Рішення

від 15.06.2016 по справі 910/9107/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2016Справа №910/9107/16 За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Лабораторія Др. Рьодгера"

До Товариство з обмеженою відповідальністю "СОЛОДРУК"

Про стягнення 15 349, 00 грн

Суддя Лиськов М.О.

Представники :

від позивача: Розумовський О.В. (дов. №04/16 від 25.04.2016)

від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 15.06.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Лабораторія Др. Рьодгера" до Товариство з обмеженою відповідальністю "СОЛОДРУК" про стягнення 15 349, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2016 порушено провадження у справі № 910/9107/16 та призначено розгляд справи на 01.06.2016.

В судове засідання, призначене на 01.06.2016, представник позивача з'явився, надав пояснення по справі.

В судове засідання, призначене на 18.05.2016, представник відповідача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

У зв'язку з неявкою відповідача розгляд справи відкладено на 15.06.2016.

В судове засідання призначене на 15.06.2016 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Крім того, позивач подав заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просить суд накласти арешт на грошові кошти та майно, що належить відповідачу на праві власності.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Разом з тим, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що грошові кошти, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення. При цьому в заяві про вжиття заходів забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Проаналізувавши вищезазначену заяву та заслухавши пояснення представника позивача, суд визнав заяву позивача такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не обґрунтовано належним чином те, що невжиття заходів до забезпечення позову ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду.

Представник відповідача в судове засідання 15.06.2016 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України"від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 (2.04.2009)"передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем було укладено усний договір на виготовлення рекламної продукції, бланків для використання в медичних цілях, виготовлення та монтаж рекламних банерів (далі - товару).

Позивачем 15.07.2015, 30.09.2015, 30.06.2015 було здійснено передоплату за товар в розмірі 15 220 грн. на підставі наданих відповідачем рахунків на оплату (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи), що підтверджується платіжними дорученнями (чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи)

Строк виконання відповідачем зобов'язання щодо поставки товару невизначений за домовленістю сторін, у зв'язку з цим позивач звернувся до відповідача з вимогою № 1 від 11.01.2016 (належним чином засвідчена копія вимоги та оригінал поштової квитанції містяться в матеріалах справи) про поставку товару.

Водночас, як зазначено позивачем та неспростовно відповідачем, останній на вимогу не відреагував, послуги не надав, грошові кошти не повернув.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, свого обов'язку щодо здійснення поставки за відповідачем не виконано.

Відповідно до ст. 665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Про відмову відповідача від виконання свого обов'язку свідчить бездіяльність останнього щодо поставки товару позивачу.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

З урахуванням наведених положень, виходячи з факту оплати послуг позивачем за рахунком на оплату, строк виконання зобов'язання щодо надання послуг станом на час вирішення спору є таким, що настав.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів виконання зобов'язання в добровільному порядку відповідачем не надано.

За таких обстави, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 14 080 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних в сумі 291 грн. та інфляційних втрат в сумі 951 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Таким чином, відсутні правові підстави для стягнення 3% річних та інфляційних втрат, атому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "СОЛОДРУК" (03179, м. Київ, вулиця Чорнобильська, будинок 11-А, квартира 85; ідентифікаційний код: 39482019) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Лабораторія Др. Рьодгера" (01015, м. Київ, вулиця Старонаводницька, будинок 13, офіс 48; ідентифікаційний код: 37568613) 14 080 грн. 00 коп. - основного боргу та 1 264 грн. 04 коп. - суму судового збору.

3. В частині стягнення 1 269 грн. - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 21.06.2016.

Суддя М.О. Лиськов