Рішення

від 15.06.2016 по справі 910/9674/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2016Справа №910/9674/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІННГАЗ"

До Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Укрнафтатранс"

Про стягнення

Суддя Лиськов М.О.

Представники :

від позивача: Савеленко А.П. (дов. № 06/16 від 14.06.2016)

від відповідача: не з'явились

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 15.06.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26.05.2016 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ІННГАЗ" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Укрнафтатранс" про стягнення 1 609 406, 84 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2016 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/9674/16, розгляд справи призначено на 15.06.2016.

В судове засідання, призначене на 15.06.2016, представник позивача з'явився та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Крім того, позивач подав заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просить суд накласти арешт на грошові кошти та майно, що належить відповідачу на праві власності.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Разом з тим, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що грошові кошти, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення. При цьому в заяві про вжиття заходів забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Проаналізувавши вищезазначену заяву та заслухавши пояснення представника позивача, суд визнав заяву позивача такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не обґрунтовано належним чином те, що невжиття заходів до забезпечення позову ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду.

В судове засідання, призначене на 15.06.2016, представник відповідача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.01.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІННГАЗ» (надалі за текстом - Страхувальник (Позивач)) і Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Укрнафтатранс" (надалі за текстом - Співстраховик-1 (Відповідач)) та Товариством з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ЦИТАДЕЛЬ» було укладено тристоронній Генеральний договір № 01/01/15 добровільного страхування фінансових ризиків (надалі за текстом - Договір страхування) (Додаток № 1), згідно із яким предметом договору страхування є майнові інтереси Страхувальника (Позивача), що не суперечать чинному законодавству України і пов'язані з фінансовими (матеріальними) збитками при здійсненні ним господарської діяльності, зокрема з ризиком втрати ним доходів або прибутку в результаті невиконання контрагентом Страхувальника (Позивача) умов укладеного між ними Контракту.

Відповідно до п. 1.2. Договору страхування, Страховий захист розповсюджується на збитки Страхувальника (Позивача), які відбулися у період дії цього Договору страхування та пов'язані з безпосереднім виконанням договорів, укладених між Страхувальником (Позивачем) та його контрагентами (надалі - Контракт або Контракти), перелік яких визначається в Реєстрах на страхування, які надаються Страхувальником (Позивачем) щомісячно.

Відповідно до п. 1.1. Договору страхування, Співстраховики зобов'язуються за обумовлену плату (страховий платіж) при настанні передбаченої Договором страхової події (страхового випадку) відшкодувати Страхувальнику (Позивачу) завдані внаслідок цієї події збитки (виплатити страхове відшкодування) пропорційно визначеної Договором страхування частці відповідальності кожного зі Співстраховиків в межах страхової суми, визначеної цим Договором.

При цьому, страховий платіж вказується в Реєстрі на добровільне страхування фінансових ризиків та сплачується Страхувальником (Позивачем) на поточний рахунок Співстраховика-1 (Відповідача) протягом місяця наступного за місяцем, в якому здійснюється страхування, якщо інше не визначене Реєстрами (п. 4.3. Договору страхування).

В останній день поточного місяця за обсягами прийнятих на страхування фінансових ризиків в поточному місяці Співстраховиком-1 (Відповідачем) складається акт наданих послуг (п. 4.4 Договору страхування).

Таким чином, відповідно до умов договору страхування, обов'язок Страхувальника (Позивача) по сплаті страхового платежу, пов'язаний із погодженням між Сторонами Реєстрів на страхування та складання акту наданих послуг.

15.06.2015 Позивачем було перераховано грошові кошти у загальному розмірі 1 609 406,84 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень.

16.06.2015 Позивачем було виявлено, що кошти в розмірі 1 609 406,84 грн. перераховані помилково (без достатньої правової підстави), оскільки вищезазначені не зазначені в погоджених Сторонами Реєстрах на страхування, які відповідно до умов Договору страхування є підставою для сплати страхових платежів, а також не є підтвердженими актами наданих послуг.

04.05.2016 Позивачем направлено претензію на адресу відповідача з вимогою повернути кошти в розмірі 1 609 406,84 грн., які перераховані помилково, разом з тим відповідач жодним чином на вказану заяву не відреагував.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

А отже на підставі ст. 1213 Цивільного Кодексу України відповідач має повернути безпідставно одержані кошти позивачеві.

Отже, враховуючи зазначене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача безпідставно отриманих 1 609 406,84 грн. обґрунтовані, доведені доказами та відповідно є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних в сумі 45 451,92 грн. та інфляційних втрат в сумі 119 096,11 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Таким чином, відсутні правові підстави для стягнення 3% річних та інфляційних втрат, атому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача підлягають 1 609 406,84 грн. безпідставно отриманих грошових коштів.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Укрнафтатранс" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 5-А; ідентифікаційний код 30373178) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІННГАЗ" (02094, м. Київ, провулок Карельський, будинок 8; ідентифікаційний код 36602752) 1 609 406 грн. 84 коп. - безпідставно набутих коштів та 24 139 грн. 98 коп. судового збору.

3. В частині стягнення 164 548 грн. 03 коп. - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 21.06.2016.

Суддя М.О. Лиськов