Рішення

від 15.06.2016 по справі 910/6601/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2016Справа №910/6601/16

За позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі

Львівської філії ПАТ «Укртелеком»

до Приватного акціонерного товариства «Міськдовідка»

про стягнення 2 179,71 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Родіонова О.В.

від відповідача : не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Львівської філії ПАТ «Укртелеком» до Приватного акціонерного товариства «Міськдовідка» про стягнення 1 990,74 грн. (з яких: 1 809,07 грн. основний борг, 18,86 грн. інфляційні втрати, 10,39 грн. 3 % річних та 152,42 грн. пені), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди № 468107-494.160 від 29.09.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2016 р. порушено провадження у справі № 910/6601/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 18.05.2016 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

Через відділ діловодства суду 16.05.2016 р. від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, які залучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 18.05.2016 р. надав суду на виконання вимог ухвали суду оригінали документів, для огляду в судовому засіданні та клопотання про продовження строку розгляду спору для надання йому можливості надати суду додаткові докази у справі.

Розглянувши клопотання представника позивача про продовження строку розгляду спору, суд його задовольнив з наступних підстав.

Частиною 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Судом встановлено, що строк вирішення спору у даній справі № 910/6601/16 спливає 11.06.2016 р.

В частині 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору в даній справі, для забезпечення принципів рівності змагальності сторін у справі, недопущення порушення прав охоронюваних законом інтересів відповідача, у зв'язку з неявкою представника відповідача у призначене судове засідання, невиконанням ним вимог ухвали суду та для дослідження доказів у справі, керуючись ст. 77 ГПК України, ухвалою від 18.05.2016 р. розгляд справи відклав на 15.06.2016 р.; клопотання представника позивача задовольнив та продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів до 25.06.2016 р.; зобов'язав позивача у строк до 13.06.2016 р. надати суду: письмові пояснення, щодо строку дії договору; довідку за підписом керівника та головного бухгалтера, з належними та допустимими доказами щодо того, що кошти від відповідача не надходили. Також даною ухвалою повторно зобов'язано відповідача виконати вимоги ухвали суду про порушення провадження у даній справі.

Через відділ діловодства суду 06.06.2016 р. від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, які залучено до матеріалів справи. Також надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, гідно з якою позивач просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Міськдовідка» про стягнення 2 179,71 грн. (з яких: 1 809,07 грн. основний борг, 100,27 грн. інфляційні втрати, 17,81 грн. 3 % річних та 252,56 грн. пені), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди № 468107-494.160 від 29.09.2011 р. Дану заяву суд прийняв з огляду на наступне.

У відповідності до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо). Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві - така дія кваліфікується як зміна предмета позову.

Згідно з п. 3 .10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.

Представник позивача в судовому засіданні 15.06.2016 р. підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 15.06.2016 р. не з'явився, про поважні причини неявки суду не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвали суду не виконав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 15.06.2016 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29.09.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» в особі Львівської філії Публічного акціонерне товариство «Укртелеком» (орендодавець) та Приватним акціонерним товариством «Міськдовідка» (орендар) було укладено договір № 468107-494.160 оренди нерухомого майна товариства (технологічні приміщення) (надалі по тексту - договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування приміщення (далі - майно), розташоване у м. Львові на другому поверсі семиповерхового будинку № 43 по вул. Дорошенка, загальною площею 2 (два) кв.м. технологічних приміщень для розміщення обладнання орендаря.

Частиною 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до пункту 2.1. договору, передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін акта приймання-передачі майна (додаток 1), вказаного в пункті 1.1. договору. При цьому, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до орендаря з відповідними наслідками.

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і відповідно до фіксованого розміру місячної орендної плати становить 701,00 грн. з ПДВ (20 %) за 1 кв.м. технологічних приміщень. Орендна плата за перший місяць оренди за 2 (два) кв.м. всієї орендованої площі становить 1 402,00 грн. з ПДВ (20%) та не підлягає коригуванню на індекс інфляції протягом всього строку дії договору оренди

Відповідно до пункту 3.4. договору, орендар відшкодовує витрати на електроенергію порядку, визначеному Правилами користування електричною енергією, та на підставі окремого розрахунку орендодавця у термін, зазначений у пункті 3.6. договору.

За умовами п. 6.1.3. договору, орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.

Орендна плата перераховується орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця не пізніше 27 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим та надаються орендарю разом з актом про надані послуги та податковою накладною (пункт 3.6. договору).

Пунктом 12.1. договору сторони погодили, що він укладений на період з 01.10.2011 року по 30.09.2012 року. Сторони зобов'язані протягом 20 днів після закінчення строку дії цього договору здійснити остаточні розрахунки за ним.

