Рішення

від 15.06.2016 по справі 903/228/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 червня 2016 р. Справа № 903/228/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лейер Україна", м. Луцьк

до відповідача: Приватного підприємства "Віардо-Транс", м. Луцьк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: приватне підприємство "Львівдах", Львівська обл., Яворівський р-н., м. Новояворівськ

про стягнення 38 667 грн. 20 коп.

Суддя Кравчук А.М.

Представники:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

від третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: н/з

          встановив: позивач - ТОВ "Лейер Україна" просить стягнути з відповідача - ПП "Віардо-Транс" 38 667 грн. 20 коп. вартості втраченого вантажу та судові витрати по справі.

          Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором-заявкою на перевезення вантажів автотранспортом від 30.12.2015 року № 04114-2 по доставленню цегли на палетах вагою до 24 тонн з м. Петровани (Словаччина) до м. Львова (Україна).

          Відповідач у відзиві від 12.05.2016 року позовні вимоги заперечує, оскільки, договір-заявку вважає попереднім договором, за яким не брав на себе будь-якої матеріальної відповідальності, виступає лише експедитором, не здійснював перевезення, позивач не подав доказів ціни позову.

          Позивач у поясненнях від 15.06.2016 року позовні вимоги підтримує, зазначає, що одноразовий договір-заявка на перевезення вантажів від 30.12.2015 року № 04114-2 по своїй правовій суті, по формі не може бути попереднім договором, а в п.6 договору допущена помилка, яка ніяким чином не може впливати на юридичну суть інших умов договору. Зазначає, що вартість прямих втрат, пов'язаних із втратою перевізником вантажу, становить 27 143 грн. 21 коп., з яких вартість вантажу 676,80 Євро, що станом на 14.06.2016 року за курсом 28,134710 за 1 Євро складає 17 041 грн. 57 коп.; вартість сплачених митних платежів в сумі 8 101 грн. 64 коп.

Сторони правом участі у судовому засіданні не скористалися, повноважних представників у судове засідання не направили, хоч були належним чином повідомлені про дату, місце та час розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

           13.08.2015 року між ТОВ "Лейер Україна" та ПП "Львівдах" укладено договір № 11 на поставку товарів торгуючої марки Лейер (а.с. 16).

           30.12.2015 року між ТОВ "Лейер Україна" та ПП "Віардо-Транс" укладений одноразовий договір-заявка № 0414-2 на перевезення вантажів автотранспортом (а.с. 8).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору.

Між сторонами зобов'язання виникли з договору-заявки № 0414-2 від 30.12.2015 року на перевезення вантажів автотранспортом.

Згідно договору-заявки ТОВ "Віардо-Транс" діє від імені та за дорученням замовника - ТОВ "Лейер Україна" і за його рахунок здійснює організацію перевезення цегли на палетах вагою 24 т. з м. Петровани (Словаччина) до м. Львів (Україна). Перевезення здійснюється вантажним автомобілем д.н.з МІ 234 СN, напівпричіп д.н.з МІ 239 YF. Дата завантаження та розвантаження товару - 30.12.2015 року, 01.01.2016 року відповідно. Згідно п.п. 3, 6 заявки договір укладений по факсу, по електронній пошті має юридичну силу попереднього договору. Надалі сторони в місячний термін оформляють договір, скріплений оригінальними підписами та печаткою. Перевізник/експедитор зобов'язаний стежити за розміщенням і кріпленням вантажу на вантажній платформі; інформувати замовника про вимушені затримки транспортного засобу та інші непередбачені обставини, що перешкоджають своєчасній доставці вантажу.

Відповідач прийняв договір-заявку до виконання.

Зазначений у договорі-заявці транспортний засіб з вантажем розмитнений та ввезений на територію України 31.12.2015 року, що підтверджується витягом з електронної декларації по формі МД-2 за № 305060902/2015/002826 (а.с.9-10).

Станом на 01.01.2016 року вантаж за договором-заявкою № 0414-2 від 30.12.2015 року за місцем розвантаження не доставлений.

05.01.2016 року, 11.01.2016 року позивачем на адресу відповідача направлено претензії № б/н, № 11/01/16 з вимогами повідомити про причини, по яких прийнятий до перевезення товар не доставлений в пункт призначення та повідомити строки його доставки, у разі його відсутності - оплатити товар (а.с. 11-13).

Правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем з надання транспортно-експедиційних послуг, врегульовані ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність", Цивільним та Господарським кодексами України.

Ст. 929 ЦК України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори, зокрема, з перевізниками.

Згідно ст. 932 ЦК України у разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Згідно ст. 618 ЦК України боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

Таким чином, відповідач є саме тією стороною, яка згідно разового договору транспортного експедирування № 0414-2 від 30.12.2015 року несе відповідальність перед позивачем за не доставку перевізником вантажоодержувачу товару, прийнятого до перевезення на виконання умов разового договору-заявки, оскільки, позивач не вступав безпосередньо з перевізником в будь-які правовідносини, і відповідно зобов'язаною стороною перед ним залишається експедитор, який повністю відповідає за належне виконання всіх своїх обов'язків, в тому числі за їх невиконання чи неналежне виконання залученим ним перевізником.

Заперечення відповідача щодо неналежного позивача, що його обов'язки обмежувалися виключно забезпеченням оформлення супровідних документів на вантаж не приймаються судом, оскільки, саме ПП "Віардо-транс" перебуває з позивачем у договірних відносинах, організував перевезення вантажу. Представник відповідача у судових засіданнях стверджував, що мав укладений на перевезення вантажу договір з підприємцем, проте, до матеріалів справи договір не долучив. Взаємні права та обов'язки виникли лише між сторонами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України № 15/155-06 від 03.07.2007 року, 27/451 від 26.06.2010 року, № 13/134 від 14.01.2009 року.

Заборгованість відповідача з вартості втраченого вантажу згідно CMR серії SK № 2831595 становить 676,80 Євро, що на день звернення з даним позовом до суду складає 20 093 грн. 74 коп. (29,689327 - курс євро станом на 31.03.2016 року - дата відправки позовної заяви до господарського суду Волинської області, яка зазначена на штемпелі Укрпошти, поставленому на конверті), підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Рахунок на оплату № 257 від 31.12.2015 року на суму 38 667 грн. 20 коп. не може бути належним доказом позовних вимог, оскільки згідно ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату вантажу у розмірі вартості вантажу, яка згідно CMR становить 676,80 Євро. Позов пред'явлений саме про відшкодування вартості втраченого вантажу, заяву про збільшення/зменшення позовних вимог відповідно до ст. 22 ГПК України не подана, упущена вигода, інші збитки, зокрема, вартість сплачених митних вантажів, не були предметом судового розгляду.

У позові на суму 18 573 грн. 46 коп. слід відмовити у зв'язку з необгрунтованістю.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ст. 43 ГПК України встановлює, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

          Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в частині задоволених позовних вимог в сумі 716 грн. 09 коп. відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на нього.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, - в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Віардо Транс" (м. Луцьк, вул. Лисенка, 2, код ЄДРПОУ 37610921) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Леєр Україна" (м. Ужгород, вул. Огарьова, 15, код ЄДРПОУ 39813100)

          - 20 093 грн. 74 коп. вартості втраченого вантажу та 716 грн. 09 коп. в повернення витрат по сплаті судового збору, а всього: 20 809 грн. 83 коп. (двадцять тисяч вісімсот дев'ять грн. 83 коп.).

          3. У позові на суму 18 573 грн. 46 коп. відмовити.

          4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          Суддя                                                   А. М. Кравчук