .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області ( код ЄДРПОУ 39738998) судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову Дніпропетровського оружного адміністративного суду від 23.12.2015р. у справі №804/10045/15 у розмірі 2360 (дві тисячі триста шістдесят) грн. 60 коп.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено - 17.06.2016р..

Головуючий: А.О. Коршун

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: О.М. Панченко