Як вбачається з акту приймання-передачі майна від 29.09.2011 року, орендодавець передав, а орендар прийняв відповідно до умов договору технологічне приміщення, розташоване у м. Львові на другому поверсі семиповерхового будинку № 43 по вул. Дорошенка, загальною площею 2 (два) кв.м.

Додатковою угодою № 1 від 30.09.2012 року до договору сторони погодили продовжити дію договору до 30.09.2013 року.

Додатковою угодою № 2 від 23.09.2013 року до договору сторони погодили продовжити дію договору до 30.09.2014 року. При цьому, сторони зобов'язані протягом 20 днів після закінчення строку дії цього договору здійснити остаточні розрахунки за ним.

З матеріалів справи та пояснень позивача вбачається, що після закінчення строку дії договору оренди відповідач фактично продовжував користуватися орендованим майно, яке повернув лише 09.12.2015 р., що підтверджується актом передачі-приймання майна від 09.12.2015 р. та актом демонтажу обладнання орендарем ПрАТ «Міськдовідка» за адресою: м. Львів, вул.. Дорошенка, 43, які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Позивач, посилаючись на ст. 284 ГК України та п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна», зазначив, що договір оренди нерухомого майна товариства (технологічні приміщення) № 468107-494.160 від 29.09.2011 р. було пролонговано на такий самий строк і на таких самих умовах.

В обґрунтування позову позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань в частині внесення орендної плати, яка передбачені договором, внаслідок чого у Приватного акціонерного товариства «Міськдовідка» виникла заборгованість перед позивачем за період з листопада 2015 року по грудень 2015 року на загальну суму 1 809,07 грн.

Згідно з пунктом 8.2. договору, у разі наявності заборгованості по орендній платі чи іншим витратам за договором за попередній місяць станом на 27 число поточного місяця, орендарю нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.

24.02.2016 р. позивач направив на адресу відповідача претензію (вих. № 74-с100-16 від 24.02.2016 р.) з вимого терміново перерахувати заборгованість з урахуванням штрафних санкцій.

Однак, дана претензія була залишена відповідачем без відповіді та реагування.

За таких обставин, Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Львівської філії ПАТ «Укртелеком» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Міськдовідка» про стягнення 2 179,71 грн. (з яких: 1 809,07 грн. основний борг, 100,27 грн. інфляційні втрати, 17,81 грн. 3 % річних та 252,56 грн. пені), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди № 468107-494.160 від 29.09.2011 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України визначено, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання щодо передачі приміщень оренди виконав належним чином, тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати орендних платежів за договором оренди № 468107-494.160 від 29.09.2011 р. не здійснив належним чином.

Відповідач жодних заперечень, належних та допустимих доказів у спростування обставин, зазначених у позові суду не надав, розмір вимог не оспорив.

Враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 1 809,07 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Львівської філії ПАТ «Укртелеком» до Приватного акціонерного товариства «Міськдовідка» про стягнення 1 809,07 грн. основного боргу, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором оренди № 468107-494.160 від 29.09.2011 р. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Львівської філії ПАТ «Укртелеком» просить суд також стягнути з відповідача 100,27 грн. інфляційної складової боргу за період з грудня 2015 року до квітня 2016 р. та 17,81 грн. трьох відсотків річних за період з грудня 2015 р. до травня 2016 р. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 468107-494.160 від 29.09.2011 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання станом на червень 2016 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню 100,27 грн. інфляційної складової боргу за період з грудня 2015 року до квітня 2016 р. та 17,81 грн. трьох відсотків річних за період з грудня 2015 р. до травня 2016 р. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 468107-494.160 від 29.09.2011 р.

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Львівської філії ПАТ «Укртелеком» просить суд також стягнути з відповідача 252,56 грн. пені за період з грудня 2015 р. до травня 2016 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 468107-494.160 від 29.09.2011 р.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 8.2. договору, у разі наявності заборгованості по орендній платі чи іншим витратам за договором за попередній місяць станом на 27 число поточного місяця, орендарю нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 252,56 грн. пені за період з грудня 2015 р. до травня 2016 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 468107-494.160 від 29.09.2011 р.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Львівської філії ПАТ «Укртелеком» до Приватного акціонерного товариства «Міськдовідка» підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Міськдовідка» (01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 13, код ЄДРПОУ 32828000) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Львівської філії Публічного акціонерне товариство «Укртелеком» (79007, м. Львів, вул. Дорошенка, буд. 43, код ЄДРПОУ 01186030) 1 809 (одна тисяча вісімсот дев'ять) грн. 07 коп. основного боргу, 100 (сто) грн. 27 коп. інфляційних втрат, 17 (сімнадцять) грн. 81 коп. 3 % річних, 252 (двісті п'ятдесят дві) грн. 56 коп. пені та 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 21.06.2016 р.

Суддя І.О. Андреїшина